Вирок від 29 жовтня 2026 р. у справі №759/13014/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/13014/26 пр. № 1-кп/759/1338/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

при секретарях: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду із застосуванням процедури дистанційного провадження (відеоконференцзв`язку) кримінальне провадження ЄРДР № 12025100080003656 від 22 грудня 2025 року за обвинувальним актом стосовно

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в АР Крим, українця, гр-на України, освіта повна середня, не одружений, офіційно не працює, ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , не судимий, -

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України,

сторони провадження: прокурори ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинувачений та цивільний відповідач - ОСОБА_7 , захисник - ОСОБА_8 ; інші учасники провадження: потерпіла - неповнолітня ОСОБА_9 , її законний представник та цивільний позивач - ОСОБА_10 ; представник неповнолітньої потерпілої та її законного представника, цивільного позивача - ОСОБА_11 ,

В С Т А Н О В И В:

1. Обвинувачення, яке суд вважає доведеним за результатом судового розгляду.

У грудні 2025 року ОСОБА_7 за невстановлених обставин за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем познайомився із малолітньою на той час ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка не досягла чотирнадцяти років.

Надалі, 21 грудня 2025 року, у денну пору доби, ОСОБА_7 під час листування з ОСОБА_12 запропонував їй зустрітися з метою прогулятися містом, на що вона погодилася. Приблизно о 16 год. 30 хв. того ж дня ОСОБА_7 зустрівся із ОСОБА_12 поблизу станції метро «Шулявська» в м. Києві та запропонував їй проїхати до станції метро «Академмістечко», де продовжити прогулянку, на що вона знову ж погодилася.

Цього ж дня, приблизно о 17 год. 30 хв., за ініціативи ОСОБА_13 під час спілкування на довільні теми вони разом пішли до недобудови за адресою: м. Київ, площа Святошинська, 1, в якій піднялися на 15-й поверх для огляду краєвиду, де під час обоюдних поцілунків та обіймів у ОСОБА_13 з метою задоволення власної статевої пристрасті виник злочинний умисел, спрямований на вчинення дій стосовно ОСОБА_12 , яка не досягла чотирнадцяти років, сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в її тіло з використанням геніталій. З цією метою, приблизно о 18 год. 00 хв., продовжуючи перебувати у вказаній недобудові, ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто, діючи з прямим умислом, переконавшись у відсутності сторонніх осіб, враховуючи особистісну та вікову слухняність малолітньої дівчинки, яка не чинила опору, зняв свій нижній одяг та вчинив із ОСОБА_12 , яка не досягла чотирнадцяти років, дії сексуального характеру, які пов`язані із вагінальним проникненням у її тіло з використанням геніталій, незалежно від її добровільної згоди.

2. Правова позиція щодо пред`явленого обвинувачення сторони захисту.

Обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у висунутому звинуваченні визнав частково, зокрема, категорично заперечував застосування зі свого боку будь-якого насильства стосовно потерпілої, наполягаючи на тому, що остання вступила з ним у статевий зв`язок за своєю добровільною згодою, також заявив про свою помилку щодо віку потерпілої, яка виглядала як особа віком старше 16 років - ця обставина вплинула на мотиви його поведінки, яку все рівно засуджує. В іншій частині - фактичні обставини вчинення злочину не оспорював та визнав свою винуватість.

Захисник просив суд застосувати до обвинуваченого належну правову процедуру, перекваліфікувати дії обвинуваченого на ч. 1 ст. 155 КК України, суворо його не карати через молодий вік та правову позицію в суді, наполягав на тому, що не здобуто і суду не надано допустимих доказів винуватості обвинуваченого у вчиненні будь-якого насильства (ані фізичного, ані психічного) щодо потерпілої під час вчинення щодо неї дій сексуального характеру, а щодо віку потерпілої обвинувачений добросовісно помилявся.

3. Правова позиція щодо пред`явленого обвинувачення сторони обвинувачення.

Прокурор вважав висунуте ОСОБА_14 обвинувачення за ч. 4 ст. 152 КК України доведеним у повному обсязі, додатково акцентуючи увагу на застосованому ОСОБА_15 насильстві стосовно малолітньої потерпілої під час вчинення злочину з метою подолання її опору. Так, прокурор додатково наполягав на тому, що приблизно о 17 год. 30 хв., за ініціативи ОСОБА_13 , саме під приводом спілкування на довільні теми, він разом з потерпілою пішли до вказаної недобудови та піднялися на 15-й поверх. У подальшому, ОСОБА_7 , користуючись своєю фізичною перевагою над потерпілою, зняв свій нижній одяг та схопив її руками, подолавши таким чином її опір. На далі, діючи цілеспрямовано та рішуче, зняв своїми руками з ОСОБА_12 , яка не досягла чотирнадцяти років, джинси та труси і вчинив із нею описані дії сексуального характеру.

В обґрунтування винуватості ОСОБА_13 у вчиненні поставленого йому у провину злочину саме за вказаних обставин, прокурор посилався на подані докази, які були безпосередньо досліджені судом, послався і на показання обвинуваченого, який визнав факт вчинення із малолітньою потерпілою описаних дій сексуального характеру.

Під час судових дебатів прокурор вважав подані докази достатніми для того, щоб критично оцінити захисну версію обвинуваченого про незастосування щодо потерпілої насильства, її згоду на вчинення дій щодо неї сексуального характеру та нібито помилки обвинуваченого щодо її віку, а також достатніми для доведення поза розумним сумнівом його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, в повному обсязі висунутого обвинувачення, просив призначити обвинуваченому реальне покарання, пов`язане з ізоляцією від суспільства.

