Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №348/1133/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 348/1133/26

Провадження № 22-ц/4808/1899/26

Головуючий у 1 інстанції Бурдун Т. А.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Баркова В. М.,

суддів: Бойчука І. В.,

Максюти І. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Кушнір Ірини Романівни на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24 липня 2026 року в складі судді Бурдун Т. А., ухвалене в м. Надвірна Івано-Франківської області, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (надалі – ТзОВ «ФК «Кредит Капітал») звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 49 683,75 грн. та судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що 23 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» (надалі – ТзОВ «Аванс Кредит») та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту № 30118-09/2023, відповідно до умов якого товариство надало відповідачці фінансовий кредит у розмірі 8 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності.

Кредитний договір підписано шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, про що свідчить умови договору, адреса, реквізити та підпис сторін.

Всупереч умовам договору та вимог законодавства, відповідачка свої зобов`язання за вказаним договором не виконала, про що свідчить відмова від добровільного повернення боргу.

В подальшому між ТзОВ «Аванс Кредит» та ТзОВ «ФК «Кредит Капітал» було укладено договір факторингу, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до боржників, зокрема, і до відповідачки за вказаним договором.

Посилаючись на вказані обставини ТзОВ «ФК «Кредит Капітал» просило задовольнити позов.

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24 липня 2026 року позов ТзОВ «ФК «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Кредит Капітал» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 30118-09/2023 від 23.09.2023 у розмірі 39 830,74 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 972 грн та заборгованості за процентами в розмірі 34 858,74 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Кредит Капітал» судові витрати по справі на загальну суму 8 548, 05 грн, а саме зі сплати судового збору у розмірі 2 134,45 грн та 6 413,60 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Кушнір І. Р., посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд встановивши факт грубого порушення позивачем вимог Закону України № 3498-ІХ, самостійно здійснив перерахунок щоденних відсотків у сторону зменшення замість того, щоб застосувати наслідки подання позивачем недопустимого та незаконного розрахунку боргу. Здійснивши самостійний перерахунок відсотків, суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, порушив принцип рівності сторін перед законом і судом (стаття 6 ЦПК України) та фактично виконав процесуальну функцію кредитора з виправлення його ж протиправних розрахунків, що є підставою для скасування рішення згідно зі статтею 376 ЦПК України.

Також зазначає, що оскільки позивач не надав суду доказів направлення та вручення відповідачу письмового повідомлення про відступлення права вимоги, як того вимагає також стаття 18 Закону України «Про споживче кредитування», відповідач був позбавлений інформації про реквізити та особу нового кредитора. Відповідно, у відповідача не виникло правового обов`язку виконувати зобов`язання на користь ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал», а суд першої інстанції безпідставно поклав на боржника відповідальність за невиконання грошового зобов`язання перед невідомим йому кредитором.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТзОВ «ФК «Кредит Капітал» вказує, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, адже суперечить дійсним обставинам справи, а рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24.07.2026 року є законним та обґрунтованим. Судом належним чином досліджено всі матеріали справи та вирішено спір у відповідності до законодавства. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24.07.2026 року без змін.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77 ЦПК України ).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 169 ЦПК України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України ).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 23.09.2023 року між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Аванс Кредит» за допомогою електронного підпису (одноразовим ідентифікатором W8516) було підписано Договір про надання фінансового кредиту № 30118-09/2023 (а.с. 7-11).

Згідно умов даного договору сторони домовилися, що Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 8 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 Договору). Тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 360 днів. Дата надання кредиту 23.09.2023 року. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 16.09.2024 року (п. 1.2). У клієнта відсутнє право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту, встановлених договором, у тому числі на підставі звернення до Товариства у паперовій формі або електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора (п. 1.3). За користування кредитом Товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована (п. 1.4). Процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2 цього Договору (п. 1.4.1). Якщо клієнт 17.10.2023 сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт, як учасник програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку в розмірі 64,00% на перший платіж (розрахунковий період) відповідно до Графіку платежів. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) він зобов`язаний сплатити перший платіж (за перший розрахунковий період) в розмірі, відповідно до Графіку платежів (п. 1.4.2). Клієнт зобов`язується сплачувати проценти - кожні 25 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є додатком №1 до цього договору (п. 1.5). Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5168 - 74xx xxxx - 3757 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами (п. 1.6).

Пунктом 2 Договору передбачено порядок укладання договору, а саме: перед укладенням цього договору товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію клієнта з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу, одним із наступних способів: - отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних - отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, отр-пароля, надісланого установою на такий фінансовий номер телефону, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником установи та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото (п. 2.1). Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього договору (п. 3.1). Також вказаним договором визначено інші умови отримання та повернення кредиту.

Анкета-заява на отримання кредиту містить детальну інформацію щодо персональних даних відповідача ОСОБА_1 , зокрема, дату її народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу реєстрації і адресу проживання, номер мобільного телефону, соціальний статус, місце роботи, поетапний процес оформлення та розгляду заяви, тощо (а.с. 16-17).

Також до договору додано графік платежів за договором та паспорт споживчого кредиту, який містить основні умови кредитуванння (а.с. 12-15).

ТОВ «Аванс Кредит» 23.09.2023 року о 13:35:02 год. переказало грошові кошти у розмірі 8 000 грн, на рахунок відповідача ОСОБА_1 номер транзакції в системі iPay.ua – 288107402, призначення платежу: зарахування 8 000 грн. На карту НОМЕР_1 , що підтверджується повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення», Вих. № 3466_250630112037 від 30.06.2025 року (а.с. 19).

З наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів від 11.05.2026 року інформації вбачається, що банківська картка № НОМЕР_2 емітована на ім`я ОСОБА_1 . По картковому рахунку № НОМЕР_3 вбачається зарахування коштів у розмірі 8 000 грн в період з 23.09.2023 року по 23.09.2023 року (а.с. 56).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 30118-09/2023 від 23.09.2023 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Аванс Кредит» становить 28 428,45 грн, та складається з: суми заборгованості за кредитом – 4 972 грн, суми заборгованості за відсотками – 23 456,45 грн. Нарахування відсотків здійснювалось з 23.09.2023 року по 29.03.2024 року (а.с. 19 зворот- 21).

29.03.2024 року ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №29032024. Згідно вищевказаного Договору та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Аванс Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №30118-09/2023 від 23.09.2023 року (а.с. 24 зворот-29).

Відступлення прав вимоги також підтверджується платіжною інструкцією № 775, актом прийому-передачі реєстру боржників, витягом з реєстру боржників (а.с. 29 зворот-30 зворот).

Згідно витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №29032024, вказаний, зокрема, кредитний договір № 30118-09/2023 від 23.09.2023, де боржником є ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості - 28428,45 грн (а.с. 29 зворот).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 30118-09/2023 від 23.09.2023 року наданого ТОВ «Кредит-Капітал», заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Кредит-Капітал» становить 49 683,75 грн, що складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 972 грн та заборгованості за процентами в розмірі 44 711,75 грн. Нарахування відсотків продовжувалось в межах строку дії договору з 30.03.2024 року по 19.09.2024 року (а.с. 22- 24).

Відповідно до досудової вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за вих. № 23541314665 від 10.04.2026 року, ОСОБА_1 запропоновано сплатити боргові зобов`язання в сумі 49 683,75 грн (а.с.31 зворот).

Посилання ОСОБА_1 у апеляційній скарзі на те, що суд здійснивши самостійний перерахунок відсотків, вийшов за межі своїх повноважень, порушив принцип рівності сторін перед законом і судом (стаття 6 ЦПК України) та фактично виконав процесуальну функцію кредитора з виправлення його ж протиправних розрахунків, не є підставою для скасування рішення суду та відхиляються апеляційним судом.

Так, суд не може обмежитися формальним прийняттям розрахунку заборгованості, наданого позивачем, а зобов`язаний перевірити його правильність, обґрунтованість та відповідність умовам укладеного між сторонами договору і наданим доказам.

Такий правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 754/17518/15-ц (провадження № 61-17132св18), відповідно до якого: «… у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми, які підлягають стягненню, та вирішує питання про стягнення доведеної суми заборгованості, щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк зобов`язувався надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти».

Аналогічний підхід сформульовано Верховним Судом у постанові від 03 листопада 2023 року у справі № 925/872/21, згідно з яким суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку заборгованості, та оцінювати докази, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань.

Встановивши, що здійснений позивачем розрахунок заборгованості за договором про надання фінансового кредиту не відповідає вимогам законодавства в частині визначення розміру денної процентної ставки за користування кредитом, суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з розрахунком позивача та здійснив власний розрахунок заборгованості з урахуванням положень Закону України «Про споживче кредитування».

