Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №159/3128/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 159/3128/26Головуючий у 1 інстанції: Окостень І. В.

Провадження № 22-ц/802/1400/26 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Киці С. І.,

секретар судового засідання Черняк О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 , поданою від його імені представником ОСОБА_2 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 серпня 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Санфорд Капітал» звернулося до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовано тим, що 27.05.2019 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» і відповідачем ОСОБА_1 було укладено в електронній формі заяву-договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» № 014-RO-82-30207702, за умовами якого банк надав кредит у розмірі 52 300 грн строком на 72 місяці, з фіксованою процентною ставкою за користування кредитом 35,3 % річних, зі сплатою щомісячного ануїтентного платежу згідно графіка.

Відповідач припинив виконувати взяті на себе договірні зобов`язання та здійснювати щомісячне погашення кредитної заборгованості, унаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 111 791,16 грн, з яких: 45 354,64 грн – заборгованість по основному боргу та 66 436,52 грн – заборгованість по процентах.

Позивач набув права вимоги до відповідача на підставі договорів про відступлення права вимоги, що укладені 09.04.2020 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» і ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» та 07.10.2025 між ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» і ТОВ «Санфорд Капітал».

Ураховуючи наведене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 014-RO-82-30207702 у розмірі 111 791,16 грн, а також відшкодувати понесені судові витрати: 2 662,40 грн судового збору та 11 200 грн на правничу допомогу.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 серпня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» заборгованість за кредитним договором № 014-RO-82-3020702 від 27.05.2019 в сумі 103 868,59 грн з яких: 45 354,64 грн – тіло кредиту, 58 513,95 грн – проценти за користування кредитом.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» 2 473,72 грн судового збору та 4 000 грн витрат на правничу допомогу.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 від імені відповідача ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове – про відмову в позові та відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Вважає, що фактично суд першої інстанції не усунув недоліки доказування позивача, а замінив відсутні докази власними припущеннями, що у своїй сукупності призвело до неправильного вирішення справи.

Зауважив, що заява-договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту не містить підпису відповідача. Підписання одноразовим ідентифікатором паспорта споживчого кредиту та заяви про страхування саме по собі не свідчить про застосування цього ж ідентифікатора до іншого електронного документа – заяви-договору. Позивач повинен був довести не абстрактне використання відповідачем ідентифікатора у певний день, а те, що ідентифікатор був застосований саме до електронних даних, які становили зміст кредитного договору, а таких доказів не надано.

Паспорт споживчого кредиту підтверджує переддоговірне інформування споживача, але саме по собі не підтверджує укладення кредитного договору.

Судом використано поняття «пакет документів», до якого нібито входив кредитний договір, проте жодного доказу існування такого єдиного електронного об`єкта матеріали справи не містять. Вважає, що «пакет документів» є невстановленою доказами обставиною, а констатацією, сформованою самим судом для пояснення відсутності підпису відповідача на кредитному договорі.

Вважає, що суд помилково використав факт отримання коштів для усунення відсутності доказу підписання кредитного договору. Факт отримання позичальником коштів не звільняє позивача від обов`язку довести, які саме договірні умови були погоджені відповідачем і в якій передбаченій законом формі. Фактична поведінка сторін може оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами, однак вона не дозволяє приписати стороні волевиявлення щодо умов документа, підписання якого належними доказами не підтверджено.

Позивач повинен був довести, а суд – перевірити безперервний ланцюг переходу права вимоги за кредитним договором у цій справі. Договір № 114/2-31-А від 09.04.2020 мав рамковий характер та не означав автоматичного переходу всіх можливих прав вимоги вже у момент його укладення. Відповідач також вважає, що він не зобов`язаний доводити негативний факт того, що право вимоги до позивача не перейшло.

Суд зменшив заявлену суму процентів, при цьому не обґрунтував застосування ним власної формули розрахунку, а також обмежився формальним використанням кінцевої дати договору, не здійснивши повної перевірки відповідних обставин.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 26 жовтня 2026 року подані позивачем ТОВ «Санфорд Капітал» відзив на апеляційну скаргу відповідача та додаткові письмові пояснення у цій справі залишено без розгляду.

Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, учасники справи у призначене на 11 год 00 хв 26.10.2026 судове засідання не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У цій справі – це 29 жовтня 2026 року.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.

Судом встановлено, що 09.04.2020 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-31-F, відповідно до умов якого первісний кредитор передав (відступив), а новий кредитор прийняв за плату належні первісному кредитору права вимоги до боржників, визначених у реєстрах боржників. До цього договору сторонами укладалися додаткові угоди, якими вносилися зміни до окремих умов договору. Виконання ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» обов`язку щодо оплати відступлених прав вимоги підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних інструкцій.

У витязі з реєстру боржників зазначено про набуття новим кредитором права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №014-RO-82-30207702 від 27.05.2019, сума боргу 50 845,5 грн, з яких 45 354 грн тіло, 5 490,92 грн відсотки.

11.09.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» та ТОВ «Санфорд Капітал» укладено попередній договір відступлення права вимоги № 11/09/2025, відповідно до умов якого сторони зобов`язалися до 30.09.2025 укласти основний договір відступлення права вимоги. Предметом майбутнього договору визначено відступлення ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» на користь ТОВ «Санфорд Капітал» прав вимоги до боржників за кредитними договорами, укладеними з АТ «Райффайзен Банк Аваль», які належали первісному кредитору на підставі договору відступлення права вимоги № 114/2-31-F від 09.04.2020. Попереднім договором сторони погодили істотні умови майбутнього договору, зокрема його предмет, порядок визначення боржників, права вимоги до яких підлягали відступленню, порядок переходу права вимоги, загальну вартість прав вимоги, порядок її оплати. На підтвердження виконання умов попереднього договору відступлення права вимоги № 11/09/2025 до позову долучено копії платіжних інструкцій.

07.10.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» і ТОВ «Санфорд Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 1-07/10. Відповідно до пункту 2.1 цього договору первісний кредитор відступив, а новий кредитор прийняв за плату належні первісному кредитору права вимоги до боржників, визначених у реєстрі боржників.

Згідно з витягом з реєстру боржників позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014-RO-82-30207702 від 27.05.2019 на загальну суму боргу 111 791,16 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, сформованої 26.11.2021 АТ «Райффайзен Банк Аваль», станом на цю дату за укладеним з відповідачем кредитним договором № 014-RO-82-30207702 від 27.05.2019 наявна заборгованість: 45 354,64 грн тіло, 5 490,92 грн відсотки.

У подальшому ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» продовжило нарахування відсотків за кредитом і станом на 07.10.2025 сума боргу склала 111 791,16 грн, з яких 45 354,64 грн основний борг.

Згідно з випискою по рахунку та розрахунків заборгованості відповідач вніс останній платіж на погашення кредиту 28.09.2021, після чого заборгованість за тілом кредиту склала 45 354,64 грн.

Позивачем заявлено до стягнення проценти, нараховані до 07.10.2025 в сумі 66 436,52 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, виходив з того, що за змістом положень ст. 1049 і ст. 1050 ЦК України нарахування передбачених договором процентів за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Оскільки строк кредитування сторонами кредитного договору № 014-RO-82-30207702 від 27.05.2019 встановлений у 72 місяці, тому правомірне нарахування процентів обмежене датою 27.05.2025.

Сума процентів у межах строку кредитування на залишок простроченого тіла складає 58 513,95 грн (45 354,64 грн х 35,30% х 1334 днів:365). У зв`язку із цим, загальний борг відповідача за кредитним договором становить 103 868,59 грн.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом (ст.610, 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ст.11,12 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід`ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи встановлено, що без ознайомлення з правилами надання коштів у кредит, подальше укладення електронних договорів кредиту на сайті є неможливим (п. 4.2 Договору). Даний висновок відповідає змісту постанови Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронних цифрових підписів сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

За таких підстав суд апеляційної інстанції вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства між АТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір, невід`ємними частинами якого є графік платежів та паспорт споживчого кредиту, що підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором 1532629 27.05.2019 о 09 год 53 хв, а також заява № 014-RO-82-3027702 від 27.05.2019 на приєднання до договору добровільного страхування життя № РБ1702 від 15.03.2019, що підписаний таким же шляхом, таким же ідентифікатором, у той же час.

