Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №184/1217/23 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/408/26 Справа № 184/1217/23 Суддя у 1-й інстанції - Томаш В. І. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого – Свистунової О.В.,

суддів: Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю.,

за участю секретаря – Пімнової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Покровського міського суду Дніпропетровської області від 15 травня 2025 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя , –

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Покровського міського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

Позов мотивований тим, що з 22.06.2002 по 11.02.2022 вони з відповідачем перебували у шлюбі. За цей час ними була придбана квартира АДРЕСА_1 та автомобіль KIA SORENTO.

Право власності на зазначене майно зареєстроване за відповідачем. Загальна вартість половини спільного майна, на яке позивач просить визнати право власності, складає 248 068,92 грн.

Враховуючи, що вказане майно було придбано під час перебування сторонами у шлюбі, за спільні кошти, однак ОСОБА_1 відмовляється від поділу майна у добровільному порядку і не визнає право власності ОСОБА_2 на це майно, він вимушений звертатися до суду для захисту своїх прав та інтересів.

На підставі викладеного, просив визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири та 1/2 частину автомобіля, а також стягнути з відповідача на його користь судовий збір.

У липні 2023 року не погодившись із позовними вимогами ОСОБА_2 - ОСОБА_1 подала зустрічний позов.

Позовна заява мотивована тим, що за час шлюбу сторонами було придбане не лише майно, вказане ОСОБА_2 у своєму позові, а й інше, яке на даний час знаходиться у власності та користуванні ОСОБА_2 .

Так, до складу цього майна входить придбаний у 2014 році автомобіль GEELY MK – CROSS SKD ринковою вартістю 73000 грн., моторний човен ДНП-0795-К «Grand Silver 420 N» 2016 року випуску з підвісним мотором «Honda BF-30» вартістю 150 000 грн., ехолот-навігатор вартістю 8000 грн., компресор «Paramina»вартістю 45000 грн., два гаражі вартістю 15000 грн. в гаражному кооперативі в м. Покров, меблі та побутова техніка на суму 30 000 грн., грошові кошти на ім`я ОСОБА_2 у недержавному Пенсійному фонді за договором страхування життя, строк виплати по яким у 2026 році складає 150 000 грн.

На даний час у її користуванні знаходиться лише квартира. У користуванні ОСОБА_2 знаходиться автомобіль КІА та все рухове майно, яке він вивіз із квартири після припинення шлюбних відносин.

На думку ОСОБА_1 - ОСОБА_2 планує заселитися у їхню спільну квартиру та створити там нову сім`ю, але він не має наміру сплачувати їй вартість половини автомобіля КІА, який знаходиться у його користуванні.

У зв`язку з цим вона просила суд здійснити поділ майна подружжя, виділивши їй в особисту власність квартиру, а все інше майно залишити ОСОБА_2 та стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію в розмірі 355 840 грн.

Рішенням Покровського міського суду Дніпропетровської області від 15 травня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 – задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири загальною площею 83,4 кв.м., житловою площею 48,9 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобіля KIA SORENTO, державний номер НОМЕР_1 , білого кольору, VIN НОМЕР_2 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 – відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить просить скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

У відзиві ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Поділ майна подружжя може бути здійснено у добровільному або судовому порядку.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60,69 СК України, ч. 3ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом (п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»).

Частиною 1 ст. 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Як встановлено судом, сторони з 22.06.2002 року перебували у шлюбі, який був розірваний рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 11.02.2022 по справі № 184/21/22.

Шлюбний договір між ними не укладався.

У період шлюбу ними були придбані:

- чотирикімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 83,4 кв.м, житловою площею 48,9 кв.м – на підставі Договору купівлі-продажу ВММ № 259703 рн 13 від 05.01.2010, посвідченого приватним нотаріусом Орджонікідзевського міського нотаріального округу Кулик О.П., що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна від 26.05.2023;

- автомобіль KIA SORENTO, державний номер НОМЕР_1 , білого кольору, VIN НОМЕР_2 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Право власності на зазначене майно зареєстроване за ОСОБА_1 .

Згідно з Висновком про вартість об`єкта оцінки від 02.06.2023, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю «Оцінка майна Україна» вартість вказаної вище квартири становить 127 729,00 грн.

Відповідно до звіту № 02/06 від 02.06.2023 про оцінку транспортного засобу, виконаного ФОП ОСОБА_3 , вартість автомобіля KIA SORENTO становить 368 408,83 грн..

Сторони добровільно не домовилися про частки у майні, що є їх спільною сумісною власністю, поділ майна за взаємною згодою не відбувся та майнові права й обов`язки подружжя не були визначені.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірна квартира та автомобіль марки KIA є об`єктами права спільної сумісної власності сторін, оскільки зазначене майно було набуте під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі за рахунок спільних коштів, у період їхнього спільного проживання та ведення спільного господарства.

