Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №350/274/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Суд: Івано-Франківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про визнання фізичної особи недієздатною

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №350/274/25

Суддя: Максюта І. О.

Справа № 350/274/25

Провадження № 22-ц/4808/1360/26

Головуючий у 1 інстанції Бейко А. М.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю представника заявника ОСОБА_1 адвоката Ошуста С.Є, представника ОСОБА_2 адвоката Родікова І.С., представника органу опіки та піклування виконавчого комітету Перегінської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області Левицької М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Перегінської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки, за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Військової частини НОМЕР_1 , в інтересах якої діє Брушнівська-Стецина Зоряна Володимирівна, на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Бейком А.М. 22 грудня 2025 року в м. Рожнятів Івано-Франківської області,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 , заінтересовані особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Перегінської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , звернувся із заявою про визнання ОСОБА_2 недієздатним та встановлення над ним опіки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є племінником ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і на даний час вони проживають разом в АДРЕСА_1 .

Протягом тривалого періоду часу, а саме починаючи з 2003 року і по даний час його дядько ОСОБА_2 хворіє багатьма хронічними захворюваннями внаслідок прогресування яких у нього розвинулися і психічні розлади у вигляді виражених когнітивних порушень з приводу чого з травня 2020 року і по даний час він перебуває під наглядом в психіатричному кабінеті КПН «Рожнятівська БПЛ» Рожнятівської селищної ради, так як має стійке хронічне психічне захворювання, що підтверджується висновком лікаря-психіатра та записами у його медичних документах.

Крім цього його дядько ОСОБА_2 не може самостійно пересуватись, обслуговувати себе, у зв`язку з чим потребує постійного стороннього фізичного догляду внаслідок порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись.

Він здійснює за ОСОБА_2 постійний сторонній фізичний догляд, оскільки інших близьких родичів у нього немає. Внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу його дядько ОСОБА_2 не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Стан його здоров`я з кожним роком погіршується, тому він потребує догляду та встановлення над ним опіки.

Всі ці обставини змушують ОСОБА_1 звернутись до суду з заявою про визнання ОСОБА_2 недієздатним та встановлення над ним опіки з метою забезпечення його особистих немайнових та майнових інтересів, так як він за станом здоров`я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов`язки.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду:

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 22 грудня 2025 року задоволено заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Перегінської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки. Суд визнав недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , встановив опіку над недієздатним ОСОБА_2 , та призначив його опікуном ОСОБА_1 . Також відповідно до ч.6 ст.300 ЦПК України суд визначив строк дії рішення про визнання недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - 2 (два) роки з моменту набрання ним законної сили.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги:

Особа, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та обов`язки Військова частина НОМЕР_1 , в інтересах якої діє Брушнівська- ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу у якій зазначила, що Військова чатсина НОМЕР_1 не погоджується з рішенням суду першої інстанції у частині призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 .

Військова частина № НОМЕР_1 вважає оскаржуване рішення в цій частині необґрунтованим та таким, що ухвалене без повного з`ясування всіх обставин, які мають істотне значення для справи.

ОСОБА_1 на момент розгляду справи проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині № НОМЕР_1 та фактично не мав можливості постійно перебувати за місцем проживання недієздатного ОСОБА_2 і забезпечувати йому необхідний догляд.

Призначення ОСОБА_1 опікуном безпосередньо впливає на права та законні інтереси військової частини, оскільки після ухвалення рішення суду ОСОБА_1 звернувся до командування з рапортом про звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною. У зв`язку з цим військова частина вважає, що мала бути залучена судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Також апелянт наголошує на тому, що суд першої інстанції не надав належної оцінки можливості ОСОБА_1 фактично виконувати обов`язки опікуна. На думку військової частини, відповідно до положень цивільного законодавства при призначенні опікуна необхідно враховувати не лише його письмову згоду та подання органу опіки та піклування, а й особисті стосунки з підопічним, стан здоров`я, сімейні та родинні зв`язки, а також реальну можливість виконувати покладені на нього обов`язки. Оскільки ОСОБА_1 проходить військову службу та може перебувати у відрядженнях, він, на думку апелянта, не може забезпечувати постійний щоденний догляд за ОСОБА_2 .

Також військова частина звертає увагу на те, що судом не досліджено питання щодо наявності інших осіб, які могли б здійснювати опіку над недієздатним. Зокрема, у скарзі зазначається, що ОСОБА_2 є одруженим, однак суд не встановив обставин щодо можливості його дружини або інших близьких родичів здійснювати опіку, а також не з`ясував, чи відмовлялися інші потенційні опікуни від виконання відповідних обов`язків.

