Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №185/2353/26 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №185/2353/26

Суддя: Пищида М. М.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8388/26 Справа № 185/2353/26 Суддя у 1-й інстанції - Головін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Пищиди М.М.

суддів: Свистунової О.В., Ткаченко І.Ю.

за участю секретаря судового засідання – Літвінова І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання при виконанні трудових обов`язків.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він протягом тривалого часу працював у шкідливих умовах на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», що призвело до виникнення професійних захворювань. Він відчуває постійний біль, задишку, обмеження рухливості, погіршення слуху, психологічний дискомфорт, що призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків та необхідності додаткових зусиль для організації життя. 09 червня 2016 року позивача було звільнено. Згідно з довідкою Медико-соціальної експертної комісії від 19 жовтня 2016 року серії 12 ААА № 042687 позивачу первино визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60%, з яких: 45% - радикулопатія, дефартрози; 10% - хронічне обструктивне захворювання легень; 5% - нейросенсорна приглухуватість. Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №153/25/1794/В від 14.11.2025 року позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності та 60% втрати працездатності через професійне захворювання.

Позивач вважає, що за таких обставин відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду, оскільки він втратив здоров`я саме з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці.

Враховуючи зазначене, позивач оцінює моральну шкоду в сумі 245 000 грн, виходячи з глибини фізичних та душевних страждань, яку просить стягнути з відповідача.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2026 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 60 000.00 грн.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

В задоволенні іншої частини позову – відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду змінити, збільшивши моральну шкоду до 245 000 грн, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу з 20 лютого 1991 року по 29 травня 1991 року; з 05 червня 1993 року по 28 квітня 1996 року; 04 червня 1996 року по 09 червня 2016 року працював у різних структурних підрозділах на різних посадах у ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». 09 червня 2016 року його було звільнено. За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічне професійне захворювання. Відповідно до п.7 акту розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4 від 28 вересня 2016 року року (копія додається), затвердженого Начальником Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області встановлено наявність у позивача професійних захворювань: 1. Радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 і шийна С6, С7 з вираженими порушеннями біомеханіки хребта, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, виражений перифкричний нейросудинний синдром, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді двобічного плечолопаткового періапртрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ першого-другого ступеня) та колінних суглобів ( ПФ другого ст.). 2. Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група «А». Легенева недостатність першого-другого ступеня; 3. Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху). П. 16 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту, не постійне використання ЗІЗ.

Згідно п. 17 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: Хімічні фактори: вміст пилу з вмістом SiO2 кристалічного 15,0% в повітрі робочої зони в 39,1 раз перевищує ГДК (фактичне значення 78,2 мг/м3, при нормативному - 2 мг/м3) по СанПин 4617-88 «Предельно допустимые концентрации (ПДК) вредных веществ в воздухе рабочей зоны». Фізичні фактори: Еквівалентний рівень шуму перевищує нормативний на 12 дБА (фактичне значення 92 дБА, при нормативному – 80 ДБА) по ДСН 3.3.6.037-99; Вібрація: еквівалентний скорегований рівень віброшвидкості перевищує на 5дБ (фактичне значення 117дБ при нормативному 112 дБ); освітленість (коефіцієнт природного освітлення) - природнє освітлення відсутнє, при нормі 20,6; температура повітря вище нормативних параметрів на 0,9 °С (фактичне значення 24,9°С, при нормативному - 21,0-24,0°С мг/м3), відносна вологість повітря 93,2%, при нормі - 75% по ДСН 3.3.6.042-99, ДСП 3.3.1.095-2002. Важкість праці: зовнішнє фізичне динамічне навантаження при загальному навантаженні (за участю м`язів рук, тулуба, ніг) 45043 кг/м, при нормі до 44000кг/м; маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну 43,85кг, при нормі до 30 кг; величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладанні зусиль двома руками 74300 кг/с, при нормі до 70000кг/с; перебування в незручній та/або фіксованій позі 8,3% часу зміни, перебування у вимушеній позі (на колінах, навпочіки тощо) - 52,8% часу зміни, при нормі - вільна зручна поза. Напруженість праці: тривалість зосередження уваги (в % від часу зміни) — 100% часу зміни, при нормі 51-75% часу зміни; навантаження на слуховий аналізатор (при виробничій необхідності сприйняття мови чи диференційованих сигналів) - розбірливість слів та сигналів від 50% до 70%, при нормі - від 90% до 70%), ступінь відповідальності за результат своєї діяльності, значущість помилки - є відповідальним за функціональну якість кінцевої роботи, завдання, при нормі - є відповідальним за виконання допоміжних робіт; ступінь ризику для власного життя - вірогідний (норма - виключений); ступінь відповідальності за безпеку інших осіб - є відповідальним за безпеку (норма- виключена), нерегулярна змінність з роботою в нічний час (норма - однозмінна робота без нічної зміни).

Згідно з довідкою Медико-соціальної експертної комісії від 19 жовтня 2016 року серії 12 ААА № 042687 позивачу первино визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60%, з яких: 45% - радикулопатія, дефартрози; 10% - хронічне обструктивне захворювання легень; 5% - нейросенсорна приглухуватість.

Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №153/25/1794/В від 14.11.2025 року позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності та 60% втрати працездатності через професійне захворювання.

Позивач має скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування, що підтверджується випискою із медичної карти від 01 вересня 2025 року, випискою із медичної карти від 19 вересня 2025 року, випискою із медичної карти від 12 грудня 2025 року. Відповідно до виписки із медичної карти від 12 грудня 2025 року позивач має скарги на стійкий виражений біль у попереково-крижовому та шийному відділі хребта з іррадіацією в нижні кінцівки, обмеження рухів в попереку, порушення ходи. У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність спричинення позивачу моральної шкоди, провини відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв`язок між винними діями відповідача та настанням у позивача негативних наслідків – стійкої втрати професійної працездатності у загальному розмірі 60 %. Враховуючи обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили, суд стягнув компенсацію спричиненої позивачу моральної шкоди у розмірі 60 000 грн.

Однак, апеляційний суд не може в повній мірі погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

В п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Позивачу встановлено 60 % втрати професійної працездатності.

Виходячи із наведених вище обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.

Разом з тим, при визначені розміру компенсації позивачу моральної шкоди, спричиненої втратою здоров`я, в результаті нещасного випадку на виробництві, суд апеляційної інстанції, враховуючи ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили, вважає за необхідне збільшити моральну шкоду з 60 000 грн до 120 000 грн.

Визначений розмір не призведе до збагачення позивача та не поставить відповідача у скрутне матеріальне становище.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2026 року змінити в частині розміру суми відшкодування моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 , збільшивши її з 60 000 грн до 120 000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 29 жовтня 2026 року.

Судді

Оригінал: reyestr.court.gov.ua