При цьому доказів укладення між сторонами шлюбного договору, яким було б визначено інший правовий режим цього майна, матеріали справи не містять.

Доводи ОСОБА_1 про те, що саме вона докладала більше зусиль для забезпечення добробуту сім`ї, обґрунтовано не взяті судом першої інстанції до уваги, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами та самі по собі не є підставою для відступу від принципу рівності часток подружжя у спільному майні.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України установлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18.

Водночас колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, визнаючи за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину спірного майна, не врахував правового режиму спільної сумісної власності подружжя та презумпції рівності часток у такому майні.

Оскільки право власності на спірне майно зареєстроване за ОСОБА_1 , однак це майно набуте сторонами під час перебування у шлюбі та є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, воно належить обом сторонам у рівних частках - по 1/2 частині кожному.

Отже, належним способом вирішення спору є визнання права власності на 1/2 частину спірного майна за ОСОБА_2 та визначення за ОСОБА_1 права власності на іншу 1/2 частину цього майна.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні шляхом зазначення належності спірного майна сторонам на праві спільної часткової власності в рівних частках, а саме: за ОСОБА_2 та за ОСОБА_1 за кожним окремо, слід визнати права власності на 1/2 частину квартири загальною площею 83,4 кв.м., житловою площею 48,9 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; на 1/2 частину автомобіля KIA SORENTO, державний номер НОМЕР_1 , білого кольору, VIN НОМЕР_2 .

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_1 , колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У силу вимог статті 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Із листа ПрАТ «МетЛайф» від 15.07.2024 вбачається, що ОСОБА_2 дійсно застрахований за Договором страхування життя № 100036636.

Разом із тим, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 57 СК України страхові виплати, виплати викупних сум, одержані за договорами страхування життя та здоров`я, є особистою приватною власністю дружини, чоловіка, а тому не підлягає поділу.

Аналогічна позиція викладена у Постанові ВС від 19.11.2019 у справі № 753/13191/16-ц.

Надані ОСОБА_1 на підтвердження доводів зустрічного позову копії посвідчення судноводія маломірного судна та судового білета на ім`я ОСОБА_2 самі по собі не підтверджують належності позивачу за первісним позовом моторного човна та супутніх товарів для судноплавства.

Крім того, у судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 пояснив суду, що у власності ОСОБА_2 не перебуває моторний човен та супутні товари для судноплавства.

Для підтвердження вказаних обставин представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 надав суду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.10.2026 року, згідно якого у ОСОБА_2 відсутнє зареєстроване майно.

Крім того, під час розгляду справи встановлено, що автомобіль марки GEELY MK був відчужений за взаємною згодою сторін у період їхнього спільного проживання, у зв`язку з чим підстави для його поділу між сторонами відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову, оскільки ОСОБА_1 не надала належних і допустимих доказів на підтвердження належності ОСОБА_2 іншого майна, зазначеного у зустрічній позовній заяві, а також його дійсної вартості.

За відсутності доказів щодо складу та вартості такого майна суд першої інстанції був позбавлений можливості визначити його вартість і вирішити питання про виділення ОСОБА_1 у власність квартир із одночасним присудженням ОСОБА_2 відповідної грошової компенсації. При цьому ОСОБА_1 не довела наявності у ОСОБА_2 іншого майна, за рахунок якого могла б бути виплачена така компенсація.

Отже, з огляду на недоведеність обставин, на які ОСОБА_1 посилалася як на підставу своїх зустрічних позовних вимог, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскарженого судового рішення з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

Статтею 141 ЦПК України закріплено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

За змістом ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2481,00 грн., оплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення в частині вирішення позовних вимог по суті, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції немає.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Покровського міського суду Дніпропетровської області від 15 травня 2025 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя – задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 :

- квартиру загальною площею 83,4 кв.м., житловою площею 48,9 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- автомобіль KIA SORENTO, державний номер НОМЕР_1 , білого кольору, VIN НОМЕР_2 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири загальною площею 83,4 кв.м., житловою площею 48,9 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобіля KIA SORENTO, державний номер НОМЕР_1 , білого кольору, VIN НОМЕР_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири загальною площею 83,4 кв.м., житловою площею 48,9 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля KIA SORENTO, державний номер НОМЕР_1 , білого кольору, VIN НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 28 жовтня 2026 року.

Повний текст судового рішення складено 29 жовтня 2026 року.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: М.М. Пищида

І.Ю. Ткаченко