Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №941/1654/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 жовтня 2026 року м. Кропивницький

справа № 941/1654/25

провадження № 22-ц/4809/1634/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді – Єгорова С. М., Письменний О. А.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»;

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 15 травня 2026 року (суддя Колесник С.І.).

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі – ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулось до Петрівського районного суду Кіровоградської області з позовною заявою, відповідно до якої просило стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 102718820 від 25 лютого 2023 року у загальному розмірі 24258,00 грн. Також позивач просив відшкодувати за рахунок відповідачки понесені ним судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн.

В обґрунтування позову вказує, що 25 лютого 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі – ТОВ «Мілоан», Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) укладено кредитний договір №102718820 (далі – Кредитний договір), за яким Кредитодавець надав Позичальнику на умовах, визначених Кредитним договором, кредит у сумі 6000,00 грн.

27 червня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 100-МЛ/Т, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за Кредитним договором. Оскільки відповідачка зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконувала, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до Позичальника в загальній сумі 24258,00 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредитом у сумі 6000,00 грн, заборгованості за відсотками в сумі 17460,00 грн та заборгованості за комісією у сумі 798,00 грн. У зв`язку із невиконанням відповідачкою зобов`язань за Кредитним договором позивач вимушений звернутись до суду з позовом у даній справі.

Відповідачка у поданому до суду першої інстанції відзиві на позов вказала на відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Зазначає, що використання позивачем норм Закону України «Про електронну комерцію» суперечить його сфері застосування. Вказує, позивач не надавав належні та допустимі докази, на яких ґрунтується наданий ним розрахунок заборгованості або факт перерахування коштів по кредитному договору, а надані позивачем документи не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову здатність в Україні». Вважає, що доводи позивача не можуть вважатися підтвердженням фактичного волевиявлення відповідачки, оскільки будь-які технічні докази відправлення та введення коду саме відповідачкою відсутні та не доведено належність номера телефону. Наголошує, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Звертає увагу, що ні в змісті кредитного договору, ні в будь-яких інших документах, оформлених при наданні кредитних коштів, не зазначено реквізити повного карткового рахунку відповідачки, а тому позивачем не доведено факту перерахування грошових коштів за кредитним договором на картковий рахунок позичальника (а.с. 29-37).

Згідно з додатковими поясненнями позивач заперечив проти доводів відповідачки, викладених у відзиві на позов. Вважає, що оціночні судження відповідачки не підкріплені жодними доказами та побудовані на концепції негативного доказу (а.с. 46-59).

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 15 травня 2026 року позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено; стягнуто із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 102718820 від 25 лютого 2023 року в розмірі 24258,00 грн; здійснено розподіл судових витрат.

Задовольняючи вимоги позову у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконало в повному обсязі. Однак, відповідачка, отримавши кредитні кошти на власний картковий рахунок, не повернула їх в повному обсязі у встановлений договором строк, тому, на переконання суду першої інстанції, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6000,00 грн є обґрунтованими.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за простроченими процентами та комісією за видачу кредиту, суд вважає відповідні нарахування такими, що відповідають умовам укладеного між сторонами договору та вимогам законодавства.

Судом взято до уваги, що будь-яких доказів на спростування обставин, що кошти, визначені в електронному договорі надійшли в розпорядження відповідачки на належну їй банківську картку, отримання та користування кредитними коштами, а також спростування розміру заборгованості по кредиту, розмір якої відображено у розрахунку, відповідачкою не надано.

Враховуючи наведене, суд виснував про задоволення вимог позову у повному обсязі.

.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції у даній справі, відповідачка оскаржила його в апеляційному порядку. Відповідно до поданої апеляційної скарги просить рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 15 травня 2026 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог ТОВ «ФК`Кредит-Капітал» в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів на рахунок відповідачки. Додана до позовної заяви копія Кредитного договору та інші документи не свідчать про отримання кредитних коштів.

Вказує, що позивачем не надавалися докази, що могли б підтвердити право на надання фінансових послуг Кредитодавцем, а посилання на те, ще останнім свої зобов`язання за Кредитним договором виконано у повному обсязі є не обґрунтованими.

Вважає, що факт підписання Кредитного договору не доведено, оскільки не надано доказів, які могли б підтвердити факт отримання відповідачкою одноразового ідентифікатора.

Наголошує, що зобов`язання відповідачки станом на 27 червня 2023 року (момент переходу права вимоги від Кредитодавця до позивача) не існувало, а тому не могло бути передано право вимагати його виконання. Отже, позивач не набув прав кредитора по відношенню до відповідачки.

Наполягає на тому, що слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 11 серпня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху; встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

На підставі розпорядження керівника апарату Кропивницького апеляційного суду від 14 вересня 2026 року з підстав, що у ньому зазначені, призначено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатом якого здійснено заміну члена колегії з розгляду даної справи судді Карпенка О.Л. суддею Письменним О.А.

Відповідно до ухвали апеляційного суду від 15 вересня 2026 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 15 травня 2026 року; відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Позивач своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Згідно з ухвалою апеляційного суду від 23 вересня 2026 року закінчено підготовчі дії; постановлено розгляд справи за апеляційною скаргою здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 496/1332/18 (провадження № 61-559св21) зазначив, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За правилами ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, з урахуванням того, що розгляд даної справи здійснювався у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступного.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі поданої відповідачкою анкети – заяви (а.с. 128-129) 25 лютого 2023 року між ТОВ «Мілоан» (Позикодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір (індивідуальна частина) № 102718820 (далі – Кредитний договір, а.с. 113-123), за умовами якого Кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим Договором, на строк, визначений п. 1.3. договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості згідно п. 1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

У п.п. 1.2.-1.4. Кредитного договору його сторони узгодили такі умови: сума кредиту – 6000,00 грн; кредит надається строком на 105 днів з 25 лютого 2023 року (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів; пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 12 березня 20203 року (рекомендована дата платежу); поточний період складає 90 дніі, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 10 червня 2023 року (дата остаточного погашення заборгованості; Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та процент за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 12 березня 2023 року, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 10 червня 2023 року (останнього дня строку кредитування).

Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника (за весь строк кредитування) складає 24258,00 грн (п. 1.5 Кредитного договору).

Згідно з п.п. 1.5.1-1.5.3. Кредитного договору комісія за надання кредиту 798,00 грн, яка нараховується за ставкою 13,30 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту; проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду – 1260,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,40 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду; проценти за користування кредитом протягом поточного періоду – 16200,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду.

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти 516875*86.

Кредитний договір, графік розрахунків, що є додатком № 1 до Кредитного договору (а.с. 124) та Паспорт споживчого кредиту, що є додатком № 2 до Кредитного договору, підписані електронним підписом Позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора R56119, який був відправлений Кредитодавцем на номер телефону відповідачки НОМЕР_1 (а.с. 127).

Кредитодавець свої зобов`язання за Кредитним договором виконав належним чином, перерахувавши на рахунок Позичальника кредитні кошти в сумі 6000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 25 лютого 2023 року № 60015743 (а.с. 130) та наданою АТ КБ «ПриватБанк» до суду першої інстанції інформаційною довідкою про те, що банком на ім`я ОСОБА_1 була емітована карта № НОМЕР_2 , на яку, згідно з наданою банком випискою по рахунку, 25 лютого 2023 року надійшли грошові кошти у сумі 6000,00 грн (а.с. 70-72).

З відомості ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором вбачається, що відповідачкою умови Кредитного договору не виконувалися, оскільки жодного платежу, спрямованого на погашення заборгованості за Кредитним договором нею здійснено не було (а.с. 131-132).

27 червня 2023 року між ТОВ «Мілоан» (Кредитор) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (Новий Кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 100-МЛ/Т, за яким на умовах, встановлених цим договором, Кредитор передає (відступає) Новому Кредиторові за плату, а Новий Кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між Кредитором і боржниками (а.с. 134-148).

Відповідно до акту приймання-передачі від 27 червня 2023 року Кредитор передав, а Новий Кредитор прийняв Реєстр боржників Кредитора від 27 червня 2023 року, складений за формою згідно із Додатком № 1 до договору. Кількість боржників – 2104 (а.с. 151).

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №100-МЛ/Т від 27 червня 2023 року ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором на загальну суму 24258,00 грн, де: 6000,00 грн – залишок по тілу кредиту; 17460,00 грн – залишок по відсотках, 798,00 грн – залишок по комісії (а.с. 153).

Матеріали справи містять доказ здійснення позивачем на користь ТОВ «Мілоан» оплати компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги згідно з договором відступлення права вимоги № 100-МЛ/Т від 27 червня 2023 року (а.с. 152).

16 жовтня 2025 року позивач звернувся до відповідачки з претензією, яка останньою виконана не була (а.с. 154).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Загальними положеннями ЦПК України передбачено обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються, перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки, оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі зазначеним вимогам процесуального закону відповідає у повній мірі, враховуючи наступне.

Колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції щодо укладення Кредитного договору між відповідачкою та ТОВ «Мілоан». Також апеляційний суд вважає встановленим та належним чином підтвердженим факт отримання відповідачкою кредитних коштів у сумі 6000,00 грн за Кредитним договором.

З огляду на викладене, апеляційним судом не беруться до уваги відповідні доводи апеляційної скарги.

У контексті викладеного, переглядаючи рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги скаржниці, колегія суддів виходить із наступного.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Колегією суддів враховано, що без здійснення входу Позичальницею на сайт Кредитодавця, без отримання нею умов договору (оферти) і повідомлення з одноразовим ідентифікатором та без введення відповідачкою одноразового ідентифікатора, що означає прийняття пропозиції (акцепту), Кредитний договір не був би укладеним.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 28 квітня 2021року у справі №234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі №234/8079/20, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

Оскільки відповідачка виконала послідовні дії в інформаційній системі, яка використовується ТОВ «Мілоан», зміст та час яких відображений у анкеті – заяві, підписала Кредитний договір присвоєним та направленим їй одноразовим ідентифікатором, вважається, що сторони Кредитного договору досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

З урахуванням викладеного, у справі, що переглядається, встановлено, що Кредитний договір укладений та підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», укладення Кредитного відповідало внутрішній волі відповідачки, що підтверджено належними доказами та скаржницею не спростовано.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідачки, з якими підставно не погодився суд першої інстанції, щодо відсутності доказів надання їй кредитних грошових коштів за Кредитним договором, оскільки такі доводи та висновки спростовуються наданим позивачем належним доказом, а саме: платіжним дорученням від 25 лютого 2023 року № 60015743 про перерахування коштів у сумі 6000,00 грн на погоджений у Кредитному договорі картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_3 .

Крім того, доводи апеляційної скарги про відсутність доказів отримання відповідачкою кредитних коштів спростовуються банківською інформаційною довідкою та випискою з рахунку відповідачки у АТ КБ «ПриватБанк», з яких вбачається, що картка № НОМЕР_2 була емітована банком на ім`я ОСОБА_1 і на відповідний рахунок, платіжним засобом до якого є вказана картка, 25 лютого 2023 року надійшли грошові кошти у погодженій сторонами Кредитного договору сумі – 6000,00 грн.

Апеляційним судом також враховано, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18.

Стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов`язанні. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає боржник.

У даній справі колегією суддів враховано, що відповідачка не надала жодного доказу, який би спростовував доводи позивача про виконання Кредитодавцем своїх зобов`язань за Кредитним договором, зокрема, не довела того, що 25 лютого 2023 року вона не отримувала від ТОВ «Мілоан» на свій банківський рахунок кредитні кошти у сумі 6000,00 грн, а лише послалася на недоведеність таких фактів позивачем.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності позивачем факту отримання відповідачкою кредитних коштів за Кредитним договором і неповернення їх Кредитодавцю у встановлений строк.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується належними доказами те, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором не виконала, кредитні кошти у сумі 6000,00 грн у межах встановленого строку Кредитодавцю не повернула.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність визначених законом підстав для задоволення відповідної позовної вимоги.

Також апеляційний суд повністю погоджується з висновком місцевого суду щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками в сумі 17460,00 грн.

Так, обов`язок Позичальника зі сплати відсотків саме у пред`явленій до стягнення сумі чітко погоджений сторонами у Кредитному договорі, відображений у Графіку платежів за договором та, оскільки відповідне нарахування здійснення у межах строку кредитування та не суперечить вимогам законодавства, має бути виконаний Позичальником.

Оскільки нарахування комісії за надання кредиту не суперечить вимогам Закону України «Про споживе кредитування» та передбачено умовами Кредитного договору, а в матеріалах справи відсутні докази сплати Позичальником комісії за договором, апеляційний суд вважає підставним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимоги позову у цій частині.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що зобов`язання відповідачки на момент переходу права вимоги від Кредитодавця до позивача не існувало, а тому не могло бути передано позивачу.

Так, зазначене твердження спростовується встановленими у справі фактичними обставинами, за якими Кредитний договір укладений 25 лютого 2023 року, свої зобов`язання за Кредитним договором відповідачка остаточно мала виконати у строк до 10 червня 2023 року, а договір відступлення права вимоги № 100-МЛ/Т між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено 27 червня 2023 року.

Колегією суддів зважено на те, що Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

У справі, що переглядається, позивачем на підтвердження набуття права вимоги до відповідачки за Кредитним договором надано до суду належні та достатні докази.

Не заслуговують на увагу апеляційного суду також доводи апеляційної скарги щодо ненадання позивачем доказів на підтвердження наявності у ТОВ «Мілоан» права на надання фінансових послуг, оскільки відповідна інформація могла бути з`ясована відповідачкою перед укладенням Кредитного договору, зокрема, за допомогою Комплексної інформаційної системи НБУ, у якій можна здійснити пошук інформації, яка міститься в Державному реєстрі фінансових установ, реєстрі осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги та Реєстрі страхових посередників станом на поточну дату.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують відповідних обґрунтованих та правомірних висновків місцевого суду.

Отже, оскільки визначені процесуальним законом підстави для зміни або скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні, у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 15 травня 2026 року, - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді С. М. Єгорова

О. А. Письменний