4. Правова позиція щодо пред`явленого обвинувачення потерпілої та її представників.

Потерпіла ОСОБА_12 через свій емоційний стан не змогла висловити свою правову позицію у справі. Представник неповнолітньої потерпілої та її законного представника вважав за можливе завершити судовий розгляд та провести судові дебати у їх відсутність, підтримав правову позицію прокурора, вважаючи, що мав місце факт вчинення дій сексуального характеру без згоди малолітньої та під примусом з боку обвинуваченого, просив суд врахувати викладені ними обставини злочину, задовольнивши цивільний позов про відшкодування моральної та матеріальної шкоди у повному обсязі.

5. Оцінка поданих сторонами доказів судом та мотиви, з яких суд відкинув окремі докази обвинувачення.

5.1. Суд повно, всебічно та неупереджено дослідивши всі обставини даного провадження, об`єктивно та за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на такому дослідженні, оцінивши кожний поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов наступних висновків.

5.2. Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 дав показання, які за своїм змістом повністю відповідають викладеним обставинам вчинення ним злочину, які суд вважав доведеними, пояснивши, що 20 грудня 2025 року він через соціальні мережі познайомився із малолітньою на той час ОСОБА_16 , якій він запропонував зустрітися наступного дня з метою проведення особистого дозвілля, на що остання погодилася. 21 грудня 2025 року, приблизно о 16 год. 30 хв., за домовленістю між ними він зустрів ОСОБА_17 поблизу станції метро «Шулявська» та на його пропозицію вони проїхали до станції метро «Академмістечко», вийшовши з якої продовжили прогулянку, при цьому спілкувалися на різні теми, ОСОБА_17 розповідала про своє життя, але інтимні питання, її вік вони не обговорювали, йшли тримаючись за руки, обіймалися, ніякого спротиву вона не чинила, також він помітив, що ОСОБА_17 була у стані алкогольного сп`яніння (відчувався запах алкоголю з порожнини рота, була невпевнена хода), але над цим він не замислювався.

Як далі показав ОСОБА_19, приблизно о 17 год. 30 хв. того ж дня, знову ж таки за його ініціативи вони разом пішли до недобудови на Святошинській площі, в якій стали підніматися на поверх з тим, щоб оглянути місто зверху. Так вони піднялися на 15-й поверх, де під час обіймів та обоюдних поцілунків він за згоди потерпілої вчинив із нею дії сексуального характеру, які пов`язані із вагінальним проникненням у її тіло з використанням геніталій. Після цього ОСОБА_17 поводилася дивно, телефонувала своєму хлопцеві, одночасно каталася по підлозі, чим забруднила одяг, він її заспокоював, а згодом на її прохання провів до станції метро, після чого вони розійшлися.

Як також уточнив обвинувачений на запитання сторін: - з ОСОБА_17 в нього відразу виниклі довірливі стосунки, ще перед зустріччю вона за власною ініціативою надіслала йому свої фото інтимного характеру, хоча він її про це не просив і сам такі фото їй не надсилав; - перед зустріччю з ОСОБА_17 та під час її самої про інтимний зв`язок з нею не думав, доки не почалися поцілунки та обійми, у статеві зносини він вступив з нею за її виключно добровільної згоди - він запропонував, вона відразу погодилася, він не бажав їй завдати шкоди, жодного насилля, примусу чи погроз до неї не застосовував та не висловлював, тобто ні в який спосіб не тиснув на неї під час прийняття рішення, все відбулося природно, він також не вчиняв дій, які могли б бути помилково сприйняті ОСОБА_17 як вимога діяти так, а не інакше; - коментуючи виявлені на тілі малолітньої потерпілої тілесні ушкодження, пояснив, що на шиї в ОСОБА_17 , як і в нього були сліди від їх обопільних поцілунків, які запропонувала зробити саме ОСОБА_17 , порізів на руках в неї він не бачив, синці на колінах в неї могли залишитися від її розташування на бетонній підлозі під час сексуального контакту з нею, синець на її голові міг бути наслідком її катання по підлозі під час телефонного дзвінку другу, коли він, обвинувачений, намагався її заспокоїти; - що ж стосується розмов ОСОБА_17 з другом про стрибок з 15 поверху, то це, як уточнив обвинувачений, був невдалий жарт, він навпаки задля її безпеки супроводжував її до станції метро після того, що між ними сталося.

5.3. Допитана у судовому засіданні (дистанційно, шляхом відеоконференції з іншого приміщення) за правилами допиту свідка законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_12 - її матір ОСОБА_18 показала, що зі слів її доньки ОСОБА_17 їй відомо, що 21 грудня 2025 року вона, проводячи власне дозвілля, вжила спиртні напої з подружкою, після чого остання провела ОСОБА_17 до метро, де полишила у нетверезому стані. Коли донька перебувала біля входу на станцію метро (сиділа під колоною), до неї підійшов раніше невідомий ОСОБА_19 та скориставшись її станом схопив (акцентовано поза її волею) під руку і повів у метро. Після цього вони разом доїхали до станції «Академмістечко», з якої ОСОБА_19 завів доньку поза її волею в недобудову і зґвалтував на верхніх поверхах. Донька телефонувала своєму другові та просила, щоб той знайшов її тіло як ОСОБА_19 скине її з даху недобудови. Згодом донька домовилася з ОСОБА_36 і той відпустив її. Близько 19 год. ОСОБА_17 повернулася до станції метро і почала плакати, до неї підійшла працівниця метрополітену і супроводила її до посту поліції, співробітники якого повідомили батькам про неї. Коли вони, батьки, побачили ОСОБА_17 , вона була у дуже поганому стані, від неї був чутний сильний перегар, її одяг був брудний, а на її тілі лікарями згодом були виявлені побої, синці, садна на голові, колінах та стегні, донька казала, що ґвалтівник хотів її скинути з верхніх поверхів недобудови.

