Суд: Житомирський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: інших видів кредиту
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №287/2854/25
Суддя: Бондар О. О.
Справа № 287/2854/25 Головуючий у 1-й інст. Нижник Г. П.
Категорія 41 Доповідач Бондар О.О.
ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 жовтня 2026 рокум. Житомир
Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Шевчук А. М., Павицької Т. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», в інтересах якого діє представник Кукса Карина Олександрівна, на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 21 липня 2026 року, ухвалене суддею Нижником Г. П. у м. Олевську,
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
1.У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі також позивач, ТОВ «Юніт Капітал») звернулося до Олевського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 (далі також відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 184227 від 20 травня 2025 року. Позов обґрунтовано тим, що відповідач уклав з ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» електронний договір про споживчий кредит на суму 12 942,00 грн, проте не виконав зобов`язання з його повернення, а позивач набув право вимоги на підставі договору факторингу № 16042025 від 16 квітня 2025 року та реєстру прав вимог № 6 від 03 вересня 2025 року.
2.Позивач просив стягнути 13 345,95 грн заборгованості, з яких: 12 942,00 грн основний борг, 2,95 грн проценти, 401,00 грн комісія, а також 2 422,40 грн судового збору та 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції
3.Рішенням від 21 липня 2026 року Олевський районний суду Житомирської області ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову.
4.Суд першої інстанції виходив із того, що банківськими документами підтверджено зарахування на картковий рахунок відповідача лише 11,20 грн, а доказів фактичного надання всієї суми кредиту 12 942,00 грн немає. Додатковою підставою відмови суд визнав недоведеність переходу права вимоги до позивача, оскільки договір факторингу від 16 квітня 2025 року укладено раніше кредитного договору від 20 травня 2025 року.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
5.Представник ТОВ «Юніт Капітал» Кукса К. О. не погодилась з рішенням суду та 28 липня 2026 року подала через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій просить рішення від 21 липня 2026 року Олевського районного суду Житомирської області по справі № 287/2854/25 скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позовну заяву ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі; стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 184227 від 20.05.2025 року у розмірі 13 345,95 грн, судовий збір у розмірі 6 056,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.
6.На думку позивача, суд неповно з`ясував обставини справи, неправильно оцінив письмові докази та помилково застосував положення цивільного законодавства про відступлення права вимоги.
7.Позивач зазначає, що кредит у сумі 12 942,00 грн відповідно до пункту 2.2.1 індивідуальної частини договору надавався шляхом перерахування 11,20 грн на картку позичальника, спрямування 10 989,50 грн на погашення його заборгованості за попереднім договором № 170709 від 08 лютого 2025 року та зарахування 1 941,30 грн у рахунок комісії за надання кредиту. Тому зарахування на картку лише 11,20 грн відповідає погодженому сторонами порядку видачі кредиту. Крім того, заявник посилається на допустимість відступлення майбутньої грошової вимоги та на реєстр і акт приймання-передачі від 03 вересня 2025 року.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
8.Відзив від ОСОБА_1 на апеляційну скаргу станом на час апеляційного розгляду справи не надійшов, що відповідно до положень частини 3 статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
9.Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2026 визначено склад суду для розгляду справи №287/2854/25: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Шевчук А. М., Павицька Т. М.
10.Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 03 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження за скаргою ТОВ «Юніт Капітал».
11.Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 07 вересня 2026 року справу № 287/2854/25 призначено до апеляційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
12.Суд апеляційної інстанції врахував предмет апеляційного оскарження, характер спірних правовідносин, доводи апеляційної скарги, наявні у справі матеріали та дійшов висновку про можливість розгляду справи без повідомлення учасників справи, оскільки наявних у справі доказів достатньо для вирішення апеляційної скарги.
Мотивувальна частина
Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанції
13.19 травня 2025 року ОСОБА_1 подав до ТОВ «ФК «Кредіплюс» заяву на видачу кредиту № 100837807, у якій зазначив бажання отримати споживчий кредит у сумі 12 942,00 грн. Заява, оформлена кредитодавцем ТОВ «ФК «Кредіплюс», містить електронний підпис відповідача, накладений 20 травня 2025 року.
14.20 травня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» і ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 184227 (індивідуальна частина), підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «1de8bda3». Відповідно до пунктів 2.2, 2.6 договору сума кредиту становить 12 942,00 грн, строк кредитування – 184 дні, до 20 листопада 2025 року, а проценти за користування кредитом нараховуються за фіксованою ставкою 0,10 % річних.
