Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №205/15604/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 205/15604/25

Провадження № 22-ц/4808/1850/26

Головуючий у 1 інстанції МАРТИНЮК В. І.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів: Бойчука І.В., Томин О.О.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю особи, яка подала апеляційну скаргу, відповідачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Іванченко А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Іванченко Альони Леонідівни на ухвалу Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2026 року, постановлену в складі судді Мартинюка В.І. в м. Снятин, за заявою представника ОСОБА_1 адвоката Іванченко Альони Леонідівни про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Заочним рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 04 травня 2026 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» заборгованість у сумі 37504,62 грн, а також судовий збір у сумі 3 028,00 грн.

Адвокат Іванченко А.Л. звернулася в інтересах ОСОБА_1 із заявою про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення та, перегляд заочного рішення по цивільній справі № 205/15604/25 від 04 травня 2026 року, яку мотивовано тим, що відповідач не була належним чином повідомлена про розгляд справи, не мала можливості подати відзив та заперечення проти позову, а наведені у цій заяві обставини та заперечення мають істотне значення для правильного вирішення справи, зокрема щодо визначення дійсного розміру заборгованості. Судова кореспонденція у справі направлялася судом за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена адреса є адресою реєстрації місця проживання відповідача, однак на день розгляду справи вона за цією адресою не проживала. Фактично ОСОБА_1 тривалий час проживає у с. Балівка Дніпропетровської області, що пов`язано з її основним місцем роботи та офіційним працевлаштуванням у зазначеному регіоні. У зв`язку із фактичним проживанням в іншому регіоні України відповідач не отримувала поштових відправлень, які направлялися судом за адресою її реєстрації. Як убачається з матеріалів справи, відповідні поштові відправлення поверталися суду з відміткою поштового оператора «адресат відсутній». Про існування цієї цивільної справи та ухвалене заочне рішення відповідач дізналася лише 15 липня 2026 року під час ознайомлення з матеріалами відкритого щодо неї виконавчого провадження, копії документів за яким надійшли за місцем її роботи. Оскільки копію заочного рішення представником відповідача отримано 24 липня 2026 року, ця заява подається в межах двадцятиденного строку, передбаченого частиною третьою статті 284 ЦПК України. Отже, строк на подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачем не пропущено. У разі якщо суд дійде висновку про необхідність поновлення строку, представник заявника просить визнати причини пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення поважними та поновити строк на подання цієї заяви відповідно до ч. 3 ст. 284 ЦПК України і скасувати заочне рішення.

Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2026 року у задоволенні заяви представника заявника адвоката Іванченко А.Л. в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення по цивільній справі № 205/15604/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Заяву про перегляд заочного рішення залишено без розгляду.

Не погодившись із вказаною ухвалою, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, представник ОСОБА_1 адвокат Іванченко А.Л. подала апеляційну скаргу.

Вважає поважними причини пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення з огляду на сукупність обставин, а саме: відповідачка фактично не проживає за адресою, на яку суд направляв кореспонденцію; вона не отримувала судових повісток та не була фактично повідомлена про розгляд справи; їй не було відомо про існування цивільної справи; вона не була присутня у судовому засіданні та не мала можливості подати відзив, докази чи заперечення проти позову; про ухвалення заочного рішення відповідачка дізналася лише 15 липня 2026 року після отримання інформації про фактичне звернення стягнення на її доходи за місцем роботи; після того, як їй стало відомо про заочне рішення, вона невідкладно вжила заходів для захисту своїх прав, звернувшись до суду із заявою про перегляд заочного рішення; і врешті-решт, вона не брала жодного кредиту, тому навіть не очікувала судової справи з цього приводу. Таким чином, поведінка відповідачки свідчить не про недобросовісне користування процесуальними правами або безпідставне зволікання, а навпаки, про те, як тільки їй стало відомо про ухвалене судове рішення, вона почала вчиняти процесуальні дії для його оскарження. При цьому Верховний Суд звертає увагу, що сама по собі обізнаність особи про існування судового рішення не ототожнюється з отриманням повного тексту такого рішення. У постанові Верховного Суду від 4 вересня 2024 року у справі № 2-738/2011 зазначено, що знання про існування рішення не означає отримання цього рішення та ознайомлення з його змістом. Отже, вважає, що суд першої інстанції мав встановити не лише формальну дату, яка відповідно до ст. 272 ЦПК України може вважатися датою вручення судового рішення, а й надати належну оцінку тому, чи існували об`єктивні причини, які фактично позбавили відповідачку можливості дізнатися про судове провадження та своєчасно реалізувати право на перегляд заочного рішення. Натомість, суд обмежився посиланням на сам факт направлення кореспонденції за адресою реєстрації та юридичну фікцію її вручення, фактично не розглянувши належним чином доводи відповідачки про її фактичне непроживання за цією адресою та повну необізнаність про розгляд справи. Такий підхід призвів до надмірного формального застосування процесуальних строків та фактичного позбавлення відповідачки можливості реалізувати право на захист від заявлених до неї позовних вимог. Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для поновлення відповідачці строку на подання заяви про перегляд заочного рішення є передчасним, оскільки судом не надано належної оцінки всім обставинам, що об`єктивно перешкоджали відповідачці дізнатися про розгляд справи та реалізувати своє право на захист. При цьому обставина, на яку послався суд першої інстанції – направлення судової кореспонденції за адресою реєстрації відповідачки, не може автоматично свідчити про її недобросовісність або про свідоме ухилення від участі у справі. Вказує, що відповідачка не могла повідомити суд про іншу адресу проживання у цій конкретній справі, оскільки не була обізнана про існування судового провадження. Покладення на особу негативних процесуальних наслідків за неповідомлення суду про зміну адреси у ситуації, коли особа не знала і не могла знати про порушене щодо неї провадження, суперечить самій меті інституту належного повідомлення учасника справи та гарантіям права на справедливий суд.

Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та поновити строк на подання такої заяви, направити цивільну справу до суду першої інстанції для продовження розгляду .

Представник позивача ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, вважаючи її необґрунтованою. Зазначає, що відповідач самостійно обрала пасивну поведінку у цій справі - не з`являтися у судове засідання щодо розгляду питань по суті у рамках справи, не подаючи відповідних заперечень щодо позовної заяви. Вважає, що дії відповідача спрямовані на перешкоджання примусового виконання заочного рішення у справі.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

У засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник адвокат Іванченко А.Л. доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вислухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та її представника адвоката Іванченко А.Л., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.

Відмовляючи у поновленні строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції встановив, що відповідач була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, про що свідчать відмітки у поштовому повідомленні про відсутність адресата та дійшов висновку, що відповідачем не наведено поважних причин пропуску строку на перегляд заочного рішення, тому залишив заяву про перегляд заочного рішення без розгляду.

Із вказаним висновком суду погодитися не можна, зважаючи на таке.

Відповідно до частин 2-4 ст.284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зазначена процесуальна норма встановлює правову фікцію вручення судового рішення, але сама по собі не свідчить про фактичне отримання відповідачкою копії заочного рішення, ознайомлення з його змістом чи фактичну обізнаність про існування судового провадження.

Судова кореспонденція у справі направлялася судом за адресою реєстрації місця проживання відповідачки: АДРЕСА_1 .

Обгрунтовуючи підстави для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, представник відповідачки вказувала, що відповідачка на день розгляду справи за адресою реєстрації місця проживання не проживала. Фактично ОСОБА_1 тривалий час проживає у с. Балівка Дніпровського району Дніпропетровської області, що пов`язано з її основним місцем роботи у зазначеному регіоні. У зв`язку з фактичним проживанням в іншій області України відповідачка не отримувала поштових відправлень, які направлялися судом за адресою її реєстрації. Як убачається з матеріалів справи, відповідні поштові відправлення поверталися до суду з відміткою поштового оператора «адресат відсутній».

Вказане підтверджується, зокрема, наданою суду довідкою про фактичне місце проживання без реєстрації на території Слобожанської громади, згідно з якою ОСОБА_1 фактично проживає без реєстрації у АДРЕСА_2 (а.с.112).

У заяві про перегляд заочного рішення відповідачка посилалась на те, що про існування справи та ухвалене заочне рішення дізналася лише 15 липня 2026 року під час ознайомлення з матеріалами відкритого щодо неї виконавчого провадження, копії документів за яким надійшли за місцем її роботи. Копію заочного рішення вона не отримувала лише дізналась, що було судове провадження, по якому у примусовому порядку з неї будуть стягувати кошти. 17 липня 2026 року відповідачка уклала договір про надання правничої допомоги з адвокатом, а 24.07.2026 року адвокат отримала доступ до матеріалів справи та 31.07.2026 надіслала до суду заяву про перегляд заочного рішення та поновлення процесуальних строків.

Враховуючи зазначене, обґрунтованими є доводи сторони відповідачки про те, що вона об`єктивно не могла отримувати поштову кореспонденцію суду за адресою реєстрації та, відповідно, не була обізнана ані про факт розгляду справи, ані про дату судового засідання, ані про ухвалення заочного рішення. Більше того, відповідачка не ухилялася від отримання судової кореспонденції та не вчиняла жодних дій, спрямованих на перешкоджання розгляду справи. Поштове відправлення не було отримане нею саме з тієї причини, що за адресою реєстрації вона не проживає.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши факт направлення судової кореспонденції за зареєстрованою адресою та повернення її з пошти, фактично обмежився застосуванням правової норми, передбаченої ст. 272 ЦПК України, проте не надав належної оцінки обставинам фактичної необізнаності відповідачки про судовий розгляд та причинам, з яких така необізнаність виникла.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 ЦПК України строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин.

Навіть за умови застосування до спірних правовідносин положень п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України та визначення датою вручення заочного рішення 16 травня 2026 року, суд першої інстанції повинен був перевірити та належним чином оцінити доводи відповідачки щодо наявності інших поважних причин пропуску строку, передбачених ч. 4 ст. 284 ЦПК України.

Суд першої інстанції мав встановити не лише формальну дату, яка відповідно до ст. 272 ЦПК України може вважатися датою вручення судового рішення, а й надати належну оцінку тому, чи існували об`єктивні причини, які фактично позбавили відповідачку можливості дізнатися про судове провадження та своєчасно реалізувати право на перегляд заочного рішення. Натомість, суд обмежився посиланням на сам факт направлення кореспонденції за адресою реєстрації та юридичну фікцію її вручення, не розглянувши належним чином доводи відповідачки про її фактичне непроживання за цією адресою та повну необізнаність про розгляд справи.

Такий підхід призвів до надмірного формального застосування процесуальних строків та фактичного позбавлення відповідачки можливості реалізувати право на захист від заявлених до неї позовних вимог, бо створює перешкоди для відповідачки у можливості перегляду заочного рішення у суді першої інстанції та в апеляційному порядку.

Застосування процесуальних норм, які регулюють порядок судового повідомлення та вручення копії судових рішень, має здійснюватися у взаємозв`язку з принципом доступу до правосуддя, складовою якого є право на апеляційне оскарження судового рішення.

Передбачена процесуальним законом можливість вважати учасника справи належним чином повідомленим або судове рішення врученим за настання визначених законом обставин є проявом юридичної фікції, спрямованої на забезпечення правової визначеності, процесуальної дисципліни та недопущення зловживання процесуальними правами. Водночас така фікція є засобом правового регулювання, а не самоціллю, у зв`язку з чим її застосування не повинно нівелювати сутність гарантованого особі права на судовий захист.

Визнання особи належним чином повідомленою за встановлених законом умов не може саме собою підміняти оцінку обставин, які мають значення для вирішення питання про поновлення строку на перегляд судового рішення та можливість його оскарження, зокрема щодо належного вручення копії судового рішення, моменту отримання особою інформації про його зміст та наявності реальної можливості своєчасно реалізувати право на оскарження.

Інше тлумачення процесуальних норм, за якого формальне дотримання правил повідомлення автоматично виключало б можливість поновлення строку незалежно від фактичних обставин його пропуску, призводить до надмірного формалізму та непропорційного обмеження права на доступ до суду.

При цьому принцип доступу до правосуддя не означає безумовного поновлення будь-якого пропущеного процесуального строку. Він передбачає необхідність дотримання справедливого балансу між правом особи на перегляд рішення суду, з одного боку, та вимогами правової визначеності. Розумних строків судового розгляду й сумлінного здійснення процесуальних прав – з іншого.

Отже, вирішуючи питання про поновлення строку на перегляд заочного рішення, суд мав оцінити в сукупності обставини повідомлення учасника справи, дотримання порядку вручення йому копії повного судового рішення, причини пропуску строку та подальшу процесуальну поведінку заявника, забезпечивши таке застосування процесуальних норм, за якого формальні вимоги не перетворюються на непропорційну перешкоду реалізації права на перегляд судового рішення.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для поновлення відповідачці строку на подання заяви про перегляд заочного рішення є помилковим, оскільки судом не надано належної оцінки всім обставинам, що об`єктивно перешкоджали відповідачці дізнатися про розгляд справи та реалізувати своє право на захист.

Зважаючи на сукупність обставин та причин, з яких відповідачка ОСОБА_1 пропустила строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 04 травня 2026 року, суд першої інстанції повинен був надати їм належну оцінку, поновити строк та розглянути по суті заяву про перегляд заочного рішення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України однією із підстав для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України питання розподілу судових витрат у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції не вирішується, оскільки спір по суті позовних вимог не розглядається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 379, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Іванченко Альони Леонідівни задовольнити.

Ухвалу Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий І.О. Максюта

Судді: І.В. Бойчук

О.О. Томин

Повний текст постанови складено 30 жовтня 2026 року.