Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №643/16349/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3342/26 Справа № 643/16349/24 Суддя у 1-й інстанції - Юдіна С. Г. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого – судді: Ткаченко І.Ю.,

суддів: Свистунової О.В., Пищиди М.М.

за участю секретаря: Усенко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу

за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: Національний банк України про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2025 року,-

В С Т А Н О В И В :

20 грудня 2024 року позивач АТ «ПУМБ» через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що АТ «ПУМБ» є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «ДОНГОРБАНК». 15.02.2007 року між ПАТ «ДОНГОРБАНК», правонаступником всіх прав та зобов`язань якого є АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 07/69. 19.02.2009 року між відповідачем та ПАТ «ДОНГОРБАНК» укладено Додаткову угоду до Кредитного договору, відповідно до умов якої Банк зобов`язується надати позичальнику кредит в режимі відновлювальної мультивалютної кредитної лінії на умовах викладених в даній Додатковій угоді у сумі 576 483, 01 грн. Строк повернення кредиту в повній сумі 12.02.2027 року. Пунктом 2.1 Кредитного договору встановлено проценти за користування кредитом по строковій заборгованості в національній валюті розмірі 12,0 % річних, проценти за безпідставне користування кредитом в національній валюті по простроченій заборгованості – 17 % річних. В подальшому сторони укладали Додаткові угоди до Кредитного договору від 29.05.2009 року, від 16.04.2010 року та від 15.07.2011 року. Додатковою угодою від 15.07.2011 року встановлено проценти за користування кредитними коштами по строкові заборгованості в розмірі 10%, та проценти за безпідставне користування кредитом по простроченій заборгованості – 17%. Банк свої зобов`язання перед відповідачем виконав, надав йому кредит у розмірах, на умовах та в строки встановлені Кредитним договором, що підтверджується випискою по рахунку. Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. У зв`язку з чим у відповідача утворилася заборгованість з повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 19.12.2024 року складає 373 959,06 грн., з яких: 245 852,71 грн. – заборгованість за кредитом; 128 106, 35 грн. – заборгованість за процентами. Зазначена подія була кваліфікована позивачем як подія, яка передбачена п. 1 п. 3.1.4. Кредитного договору, яка виявилась в затриманні сплати частини кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом на строк понад один календарний місяць. Виникнення несприятливої події згідно з п. 3.1.4. Кредитного договору надало позивачу право вимагати у Відповідача достроково повернути виданий йому кредит разом з нарахованими процентами. Позивач направив письмову вимогу (повідомлення) № КНО-44.2.2/196 від 31.03.2024 року відповідачу, однак у наданий строк відповідачем не був виконаний обов`язок щодо повернення кредиту та сплати процентів (том 1 а.с.3-9)

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2025 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: Національний банк України про стягнення заборгованості — задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором № 07/69 від 15.02.2007 року у сумі 251 473 гривні 84 копійки.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено, також вирішено питання щодо судових витрат (том 2 а.с.78-83).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що відповідно до ч.6 ст.15 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» упродовж строку тимчасової окупації особи, які проживають на тимчасово окупованій території або перемістилися з неї, звільняються від обов`язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним, якщо об`єктом іпотеки є майно, розташоване (зареєстроване) на території, що після укладення такого іпотечного договору була тимчасово окупована.

Оскільки місто Донецьк було окуповане після укладення іпотечного договору, об`єктом іпотеки є квартира, а відповідач є внутрішньо переміщеною особою, тому в силу зазначеної норми закону звільняється від обов`язку погашення основної суми кредиту та нарахованих відсотків за ним упродовж строку тимчасової окупації населеного пункту, у якому розташована квартира (том 1 а.с.86-89).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.02.2007 року між ПАТ «ДОНГОРБАНК», правонаступником всіх прав та зобов`язань якого є АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 07/69.

19.02.2009 року між відповідачем та ПАТ «ДОНГОРБАНК» укладено Додаткову угоду до Кредитного договору, відповідно до умов якої Банк зобов`язався надати позичальнику кредит в режимі відновлювальної мультивалютної кредитної лінії на умовах викладених в даній Додатковій угоді у сумі 576 483, 01 грн. Кредит наданий на споживчі цілі.

Строк повернення кредиту в повній сумі 12.02.2027 року.

Пунктом 2.1 Кредитного договору встановлено проценти за користування кредитом по строковій заборгованості в національній валюті розмірі 12,0 % річних, проценти за безпідставне користування кредитом в національній валюті по простроченій заборгованості – 17 % річних.