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Вирішуючи спір у частині стягнення процентів, суд першої інстанції урахував не лише умови укладеного між сторонами договору, а й імперативні приписи вищевказаних норм, що підлягали застосуванню до спірних правовідносин з огляду на дату укладення договору, строк кредитування та період нарахування процентів. Саме по собі погодження сторонами умов кредитування не звільняє кредитодавця від обов`язку здійснювати нарахування платежів відповідно до вимог закону.

При цьому розрахунок заборгованості, наданий позивачем, підлягає перевірці на предмет правильності застосованої процентної ставки, періоду її застосування та загального розміру нарахованих процентів. Доведення обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог, є її процесуальним обов`язком, а тому позивач повинен надати належні докази не лише надання кредитних коштів, а й правомірності визначеного ним розміру заборгованості.

З огляду на наведене, якщо заявлений позивачем розрахунок передбачає нарахування процентів за ставкою, що перевищує допустимий законом розмір, такий розрахунок не може бути покладений в основу судового рішення без належної перевірки й коригування відповідно до застосовних норм матеріального права. Водночас визначення суми заборгованості, що підлягає стягненню, має ґрунтуватися на встановлених обставинах справи, умовах договору та правильному застосуванні норм законодавства до відповідного періоду кредитування.

Отже, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та перевіривши розрахунок заборгованості, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Визначений судом розмір заборгованості відповідає встановленим обставинам справи та є результатом перевірки обґрунтованості заявлених до стягнення сум.

Таким чином, стягненню з відповідачки на користь позивача підлягають 4 972 грн заборгованості за тілом кредиту та 34 858,74 грн заборгованості за процентами, а загальний розмір заборгованості становить – 39 830,74 грн. У частині вимог про стягнення заборгованості понад вказаний судом розмір, позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідна сума не підтверджена належним та обґрунтованим розрахунком, який би відповідав вимогам законодавства, зокрема пунктку 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування».

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності переходу до ТзОВ «ФК «Кредит Капітал» права грошової вимоги, зокрема у зв`язку з відсутністю належних доказів повідомлення відповідачки про відступлення права вимоги, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

29.03.2024 року ТзОВ «Аванс Кредит» та ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №29032024. Згідно вищевказаного Договору та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТзОВ «Аванс Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №30118-09/2023 від 23.09.2023 року (а.с. 24 зворот-29).

Згідно п.1.4. права вимоги переходить до фактора з моменту набрання чинності даним договором, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

На підтвердження переходу права грошової вимоги позивачем надано до суду договір факторингу № 29032024 від 29 березня 2024 року, витяг з реєстру боржників, який містить відомості про відповідачку та відповідний кредитний договір, а також підписи представників клієнта і фактора. Отже, зазначений реєстр є погодженим сторонами договору факторингу документом, який підтверджує відступлення права вимоги щодо відповідного боржника.

Відповідно до п. 3.1.(а) договору факторингу підписанням цього договору клієнт гарантує, що клієнту належить право вимоги за портфелем заборгованості до боржників, зазначених у реєстрі боржників.

З огляду на те, що договір факторингу № 29032024 від 29 березня 2024 року підписаний представниками клієнта і фактора, колегія суддів доходить висновку, що перехід права грошової вимоги від ТзОВ «Аванс Кредит» до ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» підтверджений належними доказами.

Відтак ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло права вимоги до відповідачки за договором про надання фінансового кредиту № 30118-09/2023 від 23 вересня 2023 року та є належним позивачем у цій справі.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора має правове значення лише у контексті визначення належного кредитора при виконанні зобов`язання та покладає ризик несприятливих наслідків на нового кредитора, однак саме по собі не звільняє боржника від обов`язку виконати зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України, у разі якщо боржник не був письмово повідомлений про таку заміну, ризик несприятливих наслідків покладається на нового кредитора. При цьому належним вважається виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові, що не означає припинення самого зобов`язання. Аналогічний правовий підхід викладено у постанові Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі № 761/1543/20.

Крім того, частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цсі 5.

Відповідачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин сплати кредитної заборгованості первісному кредитору, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині як на підставу скасування рішення суду першої інстанції на увагу не заслуговують.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про неповідомлення відповідача про відступлення права вимоги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвалене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвоката Кушнір І. Р. на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24 липня 2026 року, судові витрати слід залишити за відповідачкою.

Керуючись статтями 367, 368, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Кушнір Ірини Романівни – залишити без задоволення.

Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24 липня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 30 жовтня 2026 року.

Судді В. М. Барков

І. В. Бойчук

І. О. Максюта