Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №932/15144/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8323/26 Справа № 932/15144/25 Суддя у 1-й інстанції - Салькова В. С. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді – Свистунової О.В.,

суддів: Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 05 травня 2026 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Костянтинівський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про зміну способу стягнення та зміну розміру аліментів ,–

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду міста Дніпра із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Костянтинівський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про зміну способу стягнення та зміну розміру аліментів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що 26.12.2022 заочним рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з ОСОБА_2 на її користь були стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , яка народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з 11.10.2022 та до повноліття дитини.

02.04.2024 Костянтинівським ВДВС відкрите виконавче провадження №75429790 та з 02.07.2024 по 10.02.2025 виконавцем щомісяця визначалася заборгованість за аліментами, виходячи з середньої заробітної плати працівника – 13284,00 грн, тобто 3321,00 грн щомісяця згідно з інформацією органів державної статистики України.

За отриманими виконавцям відомостями боржник отримує дохід у Київському міському центрі по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

10.02.2025 ОСОБА_2 надана до відділу ДВС довідка про його перебування на обліку в Голосіївському РУПСЗН та отримання державної соціальної допомоги інвалідам ІІІ групи, яка складає 2100,00 грн.

11.05.2025 виконавцем прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, та визначено здійснювати вирахування із суми доходів боржника, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, борг станом на 01.08.2025 складає 2116,50 грн.

Позивач вказала, що розмір аліментів, отримуваний дитиною, є недостатнім для його гармонійного розвитку, забезпечення базових потреб у збалансованому харчуванні, одязі, гігієні, розвитку здібностей. Сама забезпечити належний рівень проживання сина вона не може, оскільки отримує лише соціальні виплати, змушена нести витрати на житло, комунальні послуги, садок та розвиток здібностей дитини, а обов`язок з утримання є рівним для обох батьків.

Зазначала, що 05.12.2023 відповідач придбав автомобіль OPEL VECTRA 2008 року випуску, середня ринкова вартість якого за відкритими джерелами складає 7500,00 доларів США, тому є незрозумілим, яким чином, отримуючи лише соціальну допомогу, ОСОБА_2 міг придбати автомобіль за 307500,00 грн. Придбання автомобіля свідчить про ухилення відповідача від сплати аліментів за наявності можливості їх сплачувати.

З метою збереження інтересів дитини, її гармонійного розвитку просила суд змінити спосіб стягнення аліментів та стягувати з відповідача на свою користь аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 10 000,00 грн щомісячно до повноліття сина з індексацією аліментів.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 05 травня 2026 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Учасники справи не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з п. 1 ч.4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді, а також оголошенням на веб-порталі Судової влади України.

Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26.12.2022 у справі №233/1635/22, яке набрало законної сили 26.01.2023, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дитини – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця з 11.10.2022 та до повноліття дитини.

Виконавчий лист у справі виданий 08.02.2023.

02.07.2024 постановою старшого державного виконавця Костянтинівського ВДВС у Краматорському районі Донецької області Східного МУ МЮ відкрите виконавче провадження №75429790 зі стягнення аліментів.

Згідно з листом відділу ДВС від 21.08.2025 №22.11-23/47690 з 02.07.2024 по 10.02.2025 виконавцем щомісяця визначалася заборгованість за аліментами, виходячи з середньої заробітної плати працівника, яка складає 13284,00 грн, тобто 3321,00 грн щомісяця згідно з інформацією органів державної статистики України. 10.02.2025 боржником надана довідка про перебування на обліку в Голосіївському РУПСЗН та отримання державної соціальної допомоги інвалідам ІІІ групи, яка складає 2100,00 грн. У разі, якщо боржник отримує заробіток (доходи), відрахування аліментів здійснюється згідно з розміром утримання, визначеним виконавчим документом.

Державним виконавцем направлено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, та вказано здійснювати відрахування із суми доходів боржника, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 01.02.2025.

Якщо розмір пенсії платника аліментів виявився недостатнім для сплати 1/4 частини, то аліменти стягуються не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Якщо з виконанням цього обмеження пенсії не вистачає, то нараховується борг по аліментах. Згідно з постановою з 01.07.2025 передаються функції щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, а також державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю від органів соціального захисту населення органам Пенсійного фонду України.

Станом на 01.07.2025 залишок заборгованості складає 835,00 грн. 11.08.2025 постановою державного виконавця звернене стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, борг станом на 01.08.2025 складає 2116,50 грн.

Платіжною інструкцією №1174 від 12.02.2025 на користь ОСОБА_1 були перераховані грошові кошти в розмірі 9284,00 грн, платіжною інструкцією №2674 від 04.04.2025 – 2260,00 грн, платіжною інструкцією №3490 від 09.05.2025 – 1180,50 грн, платіжною інструкцією №4250 від 06.06.2025 – 1180,50 грн. Обчислювати аліменти, виходячи з середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, не є можливим, оскільки боржник офіційно отримує дохід.

За даними Державного реєстру фізичних осіб – платників податків від 27.08.2025 позивач ОСОБА_1 за період січень-липень 2025 року є отримувачем соціальних виплат з відповідних бюджетів, сукупно отримала 35000,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 та дитина ОСОБА_3 з 29.03.2025 є внутрішньо переміщеними з м. Костянтинівки Донецької області до м. Краматорська Донецької області особами.

За відомостями державних реєстрів речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 13.03.2020 належать житловий будинок та земельна ділянка в м. Краматорську Донецької області, а ОСОБА_2 належної йому нерухомості не має.

Відповідач ОСОБА_2 з 15.09.2022 є внутрішньо переміщеною з м. Костянтинівки Донецької області до м. Києва особою.

Також йому з 08.11.2022 присвоєно ІІІ групу інвалідності за загальним захворюванням безстроково. Стосовно нього розроблено індивідуальну програму реабілітації інваліда №0946, за характером праці йому протипоказані відрядження, переохолодження та дозволено адміністративну працю з обмеженим об`ємом роботи, рекомендоване спостереження лікарів невролога та уролога, стаціонарне лікування.

ОСОБА_2 перебуває на обліку в Голосіївському РУПСЗН м. Києва та є отримувачем державної соціальної допомоги інвалідам ІІІ групи з листопада 2022 року, розмір якої поступово зростав з 1610,00 грн до 2361,00 грн на місяць в лютому 2025 року. За період листопад 2022 – грудень 2023 ним отримало загалом 28910,00 грн соціальної допомоги, за період січень 2024 – лютий 2025 – 33054,00 грн.

ОСОБА_2 не перебуває на обліку як безробітний.

За відомостями ГУ ДПС у Донецькій області в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків відомостей про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору щодо продажу (обміну) рухомого майна ОСОБА_2 за період 01.01.2022-31.12.2025 не виявлено.

Згідно з інформацією, наданою суду ГСЦ МВС, ОСОБА_2 належать транспортні засоби: з 04.11.2025 – PEUGEOT 206, 1999 року випуску, вартістю 5000,00 грн, та з 05.12.2023 – OPEL VECTRA, 2008 року випуску, вартістю 26000,00 грн.

З 14.06.2023 по 09.10.2024 ОСОБА_2 належав автомобіль KIA RIO, 2003 року випуску, придбаний ним за 80000,00 грн та відчужений за 3840,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 181 СК України).

Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (частина друга статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989).

За висновком, наведеним у постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 у справі №6-143цс13, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України лише вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.ст.182,183,184 СК України тощо).

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 182 СК України).

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частини перша та друга статті 182 СК України).

Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 192 СК України).

То ж, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, оскільки у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Таким чином, особа, яка одержує аліменти, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів (постанови Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №759/22898/20, від 24.05.2023 у справі №372/3260/20).

Обставини, які враховуються для збільшення розміру аліментів, наведені у ст.192 СК України, є оціночними, і в кожному конкретному випадку суд повинен навести, які саме обставини змінилися, і чому визначений розмір є необхідним і достатнім. Завдання розсуду суду полягає в тому, щоб знайти справедливу рівновагу між інтересами дитини та можливостями платника. Конструкція «необхідний і достатній розмір аліментів» охоплює не лише фізичне утримання, а й забезпечення соціального та інтелектуального розвитку дитини, виходячи з рівня життя, який вона мала б за спільного проживання батьків. Застосування конструкції судового розсуду вимагає від суду пояснення, які обставини враховані судом при збільшенні розміру аліментів і як розмір узгоджується з інтересами дитини. Суд може враховувати поведінку платника, зокрема ухилення від сплати, приховування доходів, відчуження майна на шкоду дитині як обставини, що свідчать про недобросовісність.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона.

В силу положень частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19)).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, позивачка посилалася на те, що розмір аліментів, отримуваний дитиною, є недостатнім для його гармонійного розвитку, забезпечення базових потреб у збалансованому харчуванні, одязі, гігієні, розвитку здібностей. Сама забезпечити належний рівень проживання сина вона не може, оскільки отримує лише соціальні виплати, змушена нести витрати на житло, комунальні послуги, садок та розвиток здібностей дитини, а обов`язок з утримання є рівним для обох батьків.

Проте, у ході розгляду справи позивачкою не було наведено обґрунтованих підстав та не надано достатніх доказів того, що визначений рішенням суду спосіб стягнення аліментів підлягає зміні та що така зміна відповідатиме інтересам дитини.

Зокрема, позивачкою не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що отримуваного нею розміру аліментів недостатньо для забезпечення належного утримання дитини, а також доказів фактичного понесення нею витрат на дитину в розмірі, що перевищує суму отримуваних аліментів.

Саме лише посилання на необхідність забезпечення дитини збалансованим харчуванням, одягом, засобами гігієни, витратами на дошкільну освіту та розвиток здібностей без підтвердження конкретного розміру таких витрат не може свідчити про недостатність установленого судом розміру аліментів.

При цьому позивачкою не доведено, що витрати на утримання дитини фактично перевищують розмір аліментів, які вона отримує, та що виникла об`єктивна необхідність у зміні визначеного судом способу і розміру їх стягнення.

Крім того, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 як на момент ухвалення рішення суду від 26 грудня 2022 року про стягнення аліментів, так і на час розгляду цієї справи є особою з інвалідністю ІІІ групи, не працює, а його підтвердженим доходом є державна соціальна допомога у розмірі 2 361,00 грн на місяць (станом на грудень 2025 року). Відповідач також є внутрішньо переміщеною особою та не має у власності нерухомого майна.

Доводи апелянта про неодноразове придбання відповідачем вживаних автомобілів, що, на її думку, свідчить про покращення його матеріального стану, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Сам по собі факт придбання відповідачем вживаних транспортних засобів не може безумовно свідчити про наявність у нього стабільного та достатнього доходу або істотне покращення його матеріального становища. Така обставина підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами, які характеризують майновий стан особи, зокрема її доходами, станом здоров`я, працевлаштуванням, наявністю іншого майна та характером здійснених правочинів.

Як вже зазначалося судом, відповідач є особою з інвалідністю ІІІ групи, не працює, його підтвердженим доходом є державна соціальна допомога у розмірі 2 361,00 грн на місяць, нерухомого майна у власності не має. Придбані ним транспортні засоби є вживаними, а їх загальна вартість не свідчить сама по собі про наявність у відповідача значних фінансових ресурсів.

Крім того, один із придбаних автомобілів у подальшому був відчужений за ціною, нижчою за ціну його придбання, що, навпаки, не дає підстав розцінювати такі операції як доказ отримання відповідачем додаткового доходу чи істотного приросту його майнового стану.

Отже, посилання апелянта на неодноразове придбання відповідачем вживаних автомобілів ґрунтується лише на припущенні про його покращене матеріальне становище та не підтверджує наявності у нього доходу або майнових активів, які б свідчили про істотне покращення його платоспроможності після визначення судом розміру аліментів. Сам факт придбання транспортних засобів за відсутності інших доказів зміни матеріального стану відповідача не є достатньою підставою для збільшення розміру аліментів.

Таким чином у справі не встановлено обставин, які б свідчили про істотну зміну матеріального стану відповідача або про виникнення у нього можливості сплачувати аліменти у більшому розмірі, так само як і не доведено, що фактичні витрати позивачки на утримання дитини перевищують розмір отримуваних нею аліментів та обумовлюють необхідність зміни визначеного судом способу їх стягнення.

За таких обставин правові підстави для збільшення розміру аліментів відсутні, у зв`язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Водночас колегія суддів звертає увагу позивачки на те, що вона не позбавлена права звернутися до суду в установленому законом порядку з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 05 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 29 жовтня 2026 року.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: М.М. Пищида

І.Ю. Ткаченко