Отже, ОСОБА_1 через особистий кабінет на вебсайті АТ «Райффайзен Банк Аваль» подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого йому було надіслано за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді коду, який відповідач і використав для підтвердження підписання кредитного договору (заяви-договору разом із додатком № 1 та заявою на приєднання до договору добровільного страхування життя).

Відповідач самостійно вказав у заяві-договорі та заяві про приєднання відомі лише йому персональні дані (реквізити ID-картки, ідентифікаційний код, реквізити належної йому платіжної картки), під час розгляду справи не зазначав про неправомірне, без його відома використання третіми особами його персональних даних тощо, що виключає доводи апеляційної скарги про те, що ним (відповідачем) не підписано договір та не погоджено його зміст.

Крім того, відповідач не заперечував щодо стверджуваного позивачем факту зарахування на його платіжну картку кредитних коштів у сумі, що визначена договором. Подані позивачем виписка по рахунку, розрахунок заборгованості за договором, витяги з реєстрів передач прав вимоги за договором узгоджуються між собою в частині суми виданого (тіла) кредиту, що в сукупності підтверджує виконання банком покладеного на нього обов`язку з видачі кредиту.

Відповідач неодноразово упродовж періоду з 01.07.2019 по 28.09.2021 здійснював погашення заборгованості, що свідчить про часткове виконання ним договору, умови якого він узгодив. Станом на 28.09.2021 і надалі розмір заборгованості за тілом кредиту складала 45 354,64 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У ч. 1 ст. 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

АТ «Райффайзен Банк Аваль» і ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» 09.04.2020 уклали Договір відступлення права вимоги № 114/2-31-F.

Відповідно до п. 2.1 Договору відступлення передбачено, що на умовах та в порядку, встановленому цим Договором та відповідно до ст. 512-519 ЦК України, первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату належні йому права вимоги, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказані у Реєстрах боржників.

Згідно з умовами розділу 1 Договору відступлення датою відступлення прав вимоги є дата підписання сторонами відповідного Реєстру(ів) боржників, з якої до нового кредитора переходять відповідні права вимоги. Зазначена дата не може передувати даті повного виконання новим кредитором обов`язку сплатити первісному кредитору вартості прав вимоги щодо відповідного Реєстру боржників, у порядку, передбаченому п. 3.3 цього Договору.

Згідно з п. 2.3.1 Договору первісний кредитор відповідно до критеріїв, визначених у Додатку № 1 до Договору формує конкретний Портфель Заборгованості станом на останній день попереднього місяця та повідомляє про його формування та готовність до продажу Нового кредитора шляхом направлення йому письмового повідомлення до 15 числа поточного місяця способом, передбаченим п. 8.7. Договору. В повідомленні (в т.ч. в додатку до нього) зазначається загальна кількість Прав Вимоги, загальна вартість сформованого Портфеля Заборгованості, дата формування Портфеля заборгованості та характеристики Портфеля Заборгованості відповідно до форми згідно додатку № 2 до Договору.

Відповідно до п. 2.3.2 протягом 5 банківських днів з дати отримання зазначеного в п. 2.3.1 Договору повідомлення від Первісного кредитора Новий кредитор зобов`язаний сплатити Первісному кредитору в порядку, передбаченому статтею 3 Договору, вказану в повідомленні загальну вартість сформованого Портфеля Заборгованості, яка визначається як сумарний розмір фіксованої Одиничної ціни кожного Права Вимоги (визначається відповідно п. 3.2. Договору), що входять до Портфеля Заборгованості.

Пунктом 2.3.3 передбачено, що первісний кредитор не пізніше 5 робочих днів з дати отримання від Нового кредитора коштів у розмірі загальної вартості Прав Вимоги сформованого Портфеля Заборгованості згідно з п. 3.2 Договору готує та направляє на підписання Новому кредитору в письмовій (та одночасно електронній згідно умов п. 8.8. Договору) формі Реєстр Боржників, яким фіксується відступлення Прав Вимоги за сформованим Портфелем Заборгованості. Новий кредитор в цей же день підписує Реєстр Боржників, проставляє печатку та повертає його Первісному кредитору. Дата підписання Реєстру Боржників відповідає Даті відступлення прав.

Згідно з п. 2.2 за цим Договором здійснюється відступлення Прав Вимоги щодо Портфелів Заборгованості, сформованих Первісним кредитором за власним рішенням та визначеною ним періодичністю у відповідності до критеріїв, визначених у Додатку 1 до Договору в межах загальної суми (без урахування пені) за всіма Портфелями Заборгованості 120 000 000 грн.

25.09.2020 АТ «Райффайзен Банк Аваль» і ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» підписали Додаткову угоду № 2 до Договору відступлення права вимоги № 114/2-31-F, відповідно до п. 2 якої сторони погодили змінити п. 7.2. Договору та викласти його в наступній редакції: « п. 7.2. Договір діє до 09 жовтня 2021 року (включно), однак у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань за Договором.», а 08.10.2021 Додаткову угоду № 5 до Договору відступлення права вимоги № 114/2-31-F, відповідно до пунктів 1, 2 якої «за взаємною згодою Сторони вирішили продовжити термін дії Договору на 6 місяців та відповідно внести зміни до п. 7.2. Договору виклавши його в наступній редакції: « п. 7.2. Договір діє до 09 квітня 2022 року (включно), однак у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань за Договором.». Внести зміни до п. 2.2. Договору, виклавши його в наступній редакції: «п. 2.2. За цим Договором здійснюється відступлення Прав Вимоги щодо Портфелів Заборгованості, сформованих Первісним кредитором за власним рішенням та визначеною ним періодичністю у відповідності до критеріїв, визначених у Додатку 1 до Договору».

Позивач на підтвердження сплати вартості прав вимоги новим кредитором первісному надав платіжну інструкцію № 1 від 18.08.2020, платіжну інструкцію № 6 від 19.10.2020, платіжні інструкції № 36 та 284 від 28.10.2020, платіжну інструкцію № 41 від 05.11.2020, платіжну інструкцію № 55 від 09.11.2020, платіжну інструкцію № 299 та 300 від 10.11.2020, платіжні інструкції № 14, 16 від 15.12.2020, платіжну інструкцію № 353 від 16.12.2020, платіжну інструкцію № 66 та квитанцію про виконання платіжної інструкції від 25.01.2021, платіжну інструкцію № 787 від 20.10.2021, платіжні інструкції № 841 та 842 від 24.11.2021, платіжне доручення № 6 від 25.11.2021, платіжні інструкції № 846, 847 та 849 від 26.11.2021, платіжну інструкцію № 15 від 22.02.2022, де в призначенні платежу вказано: оплата портфелю згідно договору № 114/2-31-F від 09.04.2020. Загальна сума коштів, сплачених на підставі вказаних платіжних документів 22 000 205,15 грн.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 29.11.2021 до Договору відступлення права вимоги № 114/2-31-F від 09.04.2020 первісний кредитор передав ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014-RO-82-30207702 від 27.05.2019 в загальній сумі 50 845,56 грн. Зазначений витяг містить дані боржника, номер кредитного договору, дату видачі кредиту та суму заборгованості за основною сумою і відсотками станом на 29.11.2021. На документі наявний підпис директора ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» Сердюк Л.Ю. та відбиток печатки фінансової компанії.

ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» і ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» 11.09.2025 уклали Попередній договір відступлення права вимоги № 11/09/2025, яким сторони зобов`язались до 30.09.2025 включно укласти Договір відступлення прав вимоги (надалі Основний договір), предметом якого є відступлення первісним кредитором на користь нового кредитора прав вимоги боржників, які виникли на підставі кредитних договорів, укладених між боржниками та АТ «Райффайзен Банк Аваль», які належать первісному кредитору на підставі Договору про відступлення прав вимоги № 114/2-31-F від 09.04.2020.

ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» і ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» 07.10.2025 уклали Договір відступлення права вимоги № 1-07/10.

Відповідно до п. 2.1 Договору відступлення передбачено, що на умовах та в порядку, встановленому цим Договором, та відповідно до ст. 512-519 ЦК України первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату належні йому права вимоги, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрах боржників.

Згідно з умовами розділу 1 Договору відступлення датою відступлення прав вимоги є дата підписання сторонами відповідного Реєстру(ів) боржників, з якої до нового кредитора переходять відповідні права вимоги. Зазначена дата не може передувати даті повного виконання новим кредитором обов`язку сплатити первісному кредитору вартість прав вимоги щодо Реєстру боржників у порядку, передбаченому п. 3.2 цього Договору.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 07.10.2025 до Договору відступлення права вимоги № 1-07/10 від 07.10.2025 ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» передав ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014-RO-82-30207702 від 27.05.2019 в загальній сумі 111 791,16 грн.

На підтвердження переходу прав вимог за кредитним договором позивач надав Акт приймання-передачі документів від 07.10.2025 до Договору про відступлення права вимоги № 1-07/10 від 07.10.2025 та платіжні інструкції № 1 від 11.09.2025, призначення платежу: згідно з попереднім договором відступлення права вимоги № 11/09/2025 за права вимоги до боржників, які належать первісному кредитору на підставі Договору про відступлення прав вимоги № 114/2-31-F від 09.04.2020, № 2 від 07.10.2025, призначення платежу: згідно з договором відступлення права вимоги № 1-07/10 за права вимоги до боржників, які належать первісному кредитору на підставі Договору про відступлення прав вимоги № 114/2-31-F від 09.04.2020.

З досліджених вище зазначених доказів встановлено, що право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014-RO-82-30207702 від 27.05.2019 у визначений законом спосіб перейшло до позивача, і він має право на звернення до суду з цим позовом. Доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться виключно до тверджень відповідача про протилежне, без підтвердження належними та допустимими доказами, а тому колегія суддів їх відхиляє.

За змістом ст. ст. 1048, 1054 ЦК України право кредитодавця на нарахування передбачених договором процентів за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, оскільки за межами цього строку діє інший вид правовідносин - прострочення виконання зобов`язання, де застосуванню підлягають положення ст.625 ЦК України.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до п. 1.2.2 кредитного договору № 014-RO-82-30207702 від 27.05.2019 строк кредитування становить 72 місяці, а датою повернення кредиту визначено 27.05.2025.

Згідно з умовами договору продовження строку користування кредитом не є автоматичним та можливе лише за наявності відповідної пропозиції кредитодавця і вчинення позичальником дій, спрямованих на погодження такої пролонгації, зокрема сплати передбаченої договором комісії.

Водночас матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що після укладення договору сторони досягли згоди щодо продовження строку кредитування, що позивачем було акцептовано пропозицію про пролонгацію кредиту, а також доказів сплати комісії за продовження строку користування кредитом чи вчинення інших дій, які відповідно до умов договору свідчили б про його пролонгацію.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку, що строк користування кредитом закінчився 27.05.2025, а підстави вважати його продовженим відсутні.

Відтак нарахування процентів за користування кредитом після закінчення встановленого договором строку кредитування не ґрунтується на належних доказах погодженого сторонами продовження строку дії кредитного договору.

Зазначені правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 «До того ж, позивачем не надано доказів звернення позичальника за продовженням строку користування кредитом у будь-який спосіб, чи то визначений Договором, чи законом. Тому, у позикодавця виникло право нарахування процентів за Договором тільки у межах строку його дії, тобто до 11.02.2024 р.».

Таких же висновків дійшов Верховний Суд у правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, де зазначив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до з ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, враховуючи наведене, підстави для нарахування та сплати відсотків за період поза межами кредитного договору, відсутні. Розрахувати відсотки необхідно в межах строку дії договору, тобто за 72 місяці, починаючи з 27.05.2019 по 27.05.2025, розмір яких складає 58 513,95 грн (45 354,64 грн* 35,30% річних * 72 місяці), що узгоджується із розрахунком заборгованості до вказаного кредитного договору.

Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором на загальну суму 103 868,59, яка складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту 45 354,64 грн, простроченої заборгованості за сумою відсотків 58 513,95. В іншій частині позову правомірно та обґрунтовано відмовлено.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на об`єктивно встановлених фактичних обставинах справи, яким судом надано належну правову оцінку, правильно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування рішення суду, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 268 ч. ч. 4, 5, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , подану від його імені представником ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий – суддя

Судді