Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №296/8997/25 — Житомирський апеляційний суд

Суд: Житомирський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про розірвання шлюбу

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №296/8997/25

Суддя: Шалота К. В.

Справа № 296/8997/25 Головуючий у 1-й інст. Адамович О. Й.

Доповідач Шалота К.В.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

судді -доповідача Шалоти К. В.,

суддів Коломієць О. С., Талько О. Б.,

за участю секретаря

судового засідання Прохорчук Д. В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 03 березня 2026 року, ухвалене у складі судді Адамовича О. Й. у м. Житомирі,

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

1. У серпні 2025 року ОСОБА_2 (далі – позивачка) звернулася до суду першої інстанції із позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про розірвання шлюбу.

2. Позов обґрунтований тим, що 14 квітня 2022 року сторони зареєстрували шлюб, під час якого у них народилися діти: ОСОБА_3 , 2012 року народження та ОСОБА_4 , 2015 року народження.

3. Стверджувалося, що спільне життя сторін не склалося, ведення спільного господарства припинено з 2025 року, подальше сумісне подружнє життя і збереження сім`ї є неможливим.

4. Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила суд:

— розірвати шлюб між сторонами, зареєстрований 14 квітня 2022 року Острозьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис № 40.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

5. Корольовський районний суд міста Житомира ухвалою від 02 грудня 2025 року задовольнив частково клопотання відповідача про надання строку на примирення подружжя.

Надав сторонам строк для примирення подружжя до 26 січня 2026 року.

6. Корольовський районний суд міста Житомира ухвалою від 03 березня 2026 року відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

7. Корольовський районний суд міста Житомира рішенням від 03 березня 2026 року позов ОСОБА_2 задовольнив. Розірвав шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

8. Задовольняючи позов місцевий суд виходив із засад добровільності шлюбу та права кожного з подружжя на припинення шлюбних відносин. Ураховуючи, що наданий сторонам строк для примирення подружжя результатів не дав, позицію позивачки щодо неможливості збереження сім`ї, а також те, що подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечитимуть інтересам позивачки, суд першої інстанції вважав наявними підстави для розірвання шлюбу.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

9. Відповідач із рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Житомирського апеляційного суду із апеляційною скаргою, у якій просив оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

10. Апеляційна скарга мотивована тим, що:

— позивач не з`явилась в судове засіданні в суді першої інстанції, а тому суд не мав можливості з`ясувати у неї дійсний намір на розірвання шлюбу після подання позову;

— відповідач подав до суду першої інстанції клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку із проходженням ним військової служби за мобілізацією та довідку форми 5, копію військового квитка та посвідчення учасника бойових дій у зв`язку з чим місцевий суд був зобов`язаний зупинити провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК;

— пункт 2 частини 1 статті 251 ЦПК має імперативний характер, а тому за наявності доказів проходження відповідачем військової служби суд був зобов`язаний зупинити провадження;

— до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України під час дії воєнного стану, суд позбавлений об`єктивної можливості забезпечити повноту реалізації процесуальних прав учасниками процесу, передбачених законом;

— суд першої інстанції помилково вважав, що в матеріалах справи мають бути докази не лише перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а й докази того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема приймають участь у виконанні бойових завдань, оскільки з момену оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройніі Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний режим функціонування в цілому, що виключає необхідність з`ясування питання про переведення військової частини "на воєнний стан";

— суд першої інстанції не вирішив питання щодо виховання двох неповнолітніх дітей, батьками яких є сторони у справі, не залучив до розгляду справи орган опіки та піклування.

Відзив на апеляційну скаргу

11. Відзив від позивача на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

12. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина 3 статті 360 Цивільного процесуального кодексу України).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

13. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 27 травня 2026 відкрив апеляційне провадження у справі № 296/8997/25, встановив строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

14. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 18 червня 2026 року призначив справу до апеляційного розгляду в спрощеному позовному проваджені з повідомленням учасників справи.

15. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 28 жовтня 2026 року залишив без задоволення клопотання відповідача про зупинення (апеляційного) провадження у справі.

Короткі позиції учасників справи в апеляційному суді

16. Відповідач у судове засідання не прибув, повідомлявся про судове засіданні у порядку, передбаченому частиною 6 статті 128 ЦПК шляхом надіслання судової повістки до його електронний кабінет та вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

17. Позивачка у судовому засіданні проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі категорично заперечувала, вказувала на проходження відповідачем військової служби у місті Житомирі та можливість останнього брати участь у розгляді справи, зазначала про небажання подальшого перебування у шлюбі з відповідачем, застосування до неї з боку відповідача домашнього насильства, вказувала на затягування останнім розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

18. 14 квітня 2022 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, про що Острозьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) складено актовий запис № 40, що стверджується копією свідоцтва про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_1 від 14 квітня 2022 року.

19. ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилась дочка ОСОБА_5 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

20. ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народився син ОСОБА_6 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .

21. З 13 травня 2025 року солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 АДРЕСА_1 на посаді водія-заправника автомобільного відділення взводу забезпечення; призваний під час мобілізації з 13 лютого 2025 року згідно Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року, що стверджується копією довідки військової частини від 01 січня 2026 року (форма 5).

Позиція апеляційного суду

22. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК)).

23. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (частина 2 статті 263 ЦПК).

24. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина 5 статті 263 ЦПК).

25. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1 статті 367 ЦПК).

26. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

27. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

28. Статтею 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

29. Частиною 1 статті 7 Сімейного кодексу України (далі – СК) встанволено, що сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

30. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя (частина 4 статті 7 СК).

31. Жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частини 6 і 9 статті 7 СК).

32. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина 10 статті 7 СК).

33. Статтею 24 СК визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

34. Положеннями частини 3, 4 статті 56 СК передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

35. Відповідно до частини 1 статті 104 СК шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

36. Частиною 3 статті 105 СК визначено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК.

37. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя (стаття110 СК).

38. За приписами частин 1, 2 статті 112 СК суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

39. Таким чином, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений будь-ким із подружжя. Незгода когось зі сторін надалі продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.

40. У справі, яка переглядається, встановлено, що 14 квітня 2022 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, під час якого у них народилися дочка ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 .

41. У позовній заяві ОСОБА_2 вказувала, що спільне подружнє життя сторін не склалося, ведення спільного господарства припинено з 2025 року, подальше збереження сім`ї є неможливим.

42. Задовольняючи позов та розриваючи шлюб між сторонаим, місцевий суд правильно виходив із того, що однією з основних засад шлюбу є його добровільність, наданий сторонам строк для примирення результатів не дав, позивачка наполягала на припиненні шлюбу, та дійшов правильного висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу між сторонами, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитимуть інтересам позивачки.

43. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про нез`ясування судом першої інстанції дійсного ставлення позивачки до подальшого збереження шлюбу, оскільки після подання позову позивачка подала до місцевого суду письмову заяву, в якій підтримала заявлені позовні вимоги про розірвання шлюбу і просила розглянути справу без її участі, отже, висловлене нею волевиявлення на припинення шлюбу не обмежується самим фактом подання позову.

44. Право учасника справи подати заяву про розгляд справи за його відсутності передбачене процесуальним законом, а сама лише неявка особи не свідчить про зміну її волевиявлення.

45. Крім того, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачка вказувала, що категорично не бажає зберігати шлюб з відповідачем та наполягала на розірванні шлюбу.

46. Відсутність згоди відповідача на розірвання шлюбу сторін не може бути безумовною підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, а його збереження не може бути нав`язаним одній зі сторін всупереч її волі.

47. Схожий висновок зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 березня 2026 року справу № 444/4951/24.

48. Доводи апеляційної скарги про не вжиття місцевим судом заходів примирення є безпідставними, оскільки ухвалою суду першої інстанції від 02 грудня 2025 року за клопотанням відповідача надавався строк для примирення сторін, за який подружжя не відновило стосунки.

49. Крім того, Верховний Суд у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 звернув увагу, що надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком.

50. Неспроможними є доводи апеляційної скарги про не вирішення судом першої інстанції питання щодо виховання двох неповнолітніх дітей, батьками яких є сторони у справі, оскільки такі позовні вимоги позивачем у позовній заяві не заявлялися, а відповідно до вимог частини 1 статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

51. Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність відмови судом першої інстанції у зупиненні провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК у зв`язку з проходженням відповідачем військової служби, апеляційний суд зазначає наступне.

52. Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що військова частина у складі Збройних Сил України, в яких проходить службу відповідач, переведена на воєнний стан і бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф на території України, а надана відповідачем довідка військової частини НОМЕР_4 від 01 січня 2026 року не є належним доказом, який підтверджує наявність підстав для зупинення провадження у справі.

53. Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду помилковим з огляду на таке.

54. Відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі: перебування сторони […] у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

55. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року в справі №754/947/22, зробила висновок щодо застосування пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК про те що: 1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що "переведені на воєнний стан"; 2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі.

56. Отже, довідка військової частини від 01 січня 2026 року (форма 5) про те, що солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 ; призваний під час мобілізації з 13 травня 2025 року, є належним доказом на підтвердження перебування відповідача на військовій службі у складі Збройних Сил України, що переведена на воєнний стан.

57. Водночас апеляційний суд вважає, що вказана помилка місцевого суду не вплинула на правильність відмови у зупиненні провадження у справі, з огляду на наступне.

58. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї (частина 1 статті 51 Конституції України).

59. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (стаття 8 Конституції України).

60. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина 1 статті 55 Конституції України).

61. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені, зокрема, 51 і 55 цієї Конституції (статті 64 Конституції України).

62. Очевидно, що ця справа стосується насамперед питання дотримання тих конституційних гарантій (статті 51, 55 Конституції України), які не можуть бути обмежені навіть в умовах воєнного чи надзвичайного стану і складають фундамент сучасного конституційного ладу.

63. Перед апеляційним судом постало питання, про те, чи суперечить пункт 2 частини 1 статті 251 ЦПК частині 1 статті 8 Конституції У країни у системному зв`язку з частиною 1 статті 51 та частиною 1 статті 55 Конституції У країни в справах про розірвання шлюбу.

64. Конституційний Суд України вже вказував, що пряма дія норм Конституції України означає, що ці норми застосовуються безпосередньо. Законами України та іншими нормативно-правовими актами можна лише розвивати конституційні норми, а не змінювати їх зміст. Закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються лише у частині, що не суперечить Конституції України (абзац 2 пункту 2.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 вересня 2016 року № 6-рп/2016).

65. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина 4 статті 10 ЦПК).

66. Чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім`ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права (стаття 12 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція).

67. Хоча Європейський суд з прав людини вказував, що звичайне значення слів «право на шлюб» охоплює лише створення шлюбних відносин, а не його розірвання (Johnston and Others v. Ireland), однак непроведення процесу розірвання шлюбу протягом розумного строку може, за певних обставин, порушувати питання за статтею 12 Конвенції (Aresti Charalambous v. Cyprus).

68. У справі V.K. v. Croatia (заява № 38380/08), Європейський Суд з прав людини надав значення нездатності національних органів влади ефективно провести шлюборозлучне провадження та врахувати конкретні обставини цього провадження. За конкретних обставин, коли заявник опинився у стані тривалої невизначеності, що призвело до необґрунтованого обмеження його права на шлюб, Європейський Суд з прав людини встановив порушення статті 12 Конвенції.

69. Відповідно до принципу дружнього ставлення до міжнародного права практика тлумачення та застосування Конвенції Європейським судом з прав людини має враховуватися при розгляді цієї справи (рішення Конституційного Суду України від 1 червня 2016 року 2-рп/2016).

70. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (пункту 1 статті 6 Конвенції).

71. Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (Frydlender v. France, № 30979/96, § 43).

72. Приписи статей 8, 51, 55, 64 Конституції України дозволяють зробити висновок, що:

? шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Добровільна згода є головною і безумовною умовою укладення шлюбу та подальшого перебування у сімейних відносинах. Принцип добровільності означає, що створення сім`ї та її подальше існування має бути результатом виключно вільного та незалежного волевиявлення жінки та чоловіка;

? кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права особи на свободу і особисту недоторканність, і може мати наслідки, встановлені законом (частини 3, 4 статті 56 Сімейного кодексу України);

? відмова у доступі до суду або тривалий розгляд справи про розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя, за наявності таких обставин фактично означає примушування особи до перебування у шлюбі, що суперечить принципу добровільності сімейних відносин та положенням частини 1 статті 51 Конституції України, нормам Сімейного кодексу України;

? право на судовий захист є гарантією реалізації прав і свобод. Стаття 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод;

? обов`язкове зупинення провадження в справі, яка стосується права особи на припинення шлюбу, на підставі пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК характеризується такими рисами: імперативністю (по суті суд позбавлений розсуду); невизначеністю тривалості; відсутністю тесту необхідності та пропорційності. Як наслідок це дозволяє кваліфікувати його як форму надмірного обмеження права на доступ до правосуддя та фактично означає примушування особи до перебування у шлюбі, що суперечить принципу добровільності сімейних відносин;

? ніхто не може бути протиправно обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та отримати остаточне вирішення спору. Зупинення провадження у справі, що стосується захисту права одного з подружжя на припинення шлюбу, на підставі пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК по суті має невизначені часові рамки. Таке зупинення має наслідком непропорційне меті обмеження доступу до правосуддя особи, яка бажає розірвати шлюб, та фактично означає примушування особи до перебування у шлюбі;

? зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК у справі, що стосується захисту права одного з подружжя на припинення шлюбу, суперечить принципу добровільності сімейних відносин, гарантованих частиною 1 статті 51 Конституції Україна та є порушенням права на судовий захист, яке згідно частини 2 статті 64 Конституції України не може бути обмежене навіть в умовах надзвичайного чи воєнного стану;

? потреба в констатації неконституційності пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК в частині, яка стосується права одного з подружжя на припинення (розірвання) шлюбу зумовлена тим, що парламент має запровадити на рівні процесуального закону «гнучкий» механізм, який враховує особисті немайнові права та інтереси чоловіка, дружини, що не мають суперечити принципу добровільності сімейних відносин. Наприклад, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі: перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, якщо це не суперечить принципу добровільності сімейних відносин.

73. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду зазначала, що під час вирішення цивільного спору на виконання імперативних приписів, зокрема статті 8 Конституції України, частини 6 статті 10 ЦПК, цивільний суд, за наявності висновку, що відповідний правовий акт суперечить Конституції України, не застосовує такий правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21).

74. З огляду на викладене колегія суддів Житомирського апеляційного суду:

(і) вважає, що пункт 2 частини 1 статті 251 ЦПК в справах про розірвання шлюбу суперечить статтям 8, 51, 55 Конституції України;

(іі) не застосовує пункт 2 частини 1 статті 251 ЦПК при вирішенні клопотання відповідача про зупинення апеляційного провадження у справі за позовом позивачки про розірвання шлюбу;

(ііі) застосовує статті 8, 51, 55 Конституції України як норми прямої дії;

(іv) вважає, що у задоволенні клопотання відповідача про зупинення апеляційного провадження у справі за позовом позивачки про розірвання шлюбу слід відмовити;

(v) після ухвалення постанови у справі звернутися до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК у справах про розірвання шлюбу.

75. За таких обставин колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи апеляційної скарги щодо незадоволення судом першої інстанції клопотання відповідача про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК як такі, що не відповідають статтям 8, 51, 55 Конституції України, та не дають підстав для висновку про неправильність вирішення спору по суті та не спростовують висновку місцевого суду про наявність підстав для розірвання шлюбу.

76. Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України під час дії воєнного стану, останній був позбавлений можливості реалізації процесуальних прав, передбачених законом, оскільки він був обізнаним про розгляд справи в суді першої інстанції, під час якого мав можливість подавати заяви, клопотання та письмові докази засобами поштового зв`язку або через електронний кабінет, подавав до суду клопотання про примирення подружжя та про зупинення провадження у справі.

77. Отже, розглянувши спір між сторонами, суд першої інстанції повно з`ясував обставини, що мають значення для розгляду справи, правильно визначив характер спірних правовідносин і застосував норми права, які регулюють спірні правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи, надав належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам та ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують та на правильність ухваленого рішення не впливають.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

78. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК).

79. Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

80. Колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін, оскільки підстав для його скасування немає, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

81. Після ухвалення апеляційним судом постанови у справі звернутися до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК в справах про розірвання шлюбу.

Щодо розподілу судових витрат

82. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК).

83. Оскільки апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених сторонами у судах першої та апеляційної інстанцій, немає.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК, Житомирський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 03 березня 2026 року у справі № 296/8997/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК.

Суддя-доповідач К.В. Шалота

Судді О. С. Коломієць

О. Б. Талько

Оригінал: reyestr.court.gov.ua