Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №359/3724/26 — Житомирський апеляційний суд

Справа № 359/3724/26 Головуючий у 1-й інст. Гуц О. В.

Категорія 36 Доповідач Бондар О.О.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Павицької Т. М., Шевчук А. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України, в інтересах якого діє адвокат Патрик Ганна Григорівна,

на рішення Пулинського районного суду Житомирської області від 22 липня 2026 року, ухвалене у складі головуючої судді Гуц О. В. у селищі Пулини,

у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1.У березні 2026 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі також МТСБУ, позивач), в інтересах якого діє адвокат Патрик Г. Г., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу.

2.На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 7 травня 2025 року на вулиці Левадна у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля Toyota Land Cruiser, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

3.Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Toyota Land Cruiser зазнав механічних пошкоджень, а його власнику ОСОБА_2 було заподіяно матеріальну шкоду.

4.На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

5.Оскільки щодо транспортного засобу, яким було заподіяно шкоду, не було укладено чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, МТСБУ на підставі пункту 1 частини першої статті 43 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснило врегулювання страхової події.

6.Після звернення потерпілого ОСОБА_2 із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про здійснення регламентної виплати МТСБУ організувало визначення розміру заподіяної шкоди.

7.За результатами врегулювання страхової події МТСБУ прийняло рішення про здійснення регламентної виплати в розмірі 65 000 грн, які 29 серпня 2025 року перерахувало потерпілому ОСОБА_2 .

8.Посилаючись на те, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача, цивільно-правова відповідальність якого не була застрахована, МТСБУ просило стягнути з ОСОБА_1 65 000 грн у порядку регресу, 3 750 грн витрат на оплату послуг спеціаліста та 2 662,40 грн судового збору.

9.Під час розгляду справи представник МТСБУ 23 червня 2026 року подала заяву про зменшення позовних вимог, в якій зазначила, що після врегулювання спору між учасниками дорожньо-транспортної пригоди потерпілий повернув МТСБУ отриману регламентну виплату в розмірі 65 000 грн.

10.Водночас позивач зазначав, що залишилися невідшкодованими витрати МТСБУ, понесені на визначення розміру матеріальної шкоди, у сумі 3 750 грн, у зв`язку з чим просив стягнути з відповідача зазначену суму та сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

11.Рішенням від 22 липня 2026 року Пулинський районний суду Житомирської області ухвалив рішення, яким в задоволенні позову відмовив.

12.Відмовляючи у стягненні 3 750 грн витрат на оплату послуг спеціаліста, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять рахунку № НОМЕР_3 від 22 травня 2025 року, на підставі якого здійснено оплату відповідних послуг, а тому такі витрати позивачем належним чином не підтверджені.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

13.Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та 28 липня 2026 року подав апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду в якій просить змінити оскаржуване рішення, стягнувши з відповідача на користь МТСБУ 3 750 грн витрат на оплату послуг спеціаліста, 2 662,40 грн судового збору за подання позовної заяви та 3 994,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

14.Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права та неналежною оцінкою доказів, які підтверджують фактичне понесення позивачем витрат на врегулювання страхової події.

15.Позивач зазначає, що після здійснення МТСБУ регламентної виплати в розмірі 65 000 грн відповідач повідомив про врегулювання спору з потерпілим ОСОБА_2 та повернення останнім зазначених коштів, у зв`язку з чим позивач зменшив позовні вимоги. Водночас витрати на оплату послуг спеціаліста в розмірі 3 750 грн залишилися невідшкодованими, а повернення суми регламентної виплати не припиняє права МТСБУ на їх стягнення.

16.На думку позивача, суд першої інстанції не врахував положення статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21 травня 2024 року № 3720-IX, відповідно до яких право зворотної вимоги МТСБУ охоплює не лише суму регламентної виплати, а й фактичні витрати, понесені у зв`язку з її здійсненням, зокрема витрати на визначення розміру заподіяної шкоди.

17.Крім того, вважає необґрунтованим висновок суду про недоведеність зазначених витрат, оскільки документ, що підтверджує оплату послуг спеціаліста, було долучено до позовної заяви через підсистему «Електронний суд». При цьому суд не встановив недоліків поданих додатків, а матеріали справи не містять актів про відсутність відповідних документів. Наголошує, що відсутність окремого рахунку на оплату послуг не спростовує факту понесення витрат, підтвердженого іншими належними доказами.

18.З огляду на обґрунтованість зменшених позовних вимог позивачка також вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у відшкодуванні понесених нею витрат зі сплати судового збору.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

19.Відзив від ОСОБА_1 на апеляційну скаргу станом на час апеляційного розгляду справи не надійшов, що відповідно до положень частини 3 статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

20.Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2026 визначено склад суду для розгляду справи № 359/3724/26: ОСОБА_3 (суддя-доповідач), Павицька Т.М., Шевчук А.М.

21.Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 3 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі.

22.Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 7 серпня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

23.Суд апеляційної інстанції врахував предмет апеляційного оскарження, характер спірних правовідносин, доводи апеляційної скарги, наявні у справі матеріали та дійшов висновку про можливість розгляду справи без повідомлення учасників справи, оскільки наявних у справі доказів достатньо для вирішення апеляційної скарги.

Мотивувальна частина

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

24.07 травня 2025 року на вулиці Левадна у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля Toyota Land Cruiser, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок якої транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, що підтверджується матеріалами оформлення дорожньо-транспортної пригоди, схемою місця пригоди, поясненнями учасників та постановою Дарницького районного суду м. Києва від 12 червня 2025 року (а.с.34-45).

25.Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 12 червня 2025 року у справі № 753/10719/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 та частиною першою статті 130 КУпАП, і на підставі статті 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік (а.с.34-37).

26.Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля Toyota Land Cruiser, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2002 року випуску, є ОСОБА_2 (а.с. 20-23).

27.На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність щодо автомобіля Toyota Land Cruiser була застрахована в ПрАТ СК «ПЗУ Україна» за полісом № ЕР225240045, строк дії якого — з 20 грудня 2024 року до 19 грудня 2025 року.

28.Водночас щодо автомобіля Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував відповідач, на дату дорожньо-транспортної пригоди чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності не було, що підтверджується результатом перевірки чинності полісу внутрішнього страхування в Централізованій базі даних МТСБУ.

29.08 травня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про здійснення регламентної виплати (а.с.9--19).

30.З метою визначення розміру матеріального збитку МТСБУ залучило суб`єкта оціночної діяльності – фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 , який на підставі договору з МТСБУ від 1 червня 2024 року та доручення № 122693 здійснив оцінку пошкодженого автомобіля Toyota Land Cruiser.

31.За результатами огляду транспортного засобу від 19 травня 2025 року ОСОБА_4 склав звіт № 872 від 21 травня 2025 року про оцінку автомобіля Toyota Land Cruiser 100 4.7і, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.46-79).

32.Згідно з платіжною інструкцією № 16337 від 23 травня 2025 року МТСБУ перерахувало ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 3 750 грн. У призначенні платежу зазначено: «Оплата послуг аваркома (експерта) по справі № 122693, згідно рах. № 122693 від 22.05.2025 р., т.з. НОМЕР_2 ». Платіжна інструкція містить відмітку АТ «Укрексімбанк» про виконання платежу 23 травня 2025 року (а. с. 83–84).

Позиція апеляційного суду

33.Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

34.Апеляційний суд заслухав суддю-доповідача, вивчив матеріали справи, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вважає, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити, рішення суду першої інстанції – скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову з огляду на таке.

Оцінка висновків суду першої інстанцій

35.Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. ( частини 1 – 5 статті 263 ЦПК України).

36.Апеляційний суд уважає, що оскаржене судове рішення зазначеним вимогам не відповідає та робить такі висновки.

37.Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

38.Згідно зі статтями 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

39.Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

40.Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

41.Спірні правовідносини виникли у зв`язку зі здійсненням МТСБУ регламентної виплати за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та понесенням витрат на визначення розміру такої шкоди.

42.На момент виникнення спірних правовідносин діяв Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21 травня 2024 року № 3720-IX, який набрав чинності в основній частині з 1 січня 2025 року.

43.Отже, саме положення цього Закону підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 7 травня 2025 року.

44.Відповідно до частини другої статті 18 Закону № 3720-IX у разі настання події, що є підставою для здійснення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, визначених цим Законом, зобов`язане здійснити регламентну виплату у зв`язку зі шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи.

45.Згідно з пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 3720-IX МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламентну виплату в разі заподіяння шкоди на території України транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за встановленими цією нормою винятками.

46.Частиною першою статті 33 Закону № 3720-IX передбачено право страховика (МТСБУ) для визначення причин, обставин настання страхового випадку та розміру шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, залучати своїх працівників або осіб, які здійснюють професійну оціночну діяльність відповідно до законодавства України.

47.Відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 3720-IX МТСБУ за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду здійснює оплату послуг осіб, залучених для визначення причин та обставин настання подій, які є підставою для здійснення регламентних виплат, а також визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок таких подій.

48.Згідно з пунктом 1 частини другої статті 37 Закону № 3720-IX МТСБУ після здійснення регламентної виплати має право зворотної вимоги до особи, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду, керуючи транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

49.Частиною третьою статті 37 цього Закону встановлено, що вимоги, передбачені частинами першою і другою цієї статті, визначаються у розмірі суми страхової (регламентної) виплати та фактичних витрат, понесених страховиком (МТСБУ) у зв`язку з її здійсненням.

50.З аналізу наведених норм встановлено, що право зворотної вимоги МТСБУ до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, охоплює не лише суму здійсненої регламентної виплати, але й фактичні витрати, понесені у зв`язку з її здійсненням, зокрема витрати на визначення розміру шкоди, за умови підтвердження їх фактичного понесення та зв`язку з відповідною страховою подією.

51.Отже, витрати на оплату послуг особи, залученої МТСБУ для визначення розміру матеріального збитку, за своєю правовою природою є фактичними витратами, понесеними у зв`язку зі здійсненням регламентної виплати, які можуть бути предметом зворотної вимоги на підставі частини третьої статті 37 Закону № 3720-IX.

52.Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення 3 750 грн, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав рахунку № 122693 від 22 травня 2025 року, на підставі якого здійснено оплату послуг спеціаліста, а тому не довів понесення відповідних витрат.

53.Апеляційний суд не погоджується з таким висновком, оскільки він зроблений без належної оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності.

54.Із платіжної інструкції № 16337 від 23 травня 2025 року (а. с. 83–84) встановлено, що МТСБУ перерахувало ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 3 750 грн за послуги аварійного комісара (експерта) у справі № 122693 щодо автомобіля з реєстраційним номером НОМЕР_2 .

55.Зазначена платіжна інструкція містить реквізити платника, отримувача, суму платежу, його призначення та відмітку банку про виконання 23 травня 2025 року.

56.Факт фактичного надання відповідних послуг підтверджується звітом № 872 від 21 травня 2025 року про оцінку автомобіля Toyota Land Cruiser, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складеним ОСОБА_4 на замовлення МТСБУ.

57.Отже, наявними у справі доказами підтверджено факт виконання оцінювачем робіт із визначення розміру матеріального збитку, здійснення МТСБУ їх оплати та безпосередній зв`язок понесених витрат із врегулюванням дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 7 травня 2025 року з вини відповідача.

58.Сама лише відсутність у матеріалах справи рахунку № 122693 від 22 травня 2025 року не спростовує фактичного понесення позивачем витрат, оскільки відповідно до статей 76–81, 89 ЦПК України обставини справи встановлюються на підставі сукупності належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.

59.При цьому рахунок на оплату послуг не є єдиним можливим доказом здійснення господарської операції та її оплати. Натомість платіжна інструкція, яка містить відмітку банку про виконання платежу, у взаємозв`язку зі звітом оцінювача підтверджує реальність понесених витрат.

60.Та обставина, що у призначенні платежу зазначено рахунок № НОМЕР_3 від 22 травня 2025 року, не означає, що відсутність його копії у матеріалах справи позбавляє доказового значення платіжну інструкцію № 16337 від 23 травня 2025 року, яка підтверджує здійснення платежу.

61.Отже, висновок суду першої інстанції про недоведеність фактичних витрат МТСБУ в розмірі 3 750 грн не відповідає встановленим обставинам справи та наявним доказам.

62.Апеляційний суд також враховує, що в постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 183/791/16-ц (провадження № 61-2460св18), скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій та задовольняючи позов МТСБУ про відшкодування витрат у порядку регресу, суд касаційної інстанції стягнув із відповідача не лише суму виплаченого страхового відшкодування, а й витрати, пов`язані з проведенням оцінки, у розмірі 793,10 грн.

63.У постанові від 22 липня 2019 року у справі № 185/5812/16-ц (провадження № 61-33282св18) Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для стягнення на користь МТСБУ витрат на послуги аварійного комісара в розмірі 966 грн, фактично понесених у зв`язку з визначенням розміру шкоди.

64.Наведені постанови ухвалені за правового регулювання, встановленого Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV, однак підтверджують підхід до можливості включення витрат на визначення розміру шкоди до регресних вимог МТСБУ. У спірних правовідносинах безпосередньою правовою підставою для стягнення таких витрат є частина третя статті 37 Закону України від 21 травня 2024 року № 3720-IX.

65.Не змінює наведеного висновку й та обставина, що після здійснення регламентної виплати потерпілий ОСОБА_2 повернув МТСБУ отримані 65 000 грн у зв`язку з врегулюванням спору безпосередньо з відповідачем.

66.Відповідно до частини четвертої статті 36 Закону № 3720-IX передбачено повернення отриманої страхової (регламентної) виплати або відповідної її частини у випадках, установлених цією нормою, зокрема у разі отримання потерпілою особою відшкодування від особи, відповідальної за заподіяну шкоду, після здійснення страхової (регламентної) виплати.

67.Однак повернення потерпілим суми регламентної виплати не свідчить про відшкодування МТСБУ фактичних витрат, понесених на визначення розміру матеріального збитку, та саме собою не припиняє права МТСБУ вимагати відшкодування таких витрат від особи, відповідальної за заподіяну шкоду.

68.Як установлено судом, витрати на оплату послуг оцінювача в розмірі 3 750 грн були понесені МТСБУ 23 травня 2025 року, тобто до здійснення регламентної виплати потерпілому та до подальшого врегулювання спору між учасниками дорожньо-транспортної пригоди.

69.Подальше повернення потерпілим МТСБУ 65 000 грн усунуло підстави для стягнення вказаної суми в порядку регресу, однак не свідчить про відшкодування витрат, понесених позивачем на визначення розміру шкоди.

70.Доказів того, що відповідач або інша особа відшкодували МТСБУ витрати на оплату послуг оцінювача в розмірі 3 750 грн, матеріали справи не містять.

71.Тому, враховуючи встановлений факт здійснення регламентної виплати, наявність передбачених пунктом 1 частини другої статті 37 Закону № 3720-IX підстав для зворотної вимоги до відповідача, фактичне понесення витрат та їх зв`язок із здійсненням регламентної виплати, апеляційний суд уважає обґрунтованою вимогу МТСБУ про стягнення 3 750 грн.

72.При цьому апеляційний суд ураховує, що заявлені позивачем витрати виникли у зв`язку з врегулюванням страхової події до звернення до суду та за своєю правовою природою є майновою вимогою про відшкодування фактичних витрат, передбачених частиною третьою статті 37 Закону № 3720-IX, а не судовими витратами, пов`язаними із залученням спеціаліста чи проведенням експертизи в межах цього цивільного провадження.

73.Та обставина, що в первісній позовній заяві позивач посилався на положення статті 133 ЦПК України, не змінює правової природи заявленої вимоги та не звільняє суд від обов`язку надати належну правову кваліфікацію встановленим правовідносинам.

74.Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 зазначила, що суд, установивши, що сторона послалася не на ті норми права, які регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію таких правовідносин та застосовує норми права, що підлягають застосуванню.

75.У цій справі позивач із самого початку заявив вимогу про стягнення 3 750 грн витрат на оплату послуг спеціаліста, фактично понесених у зв`язку з врегулюванням страхової події. Після зменшення позовних вимог зазначена майнова вимога залишилася предметом розгляду.

76.Отже, застосування до цієї вимоги частини третьої статті 37 Закону № 3720-IX не змінює предмета та фактичних підстав позову й не виходить за межі заявлених позивачем вимог.

77.З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції не надав належної оцінки платіжній інструкції № 16337 від 23 травня 2025 року та звіту оцінювача № 872 від 21 травня 2025 року в їх сукупності, неправильно визначив правову природу спірних витрат і не застосував належним чином положення спеціального Закону, що призвело до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

Оцінка аргументів, викладених у апеляційній скарзі

78.Оцінивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає їх обґрунтованими, оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та не надав належної оцінки доказам, які підтверджують фактичне понесення позивачем витрат на визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

79.Заслуговують на увагу доводи позивача щодо застосування судом першої інстанції положень Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин діяв Закон України від 21 травня 2024 року № 3720-IX, яким передбачено право МТСБУ на відшкодування не лише суми здійсненої регламентної виплати, а й фактичних витрат, понесених у зв`язку з її здійсненням.

80.Обґрунтованими є й доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновку суду першої інстанції про недоведеність витрат у розмірі 3 750 грн. Так, матеріали справи містять платіжну інструкцію № 16337 від 23 травня 2025 року (а. с. 83–84), якою підтверджується перерахування МТСБУ ОСОБА_4 зазначених коштів за послуги аварійного комісара (експерта) у справі № 122693 щодо автомобіля з реєстраційним номером НОМЕР_2 . Платіжна інструкція містить відмітку банку про виконання платежу.

81.Факт надання відповідних послуг підтверджується звітом № 872 від 21 травня 2025 року, складеним ОСОБА_4 за результатами оцінки пошкодженого автомобіля Toyota Land Cruiser. Отже, платіжна інструкція у сукупності зі звітом оцінювача підтверджує як фактичне понесення позивачем витрат, так і їх безпосередній зв`язок із визначенням розміру шкоди та здійсненням регламентної виплати.

82.За таких обставин відсутність у матеріалах справи окремого рахунку № НОМЕР_3 від 22 травня 2025 року не спростовує факту оплати послуг оцінювача, підтвердженого іншими належними доказами. Зосередившись на відсутності зазначеного рахунку, суд першої інстанції не врахував взаємного зв`язку поданих доказів та не надав їм належної оцінки відповідно до вимог статті 89 ЦПК України.

83.Посилання позивача на відсутність ухвал про залишення позовної заяви без руху та актів про відсутність доданих до неї документів саме по собі не підтверджує обґрунтованості заявленої вимоги, оскільки дотримання вимог до оформлення позовної заяви не звільняє позивача від обов`язку доказування. Водночас наявність у матеріалах справи платіжної інструкції та звіту оцінювача свідчить про помилковість висновку суду щодо недостатності доказів понесення відповідних витрат.

84.Апеляційний суд також погоджується з доводами позивача про те, що повернення потерпілим МТСБУ отриманої регламентної виплати в розмірі 65 000 грн не є підставою для відмови у стягненні витрат на визначення розміру шкоди. Зазначені витрати були фактично понесені позивачем до здійснення регламентної виплати та подальшого врегулювання спору між учасниками дорожньо-транспортної пригоди. Повернення суми виплати не свідчить про відшкодування витрат, пов`язаних із її здійсненням, доказів компенсації яких матеріали справи не містять.

85.При цьому витрати в розмірі 3 750 грн за своєю правовою природою є фактичними витратами МТСБУ, понесеними у зв`язку зі здійсненням регламентної виплати, а не судовими витратами на залучення спеціаліста чи проведення експертизи в межах цивільного провадження. Тому вони підлягають оцінці як самостійна майнова вимога, правовою підставою якої є частина третя статті 37 Закону № 3720-IX.

86.Отже, встановлені обставини справи та наявні докази підтверджують обґрунтованість вимоги МТСБУ про стягнення з відповідача 3 750 грн витрат на оплату послуг оцінювача, а висновок суду першої інстанції про відмову в її задоволенні є помилковим.

87.Доводи апеляційної скарги щодо неправильного вирішення питання про судові витрати також заслуговують на увагу, оскільки задоволення позовних вимог є підставою для нового розподілу судового збору відповідно до статті 141 ЦПК України. Розмір судового збору, який підлягає відшкодуванню позивачу, визначається з урахуванням установлених законом ставок та фактично сплачених сум.

88.З огляду на викладене доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення витрат на оплату послуг спеціаліста та свідчать про неправильне застосування норм матеріального права і невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

89.Статтею 374 ЦПК України визначені повноваження апеляційного суд за результатами розгляду апеляційної скарги.

90.Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

91.Враховуючи викладені в цій постанові мотиви, апеляційний суд уважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права. Судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а висновки, викладені у судовому рішенні, не відповідають встановленим обставинам справи та ґрунтуються на неправильному застосуванні й тлумаченні норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін.

92.Отже, апеляційну скаргу потрібно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Висновки щодо розподілу судових витрат

93.Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

94.Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову, судові витрати належить покласти на відповідача.

95.Керуючись статтями 141, 259, 268, 367, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Житомирський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити.

2.Рішення Пулинського районного суду Житомирської області від 22 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

3.Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, задовольнити.

4.Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України фактичні витрати, понесені у зв`язку зі здійсненням регламентної виплати, у розмірі 3 750 (три тисячі сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

5.Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та апеляційної скарги в розмірі 3 993 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) гривні 60 копійок, а всього 6 656 (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість) гривень 00 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків встановлених статтею 389 ЦПК України

Судді

О. О. Бондар (суддя-доповідач)

А. М. Шевчук

Т.М. Павицька

Повний текст судового рішення складено 30 жовтня 2026 року.