Відповідно до Кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом або проценти за безпідставне користування кредитом у випадку порушення Позичальником строків повернення кредиту виходячи із ставок зазначених в п.2.1 договору. Вказані проценти нараховуються щомісячно в останній робочий день місяця. В період нарахування процентів включається день видачі кредиту та не включається день повернення кредиту. Нарахування процентів проводиться на суму фактично обчислену на кінець операційного дня заборгованості по кредиту, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році за період: з дня видачі кредиту до останнього календарного дня місяця включно, а в наступному – з першого по останній календарний день місяця включно. При продовжені строку повернення кредиту або віднесення заборгованості Позичальника по поверненню кредиту на рахунок простроченої заборгованості по кредиту, проценти за користування кредитом нараховуються в день продовження або віднесення простроченої заборгованості по кредиту відповідно. При повернення кредиту в повній сумі проценти нараховуються в день повернення.

Згідно п. 3.1.4 банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та уплати процентів у випадку настання одної чи одночасно декількох із нижче перерахованих умов: 1) затримка уплати позичальником чергової частини кредиту та/або процентів на один календарний місяць; 2) перевищення суми заборгованості, суми кредиту більше ніж на 10 %; 3) несплата позичальником більше ніж одної виплати яка перевищує 5% суми кредиту; 4) невиконання позичальником інших обов`язків, передбачених даним договором; 5) ненадання забезпечення повернення кредиту у строк, встановлений банком; 6) втрата забезпечення виконання обов`язків позичальника по даному договору; 7) погіршення умов забезпечення виконання обов`язків позичальника перед банком.

В подальшому сторони укладали Додаткові угоди до Кредитного договору від 29.05.2009 року, від 16.04.2010 року та від 15.07.2011 року.

Додатковою угодою від 15.07.2011 року встановлено проценти за користування кредитними коштами по строковій заборгованості в розмірі 10%, та проценти за безпідставне користування кредитом по простроченій заборгованості – 17%.

Банк свої зобов`язання перед відповідачем виконав, надав йому кредит у розмірах, на умовах та в строки встановлені Кредитним договором, що підтверджується випискою по рахунку.

Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. У зв`язку з чим у відповідача утворилася заборгованість з повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 19.12.2024 року складає 373 959,06 грн., з яких: 245 852,71 грн. – заборгованість за кредитом; 128 106, 35 грн. – заборгованість процентами.

Зазначена подія була кваліфікована позивачем як подія, яка передбачена п. 1 п. 3.1.4. Кредитного договору, яка виявилась в затриманні сплати частини кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом на строк понад один календарний місяць. Виникнення несприятливої події згідно з п. 3.1.4. Кредитного договору надало позивачу право вимагати у відповідача достроково повернути виданий йому кредит разом з нарахованими процентами.

Позивач посилається на те, що направив письмову вимогу (повідомлення) № КНО-44.2.2/196 від 31.03.2024 року відповідачу, однак у наданий строк відповідачем не був виконаний обов`язок щодо повернення кредиту та сплати процентів.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов`язання за вказаним кредитним договором не виконує? то з нього підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 251 473, 84 грн. на підставі вимоги № 3620 від 22.01.2020 року про дострокове погашення суми кредиту та процентів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, у статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина перша статті 633 ЦК України проголошує, що публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 указаного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Визначальним у даній справі є не безпосередньо вид чи характеристика умов, які включені до заяви позичальника чи містяться в Умовах і Правилах надання банківських послуг, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов та їх погодження сторонами кредитного договору, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Для вирішення спору в даній справі обов`язковим є з`ясування обставин щодо виникнення зобов`язання боржника сплатити певну суму отриманих в кредит коштів та процентів на користь іншої сторони у строк та в порядку відповідно до цивільно-правового договору.

Як встановлено судом 1 інстанції, відповідач неналежним чином виконував умови кредитного договору, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Позивач звертаючись до суду з позовом та обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що направив письмову вимогу (повідомлення) № КНО-44.2.2/196 від 31.03.2024 року відповідачу.

Однак, судом 1 інстанції під час розгляду справи встановлено, що позивачем за вих. № 3620, 3621 від 22.01.2020 року на адресу відповідача надіслані: вимога про дострокове повернення всієї суми кредиту та процентів за користування кредитом; вимога про усунення порушення основного зобов`язання, де Банк вимагав достроково повернути всю суму кредиту та проценти за користування кредитом у загальному розмірі 251 473, 84 грн. Зазначені вимоги отримані відповідачем 31.01.2020 року.

Згідно умов Кредитного договору, строк повернення кредиту відповідно до графіку, наведеного у Додатку 1 до договору, остаточна дата повернення кредиту – 12.02.2027 року. Крім того, договором передбачена щомісячна сплата відсотків за користуванням кредитом.

Позивач обґрунтовуючи позов зазначає, що виникнення у відповідача заборгованості було кваліфіковано позивачем як подія, яка передбачена п. 1 п. 3.1.4. Кредитного договору, яка виявилась в затриманні сплати частини кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом на строк понад один календарний місяць, що надало позивачу право вимагати у відповідача достроково повернути виданий йому кредит разом з нарахованими процентами при цьому не зазначає що така вимога вже була пред`явлена відповідачу ще 22.02.2020 року. Більш того розмір заборгованості за вимогою від 31.03.2024 року збільшено з 251 473 ,84 грн. до 373 959,06 грн.

Підпунктом 1 пункту 3.1.4. Кредитного договору передбачене право Позивача вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів у разі настання затримки сплати позичальником чергової частини кредиту та/або процентів на календарний місяць.

Тобто, Кредитним договором сторони обумовили зміну строку виконання основного зобов`язання направленням Банком (Позивачем) письмової вимоги про дострокове погашення суми кредиту.

Суд 1 інстанції дійшов висновку, що позивач використав своє право, передбачене підпунктом 1 п. 3.1.4. Кредитного договору, надіславши вимогу про дострокове погашення суми кредиту та процентів (№ 3620 від 22.01.2020), відповідно до якої сума кредиту повинна була бути повернена у 30-денний строк з моменту отримання вимоги. Оскільки, вимога отримана відповідачем 31.01.2020 року, отже строк повернення кредиту спливав 01.03.2020 року. Тобто після настання цього строку кредитодавець та позичальник перебувають в охоронних правовідносинах, в яких права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Отже право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Натомість позивач направивши відповідачу вимогу про дострокове повернення боргу продовжував нараховувати проценти що не відповідає вимогам законодавства.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 251 473, 84 грн. на підставі вимоги № 3620 від 22.01.2020 року про дострокове погашення суми кредиту та процентів.

Щодо доводів відповідача, що відповідно до ч.6 ст.15 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» упродовж строку тимчасової окупації особи, які проживають на тимчасово окупованій території або перемістилися з неї, звільняються від обов`язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним, якщо об`єктом іпотеки є майно, розташоване (зареєстроване) на території, що після укладення такого іпотечного договору була тимчасово окупована.

Оскільки місто Донецьк було окуповане після укладення іпотечного договору, об`єктом іпотеки є квартира, а відповідач є внутрішньо переміщеною особою, тому в силу зазначеної норми закону звільняється від обов`язку погашення основної суми кредиту та нарахованих відсотків за ним упродовж строку тимчасової окупації населеного пункту, у якому розташована квартира, колегія суддів зазначає наступне.

Судом 1 інстанції встановлено, що 15.02.2007 року між ЗАТ «ДОНГОРБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір № 07/59, за умовами якого в Іпотеку було передано нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Указу Президента України «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях» від 07.02.2019 р. № 32/2019 місто Донецьк є територією, яка з 07.04.2014 року окупована російською федерацією.

Відповідач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 22.02.2021 року № 6343-5000354998 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, де зазначена адреса реєстрації : АДРЕСА_2 , місце перебування: АДРЕСА_3 . На даний час відповідач фактично проживає : АДРЕСА_4 .

Частиною 6 статті 15 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», упродовж строку тимчасової окупації особи, які проживають на тимчасово окупованій території або перемістилися з неї, звільняються від обов`язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним, якщо об`єктом іпотеки є майно, розташоване (зареєстроване) на території, що після укладення такого іпотечного договору була тимчасово окупована. Національний банк України приймає рішення про зміну класифікації таких іпотечних кредитів або інші рішення з метою недопущення погіршення ліквідності (фінансового стану) кредитора.

Положення цього пункту не поширюються на об`єкти житлової нерухомості, загальна площа якого перевищує показники, встановлені статтею 266 Податкового кодексу України.

Отже, законодавець визначив, декілька критеріїв для тимчасового звільнення боржника від обов`язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним.

Так, вимога повинна існувати упродовж строку тимчасової окупації; спеціальна норма ч.6 ст.15 цього Закону стосується осіб, які проживають на тимчасово окупованій території або перемістилися з неї; кредит має бути забезпечений іпотекою; окупація мала місце після укладення такого іпотечного договору; площа об`єкту іпотеки не повинна перевищувати показники, встановлені статтею 266 Податкового кодексу України - 120 кв. метрів для житлових будинків і 60 кв. метрів для квартир.

Як вбачається з Договору іпотеки № 07/69 від 15.02.2007 року, загальна площа квартири 65,3 кв.м.

