Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №185/9533/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8862/26 Справа № 185/9533/25 Суддя у 1-й інстанції - Юдіна С. Г. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 32

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,

суддів - Городничої В.С., Макарова М.О.,

при секретарі - Карпенко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2026 року у складі судді Юдіної С.Г.

у справі за позовом Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" Павлоградської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за надання послуги з постачання теплової енергії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2025 року КП "Павлоградтеплоенерго" Павлоградської міської ради звернулося до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення, що надаються до квартири АДРЕСА_1 , однак оплату за спожиту теплову енергію фактично не проводили, у зв`язку з чим за період з 01 жовтня 2013 року по 01 серпня 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 109280,15 грн., яку просили стягнути з відповідачів з урахуванням положень статті 625 ЦК та вирішити питання розподілу судових витрат.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2026 року позов КП "Павлоградтеплоенерго" Павлоградської міської ради задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Павлоградтеплоенерго» заборгованість за спожиту теплову енергію за період з квітня 2017 року по липень 2018 року у розмірі 8444,32 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Павлоградтеплоенерго»: заборгованість за спожиту теплову енергію за період 01 серпня 2018 року по 01 серпня 2025 року у розмірі 44833,13 грн.; інфляційні збитки у розмірі 2884,46 грн.; 3% річних у розмірі 845,70 грн.; пеню у розмірі 115,24 коп., що в загальному становить 48678,53 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для часткового задоволення позову, оскільки позивач належним чином виконав свої зобов`язання та надав послуги з теплопостачання, у свою чергу відповідачі, отримавши такі послуги, не здійснили належної оплати за них. Відмовляючи в іншій частині позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Не погодившись з рішенням суду в частині визначеного розміру заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та, відповідно, пені, 3% річних, інфляційних збитків, КП "Павлоградтеплоенерго" звернулося з апеляційною скаргою в якій, просили рішення суду змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «Павлоградтеплоенерго» заборгованість за спожиту теплову енергію за період з квітня 2017 року по липень 2018 року у розмірі 8444,32 грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Павлоградтеплоенерго» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з серпня 2018 року по серпень 2025 року у розмірі 90710,31 грн., інфляційні збитки у розмірі 5368,15 грн., 3% річних у розмірі 1573,92 грн., пеню у розмірі 214,47 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що встановлений судом першої інстанції розмір заборгованості за період квітень 2017 - липень 2018 року є арифметично вірним та зробленим на підставі встановлених судом даних особового рахунку, однак, висновок, що заборгованість за послуги теплопостачання за період з серпня 2018 року по 01 серпня 2025 року становить 44833,13 грн. є необґрунтованим та таким, що не підтверджується матеріалами справи. Суд першої інстанції не навів жодного розрахунку вказаної суми, не визначив алгоритм обчислення та не пояснив, яким чином отримано саме 44833,13 грн., в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували зазначений розмір заборгованості. Суд першої інстанції зазначив, що інфляційні втрати, 3% річних та пеня визначені пропорційно до задоволених позовних вимог, разом з тим, у зв`язку з неправильним визначенням основного боргу пропорційний розрахунок також є помилковим.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачі зареєстровані за адресою надання послуг з теплопостачання, а саме: АДРЕСА_2 .

Відповідно до виписки за особовим рахунком № НОМЕР_1 загальний залишок заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01 жовтня 2013 року по 01 серпня 2025 року становить 109280,15 грн.

Встановивши, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 досягла повноліття, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у стягненні заборгованості, яка виникла до квітня 2017 року, та стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за період з квітня 2017 року по липень 2018 року у розмірі 8444,32 грн., а з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за період 01 серпня 2018 року по 01 серпня 2025 року у розмірі 44833,13 грн.; інфляційних збитків у розмірі 2884,46 грн., 3% річних у розмірі 845,70 грн.; пені у розмірі 115,24 коп., що в загальному становить 48678,53 грн.

Зазначені висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, визначення періоду, за який вимоги підлягають задоволенню, та застосування наслідків спливу позовної давності колегія суддів вважає правильними.

Водночас із визначеним судом першої інстанції розміром заборгованості за період з 01 серпня 2018 року по 01 серпня 2025 року погодитися не можна, з огляду на таке.

Відповідно до статей 67, 68 ЖК України плата за комунальні послуги справляється за встановленими тарифами, а споживач зобов`язаний своєчасно вносити плату за отримані послуги.

Згідно із частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії зобов`язаний щомісяця здійснювати оплату фактично отриманої теплової енергії.

Отже, встановивши факт надання послуг з теплопостачання та наявність у відповідачів обов`язку щодо їх оплати, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із наявності правових підстав для стягнення заборгованості. Разом із тим визначення конкретного розміру грошового зобов`язання потребувало належної оцінки відомостей особового рахунку та перевірки правильності здійсненого розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з виписки за особистим рахунком № НОМЕР_1 , залишок заборгованості станом на 01 серпня 2018 року становив 18569,84 грн., а станом на 01 серпня 2025 року - 109280,15 грн.

Визначаючи суму заборгованості, що підлягає стягненню за період з 01 серпня 2018 року по 01 серпня 2025 року, суд першої інстанції не навів власного розрахунку цієї суми, не розкрив порядку її обчислення та не зазначив, які саме дані особистого рахунку були враховані при визначенні розміру заборгованості.

Зміст рішення не дає змоги встановити, яким чином суд першої інстанції дійшов висновку про наявність заборгованості саме в розмірі 44833,13 грн., які складові розрахунку були покладені в основу такого висновку.

При цьому наведені дані особистого рахунку свідчать, що різниця між залишками заборгованості станом на 01 серпня 2018 року та 01 серпня 2025 року становить 90710,31 грн., саме в такому розмірі має бути стягнута заборгованість.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначені нарахування мають компенсаційний характер і спрямовані на захист майнового інтересу кредитора внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, з огляду на зміну визначеного судом першої інстанції розміру основної заборгованості належить відповідно переглянути й розмір інфляційних втрат та 3% річних, оскільки їх обчислення пов`язане із сумою простроченого грошового зобов`язання та періодом прострочення.

Вирішуючи питання щодо пені, колегія суддів ураховує положення статей 549, 611 ЦК України, відповідно до яких пеня є видом неустойки, що обчислюється у процентах від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, а правові наслідки порушення зобов`язання визначаються договором або законом.

Таким чином, розмір пені також підлягає перегляду з урахуванням установленого розміру заборгованості, періоду прострочення та застосовних обмежень щодо її нарахування.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення основної заборгованості та пов`язаних із нею нарахувань, колегія суддів водночас вважає, що визначені судом суми не можуть залишатися без змін за наявності встановленої необхідності перегляду розрахунку.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру заборгованості за період з 01 серпня 2018 року по 01 серпня 2025 року, а також розміру інфляційних втрат, 3% річних і пені, зі збільшенням загальної суми стягнення в цій частині відповідно до встановлених апеляційним судом сум.

Отже, пропорційно до задоволеного позову, з відповідачів підлягає стягненню солідарно: інфляційні збитки у розмірі 5368,15 грн., 3% річних у розмірі 1573,92 грн., пеня у розмірі 214,47 грн.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у зв`язку з невиконанням відповідачів обов`язку щодо оплати наданих послуг, виникла заборгованість, яка підлягає до стягнення, однак не перевірив наданий позивачем особистий рахунок НОМЕР_1 , не навів власного розрахунку, у зв`язку з чим провів невірний розрахунок заборгованості.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції, оскільки рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду.

Керуючись саттями 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради - задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2026 року змінити в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за спожиту теплову енергію за період 01 серпня 2018 року по 01 серпня 2025 року, інфляційних збитків, 3% річних, пені, збільшивши розмір такого стягнення із 48678,53 грн. до 97866,85 грн., з яких: заборгованість за спожиту теплову енергію за період 01 серпня 2018 року по 01 серпня 2025 року - 90710,31 грн., інфляційні збитки - 5368,15 грн., 3% річних - 1573,92 грн., пеня - 214,47 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 27 жовтня 2026 року

Повний текст судового рішення складено 30 жовтня 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

М.О. Макаров