Апелянт також посилається на подання виконавчого комітету Перегінської селищної ради №109 від 27 листопада 2025 року, яким визнано доцільним призначення ОСОБА_1 опікуном. Водночас військова частина вважає, що таке подання має рекомендаційний характер і не звільняє суд від обов`язку самостійно перевірити можливість конкретної особи виконувати обов`язки опікуна та відповідність такого призначення найкращим інтересам недієздатної особи.

Для обґрунтування своєї позиції апелянт посилається на положення статей 41, 55, 58, 60, 62, 63, 67 Цивільного кодексу України, статті 300 Цивільного процесуального кодексу України, Правила опіки та піклування, а також на правові висновки Верховного Суду щодо необхідності належного обґрунтування подання органу опіки та піклування і перевірки можливості особи виконувати обов`язки опікуна.

Крім того, військова частина вказує на можливе використання процедури призначення опікуна для створення підстави для звільнення ОСОБА_1 з військової служби. У цьому контексті апелянт посилається на положення статті 13 ЦК України щодо недопустимості зловживання цивільними правами та зазначає, що цивільно-правові механізми не повинні використовуватися для уникнення виконання встановлених законом обов`язків.

З урахування наведеного військова частина № НОМЕР_1 просить змінити рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 22 грудня 2026 року у частині призначення опікуном ОСОБА_1 та відмовити у його призначенні опікуном над ОСОБА_2 .

Позиція інших учасників справи:

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу у якому не погодився з доводами апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 та вважає рішення Рожнятівського районного суду від 22 грудня 2025 року законним і обґрунтованим.

Зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та дійшов правильного висновку про необхідність визнання ОСОБА_2 недієздатним, встановлення над ним опіки та призначення його опікуном ОСОБА_4 .

Призначення ОСОБА_4 опікуном здійснено не з метою створення штучних підстав для його звільнення з військової служби, як стверджує апелянт, а з огляду на реальні сімейні обставини та необхідність забезпечення прав і законних інтересів недієздатного ОСОБА_2 .

Зазначив, що ОСОБА_2 є самотньою особою, його шлюб розірвано, а двоє синів, які потенційно могли б виконувати обов`язки опікуна, померли. Інших близьких родичів або осіб, які могли б належним чином виконувати обов`язки опікуна, органом опіки та піклування не встановлено.

Водночас ОСОБА_4 є родичем ОСОБА_2 , погодився на призначення його опікуном, надав необхідні документи, а орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність призначення саме його опікуном. Суд першої інстанції врахував це подання, родинні зв`язки між заявником та недієздатною особою, фактичні сімейні обставини та інтереси ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 у відзиві спростовує твердження апелянта про те, що проходження ним військової служби унеможливлює виконання ним обов`язків опікуна. Сам факт проходження військової служби не є встановленою законом обставиною, яка автоматично забороняє особі бути опікуном. Апелянтом не надано належних і допустимих доказів того, що заявник фактично не може виконувати обов`язки опікуна.

Також у відзиві наголошується, що твердження військової частини про нібито зловживання ОСОБА_4 своїми правами та штучне створення ним підстав для звільнення з військової служби є лише припущеннями, які не підтверджені доказами. Мотиви заявника не можуть встановлюватися виключно на підставі припущень апелянта.

Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, повно встановив обставини справи, врахував інтереси недієздатної особи та обґрунтовано призначив ОСОБА_4 її опікуном. Тому просить залишити рішення Рожнятівського районного суду від 22 грудня 2025 року без змін, а апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 без задоволення.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду:

Представник заявника ОСОБА_1 адвокат Ошуст С.Є. та представник недієздатної особи ОСОБА_2 адвокат Родіков І.С. у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали, просили відмовити у її задоволенні.

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Перегінської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області Левицька М.Я. у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала, вважає цю скаргу необґрунтованою.

Представник особи, що подала апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 у судове засідання не з`явився. Суд виконав свій обов`язок щодо повідомлення учасників справи про день, місце та час розгляду справи.

Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу у відсутності особи, яка не з`явилася у судове засідання.

Згідно із частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вислухавши доповідь судді, пояснення представника заявника ОСОБА_1 адвоката Ошуста С.Є., представника ОСОБА_2 адвоката Родікова І.С. та представника органу опіки та піклування виконавчого комітету Перегінської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області Левицької М.Я., дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст. 367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою, виходячи з таких підстав.

Встановлені обставини справи:

Заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають разом за адресою по АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями витягів з реєстру територіальної громади №2024/012978680 від 28.10.2024 року, №2024/004987952 від 15.05.2024 року (а.с. 7, 21).

Згідно Виписки з акта огляду МСЕК серії ААБ №603548 від 25.10.2012 року ОСОБА_2 , є інвалідом 2 групи загального захворювання без терміну переогляду (а.с.23).

За щмістом останніх записів лікаря-прихіатра в медичній карті ОСОБА_2 , йому встановлено діагноз виражені когнітивні розлади (а.с.34).

Висновком судово-психіатричного експерта №1181 від 18.07.2025 року підтверджено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 страждає стійким хронічним психічним розладом у вигляді розладу особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку з вираженими психоорганічним синдромом, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За своїм станом, ОСОБА_2 не може правильно сприймати обставини, які мають значення для справи, та давати по них вірні пояснення (а.с. 59-61).

З долученого до матеріалів справи подання про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над дядьком ОСОБА_2 підтверджено, що опікунська рада при виконавчому комітеті Перегінської селищної ради вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 опікуном над його дядьком ОСОБА_2 , при умові визнання останнього недієздатним у судовому порядку (а.с.73-74).

Зазначене подання затверджене рішенням виконавчого комітету Перегінської селищної ради Івано-Франківської області №109 від 27.11.2025 року (а.с.72).

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 18.12.2013 року у справі №350/2334/13-ц розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Із матеріалів справи встановлено, що сини ОСОБА_2 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 померли, що підтверджується відповідними свідоцтвами про смерть (а. с. 17–18).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходить військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) з 22.10.2023 року по даний час.

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 13.12.2023 року у справі 350/1954/23 розірвано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зареєстрований 26.07.1986 Перегінською селищною радою Рожнятівського району, актовий запис №61 (а.с.12).

Застосовані норми права та мотиви з яких виходить апеляційний суд:

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Конституцією України закріплено основні засади судочинства (частина 2 статті 129). Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист, зокрема на забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 2статті 129 Конституції України).

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду та перегляд оскаржуваного рішення в апеляційному порядку.

Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує, у тому числі відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина, держави.

Відповідно до частини 1 статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 3 статті 18ЦПК України обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 351/592/18 вказано, що на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у його мотивувальній частині містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, або у його резолютивній частині суд зазначив про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а і їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постанові від 03 квітня 2024 року у справі №916/4093/21.

Відповідно до пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України (стаття 65 Конституції України).

Як убачається з матеріалів справи, на час розгляду заяви судом першої інстанції та апеляційного перегляду справи ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 . Після ухвалення судом рішення про призначення його опікуном ОСОБА_2 заявник звернувся до командування військової частини з рапортом про звільнення з військової служби, мотивуючи це необхідністю здійснення опіки над останнім у зв`язку з визнанням його судом недієздатним.

Отже, рішення суду першої інстанції в оскарженій частині стало юридичною підставою для звернення військовослужбовця щодо реалізації права на звільнення з військової служби за сімейними обставинами, що безпосередньо впливає на правовідносини, пов`язані з проходженням ним військової служби, та зумовлює виникнення у військової частини необхідності вирішення питання про подальше проходження ним військової служби.

За таких обставин Військова частина НОМЕР_1 має право на апеляційне оскарження судового рішення в частині призначення ОСОБА_1 опікуном, оскільки відповідна частина рішення стосується прав та інтересів військової частини у правовідносинах, пов`язаних із проходженням військовослужбовцем військової служби.

Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи

(у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

У частинах другій - п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 у частині призначення його опікуном ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із наявності родинних зв`язків між заявником та недієздатною особою, їхнього спільного проживання, згоди заявника виконувати обов`язки опікуна та подання органу опіки та піклування про доцільність такого призначення. Колегія суддів вважає, що зазначені обставини не є достатніми для висновку про наявність усіх передбачених законом умов для призначення конкретної особи опікуном, оскільки суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам щодо реальної можливості заявника виконувати обов`язки опікуна, не з`ясував усіх обставин щодо наявності інших осіб, які можуть забезпечити права та інтереси ОСОБА_2 , а також не перевірив у повному обсязі обставини, що мають істотне значення для визначення кандидатури опікуна.

Як убачається з матеріалів справи, заявник та ОСОБА_2 зареєстровані за однією адресою, що підтверджується відповідними витягами з реєстру територіальної громади. Водночас факт спільного проживання не є безумовним доказом наявності між ними родинних відносин та не свідчить про можливість заявника належно виконувати всі обов`язки опікуна.

Суд першої інстанції, обґрунтовуючи призначення ОСОБА_1 опікуном, послався на те, що він є племінником ОСОБА_2 та, відповідно, перебуває з ним у родинних відносинах. Проте матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які підтверджували б зазначені родинні зв`язки.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність між заявником та недієздатною особою родинних відносин не грунтується на належно встановлених фактичних обставинах справи.

Колегія суддів наголошує, що переважне право осіб, які перебувають із підопічним у сімейних або родинних відносинах, на призначення опікуном не означає, що будь-яка особа, яка заявляє про наявність таких відносин, автоматично має перевагу перед іншими кандидатами. Відповідні обставини повинні бути встановлені судом на підставі належних доказів.

Відтак суд першої інстанції безпідставно врахував недоведені родинні відносини як одну з основних обставин на користь призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 .

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що питання про призначення опікуна не може вирішуватися виключно з огляду на бажання заявника бути опіком та наявність позитивного подання органу опіки та піклування. Суд повинен з`ясувати, чи відповідає конкретна особа встановленим законом критеріям та чи забезпечуватиме таке призначення належний захист прав і законних інтересів недієздатної особи.

Подання виконавчого комітету Перегінської селищної ради № 109 від 27 листопада 2025 року підтверджує, що орган опіки та піклування вважав за доцільне призначити ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 за умови визнання останнього недієздатним у судовому порядку. Але наявність такого подання не усуває необхідності перевірки судом обставин, які мають значення для визначення кандидатури опікуна, та не надає суду підстав обмежуватися лише посиланням на позицію органу опіки та піклування.

Із матеріалів справи вбачається, що на час розгляду заяви судом першої інстанції ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 . Після ухвалення рішення про призначення його опікуном ОСОБА_2 заявник звернувся до командування військової частини з рапортом про звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над недієздатною особою.

Апеляційний суд зазначає, що факт проходження військової служби не є безумовною перешкодою для призначення особи опікуном. Водночас ця обставина підлягає оцінці в сукупності з іншими обставинами справи, оскільки призначення опікуна має забезпечувати не формальне набуття відповідного статусу, а реальний захист прав та інтересів особи, яка через стан здоров`я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов`язки. Такий підхід узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 червня 2026 року у справі № 305/1557/24, провадження № 61-9539сво25.

У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що проходження військової служби за призовом під час мобілізації не може бути підставою для відмови у призначенні особи опікуном. Водночас суди повинні з`ясовувати наявність інших осіб, які можуть здійснювати опіку, оцінювати їхню здатність виконувати відповідні обов`язки, досліджувати дійсність намірів кандидата щодо забезпечення прав та інтересів підопічного, а також ураховувати передбачені законодавством критерії призначення опікуна.

Верховний Суд також звернув увагу на необхідність розмежування факту проходження військової служби як такого та обставин, що свідчать про можливість або неможливість належного виконання конкретною особою обов`язків опікуна. Тому, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_1 опікуном, суд першої інстанції мав з`ясувати, яким чином забезпечуватимуться особисті немайнові та майнові права ОСОБА_2 з урахуванням умов проходження заявником військової служби, а також чи існують інші особи, які можуть здійснювати опіку над ним. Проте належного з`ясування цих обставин судом першої інстанції не здійснено.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не перевірив наявності інших осіб, які могли б здійснювати опіку над ОСОБА_2 , заслуговують на увагу в частині необхідності повного з`ясування обставин, що мають значення для визначення кандидатури опікуна.

Відповідно до статті 63 ЦК України під час призначення опікуна перевага надається особам, які перебувають із підопічним у сімейних або родинних відносинах, проте таке призначення здійснюється з урахуванням особистих стосунків та можливості кандидата виконувати відповідні обов`язки.

Таким чином, визначальним є не лише формальний статус кандидата, а й те, наскільки призначення саме цієї особи відповідатиме інтересам недієздатного та забезпечуватиме належне здійснення опіки.

Матеріалами справи підтверджується, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано на підставі рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2013 року. Крім того, відповідно до свідоцтв про смерть, долучених до матеріалів справи (а. с. 17–18), сини ОСОБА_2 : ОСОБА_6 та ОСОБА_7 померли.

Наведені обставини свідчать про відсутність осіб, які могли б розглядатися як кандидати на призначення опікуном. Водночас вони не звільняли суд першої інстанції від обов`язку перевірити наявність інших осіб, які могли б здійснювати опіку, та належним чином оцінити можливість призначення ОСОБА_1 опікуном з урахуванням усіх критеріїв, визначених статтею 63 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми закону під час призначення опікуна враховуються не лише сімейні та родинні зв`язки з підопічним, а й особисті стосунки між ними та можливість кандидата виконувати обов`язки опікуна. Отже, відсутність у недієздатної особи дружини та синів не є достатньою підставою для призначення опікуном конкретної особи без перевірки її відповідності встановленим законом вимогам. Суд першої інстанції мав з`ясувати, чи є інші особи, які можуть і бажають здійснювати опіку над ОСОБА_2 , а також перевірити реальну можливість ОСОБА_1 виконувати відповідні обов`язки з урахуванням обставин проходження ним військової служби.

Колегія суддів наголошує, що визначальним під час вирішення питання про призначення опікуна є забезпечення належного захисту прав та інтересів недієздатної особи. Тому висновок про відповідність кандидатури ОСОБА_1 вимогам статті 63 ЦК України мав ґрунтуватися на всебічному з`ясуванні обставин, що мають значення для визначення можливості належного здійснення ним опіки. Оскільки суд першої інстанції таких обставин у повному обсязі не з`ясував, висновок про наявність підстав для призначення заявника опікуном є передчасним.

Військова частина № НОМЕР_1 також посилається на те, що призначення ОСОБА_1 опікуном могло бути спрямоване на створення підстав для його звільнення з військової служби.

Відповідно до статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, та зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Водночас обставини звернення військовослужбовця із заявою про призначення його опікуном та подальшого подання рапорту про звільнення з військової служби не дають підстав для висновку про те, що такі дії були спрямовані виключно на створення правових підстав для звільнення з військової служби.

У матеріалах справи наведено доводи апелянта щодо можливих мотивів заявника, проте вони не підтверджені належними та допустимими доказами, які б давали підстави для висновку про недобросовісність його поведінки.

Колегія суддів не погоджується з можливим трактуванням доводів апеляційної скарги як підтвердження того, що ОСОБА_1 не може бути опікуном виключно через проходження військової служби, а також не вважає доведеним твердження про зловживання ним правом. Проте ці обставини не спростовують основного аргументу апелянта: призначення опікуна потребувало повного з`ясування обставин, прямо передбачених частиною п`ятою статті 63 ЦК України та необхідних для забезпечення найкращих інтересів ОСОБА_2 .

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 зроблено без належного з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, суд першої інстанції, посилаючись на родинні відносини між заявником та недієздатною особою, не перевірив належними доказами наявність таких відносин, хоча саме ця обставина врахована судом як одна з підстав для надання переваги кандидатурі заявника. Крім того, суд обмежився посиланням на спільне проживання заявника з ОСОБА_2 , його згоду бути опікуном та подання органу опіки та піклування, не з`ясувавши належним чином можливості заявника виконувати відповідні обов`язки з урахуванням проходження ним військової служби, а також не перевіривши наявності інших осіб, які могли б здійснювати опіку. За таких обставин висновок суду першої інстанції про відповідність кандидатури ОСОБА_1 вимогам статті 63 ЦК України є передчасним, оскільки грунтується на неповно встановлених обставинах справи та не містить достатнього обґрунтування того, що призначення саме цієї особи забезпечуватиме належний захист прав та інтересів ОСОБА_2 .

Водночас встановлені обставини свідчать про необхідність забезпечення безперервного захисту прав та інтересів ОСОБА_2 , визнаного судом недієздатним, до вирішення питання про призначення йому опікуна в установленому законом порядку.

Тому колегія суддів вважає, що обов`язки опікуна над недієздатним ОСОБА_2 тимчасово необхідно покласти на орган опіки та піклування виконавчого комітету Перегінської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області до вирішення питання про призначення опікуна в порядку, визначеному законом.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги:

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 в частині вимог про призначення його опікуном над недієздатним ОСОБА_2 , тому рішення суду першої інстанції в зазначеній частині необхідно скасувати та постановити нове про відмову в задоволенні заяви про призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатного ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381- 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

Скасувати рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 22 грудня 2025 року в частині призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 .

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном ОСОБА_2 .

До призначення опікуна недієздатному ОСОБА_2 обов`язки щодо опіки над ним покласти на орган опіки та піклування виконавчого комітету Перегінської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.О. Максюта

Судді: І.В. Бойчук

О.В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 30 жовтня 2026 року.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua