Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №212/2779/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8355/26 Справа № 212/2779/26 Суддя у 1-й інстанції - Феняк О. Р. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді – Свистунової О.В.,

суддів: Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на заочне рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 11 травня 2026 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів ,–

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Покровського районного суду міста Кривого Рогу із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31.10.2016 року по справі № 216/4152/16-ц шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був розірваний.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.09.2020 року по справі № 216/3905/20 судом було вирішено стягувати ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Позивач зазначав, що його матеріальне становище суттєво змінилось у бік погіршення, що є підставою для зменшення розміру аліментів відповідно до частини 2 статті 192 Сімейного кодексу України. Він не перебуває у трудових відносинах та не має постійного місця роботи, не є суб`єктом підприємницької діяльності та не отримує доходів. Позивач здійснює постійний догляд за особою з інвалідністю внаслідок психічного захворювання. Єдиним джерелом доходу є щомісячна грошова допомога, яка виплачується Пенсійним фондом України особам, що здійснюють догляд за особами з інвалідністю. Розмір цієї допомоги є мінімальним, встановленим чинним законодавством, і явно недостатнім для забезпечення як власних потреб позивача, так і виконання аліментних зобов`язань у встановленому судом розмірі. Утримання та догляд за ОСОБА_5 супроводжується значними та фінансовими витратами на придбання медикаментів, продуктів харчування, предметів першої необхідності та оплату комунальних послуг, що суттєво обмежує його фінансові можливості. Крім того, позивач перебуває на обліку та має відстрочку від призову на військову службу на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що додатково підтверджує його статус особи, яка здійснює постійний та безперервний догляд за підопічною особою з інвалідністю, що також є фактом підтвердження зазначених обставин.

Таким чином, сукупність наведених обставин, як відсутність роботи, отримання мінімальної допомоги по догляду як єдиного джерела існування, а також необхідність постійного утримання особи з інвалідністю, свідчить про істотне погіршення матеріального становища позивача, через що він змушений звернутись до суду.

З урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог, просив суд зменшити розмір аліментів, визначений Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.09.2020 року по справі № 21 6/3905/20 на 1/8 частини від усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Заочним рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 11 травня 2026 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Учасники справи не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з п. 1 ч.4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді, а також оголошенням на веб-порталі Судової влади України.

Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31.10.2016 року по справі № 216/4152/16-ц шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був розірваний.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.09.2020 року по справі № 21 6/3905/20 судом було вирішено стягувати ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів мого заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до довідки форми ОК-5 від 15 січня 2026 позивач не перебуває у трудових відносинах.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого податку та військового збору від 15 січня 2026 року відсутня інформація про доходи позивача з липня 2025 року по листопад 2025 року.

Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує допомогу по догляду за особою з інвалідністю внаслідок психічного розладу ОСОБА_5 .

Відповідно до наданої інформації Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розмір нарахованої допомоги ОСОБА_1 з липня 2025 по вересень 2025 складає 7251,99 грн.

Відомості в Єдиному реєстрі боржників щодо ОСОБА_1 відсутні.

Згідно з частинами 8, 9 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У ст. 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до вимог ст.180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.3 ст.181 Сімейного Кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно роз`яснень, які містяться у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до частини першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Оскільки аліменти - це кошти, спрямовані саме на утримання дитини, розмір яких повинен бути достатнім для цього, та покликаний захистити інтереси дитини в коштах у розмірі необхідному для її життєдіяльності, збереження достойного рівня життя, який мала дитина до виникнення спору про стягнення аліментів, і який необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, діти сторін будуть захищеними та будуть отримувати належне утримання від батька, що гарантовано як нормами національного так і норами міжнародного законодавства.

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789Х11 та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. За змістом ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує, стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини що мають істотне значення. Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів одержувач аліментів може звернутися до суду із заявою про збільшення їх розміру. Значне погіршення матеріального становища платника може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів - але ці обставини підлягають доказуванню.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 липня 2019 року, справа № 415/4386/16-ц, провадження № 61-21056св18.

Отже, зменшення розміру аліментів можливе при настанні певних умов, які мають бути доведені в суді належними та допустимими доказами.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Крім того, вирішуючи даний спір, суд враховує, що дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року по справі «Хант проти України»).

У ході судового розгляду позивачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність передбачених законом підстав для зменшення визначеного розміру аліментів. Водночас позивачем не доведено факту істотного погіршення його матеріального стану та не наведено об`єктивних причин, які б зумовили необхідність зменшення розміру аліментів.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що він не має можливості сплачувати аліменти у визначеному розмірі через недостатній рівень заробітку, зважаючи на наступне.

Як вбачається із наданої позивачем довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, державні соціальні допомоги ОСОБА_1 нараховано та виплачено коштів за період з 01.07.2025 по 30.09.2025 у розмірі 7251,99 грн ( липень 2025 - 2417, 33 грн, серпень 2025 - 2417, 33 грн, вересень 2025 - 2417, 33 грн) (а.с.14).

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 15.01.2026, за червень 2025 року ОСОБА_1 нараховано та виплачено 1460 грн за червень 2025 року.

В той час, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 3512 гривень.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

За таких обставин колегія суддів враховує, що визначений позивачем у позовних вимогах розмір аліментів у частці 1/8 від його доходу фактично не забезпечуватиме навіть мінімального гарантованого законом рівня утримання дитини.

При цьому сам по собі низький рівень доходу платника аліментів не є безумовною підставою для зменшення їх розміру, оскільки такі обставини не можуть покладати негативні наслідки на дитину та зумовлювати зниження рівня її матеріального забезпечення. При визначенні розміру аліментів першочерговому врахуванню підлягають потреби дитини, її належне утримання та забезпечення її найкращих інтересів.

Доводи апеляційної скарги, про те, що апелянт здійснює постійний догляд за особою з інвалідністю внаслідок психічного захворювання, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки це не є підставою для звільнення скаржника від обов`язку утримувати до досягнення повноліття дитину батьком якої він є.

З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів приходить висновку, що позивач є особою працездатного віку, має задовільний стан здоров`я та не надав належних і допустимих доказів істотного погіршення свого матеріального стану після визначення судом розміру аліментів на утримання дитини.

Обставини, на які позивач посилається як на підставу для зменшення розміру аліментів, з урахуванням положень статті 192 СК України та відповідної практики Верховного Суду, не є істотними та достатніми для зміни встановленого судовим рішенням розміру аліментів. Наведені позивачем доводи належними доказами не підтверджені, а визначений судом розмір аліментів не є завищеним та відповідає вимогам сімейного законодавства.

За таких обставин правові підстави для зменшення розміру аліментів відсутні, у зв`язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Заочне рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 11 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 29 жовтня 2026 року.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: М.М. Пищида

І.Ю. Ткаченко