Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №344/15715/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/15715/26

Провадження № 22-ц/4808/1880/26

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Романенка Євгена Олександровича на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2026 року, постановлену в складі судді Домбровської Г.В. в м. Івано-Франківськ, у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У серпні 2026 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2026 року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди передано на розгляд до Солом`янського районного суду міста Києва.

Не погодившись із вказаною ухвалою, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, представник ОСОБА_1 адвокат Романенко Є.О. подав апеляційну скаргу, в якій, зокрема зазначає таке.

Суд не врахував підстав позову та предмет доказування, чим порушив ч. 3 ст. 28 ЦПК України, відповідно до якої позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди. Суд першої інстанції підійшов до оцінки позовної заяви формально та безпідставно зробив висновок, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не пов`язані з ушкодженням здоров`я. Як зазначено в позовній заяві, 03 січня 2023 року під час виконання обов`язків військової служби щодо захисту Батьківщини внаслідок мінометного обстрілу позивач отримав тяжке бойове поранення – мінно-вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, акубаротравму та ушкодження лівої нижньої кінцівки. Спір про відшкодування моральної шкоди безпосередньо випливає з таких фактів: отримання позивачем ушкодження здоров`я (бойового поранення); тривалого протиправного позбавлення його належної одноразової грошової допомоги зі сторони відповідача, що підтверджується рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 у справі № 300/9362/24; подальшого істотного погіршення стану його здоров`я (прогресування неврологічних, серцево-судинних та ортопедичних захворювань, встановлення II групи інвалідності внаслідок війни) через тривалий психоемоційний стрес.

Таким чином, стверджує, що моральна шкода, про відшкодування якої заявлено позов, є прямою та безпосередньою складовою шкоди, завданої ушкодженням його здоров`я. Відтак, на ці правовідносини повністю поширюються приписи ч. 3 ст. 28 ЦПК України, що надає позивачу право пред`явити позов за його зареєстрованим місцем проживання - у м. Івано-Франківську.

Також вказує, що суд обмежив право на доступ до правосуддя. Позивач є ветераном війни – особою з інвалідністю внаслідок війни II групи. Через отримане поранення, порушення функцій ходи, постійні болі та неврологічні розлади його особиста участь у судових засіданнях у м. Києві створює для нього надмірний, фізично важкий та виснажливий тягар. Передача справи до Солом`янського районного суду м. Києва без належних правових підстав фактично створює штучні перешкоди для реалізації його конституційного права на судовий захист.

Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про передачу цивільної справи за підсудністю, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття провадження у справі).

Представник Міністерства оборони України подав відзив на апеляційну скаргу, яку вважає безпідставною та просить залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Частиною 2 ст. 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9 (щодо передачі справи на розгляд іншого суду), 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що апелянтом оскаржується ухвала Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2026 року про передачу справи на розгляд іншого суду, розгляд апеляційної скарги в цій справі підлягає проведенню в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (письмове провадження).

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Ухвалюючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що правила альтернативної підсудності на дані правовідносини не поширюються, оскільки зміст позовних вимог позивача не відноситься до категорії справ, якими передбачена підсудність справ за вибором позивача.

З таким висновком суду погоджується колегія суддів, зважаючи на таке.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з Міністерства оборони України на його користь компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн., пов`язаної із моральними стражданнями, які він переніс внаслідок ушкодження здоров`я при отриманні бойового поранення і подальшими протиправними діями відповідача, які полягали у невиконанні обов`язків щодо призначення одноразової грошової допомоги, що спричинили істотне погіршення стану його здоров`я (прогресування неврологічних, серцево-судинних та ортопедичних захворювань, встановлення II групи інвалідності внаслідок війни) через тривалий психоемоційний стрес.

Однією із умов реалізації права особи на пред`явлення позовної заяви є дотримання вимог підсудності.

Відповідно до норм ЦПК України існує загальна підсудність справ за місцезнаходженням відповідача (ст.27 ЦПК України) та альтернативна підсудність за вибором позивача (ст.28 ЦПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За змістом позовної заяви відповідачем є: Міністерство оборони України (місцезнаходження: проспект Повітрофлотський, будинок 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 00034022).

У Єдиному державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ:0034022) зареєстроване також за вказаною у позові адресою.

Статтею 28 ЦПК України передбачено підсудність справ за вибором позивача.

Зокрема, відповідно до ч.3 ст. 28 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди.

Згідно з ч.4 ст. 28 ЦПК України позови, пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Так, позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства оборони України обґрунтовано, зокрема, тим, що беручи безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України позивач отримав тяжке бойове поранення — мінно-вибухову травму (МВТ), закриту черепно-мозкову травму (ЗЧМТ), струс головного мозку, акубаротравму та тяжке ушкодження лівої нижньої кінцівки.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, його адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як військовослужбовцю з інвалідністю ІІІ групи внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини, оформленого пунктом 1 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.08.2024 за №18/в. Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 , як військовослужбовцю з інвалідністю ІІІ групи внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини, одноразову грошову допомогу у розмірі 250- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2023р., у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-XII та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 за № 975. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. На виконання вказаного судового рішення відповідач сплатив належні йому (позивачу) кошти лише у 2026 році двома частинами: 30.01.2026 року перераховано суму в розмірі 190 750,00 грн., а 28.05.2026 року відповідач сплатив залишкову суму 480 250,00 грн. Таким чином, зазначив, що відповідач тривалий час (понад 2,5 роки з моменту отримання поранення) протиправно позбавляв його належного матеріального забезпечення, змушуючи виснаженого важким пораненням ветерана проходити складні та тривалі судові процедури замість проходження спокійної реабілітації та відновлення здоров`я. Вказував, що протиправне рішення та бездіяльність Міністерства оборони України завдали йому глибоких фізичних та душевних страждань, призвели до істотного погіршення стану його здоров`я, що підтверджується послідовними медичними документами за 2023– 2025 роки. Завдана йому моральна шкода полягає у фізичному болю, тривалих душевних стражданнях, порушенні нормальних життєвих зв`язків, позбавленні можливості вести повноцінне життя та необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя. Моральну шкоду оцінив у 500 000 грн.

Суд першої інстанції правильно вважав, що правила альтернативної підсудності на ці правовідносини не поширюються, оскільки зміст позовних вимог позивача не відноситься до категорії справ, для яких передбачена підсудність за вибором позивача.

Доводи апеляційної скарги про те, що моральна шкода, про відшкодування якої заявлено позов, є прямою та безпосередньою складовою шкоди, завданої ушкодженням його здоров`я, відтак, на ці правовідносини повністю поширюються приписи ч. 3 ст. 28 ЦПК України, що надає позивачу право пред`явити позов за його зареєстрованим місцем проживання - у м. Івано-Франківську, є безпідставними, оскільки позивач завдання моральної шкоди пов`язує не із самим отриманням мінно-вибухової травми, а з протиправними діями відповідача, які полягали у відмові в призначенні належних йому виплат.

Доводи апелянта про те, що суд обмежив право на доступ до правосуддя, колегія суддів відхиляє, оскільки процесуальне законодавство передбачає можливість участі у судових засіданнях в режимі відеоконференції (як із приміщення будь-якого іншого суду, так і поза межами суду з використанням власних технічних засобів). Фізичні обмеження чи стан здоров`я не створюють непереборних перешкод для участі в засіданні, оскільки особа може скористатися правом на участь у судовому засіданні дистанційно. Це знімає навантаження, пов`язане з поїздкою до конкретного суду, і водночас дозволяє особисто контролювати хід розгляду справи.

Отже, враховуючи, що позовна заява подана до неналежного суду, суд першої інстанції, керуючись п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України, правильно передав справу на розгляд до Солом`янського районного суду міста Києва.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Романенка Євгена Олександровича залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий І.О. Максюта

Судді: О.В. Пнівчук

О.О. Томин