Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Інші справи
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №199/2510/15
Суддя: Городнича В. С.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/9336/26 Справа № 199/2510/15 Суддя у 1-й інстанції - Спаї В.В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,
за участю секретаря судового засідання — Глущенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 03 липня 2026 року, у складі судді Спаї В.В., у цивільній справі № 199/2510/15 за скаргою ОСОБА_1 на постанови старшого державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Крайняка Максима Сергійовича від 20 травня 2026 року про прийняття виконавчого провадження №56817765 та №56817857, зобов`язання вчинити певні дії, де стягувач: Акціонерне товариство “Оператор газорозподільної системи “Дніпрогаз”, –
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, в якій просила:
- поновити процесуальний строк на подачу скарги на дії старшого виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Крайняка М.С.;
- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Соборної державної виконавчої служби Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Крайняка М.С. у виконавчих провадженнях № 56817765 та № 56817857;
- скасувати постанови старшого державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби Дніпровського від 20 травня 2026 року про прийняття виконавчого провадження № 56817765 при примусовому виконанню виконавчого листа № 199/2510/15 2/199/173/16, виданого Амур Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дніпрогаз" заборгованості в сумі 7610,91 грн та визнати незаконною стягнення з неї грошових коштів в сумі 7610,91 грн;
- стягнути з Соборного відділу державної виконавчої служби Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_1 7610, 91 грн;
- скасувати постанову старшого державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Крайняка М.С. від 20 травня 2026 року про прийняття виконавчого провадження №56817857 про примусове виконання виконавчого листа Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська №199/2510/15 2/199/173/16 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дніпрогаз" судового збору 1 378 грн та постанову старшого державного виконавця Соборного ВДВС Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Крайняка М.С від 03 червня 2026 року про закінчення виконавчого провадження № 56817857;
- визнати незаконним стягнення грошових коштів в сумі 1378,00 грн;
- стягнути з Соборного відділу державної виконавчої служби Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_1 1378 грн.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 03 липня 2026 року відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку на подачу скарги на дії старшого виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Крайняка М.С.
Скаргу ОСОБА_1 на постанови старшого державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Крайняка М.С. від 20 травня 2026 року про прийняття виконавчого провадження №56817765 та №56817857, зобов`язання вчинити певні дії - залишено без розгляду.
Роз`яснено, що особи, заяви яких залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, мають право звернутися до суду повторно (а.с. 17-19).
Мотивами ухвали суд першої інстанції зазначив пропуск скаржником ОСОБА_1 процесуального строку на подання такої скарги, встановленого ст.449 ЦПК України, враховуючи, що скарга не містить достатнього обґрунтування та підтвердження поважності причин пропуску строку, що є підставою для застосування положень ст. 126,127 ЦПК України.
Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 у липні 2026 рокуц в підсистемі “Електронний суд” подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та направити справу для подальшого розгляду по суті до суду першої інстанції, обґрунтовуючи це тим, що судом першої інстанції не взято до уваги отримання інформації про зняття грошових коштів з депозитного рахунку лише 07 червня 2026 року, подавши скаргу до суду. Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 11 червня 2026 року скаргу повернуто без розгляду. 16 червня 2026 року скаржник повторно подала скаргу до суду та ухвалою того ж суду від 26 червня 2026 року скаргу знову повернуто без розгляду. Скажник вважає, що, діючи добросовісно та невідкладно після отримання ухвал про повернення скарг, вона вчасно подавала повторні скарги, чого суд першої інстанції не врахував (а.с. 22,23).
Інші учасники справи, своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористались та відзивів на апеляційну скаргу не подавали, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції — без змін, з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заявник, звертаючись до суду у липні 2026 року з цією скаргою на дії та рішення державного виконавця, вчинені у травні 2026 року, що відобразилось і на знятті у травні 2026 року грошових коштів з її депозитного рахунку, про що заявник була обізнана, пропустила процесуальний строк на подання цієї скарги до суду, встановлений ст. 449 ЦПК України, а, в силу ст. 126 ЦПК України, така скарга підлягає залишенню без розгляду та поверненню заявникові. Водночас скарга ОСОБА_1 не містить зазначення про причини пропуску цього строку та підстави, з яких такий строк належить поновити.
Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду, зважаючи на наступне.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з даною скаргою 03 липня 2026 року на дії та рішення державного виконавця, про які їй стало відомо 21 травня 2026 року (21 травня 2026 року з депозитного вкладу ОСОБА_1 , розміщеного в АТ «Сенс Банк», були стягнуті грошові кошти в сумі 8 371,00 грн з урахуванням виконавчого збору по виконавчому провадженню №56817768).
У скарзі заявник просила суд поновити строк на подачу скарги на дії старшого виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Крайняка М.С.
Судом першої інстанції встановлено, що подана суду скарга не містить причини, з яких подання скарги у визначений законом строк ОСОБА_1 було неможливим.
Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.
Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Статтею 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
У частині п`ятій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Колегія суддів відзначає, що ч.2 ст. 126 ЦПК України треба розглядати у сукупності з нормами статті 127 цього Кодексу, якою встановлено процедуру поновлення пропущеного строку. Тобто законодавець у ч.2 ст. 126 ЦПК України під формулою «крім випадків, передбачених цим Кодексом» насамперед мав на увазі застосування норм ст. 127 ЦПК України щодо поновлення строку за наявності поважних причин. Крім того, формулу «крім випадків, передбачених цим Кодексом» потрібно розуміти так, що процесуальний закон може передбачати випадки, коли законодавець у певній нормі надав імперативну вказівку про те, що суд не має права залишати без розгляду заяву, подану з пропуском строку на її подачу.
За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається ex officio.
Такі зауваження наведені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2024 року у цивільній справі № 756/11081/20.
Стаття 449 ЦПК України розміщена в Розділі VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень», якою встановлено строки звернення зі скаргою до суду.
Тобто, з цього слідує, що стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до статті 449 ЦПК України, а тому саме норми цього Кодексу є спеціальними і підлягають до застосування.
Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 380/10649/21 (адміністративне провадження № К/990/3178/22).
У справі, що розглядається, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про застосування наслідків пропуску ОСОБА_1 процесуальних строків на звернення до суду зі скаргою на дії та рішення ВДВС, застосувавши ст.126, 449 ЦПК України.
Колегія суддів також зазначає, що положення ст. 74 ЗУ “Про виконавче провадження” є спеціальною нормою процесуального законодавства, які регулюють право особи на подання скарги чи втрату такого права.
Разом з цим, суд першої інстанції вірно зазначив, що ОСОБА_1 , хоча разом з вимогами скарги і клопотала про поновлення такого процесуального строку, однак не надала жодного доказу на доведення поважності причин пропуску процесуального строку як суду першої інстанції, так і при розгляді апеляційної скарги, як це передбачає ст. 127 ЦПК України, а тому вона остаточно втратила право на звернення з цією скаргою до суду вже після закінчення встановлених нормами ЦПК та ЗУ “Про виконавче провадження” строків.
Доводи апелянта про те, що вона вчасно подавала інші скарги, які ухвалами суду залишались без розгляду та повертались їй, колегія суддів відхиляє, оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, процесуальний строк за положеннями ст. 449 ЦПК України бере свій початок саме з 21 травня 2026 року, тобто, з дня зняття грошових коштів з депозитного рахунку ОСОБА_1 , про що остання не могла не знати.
Разом з цим належить зазначити, що такий письмовий документ, як виписка по угоді від 14 червня 2025 року, наданий на підтвердження обізнаності скаржника саме 07 червня 2026 року щодо зняття коштів з її рахунку на виконання виконавчий листів державним виконавцем (а.с.12,13), не містить дати її отримання ОСОБА_1 , як і не доводить поважності причин пропуску скаржником встановленого ст. 449 ЦПК України процесуального строку.
Колегія суддів вважає, що сам по собі пропуск процесуального строку є підставою для відмови у задоволенні вимог, а в даному випадку суд першої інстанції правомірно застосував ст. 126 ЦПК України, яка прямо передбачає залишення скарги без розгляду з поверненням її скаржникові.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до обґрунтування вимог скарги по суті, що судом першої інстанції не розглядалось, та правова оцінка доводам скарги не надавалась.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді даної справи, що призвело до постановлення помилкової ухвали, не знайшли своє підтвердження, а у суду першої інстанції було достатньо правових підстав для залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду та повернення скарги скаржникові, з чим повністю погоджується і колегія суддів, а тому, на підставі ст. 375 ЦПК України, ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 141, 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, –
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — залишити без задоволення.
Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 03 липня 2026 року— залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “27” жовтня 2026 року.
Повний текст постанови складено “29” жовтня 2026 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
М.О. Макаров
Оригінал: reyestr.court.gov.ua