Як вважає законний представник потерпілої, оскільки на лівій руці доньки були виявлені подряпини, а на голові рана - це свідчить про те, що ОСОБА_19 бив її по голові та хотів їй порізати каменем вени на руці.

На запитання сторін провадження законний представник потерпілої також уточнила: - повідомлені нею обставини подій їй відомі виключно зі слів доньки, ОСОБА_17 запевняла, що раніше не знала ОСОБА_37, під час зґвалтування той їй погрожував, а саме хотів після скинути з поверху недобудови, а як погрожував перед чи під час зґвалтування - ОСОБА_17 не повідомила, посилаючись на те, що не пам`ятає; - раніше спиртні напої донька не вживала, шкідливих звичок не мала, була слухняною, 21 грудня 2025 року гуляла з дозволу з обіду, повинна була повернутися додому до 17 год.; - стосунки в неї з донькою добрі, таємниць між ними не було, довіряли одна одній, разом з тим, дійсно, останній рік ОСОБА_17 почала активніше виявляти свою самостійність та захищати свій особистий простір, приховувала від батьків переписку на телефоні у соціальних мережах та, як виявилося, не все розповідала зі свого особистого життя. Також законний представник хоча і наполягала на тому, що цілком довіряє своїй дитині, проте, враховуючи всі обставини, які сталися (ігнорування з боку ОСОБА_17 вчасного повернення додому, вживання спиртних напоїв з подружкою), визнала, що дуже здивована такою поведінкою доньки та не стала прямо виключати можливість того, що ОСОБА_17 могла їй не все розповісти про вказану подію з тим, щоб уникнути осуду з їх, батьків, боку.

За даними свідоцтва про народження НОМЕР_2 , актового запису про народження ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а. 128-130), тобто станом на 21 грудня 2025 року була особою, яка не досягла чотирнадцяти років.

Сторона захисту не оспорювала цих документованих даних.

У судовому засіданні була допитана (дистанційно, шляхом відеоконференції з іншого приміщення - Відділення захисту та соціальної підтримки дітей в процесі правосуддя, які стали свідками або потерпілими у кримінальному провадженні (за моделлю Барнахус ) потерпіла - неповнолітня ОСОБА_21 .

Допит неповнолітньої ОСОБА_12 був проведений за безпосередньої участі її законного представника (матір - ОСОБА_18 ), представника - адвоката ОСОБА_11 та психолога - ОСОБА_22 та відбувався виключно з обмеженого за погодженням із сторонами провадження та представниками потерпілої кола питань, враховуючи психологічні особливості, притаманні малолітньому віку потерпілої на момент вчинення щодо неї протиправних дій, а також правову позицію і самого обвинуваченого, який не оспорював своєї причетності до вчинення із ОСОБА_12 , яка не досягла чотирнадцяти років, дій сексуального характеру, які пов`язані із вагінальним проникненням у її тіло з використанням геніталій.

Так, на запитання сторін в інтерпретації психолога: «Чи примушував тебе ОСОБА_23 ( ОСОБА_7 ) бути разом з ним?» потерпіла ОСОБА_12 кивком голови відповіла «так». На уточнююче запитання сторін в інтерпретації психолога: «У чому виражалося таке примушення з боку ОСОБА_23 - це були погрози, залякування, побиття, застосування фізичної сили чи щось інше?» потерпіла ОСОБА_12 повідомила, що нічого не пам`ятає, одночасно почала нервувати та плакати. Враховуючи збуджений емоційний стан неповнолітньої потерпілої, її відповіді та відсутність інших запитань до неї її допит за погодженням із сторонами провадження та представниками потерпілої був завершений.

Психолог ОСОБА_24 підсумувала, що під час допиту на неповнолітню потерпілу тиску ніхто з учасників провадження не чинив, жестом потерпіла підтвердила, що мало місце її примушення з боку обвинуваченого, проте жодних деталей такого примушення вона не повідомила, посилаючись на те, що подій не пам`ятає, після чого розхвилювалася та почала плакати, що вказує на порушення її емоційного стану. Також психолог уточнила, що відповідь потерпілої «нічого не пам`ятаю» на фоні її збудження може вказувати на своєрідну у такий спосіб захисну реакцію.

Законний представник, коментуючи показання своєї доньки, заявила, що на її тілі були зафіксовані побої, ОСОБА_17 розповідала їй про насильство з боку обвинуваченого, але на камеру не хоче це знов розповідати.

Обвинувачений ОСОБА_7 , коментуючи відповіді потерпілої, стверджував, що остання у такий спосіб намагається уникнути осуду батьків.

Всі показання учасників провадження суд оцінює виключно у взаємозв`язку з іншими доказами у справі, а що стосується дій психолога та її коментарів, то суд вважає їх достатньо фаховими та переконливими.

