Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: визнання права власності
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №208/7150/25
Суддя: Петешенкова М. Ю.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/5336/26 Справа № 208/7150/25 Суддя у 1-й інстанції - Гречана В. Г. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 8
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Макарова М.О.,
при секретарі - Карпенко М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Заводського районного суду міста Кам`янського від 10 лютого 2026 року у складі судді Гречаної В.Г.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Кам`янської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування,-
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 .
31 травня 2024 рок вона звернулась до приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Геращенко Г.В. із заявою про прийняття спадщини, однак постановою приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Геращенко Г.В. від 08 лютого 2025 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке складається з житлового будинку АДРЕСА_1 , з підстав ненадання документів, що посвідчують право власності спадкоємця на таке майно.
Зазначає, що 16 липня 1958 року була заведена будинкова книга, згідно якої у житловому будинку була зареєстрована ОСОБА_3 , її донька ОСОБА_2 , та вона, як її онука. В подальшому ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем першої черги після її смерті була донька ОСОБА_2 , яка проживала разом з нею та відповідно прийняла спадщину.
04 вересня 2008 року ОКП «Дніпродзержинське БТІ» було відмовлено у видачі витягу з Реєстру прав власності на житловий будинок по АДРЕСА_2 , для оформлення свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_3 , оскільки не було оформлено свідоцтво про право власності на об`єкт нерухомого майна житлового будинку за померлою ОСОБА_3 .
Зазначає, що єдиним документом, що засвідчує факт існування такого об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт виданий КП ДОР «Кам`янське районне БТІ», про те, що житловий будинок АДРЕСА_1 1910 року, який до 05 серпня 1992 року, не підлягав проходженню процедури прийняття в експлуатацію та свідчить про наявність документів, що посвідчують право власності спадкоємця на таке майно.
Враховуючи викладене, вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав та просити визнати за нею, право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , який складається з: житлового будинку «А-1» загальною площею 44,7 кв.м, житловою площею - 33,7 кв.м., літня кухня «Б-1», сарай «Є-1», вбиральня «К-1», погріб зі входом «Д-1», № 1 водопровід, огорожі № 2-5, тротуар І.
Рішенням Заводського районного суду міста Кам`янського від 10 лютого 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано відсутністю підстав для задоволення позову, оскільки позивачем на підтвердження заявленого позову не надано належних та допустимих доказів набуття ОСОБА_3 права власності на житловий будинок так і документів на підтвердження існування такого об`єкту нерухомого майна.
Не погодившись з таким рішення суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не з`ясував всіх обставин у справі, не дослідив належним чином надані на підтвердження заявленого позову докази, безпідставно відмовив у задоволенні позову. Вказує, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що нею було доведено, що вказаний житловий будинок з господарчими спорудами по АДРЕСА_1 , належав при житті спадкодавцю ОСОБА_3 та входить до складу спадщини, яка відкрилась після її смерті, та смерті її доньки ОСОБА_2 яка успадкувала це майно, подальшим спадкоємцем якого є позивач, а тому наявні підстави для задоволення позову та визнання за нею права власності в порядку спадкування.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 31 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Геращенко Г.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , яка на день смерті проживала/зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Геращенко Г.В. від 08 лютого 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке складається з житлового будинку АДРЕСА_1 , з підстав ненадання заявником документів, що посвідчують право власності спадкоємця на таке майно. Крім того, КП «Кам`янське БТІ» Дніпропетровської області у відповіді від 10 грудня 2024 року за № 1-2999 надало інформацію про те, що відомості про реєстрацію права власності на вказаний об`єкт відсутні, відсутні також відомості в Державному реєстрі речових прав.
Вказана постанова приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Геращенко Г.В. від 08 лютого 2025 року не оскаржена.
Документи на підтвердження права власності ОСОБА_2 та її мати ОСОБА_3 не надані.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Положеннями ст. 1217 ЦК Україна встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до приписів ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент смерті.