Положення п.6 ст.15 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не поширюються на об`єкти житлової нерухомості квартиру, загальна площа якої перевищує 60 кв. м. (загальна площа предмету іпотеки за іпотечним договором відповідача складає – 65,3 кв.м.); Законом №1207-VII від 15 квітня 2014 року не були скасовані положення статей 1050, 1054, 526, 629 ЦК України та вони не втратили свою чинність, а спеціальним законом лише запроваджене зупинення виконання положень статей 526, 1050, 1054 ЦК України на певний період.

У разі припинення окупації положення кредитного договору, якими передбачено право банку нараховувати та обов`язок позичальника своєчасно погашати заборгованість, в т.ч. і сплачувати відсотки за кредитним договором відновиться.

Таким чином, не встановлено заборону банку звертатися до суду за захистом порушеного права із позовом про стягнення боргу.

Відповідно до п.8 Розділу IV Прикінцевих та Перехідних положення Закону України «Про споживче кредитування» у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, та протягом 90 днів після його припинення чи скасування позичальник (особа, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представник (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) має право звернутися до кредитодавця або нового кредитора із заявою про призупинення сплати грошового зобов`язання (основної суми кредиту, процентів, комісій та інших платежів) (далі заява про призупинення сплати грошового зобов`язання) за договором про споживчий кредит або іншим договором, передбаченим частиною другою статті 3 цього Закону, предметом забезпечення за яким є нерухоме майно (квартира, інше житлове приміщення в будівлі, приватний житловий будинок, садовий або дачний будинок, об`єкт незавершеного житлового будівництва) (далі - договір про споживчий кредит), що відповідає хоча б одній із таких ознак: 1) нерухоме майно, станом на день подання заяви про призупинення сплати грошового зобов`язання, розташоване на тимчасово окупованій території, визначеній пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», або на територіях активних бойових дій, або на тимчасово окупованих територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, що визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до абз.3 п.9 Розділу IV Прикінцевих та Перехідних положення Закону України «Про споживче кредитування» у разі неподання позичальником (його представником) у визначений цим пунктом строк підтвердних документів кредитор має право вимагати відновлення сплати грошового зобов`язання, яке було наявне станом на 24 лютого 2022 року, відповідно до умов договору про споживчий кредит.

Відповідно до п.14 Розділу IV Прикінцевих та Перехідних положення Закону України «Про споживче кредитування» кредитор не здійснює заходи з врегулювання простроченої заборгованості, у тому числі через колекторські компанії, за договором про споживчий кредит, предметом забезпечення за яким є нерухоме майно, визначене підпунктами 1-3 пункту 8 цього розділу, у разі отримання від позичальника заяви про призупинення сплати грошового зобов`язання.

При цьому, доказів на підтвердження того, що відповідач звертався до банку із заявою про призупинення сплати грошового зобов`язання за договором про іпотечний кредит №07/69 від 15.02.2007 року, ані суду 1 інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не надано.

Так, дія приписів частини шостої статті 15 Закону № 1207-VII не позбавляє фінансову установу обов`язку облікувати кредитну заборгованість і нараховувати проценти за користування іпотечним кредитом (із урахуванням вимог, визначених, зокрема, статтею 9-2 Закону № 1706-VII, пунктом 6 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VIII). Однак унеможливлює вчинення такою установою дій зі спонукання боржника до погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих за ним відсотків, а також зі стягнення відповідного боргу до завершення періоду тимчасової окупації території, на якій розташоване (зареєстроване) іпотечне майно.

Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 757/29209/22.

Також, Верховний Суд у вказаній звернув увагу на те, що у частині шостій статті 15 Закону № 1207-VII парламент не передбачив можливість звільнення від виконання обов`язку (відстрочення такого виконання) за відповідною позовною вимогою. Таке звільнення (відстрочення) відбувається в силу вказівки закону та настання відповідних юридичних фактів (тимчасова окупація певної території України; проживання особи на цій території або переміщення з неї; укладення такою особою договору іпотеки для забезпечення виконання її кредитного зобов`язання до моменту тимчасової окупації території, на якій це майно розташоване (зареєстроване); площа відповідного майна не перевищує визначені Податковим кодексом України).

Відтак, положення п.6 ст.15 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не поширюються у цій справі, оскільки загальна площа предмету іпотеки за іпотечним договором відповідача перевищує 60 кв.м. та відповідач не звертався до позивача із заявою про призупинення сплати грошового зобов`язання за договором про іпотечний кредит №07/69 від 15.02.2007 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, власним тлумаченням норм права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Крім того, вказані доводи були предметом розгляду у суді першої інстанції та судом першої інстанції їм було надано обґрунтовану оцінку, а тому вони додатковому правовому аналізу не підлягають.

Крім того, апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої заперечення та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, переглядаючи справу, відповідно до вимог статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, немає. Понесені відповідачем витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги залишаються за ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Повний текст постанови складено 29 жовтня 2026 року.

Судді: