Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №214/2982/25 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про спонукання виконати або припинити певні дії

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №214/2982/25

Суддя: Петешенкова М. Ю.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8112/26 Справа № 214/2982/25 Суддя у 1-й інстанції - Малаховська І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 8

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,

суддів - Городничої В.С., Макарова М.О.,

при секретарі - Карпенко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 березня 2026 року у складі судді Малаховської І.Б.

у справі за позовом Криворізької центральної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про витребування із чужого незаконного володіння нерухомого майна,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2025 року Криворізька центральна окружна прокуратура в інтересах держави в особі Криворізької міської ради звернулася до суду із вищевказаним позовом посилаючись на те, що в ході здійснення представницьких повноважень прокуратурою встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Кривого Рогу об`єкту нерухомого майна, квартири за адресою: АДРЕСА_1 , у позаприватизаційний спосіб на підставі документів, що не видавались та мають ознаки фіктивності.

Зазначає, що житловий будинок АДРЕСА_2 ,) перебував на балансі ДО «Кривбасруда».

Рішенням Криворізької міської ради №189/2 від 06 лютого 1998 року «Про прийняття до комунальної власності міста житлового та нежитлового фонду, об`єктів зовнішнього благоустрою ДО «Кривбасруда» у комунальну власність міста Кривого Рогу передано будинок АДРЕСА_2 .

За інформацією Департаменту розвитку інфраструктури міста виконавчого комітету Криворізької міської ради та виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, квартира за адресою: АДРЕСА_1 як приватизована не значиться.

Відповідно до листа Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради №02.09-16 від 04 квітня 2024 року квартира АДРЕСА_3 є комунальною власністю та належить територіальній громаді м. Кривого Рогу.

Листом №10/02.2.01-18-370 від 23 січня 2025 року виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради повідомив, що спірна квартира з комунальної власності не вибувала та не є приватизованою, що підтверджується листом Департаменту розвитку інфраструктури міста виконавчого комітету Криворізької міської ради №12/20/8567 від 23 грудня 2024 року.

Відповідно до листа виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради №10/02.01-18-6139 від 19 грудня 2024 року, він є органом приватизації з 2011 року, однак приватизацію вказаної квартири не здійснював.

Відповідно до інформації, що розміщена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно встановлено, що 18 серпня 2022 року вперше за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , підставою для реєстрації права власності стали технічний паспорт, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 05 серпня 2022 року, свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_2 від 08 вересня 1993 року, довідка КП «Криворізьке РБТІ» ДОР №193644 від 02 грудня 2021 року.

Зазначає, що квартири за адресою: АДРЕСА_1 вибула з комунальної власності територіальної громади м. Кривого Рогу у позаприватизаційний спосіб на підставі документів, що не видавались виконавчим комітетом територіальної громади, чим порушені права останньої та підлягають судовому захисту.

Враховуючи викладене, вимушені звернутися до суду та просити витребувати із чужого незаконного володіння квартиру загальною площею 52,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 березня 2026 року позов Криворізької центральної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради задоволено.

Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Криворізької міської ради квартиру загальною площею 52,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2624058412060).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору у розмірі 9413,69 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для задоволення позову, оскільки право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, спірна квартира зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 на підставі документів, що містять неправдиві відомості, не видавалися органом приватизації, що свідчить про вибуття спірного нерухомого майна із комунальної власності поза волею дійсного власника, тобто за відсутності волі територіальної громади м.Кривий Ріг в особі Криворізької міської ради, із порушенням встановленого чинним законодавством порядку у позаприватизаційний спосіб, тому спірна квартира підлягає витребуванню від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа нею.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що було ухвалено внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що вона є добросовісним набувачем квартири у розумінні положень ст. 388 ЦК України, оскільки не знала і не могла знати про можливі дефекти документів минулих років. Крім того, вказує, що суд під час розгляду справи безпідставно не зупинив провадження у даній справі, до розгляду кримінальної справи та фактично перебрав на себе функції слідства та суду у кримінальному процесі. Вказує, що прокурором у даній справі обрано неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, на що суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про задоволення позову. Також вказує, що у прокурора не було жодних правових підстав для звернення до суду з даним позовом.

У відзиві на апеляційна скаргу Криворізька центральна окружна прокуратура просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_2 , об`єкт топоніміки перейменовано відповідно до рішення Криворізької міської ради від 26 січня 2024 року №2421) перебував на балансі ДО «Кривбасруда».

Рішенням Криворізької міської ради №189/2 від 06 лютого 1998 «Про прийняття до комунальної власності міста житлового та нежитлового фонду, об`єктів зовнішнього благоустрою ДО «Кривбасруда» у комунальну власність міста Кривого Рогу передано будинок АДРЕСА_2 .

За інформацією Департаменту розвитку інфраструктури міста виконавчого комітету Криворізької міської ради та виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , як приватизована не значиться.

Відповідно до листа Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради №02.09-16 від 04 квітня 2024 року квартира АДРЕСА_3 є комунальною власністю та належить територіальній громаді м. Кривого Рогу.

Також листом №10/02.2.01-18-370 від 23 січня 2025 року виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради повідомив, що спірна квартира з комунальної власності не вибувала.

Органами приватизації житлового фонду у м. Кривому Розі з 1993 по 2011 було Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради (правонаступником якого є Департамент розвитку інфраструктури міста виконавчого комітету Криворізької міської ради), а з 2011 року повноваження з приватизації житлового фонду передано до виконавчих органів районних у місті рад, тобто органом приватизації є виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради.

Вказана квартира не є приватизованою, що підтверджується листом Департаменту розвитку інфраструктури міста виконавчого комітету Криворізької міської ради №12/20/8567 від 23 грудня 2024 року.

Також виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради листом №10/02.01-18-6139 від 19 грудня 2024 року повідомив, що є органом приватизації з 2011 року, однак приватизацію вказаної квартири не здійснював.

Відповідно до інформації, що розміщена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно встановлено, що 18 серпня 2022 року вперше за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою для реєстрації права власності стали технічний паспорт, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 05 серпня 2022 року, свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_2 від 08 вересня 1993 року, довідка КП «Криворізьке РБТІ» ДОР №193644 від 02 грудня 2021 року.

Разом з тим, свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_2 від 08 вересня 1993 року видавалися щодо інших об`єктів нерухомості іншим фізичним особам, що підтверджується листом КП «Криворізьке РБТІ» ДОР №928 від 24 вересня 2024 року.

Довідка КП «Криворізьке РБТІ» ДОР №193644 від 02 грудня 2021 року видавалася іншій особі щодо іншого об`єкта нерухомості, що підтверджується листом КП «Криворізьке РБТІ» ДОР №1081 від 01 листопада 2024 року.

Згідно листа Департаменту адміністративних послуг виконавчого комітету Криворізької міської ради №7/02-01-11/2134 від 31 серпня 2023 року протягом 1992-2022 років ОСОБА_1 не була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 321 ЦК України).

Відповідно до ст. 345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Положеннями ч. 2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Порядок здійснення приватизації державного житла в Україні закріплюється Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Статтею 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).

Статтею 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що Державний реєстр прав містить дані про зареєстровані речові права, їх обмеження, суб`єктів речових прав, об`єкти нерухомого майна, відомості про осіб, в інтересах яких вчинено обмеження речового права, копії документів про правочини, на підставі яких проведено реєстрацію прав, обмежень цих прав.

В постанові від 06 жовтня 2021 року у справі №205/5579/19 (провадження №61-15794св20) Верховний Суд дійшов висновку, що якщо жодного розпорядження, на підставі якого видано свідоцтво про право власності на спірну квартиру, місцевими органами влади не приймалось, для витребування майна з чужого незаконного володіння, оспорювання документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 202/589/18 (провадження № 61-12611св20).

Право власника витребувати своє майно у всіх випадках і без будь-яких обмежень при володінні цим майном набувачем без правових підстав, тобто недобросовісним набувачем, передбачено ст. 387 ЦК України.

Відповідні правові висновки неодноразово висловлені Верховним Судом, зокрема, у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 303/1391/21, від 13 грудня 2023 року у справі № 495/8458/18, 08 травня 2024 у справі № 461/7888/21.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєструвала за собою право власності на спірне майно на підставі свідоцтва про право власності на житло, яке уповноваженим органом приватизації не видавалось, а відтак, остання не мала права на приватизацію спірного нерухомого майна.

Таким чином, зазначення як підстави набуття права власності на квартиру АДРЕСА_3 свідоцтва про право власності на житло, яке уповноваженим органом не видавалося, не свідчить про правомірність набуття відповідачем права власності на спірне майно та встановлені обставини підтверджують факт вчинення незаконних дій, що призвели до вибуття комунального майна поза волею уповноваженого органу місцевого самоврядування.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право володіння означає, юридично забезпечену власнику можливість мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу.

Право користування полягає в тому, що власник має юридично закріплену можливість використовувати корисні якості речі (майна) для себе, здобувати з цього користь, вигоду.

Право розпоряджання означає юридично забезпечену можливість встановлювати, змінювати, припиняти юридичну долю речі (майна). Право розпорядження закріплює абсолютну владу власника над річчю (майном), яка може полягати навіть у відчуженні або знищенні речі (майна).

Отже, повнота панування власника над річчю означає можливість здійснення з цією річчю будь-яких дій.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц і в подальшому системно впроваджені у практику Верховного Суду (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року у справі №372/1684/14-ц).

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (постанова ОП КГС ВС від 24 січня 2020 року у справі №910/10987/18, постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі №916/2791/13, постанова КГС ВС від 21 січня 2021 року у справі №910/27779/14).

З урахуванням специфіки обороту нерухомого майна, володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім без документарних цінних паперів, часток у статутному капіталі ТОВ, інших нематеріальних об`єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна.

Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

З огляду на викладене, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.

Вищезазначене узгоджується із висновками сформульованими, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц.

Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності. Зокрема, ст. 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже, можливість витребування майна власником, який не виявляв волі на вибуття цього майна з його володіння, передбачена законом.

Враховуючи, що органом приватизації рішень щодо відчуження вказаної квартири шляхом її приватизації не приймалось, розпорядження органу приватизації щодо спірної квартирі жодній особі не видавалось та за нею не реєструвалось, а відтак ОСОБА_1 не мала правових підстав для здійснення за собою первісної реєстрації речового права власності на вказане майно, тому спірна квартира підлягає витребуванню на користь Криворізької міської ради від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа нею.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Беручи до уваги, що спірне нерухоме майно на час його протиправного вибуття належало до комунальної власності, а отже, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Криворізька міська рада як розпорядник майна територіальної громади м. Кривого Рогу, яка виступає суб`єктом права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, та відповідно, зобов`язана здійснювати захист майнових прав територіальної громади міста.

Під час розгляду справи, встановлено, що прокурором надано уповноваженому органу достатній час для самостійного вжиття заходів на захист інтересів держави, які станом на дату звернення із вказаною позовом досі залишаються незахищеними, а отже вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Криворізької міської ради.

Про виявлені порушення, наявність підстав для вжиття заходів, направлених на скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно Криворізькою центральною окружною прокуратурою повідомлено Криворізьку міську раду листами №59-11518вих-24 від 09 грудня 2024 року та №59-37вих-25 від 02 січня 2025 року, однак міська рада не повідомила, що буде вживати заходи цивільно-правового характеру спрямовані на витребування у чужого незаконного володільця спірного нерухомого майна.

Аналіз положень ст. 56 ЦПК України у взаємозв`язку з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року (справа №915/20/18) дійшов однозначного висновку про можливість представництва органами прокуратури в суді органів місцевого самоврядування.

У постанові Верховного суду від 04 листопада 2022 року, справа №420/18905/21 зазначено, що хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому позов прокурора в інтересах громади прирівнюється до позову прокурора в інтересах держави.

Порушення інтересів держави у даному випадку полягає у вибутті в позаприватизаційний спосіб нерухомого майна з комунальної власності територіальної громади міста Кривого Рогу за відсутності рішення уповноваженого органу приватизації житлового фонду, тобто за відсутності волі територіальної громади міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради.

Таким чином, в контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції, дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову, з яким погоджується колегія суддів, оскільки право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, спірна квартира зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 на підставі документів, що містять неправдиві відомості та не видавалися органом приватизації, що свідчить про вибуття спірного нерухомого майна із комунальної власності поза волею дійсного власника, тобто за відсутності волі територіальної громади м.Кривий Ріг в особі Криворізької міської ради, із порушенням встановленого чинним законодавством порядку, тому спірна квартира підлягає витребуванню від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа нею.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем квартири у розумінні положень ст. 388 ЦК України, є безпідставними, оскільки не надано жодних належних та допустимих доказів законності набуття нею права власності на спірну квартиру, як і не спростовано доводів прокурора про незаконну державну реєстрацію права власності на квартиру й свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_2 від 08 вересня 1993 року видавалися щодо інших об`єктів нерухомості іншим фізичним особам, що підтверджується листом КП «Криворізьке РБТІ» ДОР №928 від 24 вересня 2024 року.

Колегія суддів звертає увагу, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні направлено до суду з угодою про визнання винуватості ОСОБА_1 , тобто остання фактично визнала обставини щодо реєстрації права власності на підставі підроблених документів.

Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції під час розгляду справи безпідставно не зупинив провадження у даній справі, до розгляду кримінальної справи та фактично перебрав на себе функції слідства та суду у кримінальному процесі, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки дотримання судом першої інстанції норм процесуального права гарантує дотримання процесуальних прав сторін під час розгляду справи й зупинення провадження у даній справі до завершення розгляду кримінального провадження №12024046750000222 не призведе до захисту інтересів держави в особі Криворізької міської ради у вигляді поновлення права комунальної власності на спірне майно, суперечить принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що прокурором у даній справі обрано неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, на що суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про задоволення позову, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки спірне нерухоме майно у встановленому законодавством порядку із комунальної власності не вибувало та право власності територіальної громади міста не припинялось, таке майно підлягає витребуванню на користь Криворізької міської ради від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а отже ефективним способом захисту порушеного права у даному випадку є задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Доводи апеляційної скарги про те, що у прокурора не було жодних правових підстав для звернення до суду з даним позовом, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки прокурором дотримано порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, а тому звернення прокурора з даним позовом відповідає вимогам закону та свідчить про наявність підстав для представництва.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржника, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка.

Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 27 жовтня 2026 року.

Повний текст судового рішення складено 30 жовтня 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

М.О. Макаров

Оригінал: reyestr.court.gov.ua