Частиною 1 ст. 1221 ЦК України встановлено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно ч.1 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Відповідно до ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно, який, відповідно до вимог ст. 68 Закону України «Про нотаріат», при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.
Діючим законодавством України чітко визначений порядок отримання спадкоємцем документа, який посвідчує його право на успадковане майно - свідоцтва про право на спадщину, видачу якого, відповідно до норм цивільного законодавства та Закону України «Про нотаріат», покладено на нотаріальний орган. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Отже, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку. Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2021 року по справі № 227/3750/19, від 11 травня 2022 року у справі № 450/3258/17, від 28 квітня 2022 року у справі № 352/494/16-ц.
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
За приписами п. 4.15 п. 4 Глави 10 Розділу II «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» - відсутність оригіналу правовстановлюючого документа є перешкодою позивачу в нотаріальному оформленні своїх спадкових прав. Згідно наказу Міністерства юстиції України за № 914/5 від 26 травня 2009 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна на підставі рішень судів» - рішення судів про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об`єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності є правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності на об`єкти нерухомого майна.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що у 2008 році ОСОБА_2 вчиняла дії щодо оформлення свідоцтва про право на спадщину померлої ОСОБА_3 , що також підтверджено листом-відповіддю обласного КП «Дніпродзержинське БТІ» від 04 вересня 2008 року за вих. № 540, проте, право власності ОСОБА_2 на житловий будинок у порядку спадкування не було оформлено з підстав відсутності відповідних правовстановлюючих документів.
Для вирішення питання щодо наявності підстав для спадкування права власності від своєї матері, яка, в свою чергу, успадкувала його від своєї матері ОСОБА_3 , встановленню підлягає право власності останньої на житловий будинок.
Факт проживання ОСОБА_3 з 16 липня 1958 року по час її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 у житловому будинку підтверджено домовою книгою на спірний будинок, однак сам факт проживання особи у житловому будинку, що підтверджено відповідними записами домової книги не є підтвердженням права власності такої особи на такий будинок.
Згідно записів домової книги, у житловому будинку, ккрім ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були зареєстровані ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , проте, встановити підстави для реєстрації цих осіб у домовій книзі на житловий будинок, а також, чи мали вони та їх спадкоємці будь-які права, встановити особу яка побудувала житловий будинок, коли був введений в експлуатацію, та яким чином присвоєно адресу житлового будинку, не можливо.
За відсутності документів про право власності на майно, суд не може встановити особу яка побудувала житловий будинок, кому будинок належав з кола осіб, зазначених у домовій книзі та на яких правах, чи був цей будинок введений в експлуатацію за законами, що діяли на час проживання у ньому ОСОБА_3 чи після її смерті, чи є інші спадкоємці ОСОБА_3 або інші особи, які можуть претендувати на право власності на підставі відповідних правовстановлюючих документів.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та визнання за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2 , оскільки на підтвердження заявленого позову не надано належних та допустимих доказів набуття ОСОБА_3 права власності на житловий будинок так і документів на підтвердження існування такого об`єкту нерухомого майна.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про доведеність позивачем того факту, що житловий будинок з господарчими спорудами по АДРЕСА_1 , належав при житті спадкодавцю ОСОБА_3 та входить до складу спадщини, яка відкрилась після її смерті, яку успадкувала ОСОБА_2 , а в подальшому скаржник набула право спадкування на таке майно, а тому наявні правові підстави для задоволення позову, є безпідставними, оскільки вказані обставини не доведені належними та допустимими доказами у справі, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди скаржника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, який їх спростував.
Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції незаконно відмовив у задоволенні позову та не в повній мірі встановив дійсні обставини справи, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані позивачем до суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду міста Кам`янського від 10 лютого 2026 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 27 жовтня 2026 року.
Повний текст судового рішення складено 30 жовтня 2026 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
М.О. Макаров
Оригінал: reyestr.court.gov.ua