Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №205/2619/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2711/26 Справа № 205/2619/26 Суддя у 1-й інстанції - Шиян В. В. Суддя у 2-й інстанції - Пістун А. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Пістун А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро апеляційну скаргу захисника Хрипунова Д.Г. на постанову Новокодацького районного суду міста Дніпра від 04 серпня 2026 року, якою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Оскарженою постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

При обставинах зазначених в протоколі та в оскарженій постанові суду першої інстанції, 16 лютого 2026 року о 03 годині 50 хвилин ОСОБА_1 , рухаючись по вул. Квітки-Основ`яненка, біля будинку № 5 у Новокодацькому районі міста Дніпра, керував транспортним засобом Volkswagen Caddy, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запахом алкоголю з порожнини рота, порушенням координації рухів та поведінкою, що не відповідала обстановці. На законну вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачено адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою захисник Хрипунов Д.Г. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, оскаржену постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження вказує, що ним було подано апеляційну скаргу у встановлений законом строк, а саме — 12.08.2026 року, яку постановою Дніпровського апеляційного суду від 31.08.2026 року було повернуто у зв`язку із відсутністю копії договору про надання правничої допомоги. Враховуючи вказане, вважає причини пропуску строку поважними та просить їх поновити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що працівники поліції незаконно зупинила ОСОБА_1 без наявних на те правових підстав. Вказує, що рапорт працівника поліції містить відомості про те, що відносно ОСОБА_1 складено протокол за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, однак така копія постанови до матеріалів не долучена, а її складання не зафіксоване на відеозаписі, у зв`язку із чим, підтавати зупинки відсутні, а тому водій ОСОБА_1 не був зобов`язаний виконувати всі наступні вимоги працівників поліції.

Вказує, що у протоколі зазначено нечітке формулювання правопорушення, незрозуміло саме за що притягається “за керування з явними ознаками алкогольного сп`яніння” чи “ відмову від проходження огляду на стані сп`яніння”

Стверджує, що ОСОБА_1 не було роз`яснено до якого медичного закладу його буде направлено, яка процедура проходження такого огляду, а в матеріалах справи наявне направлення, яке з`явилось вже після складання протоколу, та його наявність не зафіксована на відеозаписі. У зв`язку із чим, вважає, що вина ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Хрипунов Д.Г. в судове засідання не з`явились про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Зазначені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуться, а тому вони підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.

Як вбачається з оскаржуваної постанови місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст. 280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази.

Так, частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, відповідальність особи, яка керує транспортним засобом виникає і в разі її відмови від проходження, відповідно до встановленого законом порядку, огляду на стан сп`яніння.

Таким чином, обов`язковими елементами об`єктивної сторони такого складу правопорушення як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є: факт керування транспортним засобом та факт відмови особи, яка керує таким засобом від проходження огляду на стан сп`яніння.

Слід зауважити, що під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.

Процедура та порядок огляду на стан сп`яніння регламентуються ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735.

Відповідно до частин першої, другої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Положеннями абзацу п`ятого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII встановлено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Так, відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Дослідивши наявний в матеріалах справи відеозапис, апеляційний суд вважає доведеним факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, та факт відмови останнього від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Доводи захисника про те, що у працівників поліції відсутні підстави для зупинки, спростовується на явним відеозаписом, з якого вбачається, що транспортний засіб, під керуванням ОСОБА_1 було зупинено у комендантську годину, під час перетинання останнім мосту, та водію повідомлено, що його зупинено на підставі ст. 35 ЗУ Про Нацполіцію, про що також зазначено у рапорті поліцейського, який долучений до протоколу про адміністративне правопорушення.

Крім того, твердження апелянта про те, що причиною зупинки було те, що відносно ОСОБА_1 складено протокол за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, однак така копія постанови до матеріалів не долучена, спростовується вищевказаними доказами.

Посилання захисника на те, що у протоколі зазначено нечітке формулювання правопорушення не є слушним, оскільки відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , останній керував транспортним засобом Volkswagen Caddy, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запахом алкоголю з порожнини рота, порушенням координації рухів та поведінкою, що не відповідала обстановці та на законну вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачено адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є чітким і зрозумілим.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи захисника не спростовують факту відмови водія ОСОБА_1 від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, тобто порушення водієм п.2.5 ПДР, що утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та має наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності з накладенням стягнення, встановленого санкцією даної норми закону.

Досліджені та покладені в основу рішення суду першої інстанції докази, які були перевірені під час апеляційного розгляду, є належними та допустимими доказами по справі у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки складені уповноваженими особами, відповідно до процедури їх збирання та у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у відмові особи, яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження в установленому законом порядку огляду з метою встановлення стану сп`яніння при обставинах встановлених постановою суду, чим було порушено вимоги п. 2.5 ПДР України, тобто ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків місцевого суду про наявність належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення.

Враховуючи викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.

Оскільки судове рішення, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Строк апеляційного оскарження — поновити.

Апеляційну скаргу захисника Хрипунова Д.Г. – залишити без задоволення.

Постанову Новокодацького районного суду міста Дніпра від 04 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя А.О. Пістун