15.Пунктом 2.2.1 індивідуальної частини кредитного договору № 184227 від 20 травня 2025 року встановлено, що із загальної суми кредиту 10 989,50 грн спрямовуються на погашення боргу позичальника за договором № 170709 від 08 лютого 2025 року, 11,20 грн – на платіжну картку позичальника № НОМЕР_1 , 1 941,30 грн – на погашення комісії за надання кредиту, передбаченої пунктом 2.5 договору.
16.Паспорт споживчого кредиту до договору № 184227 від 20 травня 2025 року, складений ТОВ «ФК «Кредіплюс» та підписаний позичальником 20 травня 2025 року, містить відомості про зазначений спосіб видачі кредиту, одноразову комісію 1 941,30 грн та комісію за управління й обслуговування кредиту. Із доданого до цього договору графіка платежів від 20 травня 2025 року вбачається погоджена дата останнього платежу 20 листопада 2025 року.
17.Умовами пункту 2.4 індивідуальної частини договору № 184227 від 20 травня 2025 року передбачено знижений тариф комісії за управління й обслуговування кредиту 1,00 грн за розрахунковий період і стандартний тариф 200,00 грн у разі порушення строків сплати чергового платежу. Конкретний перелік додаткових послуг, за які справляється зазначена періодична комісія, у досліджених умовах договору не індивідуалізовано.
18.Листом АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260608/155931-БТ, наданим на запит Олевського районного суду Житомирської області, та випискою АТ КБ «ПриватБанк» за картковим рахунком відповідача № НОМЕР_2 , складеною 12 червня 2026 року за період з 20 до 25 травня 2025 року, підтверджено зарахування 20 травня 2025 року на картку 11,20 грн. Виписка не містить зарахування на цей рахунок суми 12 942,00 грн або її решти.
19.16 квітня 2025 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» (клієнт) та ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) уклали договір факторингу № 16042025. Згідно з пунктами 2.1 і 4.1 цього договору клієнт відступає фактору грошові вимоги, визначені у відповідних реєстрах, а право вимоги переходить у момент підписання сторонами відповідного реєстру та акта його приймання-передачі.
20.Актом приймання-передачі реєстру прав вимог № 6 від 03 вересня 2025 року, складеним та підписаним ТОВ «ФК «Кредіплюс» і ТОВ «Юніт Капітал», засвідчено передачу прав вимоги за реєстром № 6 до договору факторингу № 16042025 від 16 квітня 2025 року. В акті зазначені 1 014 боржників, загальна сума заборгованості 18 267 224,12 грн та сума фінансування 1 388 825,71 грн.
21.Витяг із реєстру прав вимог № 6 від 03 вересня 2025 року до договору факторингу № 16042025, сформований 27 жовтня 2025 року від імені сторін договору, містить відомості про боржника ОСОБА_1 , кредитний договір № 184227 від 20 травня 2025 року та суму відступленої вимоги 14 245,95 грн, з яких 12 942,00 грн – тіло кредиту, 2,95 грн – проценти, 401,00 грн – комісія та 900,00 грн – штрафні санкції.
22.Платіжною інструкцією ТОВ «Юніт Капітал» № 588 від 09 вересня 2025 року, виконаною банком АТ «Універсал Банк», підтверджено перерахування ТОВ «ФК «Кредіплюс» суми 1 388 825,71 грн за відступлення прав вимог відповідно до договору факторингу № 16042025 та реєстру № 6 від 03 вересня 2025 року.
Позиція апеляційного суду
23.Відповідно до частин першої і другої статті 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.
24.Апеляційний суд заслухав суддю-доповідача, вивчив матеріали справи, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вважає, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову з огляду на таке.
Оцінка висновків суду першої інстанції
25.Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( частини 1 5 статті 263 ЦПК України).
26.За змістом статей 526, 530, 629, 1054 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) кредитодавець зобов`язаний надати кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути фактично наданий кредит і сплатити платежі, передбачені договором та законом.
27.Відповідно до статей 512, 514, 1077, 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути як наявна, так і майбутня грошова вимога. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше моменту її виникнення. Такий підхід викладений у постановах Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25 та від 04 лютого 2026 року у справі № 202/13389/24.
28.Тому суд першої інстанції помилково вважав, що договір факторингу від 16 квітня 2025 року за жодних умов не міг бути підставою для відступлення вимоги за кредитним договором від 20 травня 2025 року. У цій справі перехід конкретизованої вимоги за договором № 184227 передбачено не датою укладення рамкового договору факторингу, а підписанням реєстру й акта 03 вересня 2025 року, коли кредитний договір уже існував. Надані акт, витяг із реєстру та платіжна інструкція в їх сукупності достатньо підтверджують правонаступництво ТОВ «Юніт Капітал» щодо вимоги, яка фактично виникла за цим договором.
29.Водночас набуття позивачем права вимоги не свідчить автоматично про доведеність її розміру. За статтею 514 ЦК України новий кредитор набуває права у тому обсязі й на тих умовах, які існували на момент переходу; відступлення вимоги не створює боргу в сумі, не підтвердженій належними доказами.
30.Суд першої інстанції правильно встановив зарахування на картку відповідача 11,20 грн, проте не врахував, що саме такий розмір карткового переказу прямо погоджений у пункті 2.2.1 договору. Тому відсутність на картковому рахунку переказу всієї суми 12 942,00 грн сама по собі не є доказом того, що інші передбачені договором способи її використання неможливі або не передбачалися сторонами.
31.Разом із тим для висновку про фактичне надання 10 989,50 грн шляхом погашення попередньої заборгованості необхідне встановлення існування зустрічних однорідних вимог і здійснення їх зарахування у значенні статті 601 ЦК України. Умови пункту 2.2.1 договору фіксують погоджений спосіб надання коштів, але не замінюють доказу виконання цього способу, якщо сам факт проведення відповідної операції має істотне значення для розміру боргу.
32.У справі надана довідка ТОВ «ФК «Кредіплюс» від 03 листопада 2025 року яка не містить відомостей, які б пітверджували факт зарахування саме 10 989,50 грн за конкретним договором з відповідною датою та номером. Крім того, позивачем не надано ні копію договору № 170709 від 08 лютого 2025 року, ні розрахунку за договором, які надали б суду можливість встановити факт укладення цього договору відповідачем, невиконання ним договірних зобов`язань та фактичну заборгованість за таким договором. Отже, факт фактичного припинення попереднього зобов`язання шляхом зарахування в заявленому розмірі не доведений.
33.Аналогічно пункт 2.2.1 договору, який передбачає спрямування 1 941,30 грн на одноразову комісію за надання кредиту, не підтверджує самостійно, що позичальнику було фактично надано в користування цю частину суми кредиту. Суд бере до уваги, що кредитодавець є одночасно особою, якій, за умовами договору, повинна бути сплачена така комісія, тому обґрунтованість зазначеної операції та її правова природа потребують самостійної оцінки, а відсутність належних доказів її виконання не дозволяє врахувати ці 1 941,30 грн у складі доведеного основного боргу.
34.Натомість платіж у сумі 11, 20 грн збігається за датою, розміром і реквізитами картки з умовами пункту 2.2.1 кредитного договору та підтверджений банківською випискою. Дані про повернення саме цієї суми у наявних матеріалах відсутні. Тому колегія суддів вважає доведеним невиконане грошове зобов`язання з повернення 11,20 грн фактично наданого кредиту.
35.Позовна вимога про стягнення 2,95 грн процентів ґрунтується на розрахунку від заявленого кредитодавцем залишку 12 942,00 грн, належне виникнення якого в повному розмірі не підтверджено. Позивач не надав розрахунку процентів, який дозволяв би відокремити їх нарахування на доведені 11,20 грн; тому підстав для стягнення заявлених 2,95 грн як доведеної заборгованості немає.
36.Вимогу про стягнення 401,00 грн комісії за управління та обслуговування кредиту також не можна визнати обґрунтованою. Кредитний договір передбачає періодичну плату, розмір якої збільшується у разі прострочення, але не визначає конкретного складу додаткових та супутніх послуг, фактично наданих позичальнику за цю плату. В постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначено про нікчемність умов споживчого кредиту щодо періодичної комісії за обслуговування за відсутності належного визначення відповідних послуг відповідно до статей 11 і 12 Закону України «Про споживче кредитування».
37.Окремо колегія суддів враховує, що штрафні санкції у сумі 900,00 грн, відображені у реєстрі, до позовних вимог не включені. Тому їх правомірність не впливає на визначення суми стягнення у цій справі.
38.Отже, за сукупністю письмових доказів позовні вимоги доведені лише щодо 11,20 грн основного боргу. В іншій частині належних та достатніх доказів фактичного надання заявленої суми кредиту, нарахування процентів і правомірності комісії немає.
Оцінка аргументів, викладених у апеляційній скарзі
39.Доводи про неможливість відмови у позові лише з мотивів того, що договір факторингу укладено до кредитного договору, апеляційний суд визнає обґрунтованими. Стаття 1078 ЦК України допускає відступлення майбутніх вимог, а реєстр і акт від 03 вересня 2025 року індивідуалізують вимогу до відповідача.
40.Доводи про помилковість зосередження суду першої інстанції виключно на банківському зарахуванні суми 12 942,00 грн є частково обґрунтованими. Умовами кредитного договору передбачено інший, комбінований порядок використання коштів. Однак позивач не довів фактичного здійснення заліку 10 989,50 грн та зарахування 1 941,30 грн у рахунок комісії належними, достовірними та достатніми доказами. Саме узгодження такого порядку не доводить виконання відповідних операцій.
41.Посилання на довідку про взаємозалік і бухгалтерський розрахунок кредитодавця не усувають цієї прогалини, а розрахунок заборгованості фіксує позицію кредитора щодо розміру вимоги та не є доказом фактичного погашення боргу за іншим кредитним договором.
42.Аргумент позивача про відсутність заперечень відповідача щодо розрахунку не звільняє позивача від тягаря доказування за статтею 81 ЦПК України. Наявність у матеріалах підписаного кредитного договору та відсутність його оспорювання не змінюють необхідності встановити фактичний обсяг виконаного кредитодавцем грошового зобов`язання.
43.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину необхідно довести таким чином, щоб висновок про її існування з урахуванням поданих доказів був більш вірогідним, ніж протилежний.
44.Отже, доводи апеляційної скарги спростовують висновок районного суду щодо переходу права вимоги та підтверджують необхідність врахування банківського платежу 11,20 грн, але не дають підстав стягувати всю заявлену заборгованість у розмірі 13 345,95 грн.
45.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
46.Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 та пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини з`ясовано неповно, висновки суду не відповідають обставинам справи або неправильно застосовано норми матеріального права.
47.Оскільки районний суд помилково відмовив у позові повністю, не врахував можливість відступлення майбутньої вимоги та не надав належної оцінки підтвердженому банком платежу, рішення від 21 липня 2026 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення 11,20 грн заборгованості за тілом кредиту. У решті позовних вимог належить відмовити.
Висновки щодо розподілу судових витрат
48.Відповідно до частин першої, другої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати у разі часткового задоволення позову розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог, а апеляційний суд, ухвалюючи нове рішення без направлення справи на новий розгляд, змінює розподіл судових витрат.
49.Позовні вимоги заявлені на суму 13 345,95 грн, із яких задоволено 11,20 грн. Частка задоволених вимог дорівнює 11,20 / 13 345,95 ? 100 % = 0,08392059 %. Позивач сплатив судовий збір за подання позову 2 422,40 грн і за подання апеляційної скарги – 3 633,60 грн.
50.Пропорційно задоволеним вимогам з відповідача підлягає стягненню 2,03 грн судового збору за подання позову (2 422,40 ? 11,20 / 13 345,95) та 3,05 грн судового збору за подання апеляційної скарги (3 633,60 ? 11,20 / 13 345,95).
51.Позивач заявив до відшкодування 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції та 6 000,00 грн – у суді апеляційної інстанції. Остання сума підтверджена актом приймання-передачі наданих послуг, складеним між адвокатським об`єднанням «Соломко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал» щодо складання апеляційної скарги у справі № 287/2854/25.
52.За правилами статей 137, 141 ЦПК України в межах заявлених і документально підтверджених сум, пропорційно задоволеним вимогам підлягає компенсації 5,87 грн витрат на правничу допомогу у першій інстанції та 5,04 грн – в апеляційній інстанції.
53.Отже, загальна сума судових витрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, становить 15,99 грн, з яких 5,08 грн – судовий збір за дві інстанції та 10,91 грн – витрати на професійну правничу допомогу. Решта судових витрат залишається за позивачем.
54.Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 259, 263, 268, 367–369, 374, 376, 381–384 ЦПК України, Житомирський апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», в інтересах якого діє представник Кукса Карина Олександрівна, задовольнити частково.
2. Рішення Олевського районного суду Житомирської області від 21 липня 2026 року у справі № 287/2854/25 скасувати та ухвалити нове судове рішення.
3. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
4. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333) 11 (одинадцять) гривень 20 копійок заборгованості за тілом кредиту за договором № 184227 від 20 травня 2025 року.
5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
6. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати: 2 (дві) гривні 03 копійки судового збору за подання позову, 3 (три) гривні 05 копійок судового збору за подання апеляційної скарги, 5 (п`ять) гривень 87 копійок витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та 5 (п`ять) гривень 04 копійки витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, усього 15 (п`ятнадцять) гривень 99 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Судді:
О. О. Бондар (суддя-доповідач)
А. М. Шевчук
Т. М. Павицька
Повний текст судового рішення складено 30 жовтня 2026 року.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua