Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №345/603/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 345/603/26

Провадження № 22-ц/4808/1869/26

Головуючий у 1 інстанції Кардаш О. І.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кінаш М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Барабаша Володимира Гнатовича на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 липня 2026 року, ухвалене в складі судді Кардаш О.І. в м. Калуш, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася з цивільним позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди у кримінальному провадженні.

14 квітня 2025 року вироком Калуського міськрайонного суду ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі із позбавленням права керувати всіма транспортними засобами на строк 3 роки. Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином, задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 141 419,19 грн. понесених витрат на лікування та поховання, 500 000 грн. моральної шкоди та 12 000 грн. витрат на надання правової допомоги.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року в задоволенні апеляційних скарг відмовлено, вирок суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 21.01.2026 року касаційну скаргу сторони захисту задоволено частково. Вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2025 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову потерпілої про відшкодування матеріальної та моральної шкоди скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 04.02.2026 року прийнято до розгляду цивільний позов за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином в цивільному провадженні та відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.

З огляду на позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 21.01.2026 року судом першої інстанції залучено до участі у справі в якості співвідповідача ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

30.04.2026 року позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 15.04.2024 року близько 18:10 год. в денну пору доби, без опадів та туману, водій ОСОБА_2 керував технічно справним автомобілем марки «Volksvagen Golf», та рухався ділянкою дороги, від ТОВ «Гудвеллі Україна» у напрямку вул. Промислова в м. Калуш Калуської ТГ Калуського району Івано-Франківської області, разом із яким у якості пасажира їхав і ОСОБА_3 (чоловік позивачки). В той час у зустрічному напрямку рухався автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter 308 CDI». Водій ОСОБА_2 проїхавши ділянку дороги, яка має заокруглення у ліву сторону відносно його напрямку руху, проявив неуважність та виїхав на смугу зустрічного руху. Побачивши зустрічний автомобіль на прямій ділянці дороги та перебуваючи на його смузі руху, водій не вжив заходів для зменшення швидкості або безпечного об`їзду перешкоди, здійснивши маневр з`їзду на узбіччя ліворуч із проїзної частини, допустив зіткнення із зустрічним автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter 308 CDI», що на відстані 600 метрів від вулиці Промислова у м. Калуш.

У результаті порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пасажири автомобіля «VolksvagenGolf» отримали тілесні ушкодження, а саме, ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозково-лицевої травми, від якої згодом помер.

Впродовж тривалого лікування та перебування ОСОБА_3 у медичних установах на його лікування були витрачені значні грошові кошти.

Відповідачем а ні матеріальна, а ні моральна шкода у добровільному порядку відшкодована так і не була.

Так як відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за даними правовідносинами з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» - поліс страхування № EP-218131391 укладено 27.11.2023 року та ДТП мала місце 15.04.2024 року), регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 р., який є спеціальним для даних правовідносин.

Згідно долучених до справи документів, а також квитанцій з урахуванням положень ст.24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV, відшкодуванню ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» підлягають частково витрати на лікування та поховання ОСОБА_3 , які в загальному розмірі становлять 141 419,19 грн. З них, вартість витрат на поховання становить 76 970 грн. та 64 449,19 грн. витрати на лікування впродовж часу його перебування на лікуванні до моменту смерті. При цьому, загальний розмір відшкодування, який повинен в силу закону здійснити відповідач ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Заробітна плата в Україні з 1 квітня 2024 року становила 8000 грн., що становить 96 000 грн., які підлягають стягненню з відповідача - ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

Окрім того, позивач зазначала, що відповідач ОСОБА_2 повинен сплатити різницю між загальною сумою понесених на лікування витрат та сумою, яка підлягає стягненню із ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» , а саме 45 419,19 грн.

Щодо відшкодування моральної шкоди позивач вказує, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку зі смертю свого чоловіка. Передчасну смерть свого чоловіка потерпіла сприйняла болісно, перенесла сильне душевне потрясіння, сильний нервовий стрес. Довгий час не може прийти до себе і постійно перебуває у депресивному стані через втрату чоловіка. У зв`язку з цим приймала і приймає заспокійливі ліки, її періодично турбує безсоння, депресивний стан. За життя чоловіка вона отримувала від нього підтримку, у них були спільні плани на майбутнє. Позивач не розуміє, що далі буде з нею. Моральні страждання зумовлені ще й тими обставинами, що відновити попереднє становище неможливо. Слід також врахувати, що позивач пережила значне нервове напруження в той час, коли її чоловік перебував у медичних закладах з 15.04.2024 р. по 11.08.2024 р., їй довелося пережити безсонні ночі, переживання за здоров`я чоловіка, тривогу через погіршення стану його здоров`я, відчуття невизначеності. Всі ці обставини для позивача є нервовим стресом, душевним болем, перенесеними моральними стражданнями. Наслідки події, що сталася, потягли за собою для позивача залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів як особистих, так і з боку рідних та друзів.

Визначаючи розмір морального відшкодування щодо відповідача, просила прийняти до уваги фактичні обставини справи, врахувати характер, тривалість і глибину душевних страждань потерпілої - позивача, моральних страждань, пов`язаних з втратою чоловіка, ступінь вини обвинуваченого та його матеріальне і сімейне становище, виходячи з вимог розумності, справедливості та вищеописаних обставин, просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 300 000,00 грн.

Крім того, відповідно до п.27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV - страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим).

Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. В даному випадку загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, у зв`язку зі смертю потерпілого, становить 96 000 грн. (8000 грн. (мінімальна з/п станом на день ДТП 15.04.24 р. згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік») х 12), на яке мають право в рівних частках (шляхом поділу загального розміру на кількість таких осіб) дружина померлого (в разі підтвердження родинних зв"язків), діти померлого (в разі наявності і підтвердження родинних зв"язків), батьки померлого (в разі наявності і підтвердження родинних зв`язків).

Розмір моральної шкоди, яку просила стягнути з відповідача ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» становить 96 000грн.

Посилаючись на зазначене, позивач просила стягнути на свою користь з Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» матеріальну шкоду в сумі 96 000 грн. та моральну шкоду в сумі 96 000 грн., з ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди в сумі 45 419,19 грн. та моральної шкоди в сумі 300 000 грн.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 липня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в сумі 96 000 грн. та моральної шкоди в сумі 96 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в сумі 45 419,19 грн. та моральної шкоди в сумі 300 000 грн.

Стягнуто Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» в дохід держави судовий збір у розмірі 2662,4 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 4331,2 грн.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним рішенням суду, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, представник ОСОБА_2 адвокат Барабаш Володимир Гнатович подав апеляційну скаргу.

Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004р.(далі Закон № 1961-IV) при визначенні матеріальної шкоди.

Вказує, що рішення суду містить внутрішню суперечність, оскільки суд одночасно зазначив: що страховик повинен відшкодувати шкоду; що страхова сума за шкоду життю та здоров`ю становить 320000 грн і що витрати на лікування та поховання становлять 141 419,19 грн; але водночас визначив обов`язок страховика лише у розмірі 96 000 грн; а різницю 45419,19 грн поклав на ОСОБА_2 . При цьому вказує, що суд не навів правової норми, яка б встановлювала загальний ліміт у 96 000 грн саме для сукупності витрат на лікування та поховання. Такої норми в застосованому судом законодавстві немає. Пункт 27.4 ст.27 Закону №1961-IV стосується витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника, а витрати на лікування регулюються ст. 24 Закону №1961-IV. Ця помилка безпосередньо призвела до неправильного визначення суми, яка має бути стягнута з ОСОБА_2 .

Вважає, що рішення суду щодо розміру моральної шкоди є немотивованим, незрозуміло, з яких критеріїв суд оцінив тривалість та глибину душевних страждань потерпілої-позивача, яку навіть не бачив в судовому засіданні. Отже, стягнення з ОСОБА_2 45 419,19 грн матеріальної та 300 000 грн моральної шкоди, на думку апелянта, є необґрунтованим і покладення на нього судового збору в розмірі 4 331,20 грн також є необґрунтованим.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 45 419,19 грн матеріальної шкоди, 300 000 грн моральної шкоди та 4 331,20 грн судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог, судові витрати розподілити згідно статті 141 ЦПК України.

Позиція інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кінаш М.А. заперечила щодо задоволення апеляційної скарги.

Інші учасники справи у судове засідання не прибули, хоча належно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Рішення суду першої інстанції оскаржено лише в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 45 419,19 грн матеріальної шкоди, 300 000 грн моральної шкоди, тому відповідно до положень ст. 367 ЦПК України законність ухваленого в іншій частині судового рішення (щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в сумі 96 000 грн та моральної шкоди в сумі 96 000 грн) колегією суддів не перевіряється.

Вислухавши доповідь судді, заперечення представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кінаш М.А., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 15.04.2024 близько 18:10 год. в денну пору доби, без опадів та туману, водій ОСОБА_2 керував технічно справним автомобілем марки «Volksvagen Golf», та рухався ділянкою дороги, від ТОВ «Гудвеллі Україна» у напрямку вул. Промислова в м. Калуш Калуської ТГ Калуського району Івано-Франківської області, разом із яким у якості пасажирів їхав і ОСОБА_3 . В той час у зустрічному напрямку рухався автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter 308 CDI». Водій ОСОБА_2 , проїхавши ділянку дороги, яка має заокруглення у ліву сторону відносно його напрямку руху, проявив неуважність та виїхав на смугу зустрічного руху. Побачивши зустрічний автомобіль на прямій ділянці дороги та перебуваючи на його смузі руху, не вжив заходів для зменшення швидкості або безпечного об`їзду перешкоди, здійснивши маневр з`їзду на узбіччя ліворуч із проїзної частини, допустив зіткнення із зустрічним автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter 308 CDI» , що на відстані 600 метрів від вулиці Промислова у м. Калуш. При цьому водій ОСОБА_2 порушив Правила дорожнього руху . Вина ОСОБА_2 у вказаній ДТП встановлена вироком Калуського міськрайонного суду від 14.04.2025 року, який ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 07.08.2025 року у вказаній частині залишено без змін (а.с.44-62).

В результаті вказаної ДТП пасажири автомобіля «Volksvagen Golf» отримали тілесні ушкодження, а саме, ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозково-лицевої травми із крововиливами під м`яку мозкову оболонку, в шлуночки мозку, із забоєм головного мозку в лобних долях, переломами кісток основи, склепіння та лицевого черепа, забійними ранами в ділянках голови та синцями в ділянках обох повік, яка ускладнилася гнійним менінгоенцефалітом та призвела до розвитку гострої мозкової недостатності, які згідно висновку експерта від 20.09.2024 мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя у момент спричинення, чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю; закрита тупа травма грудної клітки із переломами ребер справа: 2.3.4 по середньо-ключичній лінії, відповідно до того ж висновку експерта має ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що не є небезпечними у момент спричинення. Від отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди травм ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Смерть настала від відкритої черепно-мозково-лицевої травми із крововиливами під м`яку мозкову оболонку, в шлуночки мозку, із забоєм головного мозку в лобних долях, переломами кісток основи склепіння та лицевого черепа, яка ускладнилася гнійним менінгоенцефалітом та призвела до розвитку гострої мозкової недостатності (а.с.44-62).

Водночас, на час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-218131391 (а.с.77).

У зв`язку з лікуванням ОСОБА_3 витрачалися грошові кошти на придбання необхідних засобів, медикаментів тощо в сумі 64449,19 грн грн, а також потерпілою було витрачено на поховання 76970,00 грн. Загальні витрати, які понесла потерпіла, становлять 141 419,19 грн, що підтверджується чеками та квитанціями, які представником позивача надано в оригіналах та долучено до матеріалів справи (а.с.134-154).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходив суд апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до вимог ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

За змістом ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 982 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Таким чином, потерпілим - позивачам належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Вони вільно, на власний розсуд обирають спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування, або шляхом звернення до страховика, в якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено розмір загальних витрат, які понесла потерпіла, позивачка у справі, 141 419,19 грн, що підтверджується чеками та квитанціями, які представником позивача надано в оригіналах та долучено до матеріалів справи, які є читабельними та зрозумілими і не викликають в суду сумніву у їх достовірності (а.с.134-154).

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не встановив, яка сума витрат на лікування підтверджена, є безпідставними, оскільки судом правильно оцінено надані позивачкою платіжні документи.

На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-218131391 (а.с.77), згідно з яким у разі настання страхового випадку, страхова компанія зобов`язується здійснити виплату страхового відшкодування, у тому числі за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю потерпілого та його майну, - на суму завданих збитків, але не більше встановленого в договорі ліміту страхової суми, зокрема за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю 320 000 грн.

Згідно зі ст. 22 Закону України №1961-IV«Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом ст. 1194 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або згаданим вище Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст. 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17) висловлено правову позицію, яка полягає у тому, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).

Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (п.п. 149, 150).

Отже, відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за даними правовідносинами з ОСОБА_2 (поліс страхування № EP-218131391 укладено 27.11.2023 року та ДТП мала місце 15.04.2024 року) регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 р., який є спеціальним для даних правовідносин.

Згідно долучених до справи документів, а також квитанцій з урахуванням положень ст.24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV, відшкодуванню страховиком підлягають частково витрати на лікування та поховання ОСОБА_3 , які в загальному розмірі становлять 141 419,19 грн, з яких вартість витрат на поховання становить 76 970 грн та 64 449,19 грн. витрат на лікування впродовж часу перебування на лікуванні до моменту смерті.

Суд правильно вважав, що загальний розмір відшкодування, який в силу ст. 27.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 р. має здійснити ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» і який не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, що складає 96 000 грн., виходячи із розміру заробітної плати в Україні з 1 квітня 2024 року - 8000 грн (8000 х12).

Зважаючи на ст. 1194 Цивільного кодексу України відповідач ОСОБА_2 повинен сплатити різницю між загальною сумою понесених на лікування витрат, та сумою, яка підлягає стягненню зі страховика, а саме 45 419,19грн.

Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов правильного висновку, задовольнивши позовні вимоги в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська Страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» майнової шкоди на лікування та поховання ОСОБА_3 , в розмірі 96 000,00 грн та з ОСОБА_2 майнової шкоди у розмірі 45 419,19 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд неправильно визначив суму майнової шкоди, яка має бути стягнута з ОСОБА_2 , є безпідставними.

За статтею 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 р. відшкодовуються обґрунтовані витрати на лікування, діагностику, ліки, медичне обслуговування тощо.

При цьому Закон визначає потерпілого як особу, якій заподіяно шкоду. Сам факт оплати коштів іншою особою не означає автоматичного переходу до неї права потерпілого.

Слід дійти висновку про те, що витрати, пов`язані із лікуванням потерпілого відшкодовуються страховиком тільки потерпілому, відповідно до положень пункту 1.3 статті 1 розділу 1 зазначеного Закону якими є особи, життю та здоров`ю яких заподіяна шкода внаслідок ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Отже, право вимоги на відшкодування витрат, які понесла сама позивачка на лікування її покійного чоловіка, потерпілого від ДТП, у неї настає відповідно до статей 23, 1166 ЦК України до особи, заподіювача шкоди, яким є відповідач ОСОБА_2 .

Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 року у справі № 712/1503/17-ц.

Однак, враховуючи, що другим відповідачем Приватним акціонерним товариством «Українська Страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» не оскаржується рішення суду в частині відшкодування витрат на лікування, тому в цій частині воно не переглядається, але й не підлягає задоволенню з цих підстав щодо неправильного застосування судом норм матеріального права і апеляційна скарга ОСОБА_2 , оскільки її задоволення погіршить його становище.

Вирішуючи питання щодо розміру компенсації моральної шкоди, суд апеляційної інстанції зважає на таке.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Під моральною шкодою розуміють втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Водночас суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 червня 2020 року у справі № 439/1213/18 (провадження № 61-8734св19), від 05 серпня 2020 року у справі № 439/1218/18 (провадження № 61-11853св18), від 08 жовтня 2025 року у справі № 753/16824/18 (провадження № 61-5644св24).

Внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_2 Правил дорожнього руху сталася ДТП, в результаті якої настала смерть ОСОБА_3 , який був чоловіком позивачки.

В обґрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди позивачка посилалась на те, що вона зазнала сильних душевних стражданнь у зв`язку зі смертю свого чоловіка. Передчасну смерть свого чоловіка вона сприйняла болісно, перенесла сильне душевне потрясіння, сильний нервовий стрес. Довгий час не може прийти до себе і постійно перебуває у депресивному стані через втрату чоловіка. У зв`язку з цим приймала і приймає заспокійливі ліки, її періодично турбує безсоння, депресивний стан. За життя чоловіка вона отримувала від нього підтримку, у них були спільні плани на майбутнє. Позивач не розуміє, що далі буде з нею. Моральні страждання зумовлені ще й тими обставинами, що відновити попереднє становище неможливо. Позивач пережила значне нервове напруження в той час, коли її чоловік перебував у медичних закладах (з 15.04.2024 по 11.08.2024), їй довелося пережити безсонні ночі, переживання за здоров`я чоловіка, тривогу через погіршення стану його здоров`я, відчуття невизначеності. Всі ці обставини для позивача є нервовим стресом, душевним болем, перенесеними моральними стражданнями. Наслідки події, що сталася, потягли за собою для позивача залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів як особистих, так і з боку рідних та друзів.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував тривалість і глибину душевних страждань потерпілої позивачки, моральних страждань, пов`язаних із втратою чоловіка, ступінь вини обвинуваченого та його матеріальне і сімейне становище та з урахуванням принципу розумності і справедливості, дійшов правильного висновку про задоволення позову до ОСОБА_2 та стягнення з нього на користь позивачки 300 000,00 грн моральної шкоди.

Відповідно до п.27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV - страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим).

Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

В даному випадку загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, у зв`язку із смертю потерпілого, становить 96 000 грн. (8000 грн. (мінімальна з/п станом на день ДТП 15.04.24 р. згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік») х 12), на яке мають право в рівних частках (шляхом поділу загального розміру на кількість таких осіб) дружина померлого (в разі підтвердження родинних зв`язків), діти померлого (в разі наявності і підтвердження родинних зв`язків), батьки померлого (в разі наявності і підтвердження родинних зв`язків ).

Як встановлено вироком Калуського міськрайонного суду від 14.04.2025 року позивача ОСОБА_1 визнано потерпілою стороною у кримінальному провадженні. Окрім позивача більше ніхто не звертався з відповідним клопотанням. Тому в суду відсутні сумніви про неналежність позивача до кола осіб, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди.

З огляду на викладене, місцевий суд правильно задовольнив позов ОСОБА_1 до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення моральної шкоди в розмірі 96 000 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду щодо розміру моральної шкоди є немотивованим, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані.

Так, апелянт вірно зазначає, що загальний розмір компенсації моральної шкоди становить 396 000 грн, однак цей розмір відповідає принципам розумності, виваженості і співмірності із глибиною душевних страждань і не призведе до неправомірного збагачення позивачки за рахунок відповідача ОСОБА_2 .

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на вищевикладене, застосувавши норми матеріального права, які підлягали застосуванню у правовідносинах у цій справі, повно та всебічно встановивши обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Барабаша Володимира Гнатовича залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 липня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.О. Максюта

Судді: О.В. Пнівчук

О.О. Томин

Повний текст постанови складено 30 жовтня 2026 року