Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №349/1837/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 349/1837/25

Провадження № 22-ц/4808/1957/26

Головуючий у 1 інстанції Рибій М. Г.

Суддя-доповідач Василишин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої (суддя-доповідач): Василишин Л. В.,

суддів: Баркова В. М., Максюти І. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скарг у представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 03 серпня 2026 року, ухвалене в складі судді Рибія М.Г. в місті Рогатині, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025 року директор ТОВ «Юніт Капітал»- Марія Хлопкова звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07 лютого 2025 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» та відповідачка уклали кредитний договір за умовами якого остання отримала кредит в сумі 6 667 грн. В подальшому на підставі договору факторингу ТОВ «Юніт Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 .

У зв`язку з невиконанням відповідачкою зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість в розмірі 11 071,02 грн, яка складається з: 6 667,00 грн за кредитом, 3 903,02 грн за процентами, 501,00 грн за комісією.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань у добровільному порядку позивач просила стягнути з відповідачки зазначену заборгованість, судовий збір та 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 03 серпня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» 5 000,25 грн, а також судовий збір в розмірі 1094,20 грн та 1806,80 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задвольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, керуючись принципом змагальності сторін, дійшов висновку, що позивач не довів укладення кредитного договору в електронній формі, оскільки не надав його оригіналу та доказів підписання одноразовим ідентифікатором. Водночас суд установив факт перерахування відповідачці 5 000,25 грн, визнав кредитний договір нікчемним і стягнув цю суму як наслідок нікчемності правочину, а також судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення суду подав апеляційну скаргу. На думку скаржника, суд першої інстанції повинен був перевірити технічні дані, які підтверджували б створення й підписання електронного документа, зокрема журналів відправлення та доставки SMS, перевірки ідентифікатора, часу й обставин акцепту, ідентифікатора операції та хешу документа.

Також апелянт не погоджується з висновком суду про надання відповідачці позивачем 5 000,25 грн на підставі інформації, отриманої від АТ «Ощадбанк» на виконання ухвали суду від 31 грудня 2025 року. Зазначає, що відомості про зарахування коштів на її рахунок самі по собі не підтверджують, що ці кошти належали ТОВ «ФК «Кредіплюс», а суд не мав повноважень витребовувати інформацію, що становить банківську таємницю, поза передбаченою законом процедурою.

Просить скасувати рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 03 серпня 2026 року в частині задоволених позовних вимог, ухвалити нове рішення про відмову в позові повністю та стягнути з ТОВ «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги.

Позиція інших учасників справи

Представник ТОВ «Юніт Капітал» - Кукса К.О. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що кредитний договір № 170541 від 07 лютого 2025 року укладено в електронній формі шляхом підписання одноразовим ідентифікатором e4aa21e0, надісланим на номер телефону відповідачки та введеним нею 07 лютого 2025 року о 11:57:37.

Позивач заперечує доводи апеляційної скарги щодо неправомірного витребування судом інформації, яка становить банківську таємницю, зазначаючи, що такі дії вчинено в межах цивільного процесу на підставі ухвали суду. Стверджує, що перерахування відповідачці 5 000,25 грн підтверджується довідкою про платіжну операцію та інформацією, отриманою від АТ «Ощадбанк», а тому первісний кредитор виконав зобов`язання з надання коштів. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, судове засідання не проводиться.

Враховуючи категорію справи та ціну позову в цій справі, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 07.02.2025 ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 170541 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, на підтвердження чого надано копію пдф-файлу.

За умовами п. 2.2.1. договору сума кредиту становить 6667 грн.

Проценти за користування кредитом 390% річних.Тип процентної ставки – фіксована (п.2.3).

Згідно п. 2.5. комісія за надання кредиту складає 1666,75 грн, а загальний строк кредитування складає 84 днів з 07.02.2025 (п. 26).

З інформації з паспорта споживчого кредиту вбачається, що кредит надається в такому порядку: 5000,25 грн на рахунок/карти позичальника у національній валюті, у розмірі 1666,75 грн шляхом погашеня заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5. індивідуальної частини.

16 квітня 2025 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 16042025, відповідно до умов якого право грошової вимоги перейшло до відповідача.

На виконаня ухвали Рогатинського районного суду від 31 грудня 2025 року АТ «Ощадбанк» повідомило суд, що на ім`я ОСОБА_1 відкрито рахунок до якого емітовано платіжну картку 4790-72ХХ-ХХХХ-8124, зазначену в кредитному договорі, на яку 09.02.2025 зараховано кошти в розмірі 5000,25 грн.

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч.1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Також, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 та 6 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону, зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Положеннями статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Ухвалою Рогатинського районного суду від 29.05.2025 витребувано в ТОВ «Юніт Капітал» оригінал договору про споживчий кредит № 170541 від 07.02.2025.

На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

У частинах першій та другій статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» зазначено, що автентифікація - це електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі №916/3027/21 (провадження № 12-8гс23) зауважувала, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Аналогічні процесуальні положення закріплені у пункті 1 частини другої статті 76 ЦПК України та частині третій статті 100 ЦПК України.

Подання електронного доказу в паперовій копії саме собою не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу у випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (постанови Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 травня 2025 року у справі № 199/9897/22 викладено висновок: «Наказ про передання земельної ділянки у власність, внесений до електронної системи (Електронний документообіг), існує як електронний документ, має юридичну силу оригіналу, якщо він оформлений відповідно до вимог чинного законодавства. Електронний документ, створений з дотриманням вимог законодавства, має таку ж юридичну силу, як і документ на паперовому носії. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях. Оцінка електронного доказу здійснюється судом на загальних підставах, передбачених статтею 89 ЦПК України.».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

ТОВ «Юніт Капітал» у відповідь на ухвалу суду надало пояснення, що до позовної заяви позивач додав оригінал кредитного договору в електронній формі.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність укладення спірного кредитного договору, оскільки доданий до позовної заяви PDF-файл не містить електронного підпису, передбаченого статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», а тому не є оригіналом електронного договору. За відсутності оригіналу електронного доказу його копія відповідно до частини п`ятої статті 100 ЦПК України не може бути взята судом до уваги на підтвердження факту укладення договору.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що питання достовірності, цілісності і незмінюваності змісту електронного кредитного договору є ключовим у цій справі, оскільки від нього залежить те, чи може цей договір вважатись укладеним у письмовій формі або щонайменше чи можуть окремі його положення вважатися такими, що оформлені саме письмово.

Фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога частини першої статті 207 ЦК України).

Однак відсутність матеріально-правових вимог до фіксації змісту електронного договору не означає, що це питання може ігноруватися в ході судового розгляду.

Воно стає питанням доказування цілісності і незмінюваності електронного документа, в якому міститься відповідний електронний договір, тобто переходить у площину процесуального права. Тому, якщо сторона, яка посилається як на підставу своїх вимог або заперечень на певний електронний договір або окремі його положення, не може довести цілісність і незмінюваність цих положень після укладення відповідного договору, в той час, як інша сторона заперечує факт цілісності і незмінюваності, то відповідні положення договору не можуть бути застосовані, тобто, фактично, є нікчемними.

Подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Оскільки кредитний договір є нікчемним, він не створює прав та обов`язків, які сторони мали на меті встановити, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Водночас судом першої інстанції встановлено факт надання ОСОБА_1 коштів у розмірі 5 000,25 грн, оскільки їх зарахування на її рахунок підтверджується платіжною інструкцією АТ «Ощадбанк» від 09.02.2025 (дата валютування - 08.02.2025), а також узгоджується з відомостями довідки ТОВ «ФК «Кредіплюс» від 30.10.2025. Отже, висновок суду першої інстанції про стягнення цієї суми відповідає правовій природі наслідків нікчемності правочину.

Доводи про те, що витребувані у банку відомості про зарахування коштів на карту відповідачки є банківською таємницею та неналежним доказом, є безпідставним і спростовується тим, що така інформаціябула отримана судом у порядку, передбаченому ст. 84 ЦПК України, на підставі ухвали про витребування доказів, а відтак її отримання здійснено у спосіб, прямо визначений законом.

Таким чином, надана на виконання ухвали суду інформація та платіжна інструкція щодо позичальниці ОСОБА_1 , якій суд дав оцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру.

З огляду на зазначене, підстави для скасування рішення суду з наведених апелянтом підстав відсутні.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 03 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний тескт постанови складений 30 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач: Л. В. Василишин

Судді: В. М. Барков

І. О. Максюта