Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №344/21905/23 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/21905/23

Провадження № 22-ц/4808/1857/26

Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 адвоката Греська В.В., відповідачки ОСОБА_2 та її представника адвоката Олейняша М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 липня 2026 року, ухвалене в складі судді Антоняка Т.М. в м. Івано-Франківськ, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних на стороні відповідачів - Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, про визнання незаконним і скасування рішень та зобов`язання вчинити дії щодо розгляду кандидатури позивача на забезпечення житлом,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2023 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про визнання незаконним і скасування рішень та зобов`язання вчинити дії щодо розгляду кандидатури позивача на забезпечення житлом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що прийняте на спільному засіданні командування та житлово-побутової комісії Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України рішення, оформлене пунктами 1.1 та 2 протоколу № 22 від 04 жовтня 2023 року порушує його право на отримання житла. А тому, з урахуванням зміни (доповнення) позовних вимог, просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, оформлене пунктом 1.1 протоколу №22 від 04.10.2023 року в частині перенесення капітана запасу ОСОБА_3 черговості на одержання житлового приміщення в черзі на загальних підставах з 04.03.2016 року та в списках позачергового отримання житла з 26.10.2018 року;

- визнати незаконним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, оформлене пунктом 2 протоколу №22 від 04.10.2023 року в частині клопотання перед житлово-побутовою комісією ЗТУ НГУ про затвердження рішення житлово-побутової комісії Військової частини НОМЕР_1 стосовно надання майстру-сержанту ОСОБА_4 складом сім`ї три особи однокімнатної квартири АДРЕСА_1 для постійного користування зі зняттям з квартирного обліку згідно поданої заяви;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України в особі командування та житлово-побутової комісії переглянути рішення, оформлене у формі Протоколу №22 від 04.10.2023 року та повторно розглянути кандидатуру ОСОБА_3 для розподілу вільної однокімнатної квартири АДРЕСА_1 на наступному спільному засіданні командування та житлово-побутової комісії.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 червня 2024 року провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про визнання незаконним і скасування рішень та зобов`язання вчинити дії щодо розгляду кандидатури позивача на забезпечення житлом закрито. Позивачу роз`яснено, що даний спір віднесено до юрисдикції Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 25 липня 2024 частково задоволено апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Греська Василя Васильовича. Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 20 червня 2024 року в частині закриття провадження до відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 скасовано, справу у цій частині повернуто до Івано-Франківського міського суду для продовження розгляду. В решті ухвалу суду залишено без змін.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14.11.2024 провадження у цій справі зупинено до вирішення Івано-Франківським окружним адміністративним судом справи № 300/7617/24 за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_6 , до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю третіх осіб на стороні відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання незаконним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії та набрання законної сили рішенням у вказаній справі.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22.07.2025 поновлено провадження у справі.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.12.2025 до участі у справі залучено Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, як третю особу яка не заявляє самостійних на стороні відповідачів.

Позиція сторони позивача.

Враховуючи зміст позовної заяви, заяви про зміну (доповнення) предмета позову, ухвалу та постанову суду про закриття провадження у цій справі у частині вимог, у справі № 344/21905/23 перебуває на розгляді наступна позовна вимога немайнового характеру: визнати незаконним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яке прийняте на засіданні житлово-побутової комісії та оформлене пунктом 2 протоколу № 22 від 04 жовтня 2023 року в частині клопотання перед житлово-побутовою комісією ЗТУ НГУ про затвердження рішення житлово-побутової комісії Військової частини НОМЕР_1 стосовно надання майстру-сержанту ОСОБА_4 , 1972 р.н., складом сім`ї три особи, а саме: він, дружина ОСОБА_2 , 1983 р.н., та син ОСОБА_5 , 2004 р.н., однокімнатної квартири АДРЕСА_1 (житловою площею 17,3 кв.м., загальною площею 54,5 кв.м.) для постійного користування зі зняттям з квартирного обліку згідно поданої заяви (а.с.180-183 т.2).

Зазначену позовну вимогу позивач обґрунтовує наступним.

04 жовтня 2023 року відбулося спільне засідання командування та житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 , на якому розглядалось питання розподілу житлової площі в АДРЕСА_2 , зокрема, однокімнатної квартири АДРЕСА_3 . Квартири розподілялись відповідно до списку осіб, які перебувають на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, на загальних підставах згідно поданих рапортів та заяв військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 НГУ, що бажають отримати житлову площу в АДРЕСА_2 . При вирішенні питання про розподіл житла щодо капітана запасу ОСОБА_3 , 1979 р.н., житловою комісією було вирішено не брати на квартирний облік для одержання житлового приміщення за період з 04.03.2011 року по 04.03.2016 року, відтак, з урахуванням такого, рішення було перенесено черговість позивача на одержання житлового приміщення у черзі на загальних підставах з 04.03.2016 року, згідно пп. 6 п. 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою РМ УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 року № 470 та з 26.10.2018 року у списках позачергового отримання житла. Водночас, пунктом 2 даного Протоколу було вирішено клопотати перед житлово-побутовою комісією ЗТУ НГУ про затвердження цього рішення житлово-побутової комісії військової частини стосовно надання майстру-сержанту ОСОБА_4 , 1972 р.н., складом сім`ї три особи (він, дружина ОСОБА_2 , 1983 р.н., та син ОСОБА_5 , 2004 р.н.) однокімнатної квартири АДРЕСА_1 (житловою площею 17,3 кв.м., загальною площею 54,5 кв.м.) для постійного користування зняттям з квартирного обліку згідно поданої заяви під № 5. У даному Протоколі № 22 зазначено, що майстер-сержант ОСОБА_4 є черговиком, а у списках загальної черги перебуває з 21.12.2005 року під № 4. Однак за інформацією, наведеною у листі Військової частини НОМЕР_1 НГУ від 02.05.2022 року № 50/41-785 та в Протоколі зазначено, що ОСОБА_3 перебуває на квартирному обліку у даній військовій частині у списках загальної черги з 27.08.2004 року та у списках позачергового отримання житла з 26.10.2018 року № 17, складом одна особа. Тобто Військовою часиною НОМЕР_1 Національної гвардії України в особі її житлово-побутової комісії чергу позивача під № 4 було зміщено та не розподілено на нього вільну квартиру для постійного користування. Натомість, вільну квартиру було розподілено відповідачу - черговику під № 5, у зв`язку із зміщенням черги позивача. Якби чергу позивача не було зміщено, то саме він був би кандидатом на отримання в користування квартири, а не відповідачі.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2025 року у справі № 300/7617/24, за позовом ОСОБА_3 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 за участю третіх осіб на стороні відповідача: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання незаконним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії позовні вимоги задоволено та вирішено визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в особі Житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке прийняте на засіданні цієї комісії та оформлене пунктом 1.1. протоколу № 22 від 04.10.2023, в частині перенесення черговості на одержання житлового приміщення в черзі на загальних підставах з 04.03.2016 та в списках позачергового отримання житла з 26.10.2018 щодо капітана ОСОБА_3 . Ця постанова суду набрала законної сили у момент її прийняття, 06 травня 2025 року, та не була скасована у касаційному порядку. Отже, рішення Військової часини НОМЕР_1 Національної гвардії України в особі її житлово-побутової комісії про зміщення черги позивача на квартирному обліку під № 4 було визнано незаконним та скасовано адміністративним судом. Це, у свою чергу, свідчить і про те, що рішення про передачу у користування квартири відповідачу – черговику № 5 було так само протиправним, оскільки якби чергу позивача не було зміщено, то у військової частини не було б підстав розподіляти вільну квартиру на відповідачів. Тобто рішення Військової часини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в особі її житлово-побутової комісії, про розподіл квартири відповідачу - черговику № 5 із сім`єю, є прямим наслідком рішення, яке оформлене пунктом 1.1. протоколу № 22 від 04.10.2023 року щодо перенесення черговості позивача та яке було скасовано рішенням адміністративного суду, що набрало законної сили.

Оскільки підстава для прийняття оскаржуваного пункту 2 протоколу № 22 від 04.10.2023 року щодо розподілу вільного житла на відповідачів є протиправною, то, відповідно, протиправним було й рішення Військової часини НОМЕР_1 Національної гвардії України в особі її житлово-побутової комісії про розподіл квартири відповідачу – черговику № 5 із сім`єю.

Також постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2025 року у справі № 300/7617/24 вирішено зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України в особі командування цієї частини та Житлово-побутової комісії Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 переглянути рішення оформлене у формі Протоколу № 22 від 04.10.2023 та повторно розглянути кандидатуру черговика, капітана запасу ОСОБА_3 для розподілу вільної однокімнатної квартири АДРЕСА_1 на наступному спільному засіданні командування та житлово-побутової комісії, яке відбудеться після набрання рішенням суду законної сили.

Отже, задоволення позовної вимоги про повторний розподіл спірної квартири при збереженні чинності пункту 2 Протоколу № 22 вже призвело до неможливості виконання постанови адміністративного суду у цій частині. Без визнання незаконним та скасування пункту 2 Протоколу № 22 у частині розподілу однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , неможливо буде здійснити її повторний розподіл. Тобто чинність оспорюваного пункту протоколу не буде сприяти у повній мірі поновленню порушеного права позивача та не забезпечать ефективний судовий захист його житлових прав на спірне житло.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 липня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних на стороні відповідачів - Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, про визнання незаконним і скасування рішень та зобов`язання вчинити дії щодо розгляду кандидатури позивача на забезпечення житлом - відмовлено.

Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що право власності на спірну квартиру перейшло до іншої особи - ОСОБА_7 , відтак ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 є неналежними відповідачами у даному позові.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погодившись з таким рішенням суду, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, позивач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.

Зокрема, зазначає, що на розгляді суду першої інстанції перебувала наступна позовна вимога немайнового характеру, звернута до відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 : визнання незаконним та скасування рішення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яке прийняте на засіданні житлово-побутової комісії та оформлене пунктом 2 протоколу № 22 від 04 жовтня 2023 року - в частині клопотання перед житлово-побутовою комісією 3ТУ НГУ про затвердження рішення житлово-побутової комісії Військової частини НОМЕР_1 стосовно надання майстру-сержанту ОСОБА_4 , 1972 р.н. складом сім`ї три особи, а саме: він, дружина ОСОБА_2 , 1983 р.н. та син ОСОБА_5 2004 р.н. однокімнатної квартири АДРЕСА_1 (житловою площею 17,3 кв.м., загальною площею 54,5 кв.м.) для постійного користування зі зняттям з квартирного обліку згідно поданої заяви.

Стверджує, що ним оспорювалася правомірність рішення військової частини про надання в користування відповідачам спірної квартири.

За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. Зазначене визначення сформовано у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 303/3567/16-ц.

Відповідно до пункту 3.1. Інструкції з організації забезпечення, надання військовослужбовцям Національної гвардії України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженою наказом МВС України від 28.07.2007 року № 278 (далі - Інструкції) військовослужбовці та члени їх сімей визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, на загальних підставах відповідно до законодавства. Пунктом 3.9 даної Інструкції передбачено, що для зарахування на облік військовослужбовець подає рапорт, зразок якого наведено у додатку 6 на ім`я безпосереднього командира (начальника) про взяття на квартирний облік, який підписується членами сім`ї, що проживають разом з військовослужбовцем, мають самостійне право на отримання житла та бажають разом з ним стати на квартирний облік.

За змістом пункту 55 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою РМ УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 року №470 (далі - Правил обліку) жиле приміщення надається громадянинові на всіх членів сім`ї, які перебувають разом з ним на квартирному обліку, а також на дітей, що народилися після взяття його на облік, і на дружину (чоловіка), яка пізніше вселилася на жилу площу, зайняту подружжям, що перебуває на обліку. Оскільки ОСОБА_4 та члени його сім`ї так само як і він (позивач) претендували на отримання спірної квартири в місті Чернівці, то доцільно стверджувати про виникнення спору про право між ними з приводу вказаного житла.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 30.01.2019 року у справі. №803/413/18 дійшла до наступних висновків: Рішення суб`єкта владних повноважень, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у відповідної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких грунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права, що виникло у певного суб`єкта в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Оскільки за наслідком реалізації рішення суб`єкта владних повноважень (в даному випадку – Військової частини НОМЕР_1 НГУ та її житлової комісії) ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 набули речове право користування на спірну квартиру (а не інші особи), то ним було правильно визначено суб`єктний склад спору та зазначено саме цих осіб як відповідачів у цивільному спорі з приводу розподілу житла.

Вказує, що на момент звернення із позовом, подання заяви про зміну предмета позову та залучення співвідповідачів, спірна квартира перебувала у державній власності в особі Головного управління Національної гвардії України (підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 15.06.2023 року №335782960) та ще не була передана відповідачам у приватну власність.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачі набули у приватну власність спірне житло 19.08.2024 року та відчужили його ОСОБА_7 07.02.2025 року. Тобто, під час розгляду даного спору в суді першої інстанції.

ОСОБА_7 не був учасником спірних правовідносин, рішення у формі Протоколу, яке оспорювалося, не стосувалося вказаної особи. Він не був суб`єктом того матеріального правовідношення, з якого виник спір щодо законності рішення житлово-побутової комісії від 04.10.2023 р.

Належність відповідача визначається через суб`єкта спірного матеріального правовідношення, а не через будь-яку особу, яка на момент розгляду справи має право власності на майно, пов`язане зі спором.

Відчуження квартири у 2025 році є обставиною, яка може мати значення для способу подальшого поновлення порушеного права, однак сама по собі не змінює суб`єктний склад правовідношення, яке виникло внаслідок прийняття рішення житлово-побутової комісії 04.10.2023 року.

Стверджує, що ОСОБА_7 не є належним відповідачем за заявленою позовною вимогою, оскільки він (позивач) не заявляв вимог про припинення, визнання недійсним чи скасування його права власності, договору купівлі-продажу або державної реєстрації права.

Отже, саме відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є безпосередніми особами, на користь яких було прийнято оспорюване рішення, а тому є суб`єктами матеріального правовідношення, з якого виник спір.

Наголошує, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2025 року у справі № 300/7617/24 вже встановлено протиправність рішення житлово-побутової комісії щодо перенесення його черговості та зобов`язано військову частину повторно розглянути його кандидатуру для розподілу саме квартири АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції також встановив, що рішення про розподіл квартири ОСОБА_4 було прямим наслідком рішення про незаконне перенесення його черговості.

Таким чином, правомірність рішення про перенесення черговості позивача вже отримала остаточну судову оцінку, а пункт 2 протоколу № 22 перебуває у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з рішенням, яке адміністративним судом визнано протиправним та скасовано.

Відтак вважає, що суд першої інстанції мав надати оцінку правовим наслідкам цієї обставини для оспорюваного пункту 2 Протоколу, а не обмежуватися посиланням на подальший перехід права власності на квартиру.

Враховуючи зазначене, просить скасувати рішення суд першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Позиція інших учасників справи

Представник ОСОБА_2 адвокат Олейняш Михайло Іванович подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає її доводи безпідставними. Зокрема, зазначає, що ОСОБА_4 і члени його сім`ї, скориставшись правом, передбаченим ст.317 ЦК України, відчужили однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 шляхом її продажу. Вказаний юридичний факт підтверджується договором купівлі-продажу сер.НТР №636255 від 07 лютого 2025 року, посвідченим приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Кашул Н.Д. Таким чином, однокімнатна квартира АДРЕСА_1 , яка є предметом спору, на час розгляду справи №344/21905/23 в Івано-Франківському міському суді не є власністю ні Головного управління Національної гвардії України ні ОСОБА_4 і членів його сім`ї. Із наведеного можна дійти висновку, що предмет спору (вказана однокімнатна квартира) припинив своє існування після відкриття провадження у справі.

Оскільки право власності на спірну квартиру перейшло до іншої особи, відтак ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є неналежними відповідачами у даному позові.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Представник Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України Бешені Є.С. подала додаткові пояснення у справі, в яких, зокрема, зазначає таке. Основним аргументом апеляційної скарги є твердження позивача про те, що після скасування адміністративним судом рішення щодо перенесення його черговості на квартирному обліку рішення про надання квартири ОСОБА_4 також автоматично стало протиправним. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2025 у справі № 300/7617/24 було вирішено питання щодо правомірності рішення Військової частини НОМЕР_1 НГУ в частині перенесення черговості Позивача та визначено спосіб захисту його права шляхом зобов`язання військової частини переглянути відповідне рішення та повторно розглянути його кандидатуру для розподілу квартири. Що у подальшому з метою виконання вказаного судового рішення і було зроблено військовою частиною. Зазначеним судовим рішенням не було визнано незаконним та не було скасовано рішення про надання квартири ОСОБА_4 та членам його сім`ї. Також зазначеним судовим рішенням не було вирішено питання про припинення права власності на квартиру, яка в подальшому була приватизована відповідачами та відчужена іншій особі. Отже, Позивач фактично намагається надати постанові адміністративного суду правові наслідки, яких нею не встановлено. Саме по собі скасування рішення про перенесення черговості не означає автоматичного скасування усіх наступних рішень, прийнятих щодо розподілу житлового приміщення. Для визнання незаконним рішення, оформленого пунктом 2 протоколу № 22 від 04.10.2023, позивач повинен довести наявність передбачених законом підстав саме для його скасування. Однак таких обставин апеляційна скарга належним чином не обґрунтовує. Також вказує, що спеціалізація судів означає, що суд кожної юрисдикції має розглядати спори, віднесені законом до відповідного виду судочинства. У цьому випадку позивач фактично пропонує суду загальної юрисдикції встановити протиправність рішення житлово-побутової комісії військової частини та на підставі такого висновку скасувати наслідки його реалізації. Однак така діяльність за своїм змістом є здійсненням адміністративного судочинства. Інше тлумачення призвело б до ситуації, за якої позивач, змінивши лише суб`єктний склад відповідачів, міг би оскаржити рішення суб`єкта владних повноважень у будь-якому суді. Такий підхід нівелював би правила предметної юрисдикції.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Представник позивача ОСОБА_3 адвокат Гресько В.В. доводи апеляційної скарги підтримав.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник адвокат Олейняш М.І. заперечили щодо задоволення апеляційної скарги.

Інші учасники справи у судове засідання не прибули, хоча належно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вислухавши доповідь судді, пояснення представника позивача ОСОБА_3 адвоката Греська В.В., заперечення відповідачки ОСОБА_2 та її представника адвоката Олейняша М.І., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону в повній мірі не відповідає.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що ОСОБА_3 перебував на квартирному обліку при в/ч НОМЕР_1 зі складом сім`ї одна особа з 27.08.2004, а у списках першої черги з 30.04.2015 та в списках позачергового отримання житла з 26.10.2018.

Відповідно до п. 1.1. протоколу засідання житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.10.2023 №22 вирішено не брати на квартирний облік для одержання житлового приміщення з моменту погіршення житлових умов з 04.03.2011 по 04.03.2016, у зв`язку із виявленням штучного погіршення умов шляхом відчуження частини квартири на підставі договору купівлі-продажу від 04.03.2011 ВРІ № 474923. При цьому, вирішено на квартирний облік військової частини НОМЕР_1 капітана запасу ОСОБА_3 рахувати складом сім`ї 1 особа із врахуванням перенесення черговості на одержання житлового приміщення в черзі на загальних підставах з 04.03.2016 та в списках позачергового отримання житла з 26.10.2018.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 червня 2024 року провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про визнання незаконним і скасування рішень та зобов`язання вчинити дії щодо розгляду кандидатури позивача на забезпечення житлом закрито. Позивачу роз`яснено, що даний спір віднесено до юрисдикції Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Закриваючи провадження у даній справі, суд виходив з того, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Саме у зв`язку з останньою держава передбачила відповідні соціальні гарантії, а також порядок їх реалізації. А тому, спір позивача з відповідачем є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративного суду.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 25 липня 2024 ухвалу Івано-Франківського міського суду від 20 червня 2024 року в частині закриття провадження до відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 скасовано, справу у цій частині повернуто до Івано-Франківського міського суду для продовження розгляду. В решті ухвалу суду залишено без змін.

ОСОБА_3 звернувся Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю третіх осіб на стороні відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , у якому просив: визнати незаконним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в особі Житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке прийняте на засіданні цієї комісії та оформлене пунктом 1.1. протоколу № 22 від 04.10.2023 в частині перенесення черговості на одержання житлового приміщення в черзі на загальних підставах з 04.03.2016 та в списках позачергового отримання житла з 26.10.2018 щодо капітана ОСОБА_3 ; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України в особі командування цієї частини та Житлово-побутової комісії Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 переглянути рішення оформлене у формі Протоколу № 22 від 04.10.2023 та повторно розглянути кандидатуру черговика, капітана запасу ОСОБА_3 для розподілу вільної однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , на наступному спільному засіданні командування та житлово-побутової комісії, яке відбудеться після набрання рішенням суду законної сили.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 300/7617/24 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 300/7617/24 скасовано та прийняти нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в особі Житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке прийняте на засіданні цієї комісії та оформлене пунктом 1.1. протоколу № 22 від 04.10.2023 в частині перенесення черговості на одержання житлового приміщення в черзі на загальних підставах з 04.03.2016 та в списках позачергового отримання житла з 26.10.2018 щодо капітана ОСОБА_3 . Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України в особі командування цієї частини та Житлово-побутової комісії Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 переглянути рішення оформлене у формі Протоколу № 22 від 04.10.2023 та повторно розглянути кандидатуру черговика, капітана запасу ОСОБА_3 для розподілу вільної однокімнатної квартири АДРЕСА_1 на наступному спільному засіданні командування та житлово-побутової комісії, яке відбудеться після набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 липня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у справі № 300/7617/24 за позовом ОСОБА_3 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи – ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання незаконним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та члени його сім`ї: ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , отримавши однокімнатну квартиру по АДРЕСА_2 (житловою площею 17.3 кв.м., загальною площею 54,5 кв.м.), здійснили її приватизацію на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Згідно зі Свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_2 від 19 серпня 2024 року квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 54,5 кв.м., на праві власності належить ОСОБА_4 та членам його сім`ї: ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Вказане підтверджується і витягами з Державного реєстру речових прав № 393362020 від 03.09.2024 року, № 393362640 від 03.09.2024 року, № 393364245 від 03.09.2024 року.

На підставі Договору купівлі-продажу від 07 лютого 2025 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Кашул Н.Д., зареєстрованого в реєстрі за № 454, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , як Продавці, у рівних частках кожний, передали у власність Покупцю ОСОБА_7 квартиру за АДРЕСА_1 .

Отже, спірна квартира під час розгляду судами спорів вибула із власності держави, право власності на неї набуто відповідачами, а потім перейшло до особи, яка не бере участі у справі, на підставі договору купівлі-продажу.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15, 16 ЦК України). Шляхом здійснення правосуддя суд захищає осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені, не визнані або оспорюються. Розпорядження правом на захист є фундаментальним приписом цивільного законодавства і полягає у наданні особі можливості застосувати визначені законом або договором способи захисту.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та інтересів, а також вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного чи оспорюваного права. Такі способи мають бути доступними та ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц та від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що застосування конкретного способу захисту залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Суд повинен захистити право у спосіб, який є правомірним та ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права, характеру його порушення та спричиненим наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18.

Правомірність способу захисту означає його відповідність правовій природі відносин, що виникли між сторонами, тоді як ефективність характеризує дієвість такого способу у відновленні порушеного права.

Згідно із частиною другою статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків; 9) відшкодування моральної шкоди; 10) визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів влади. Суд може захистити право й іншим способом, встановленим договором, законом або судом у визначених законом випадках.

У цій справі предметом розгляду є позовна вимога ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних на стороні відповідачів - Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій позивач просить: визнати незаконним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яке прийняте на засіданні житлово-побутової комісії та оформлене пунктом 2 протоколу № 22 від 04 жовтня 2023 року в частині клопотання перед житлово-побутовою комісією ЗТУ НГУ про затвердження рішення житлово-побутової комісії Військової частини НОМЕР_1 стосовно надання майстру-сержанту ОСОБА_4 , 1972 р.н., складом сім`ї три особи, а саме: він, дружина ОСОБА_2 , 1983 р.н., та син ОСОБА_5 , 2004 р.н., однокімнатної квартири АДРЕСА_1 (житловою площею 17,3 кв.м., загальною площею 54,5 кв.м.) для постійного користування зі зняттям з квартирного обліку згідно поданої заяви (а.с.180-183 т.2).

Вказана позовна вимога є неналежним способом захисту, адже у разі задоволення позову у такий спосіб за рахунок відповідачів не може бути відновлене порушене право позивача, оскільки позовні вимоги стосуються вчинення дій, які може виконати лише військова частина.

Відповідачі набули права власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та відчужили її за договором купівлі-продажу. Отже, ефективним способом захисту у спорі саме з відповідачами є правомірність/неправомірність підстав набуття ними у власність квартири та її відчуження.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що право власності на спірну квартиру перейшло до іншої особи ОСОБА_7 , тому ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 є неналежними відповідачами у даному позові, водночас не звернувши уваги на те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права.

Отже, позов ОСОБА_3 у цій справі не підлягає до задоволення саме з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд правильно відмовив у задоволенні позову, але помилився з мотивами такої відмови.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції.

Решта доводів, зазначених в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини першої статті 374 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 4 частини першої статті 376 ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Частиною четвертою статті 376 ЦПК України визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, але вказав неправильні мотиви для такої відмови, тому рішення суду першої інстанції необхідно змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Суд апеляційної інстанції не вирішує питання щодо розподілу судових витрат, оскільки, незважаючи на те, що апеляційну скаргу задоволено частково, проте змінено лише мотивувальну частину судового рішення, а резолютивна частина не змінена, тому відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 липня 2026 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий І.О. Максюта

Судді: О.В. Пнівчук

О.О. Томин

Повний текст постанови складено 30 жовтня 2026 року.