Як встановлено судом, ОСОБА_24 є досвідченим психологом з вищою освітою, працює за фахом більше 18 років, володіє відповідними навичками та включена до переліку психологів, які можуть долучатися до кримінальних проваджень, а з 2014 року бере участь в психологічному супроводі дітей, які стали свідками або потерпілими у кримінальному провадженні (за моделлю Барнахус), пройшла підготовку для виконання такої ролі та є координатором відділення Барнахус в м. Києві.

Перед початком допиту неповнолітньої суд переконався у тому, що психолог ОСОБА_24 встановила з дитиною довірливі відносини та нею були створені належні умови для проведення допиту останньої у найбільш сприятливому оточенні (дитина не підтримала пропозицію психолога забезпечити присутність матері безпосередньо в «зеленій кімнаті»). Разом з тим, на початку допиту неповнолітня ОСОБА_12 перестала відповідати на установчі запитання психолога і заплакала, що психолог пояснила порушенням у дитини емоційного стану. Вжитими психологом заходами не вдалося повноцінно заспокоїти неповнолітню потерпілу та отримати від неї якомога точнішу і детальнішу інформацію про подію, яка розслідувалася, що було враховано під час прийняття рішення про завершення її допиту.

5.4. Оцінюючи показання обвинуваченого ОСОБА_13 , неповнолітньої потерпілої ОСОБА_12 та її законного представника - ОСОБА_18 між собою, суд звертає увагу на такі обставини.

Показання в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_13 та неповнолітньої потерпілої ОСОБА_12 є безсумнівно належними та допустимими доказами, оскільки вони прямо стосуються обставин, що підлягають доказуванню у межах даного провадження (ст. 85 КПК України), та отримані під час судового розгляду у порядку, встановленому КПК України (ч. 1 ст. 86 КПК України), а щодо неповнолітньої - також з дотриманням спеціальних правил, передбачених ст. ст. 59, 64, ч. 9 ст. 224, ст. ст. 226 та 227 КПК України.

Неповнолітню потерпілу задля уникнення її повторного психологічного травмування через події, які їй довелося пережити, не вдалося повноцінно допитати з поважних причин - порушення її емоційного стану, проте носієм її первинних пояснень є конкретна особа - її законний представник, яка в деталях була допитана під час судового провадження за правилами допиту свідка, відтак сторона обвинувачення не була обмежена у можливості надати суду всі докази обвинувачення.

Враховуючи викладене, показання законного представника потерпілої, які надані нею зі слів своєї доньки, суд оцінює за правилами показань з чужих слів (ст. 97 КПК України), які мають значення для з`ясування обставин справи, а факт їх надання є переконливим та відповідає інтересам неповнолітньої потерпілої, яку не вдалося повноцінно допитати з поважних причин (ч. 2), тому для визнання допустимими таких показань законного представника потерпілої вони мають отримати своє підтвердження іншими доказами, які судом визнані допустимими (ч. 6). Що ж стосується власних оціночних суджень законного представника потерпілої та її висновків щодо наявності тих чи інших фактів, то вони мають бути оцінені за результатами судового розгляду на предмет відсутності ознак припущень.

З цього приводу суд констатує, що виявилися безспірно підтвердженими всіма вказаними особами такі факти: час вчинення злочину (21 грудня 2025 року, близько 18 год.); місце вчинення злочину (15-й поверх недобудови за адресою: м. Київ, площа Святошинська, 1); коло причетних до злочину осіб (обвинувачений ОСОБА_7 та потерпіла ОСОБА_12 , яка не досягла чотирнадцяти років); винуватість обвинуваченого, форма його вини, мотив, мета та спосіб вчинення ним злочину, а саме умисне (з прямим умислом) та з метою задоволення статевої пристрасті вчинення із потерпілою дій сексуального характеру, які пов`язані із вагінальним проникненням у її тіло з використанням геніталій).

Крім того, обома сторонами не оспорювалися події, які передували зустрічі ОСОБА_13 з малолітньою ОСОБА_12 та відбувалися після завершення такої зустрічі.

Зокрема, повідомлені з чужих слів (зі слів доньки) законним представником неповнолітньої потерпілої - ОСОБА_18 відомості про те, що 21 грудня 2025 року ОСОБА_17 спочатку вжила спиртні напої з подружкою, а потім опинилася біля станції метро у нетверезому стані, узгоджуються з показаннями обвинуваченого ОСОБА_13 про те, що він відчув, що ОСОБА_17 прийшла на зустріч у стані сп`яніння.

Повідомлені з чужих слів (зі слів доньки) законним представником неповнолітньої потерпілої - ОСОБА_18 відомості про те, що 21 грудня 2025 року, близько 19 год., ОСОБА_17 повернулася до станції метро, звідки працівники поліції повідомили їм, батькам, про ОСОБА_17 , вони її побачили в дуже поганому стані, від неї був чутний сильний перегар, її одяг був брудний, а згодом її оглянули лікарі на предмет виявлення тілесних ушкоджень, узгоджуються знову ж таки з показаннями обвинуваченого ОСОБА_13 про те, що він відчув, що ОСОБА_17 була у стані сп`яніння, а після вчинення щодо неї дій сексуального характеру поводилася дивно, забруднила свій одяг, коли лягла на бетонну підлогу та переверталася на ній. Факт огляду потерпілої лікарями узгоджується з надалі дослідженою первинною медичною документацією на неї.

Оскільки показання обвинуваченого ОСОБА_38 та законного представника потерпілої з чужих слів в наведеній частині узгоджуються між собою, ними не оспорюються, більш того, як свідчить проведена оцінка інших доказів, підтверджуються іншими допустимими документованими даними, такі показання обвинуваченого ОСОБА_38 належить визнати щирими та достовірними, а показання законного представника з чужих слів - допустимими (ч. ч. 2 та 6 ст. 197 КПК України) та як наслідок також достовірними.

Разом з тим, попри узгоджений та взаємодоповнюючий характер наведених відомостей щодо обставин злочину показання обвинуваченого та законного представника неповнолітньої потерпілої в іншій частині не позбавлені протиріч між собою.

Так, обвинувачений ОСОБА_19 наполягав на тому, що він на момент події 21 грудня 2025 року вже був знайомим з малолітньою ОСОБА_17 , зустрівся з нею за попередньою домовленістю, а не випадково, вони пересувалися містом проводячи спільне дозвілля, виявляючи під час спілкування довіру та інтерес один до одного, тримались за руки, обіймалися. Під час таких обіймів та обоюдних поцілунків він за добровільної згоди потерпілої вчинив із нею дії сексуального характеру, жодного насильства при цьому до неї не застосовував. Після того, що сталося, ОСОБА_17 сама забруднила свій одяг, він її заспокоював та провів до станції метро. Також обвинувачений надав своє пояснення виявленим на тілі малолітньої потерпілої тілесним ушкодженням, повністю виключивши свою причетність до їх спричинення, а з приводу розмов ОСОБА_17 про стрибок з 15 поверху назвав їх жартом.

Натомість, законний представник потерпілої зі слів останньої повідомила, що до неї біля метро підійшов ОСОБА_19, якого вона раніше не знала, схопив її під руку (акцентовано поза її волею), завів у метро, привіз до станції «Академмістечко», з якої завів в недобудову та висловлюючи невстановлені погрози зґвалтував, після чого погрожував скинути з поверхів недобудови. Законний представник також зробила висновок, що ОСОБА_19 бив її доньку по голові та хотів їй порізати каменем вени на руці, на тілі доньки виявлені побої.

По суті вказані протиріччя в показаннях цих двох осіб стосуються однієї обставини - чи мав місце примус з боку обвинуваченого по відношенню до малолітньої потерпілої під час вказаних подій в цілому та безпосередньо - чи мало місце вчинення дій сексуального характеру стосовно неї проти її волі раніше невідомою особою із застосуванням насильства. Суд свідомий того, що наявність чи відсутність добровільної згоди потерпілої, яка не досягла чотирнадцяти років, на вчинення дій сексуального характеру щодо неї не має значення для їх правової кваліфікації за ч. 4 ст. 152 КК України, проте ця обставина має значення для оцінки ступеня тяжкості вчиненого діяння стосовно малолітньої особи (п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України), що прямо впливає і на призначення судом покарання в разі доведення винуватості особи у його вчиненні. Відтак, суд вважає за свій обов`язок надати оцінку доказам і з вказаного приводу.

Підсумовуючи наведене, обставини подій, які повністю узгоджуються в показах обвинуваченого та законного представника потерпілої, суд визнає достовірними, а тому кладе в основу даного вироку, оскільки вони повідомлені кожним з вказаних осіб у своїй мірі участі в них. Що ж стосується показань цих осіб в іншій частині, в якій виявлені протиріччя, то вони потребують перевірки на предмет достовірності іншими доказами.

5.5. Згідно з дослідженим в судовому засіданні протоколом огляду речей від 22 грудня 2025 року з додатками у виді фототаблиці (т. 1 а. 82-94), потерпіла ОСОБА_12 у присутності своєї матері - законного представника ОСОБА_18 видала елементи свого одягу (куртка чорного кольору з капюшоном із хутра, джинси чорного кольору, кофта чорного кольору з написом білого кольору, бюстгалтер чорного кольору, шкарпетки, труси із засобами жіночої гігієни, кросівки), також видала свій мобільний телефон «iPhone 13» в чохлі з фотокарткою кота, з сім-карткою номеру мобільного оператора НОМЕР_3 (ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 ).

Представники потерпілої та сторона захисту не оспорювали результатів цієї слідчої дії.

Згідно з дослідженим в судовому засіданні протоколом обшуку від 22 грудня 2025 року з додатками у виді фототаблиці (т. 1 а. 95-116), під час проведення за участі власника житла - ОСОБА_13 , особа якого встановлена за паспортом - т. 1 а. 116; т. 41-43) та двох понятих невідкладного обшуку за місцем проживання ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_2 , результати якого сторонами не оспорюються, виявлено та вилучено одяг останнього (джинси чорного кольору, куртку коричневого кольору, шорти сірого кольору, футболка чорного кольору, кофта сірого кольору з капюшоном, кросівки), також був вилучені належні ОСОБА_39 мобільний телефон «iPhone 13» зеленого кольору, з сім-карткою номеру мобільного оператора НОМЕР_6 (ІМЕІ 1: НОМЕР_7 , ІМЕІ 2: НОМЕР_8 ), ноутбук «Redmi By Xiaomi» та зарядний пристрій до нього.

Сторона захисту та представники потерпілої не оспорювали результатів цієї слідчої дії.

Водночас, згідно з дослідженим в судовому засіданні протоколом огляду телефону від 22 грудня 2025 року з додатками у виді фототаблиці (т. 1 а. 145-147) на належному потерпілій ОСОБА_12 мобільному телефоні «iPhone 13» з сім-карткою номеру мобільного оператора НОМЕР_3 (ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 ) виявлено за 21 грудня 2025 року контакти (три пропущених виклики о 16 год. 21, 23 та 31 хв.) з абонентом, який користується номером мобільного оператора НОМЕР_6, що узгоджується з даними про телефон ОСОБА_38.

Крім того, згідно з дослідженими в судовому засіданні протоколами огляду телефону від 22 та 24 грудня 2025 року з додатками у виді фототаблиці (т. 1 а. 148-153, 154-162) на належному обвинуваченому ОСОБА_39 мобільному телефоні «iPhone 13» виявлено за 21 грудня 2025 року контакти (три набраних виклики о 16 год. 21, 23 та 31 хв.) з абонентом, який користується номером мобільного оператора НОМЕР_3, що також узгоджується з даними про телефон потерпілої ОСОБА_21 . Крім того, на вказаному телефоні обвинуваченого виявлене листування перед цим його з потерпілою ОСОБА_12 , яке ініційоване саме останньою 20 грудня 2025 року о 14 год. 55 хв. (потерпіла назвалася « ОСОБА_25 , 14 років»), а ОСОБА_19 - «ОСОБА_40, 17 років», також виявлені фото, які обвинувачений оцінив як інтимні, потерпілої ОСОБА_12 (ідентифікується за обличчям), які остання сама надіслала обвинуваченому 20 грудня 2025 року, також наявне інше листування обвинуваченого в ніч з 21 на 22 грудня 2025 року, в якому він повідомляє про те, що мав статевий акт з потерпілою на «заброшке», «вона була не проти».

Згідно з дослідженим в судовому засіданні протоколом повторного огляду телефону та ноутбука від 28 січня 2025 року з додатками у виді фототаблиці (т. 1 а. 176-195) на належних обвинуваченому мобільному телефоні «iPhone 13» та ноутбуці виявлені додаткові фото та відеоматеріали сексуального характеру, які не мають відношення до потерпілої та обставин вчиненого злочину.

Згідно з даними опрацювання телефонних з`єднань (т. 2 а. 36-38), які відбувалися через належний потерпілій ОСОБА_12 мобільний телефон «iPhone 13», з сім-карткою номеру мобільного оператора НОМЕР_3 (ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 ) та належний обвинуваченому ОСОБА_39 мобільний телефон «iPhone 13», з сім-карткою номеру мобільного оператора НОМЕР_6 (ІМЕІ 1: НОМЕР_7 , ІМЕІ 2: НОМЕР_8 ), згідно з трафіком таких з`єднань вказані мобільні телефони перебували у спільній зоні базової станції мобільного оператора лише 21 грудня 2025 року.

Сторона захисту та представники потерпілої не оспорювали всіх цих даних.

Суд звертає увагу, що вказані об`єктивні та беззаперечні документовані дані телефонії засобів зв`язку, якими користувалися обвинувачений та потерпіла, з усією очевидністю вказують на достовірність показань обвинуваченого ОСОБА_38 про те, що на момент події 21 грудня 2025 року малолітня ОСОБА_17 вже була з ним знайома через соціальні мережі, зустрілася з ним за попередньою домовленістю, а не випадково. Відтак, суд, керуючись ч. 6 ст. 97 КПК України, визнає недопустимими показання законного представника потерпілої з чужих слів (зі слів доньки) про протилежне, а саме про те, що до ОСОБА_17 біля метро випадково підійшов ОСОБА_19, якого вона раніше не знала, оскільки ці показання спростовані іншими наведеними доказами, які суд визнав достовірними.

5.6. Згідно з висновком експерта - криміналіста № СЕ-19/111-26/2675-БД від 26 березня 2026 року (т. 1 а. 212-223) генетичні ознаки виявлених крові та клітин на трусах потерпілої є змішаними, містять генетичні ознаки обох осіб, а саме ознаки зразка букального епітелію потерпілої ОСОБА_12 та зразка букального епітелію обвинуваченого ОСОБА_38.

Згідно з висновками судово-медичного експерта - цитолога № 091-4-2026 від 18 лютого 2026 року (т. 1 а. 228-232) та експерта - криміналіста № СЕ-19/111-26/10940-БД від 10 квітня 2026 року (т. 2 а. 9-17) при судово-цитологічному досліджені належної обвинуваченому ОСОБА_39 куртки коричневого кольору виявлена сперма та клітини піхвового епітелію, а кров та слина не виявлені. Генетичні ознаки виявленої сперми збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію обвинуваченого ОСОБА_38, генетичні ознаки виявлених клітин піхвового епітелію містять генетичні ознаки обох осіб, а саме потерпілої ОСОБА_12 та обвинуваченого ОСОБА_38.

Згідно з висновками судово-медичного експерта - цитолога № 091-5-2026 від 16 лютого 2026 року (т. 1 а. 224-227) та експерта - криміналіста № СЕ-19/111-26/10946-БД від 10 квітня 2026 року (т. 2 а. 1-8) при судово-цитологічному досліджені належних обвинуваченому ОСОБА_39 джинсів чорного кольору виявлена сперма, а кров, слина та клітини піхвового епітелію не виявлені. Генетичні ознаки виявленої сперми збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію обвинуваченого ОСОБА_38.

Згідно з висновками судово-медичного експерта - цитолога № 081-7-2026 від 30 січня 2026 року (т. 1 а. 233-235) та експерта - криміналіста № СЕ-19/111-26/7520-БД від 01 квітня 2026 року (т. 1 а. 240-248) при судово-цитологічному досліджені належної потерпілій куртки чорного кольору виявлена сперма без домішок слини та крові. Генетичні ознаки виявленої сперми збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію обвинуваченого ОСОБА_38.

Наведені об`єктивні дані повістю узгоджуються з показаннями обвинуваченого ОСОБА_38 та показаннями законного представника потерпілої з чужих слів, які суд вже визнав допустимими та достовірними, а саме, про те, що ОСОБА_19 вчинив із потерпілою, яка не досягла чотирнадцяти років, дії сексуального характеру, які пов`язані із вагінальним проникненням у її тіло з використанням геніталій.

5.7. Згідно з дослідженим в судовому засіданні протоколами огляду відеозаписів з програми АІС «Безпечне місто» від 22 грудня 2025 року та 10 лютого 2026 року з додатками у виді фототаблиці (т. 1 а. 143-144, 163-171), в приміщенні Київського метрополітену фіксуються потерпіла ОСОБА_12 та обвинувачений ОСОБА_19, які рухаються разом обнімаючись та тримаючись за руку, при цьому перебувають: ОСОБА_18 - у курточці чорного кольору з капюшоном із хутра, джинсах чорного кольору, кофті чорного кольору з написом білого кольору, кросівках; ОСОБА_7 - у курточці не чорного кольору, кофту сірого кольору з капюшоном, джинси чорного кольору, кросівки).

Представники потерпілої та сторона захисту не оспорювали результатів цієї слідчої дії, а обвинувачений під час дослідження цих матеріалів безспірно ідентифікував на них себе та потерпілу ОСОБА_26 .

Суд, дослідивши вказані протоколи огляду, дійшов таких висновків.

По-перше, згаданими вже протоколами огляду речей та обшуку, обидва від 22 грудня 2025 року, зафіксовано вилучення одягу у потерпілої та обвинуваченого відповідно, в якій останні були одягнуті під час події 21 грудня 2025 року.

По-друге, зовнішній вигляд (фізичні дані) потерпілої, її відверто дитяча струнка (худорлява) тілобудова, зріст (невисокий) з урахуванням даних про її зафіксований по суті дитячий вираз обличчя попри макіяж поза розумним сумнівом вказують на те, що обвинувачений спілкуючись з нею, цілком усвідомлював та повинен був усвідомлювати те, що вона не досягла чотирнадцяти років, оскільки потерпіла зовнішньо виглядала ще молодшою за віком дитиною, аніж тринадцятирічна.

Крім того, як вже суд звертав увагу, за результатами огляду належного обвинуваченому ОСОБА_39 мобільного телефону «iPhone 13», останній вже чітко знав від потерпілої ОСОБА_12 , яка користувалася номером мобільного оператора НОМЕР_3, що вона віком 14 років, приховавши справжній тринадцятирічний вік. Ця обставина вступає у пряму суперечність із твердженнями обвинуваченого, який заявив, що вважав потерпілою такою, що за віком вже досягла шістнадцять років.

По-третє, вказані об`єктивні та беззаперечні документовані дані відкритого відео спостереження автоматизованої інформаційної системи з усією очевидністю вказують на достовірність показань обвинуваченого ОСОБА_38 про те, що потерпіла пересувалася містом з обвинуваченим проводячи з ним на власний розсуд спільне дозвілля, виявляючи під час спілкування довіру та інтерес один до одного, вони тримались за руки та обіймалися, при цьому будь-які ознаки примусу з боку обвинуваченого по відношенню до потерпілої не візуалізуються. Відтак, суд, керуючись ч. 6 ст. 97 КПК України, визнає недопустимими показання законного представника потерпілої з чужих слів (зі слів потерпілої) про протилежне, а саме про те, що незнайомий ОСОБА_19 схопив потерпілу під руку (поза її волею), завів (поза її волею) у метро, привіз (поза її волею) до станції «Академмістечко», з якої завів (поза її волею) в недобудову, оскільки ці показання спростовані іншими доказами, які суд визнав достовірними.

5.8. Згідно з висновком судово-медичного експерта № 042/1-429-2025 від 12 січня 2026 року з додатком (т. 1 а. 204-211) на тілі обвинуваченого ОСОБА_13 виявлене тілесне ушкодження у виді ділянки мілкоточкових крововиливів (по типу «засоса») - на бічній поверхні шиї зліва, який утворився від негативного тиску (вакууму) за механізмом всмоктування. Його заподіяння не супроводжувалось небезпечними для життя явищами. Виявлене ушкодження відноситься до легкого за критерієм тривалості розладу здоров`я. Крім того, кров, слина, сперма та клітини піхвового епітелію не виявлені.

Ці дані об`єктивно узгоджуються з показаннями обвинуваченого про те, що потерпіла його цілувала, що вже ставить під обґрунтований сумнів примусовий характер таких її дій, як про це стверджувала законний представник потерпілої.

Як видно з висновку спеціаліста КНП «КМДКЛ « 1» в м. Києві від 22 грудня 2025 року (т. 1 а. 140), під час первинного медичного огляду потерпілої ОСОБА_12 у присутності її матері - законного представника ОСОБА_18 на тілі потерпілої виявлені: садна і подряпини на лівому передпліччі, садна на лівому коліні, на шиї, тест на алкоголь позитивний в залишках (майже через добу) (0,02 0/00).

Згідно з даними медичної довідки Периналтального центру м. Києва від 21 грудня 2025 року (т. 1 а. 141), під час медичного огляду потерпілої ОСОБА_12 у присутності її матері - законного представника ОСОБА_18 на тілі потерпілої виявлені: подряпини, синці та садна стегон, тріщина задньої злуки.

Згідно з висновком судово-медичного експерта № 042/1-427-2025 від 15 січня 2026 року з додатком (т. 1 а. 197-202) на тілі потерпілої ОСОБА_12 виявлені такі тілесні ушкодження: крововилив в лобній частині ділянці зліва, який утворився від тупого предмету (предметів); ділянка мілкоточкових крововиливів (по типу «засоса») - на передній бічній поверхні шиї зліва, який утворився від негативного тиску (вакууму) за механізмом всмоктування; подряпини - на передній поверхні лівого передпліччя в нижній третині, які утворились від дії предмету, який має гострий край; садна на передній поверхні лівого колінного суглобу, які утворились від тупого предмету (предметів). Їх заподіяння не супроводжувалось небезпечними для життя явищами. Також виявлені рубці на стегнах, які не перебувають у причиновому зв`язку із подією 21 грудня 2025 року, проте вони є ідентичними з наявними подряпинами на лівому передпліччі та характерними для спричинення власною рукою. Кожне з виявлених ушкоджень відноситься до легкого за критерієм тривалості розладу здоров`я. Крім того, експертом зафіксовано, що цілісність дівочої пліви не порушена, але її форма та будова дозволяють здійснювати статеві акти без її ушкодження, будь-яких свіжих ушкоджень в ділянці зовнішніх статевих органів не виявлено, сперма мофрологічним методом не виявлена.

Отже, за всіма об`єктивними судово-медичними даними на тілі потерпілої під час її огляду лікарями були виявлені такі тілесні ушкодження: а) крововилив в лобній частині ділянці зліва; б) ділянка мілкоточкових крововиливів на передній бічній поверхні шиї зліва; в) садна на передній поверхні лівого колінного суглобу; г) рубці на стегнах; ґ) подряпини на передній поверхні лівого передпліччя в нижній третині.

Разом з тим, за тими ж об`єктивними судово-медичними даними всі вказані тілесні ушкодження мають характер та походження, які цілком узгоджуються з показаннями з цього приводу саме обвинуваченого ОСОБА_38 та не мають ознак побоїв, відтак такі показання обвинуваченого не можуть бути визнані спростовані поза розумним сумнівом.

Так, не виключається, що потерпіла могла отримати крововилив в лобній ділянці (а) від тупого предмету, коли рухалася лежачі на твердому покритті недобудови - повідомлена обвинуваченим версія про це поданими доказами не спростована, мілкоточкові крововиливи на шиї потерпілої (б) є наслідком поцілунку (по типу «засоса»), садна на лівому колінному суглобі (в) потерпіла не виключається, що могла отримати, коли вперлася коліном об тверду поверхню - повідомлена обвинуваченим версія про це поданими доказами також не спростована; рубці на стегнах потерпілої (г) є характерними для спричинення їх власною рукою та не мають відношення до події 21 грудня 2025 року, а подряпини на передній поверхні лівого передпліччя (ґ) є ідентичними з рубцями на її стегнах.

Вказані судово-медичні дані з усією очевидністю не тільки не спростовують показання обвинуваченого ОСОБА_38 про те, що він не заподіював потерпілій жодних тілесних ушкоджень, а й навпаки вказують на їх достовірність в частині обопільного характеру поцілунків по типу «засоса» та відсутності слідів саме побоїв на тілі потерпілої.

Крім того, попри фіксацію на тілі потерпілої тілесних ушкоджень вона не повідомляла матері (законному представнику), як свідчать показання останньої, про те, що ці ушкодження в якійсь спосіб були завдані саме обвинуваченим, тим більше з метою подолати її опір його діям сексуального характеру. ОСОБА_17 розповіла матері, зі слів останньої, лише про нібито погрози ОСОБА_38 вже після вчинення щодо неї дій сексуального характеру, про інші види будь-якого насильства з боку обвинуваченого не повідомляла.

Відтак, суд, керуючись ч. 3 ст. 373 КПК України, відхиляє висновки законного представника потерпілої про протилежне, а саме про те, що на тілі її доньки виявлені сліди саме побоїв і що ОСОБА_19 бив її по голові та хотів порізати каменем вени на її руці, оскільки такі висновки не підтверджені іншими доказами та зроблені поза межами даних, які встановлені експертами, а тому мають характер припущення, на якому обвинувачення не може ґрунтуватися в принципі.

5.9. Згідно з дослідженим судом Актом обстеження умов проживання від 30 грудня 2025 року (т. 1 а. 131-132) малолітня ОСОБА_12 проживала в належних умовах, в повні сім`ї, маючи нормальні стосунки з батьками, однолітками та вчителями в школі.

Як видно з психолого-педагогічної характеристики СЗШ № 74 м. Києва та профільних довідок (т. 1 а. 133-135) малолітня ОСОБА_12 характеризується посередньо, тривожна, невпевнена в своїх силах, має занижену самооцінку, може діяти імпульсивно, прагне до самостійності, подобається привертати до себе увагу, любить розваги, проте активну участь в громадському житті школи та класу не бере, батьки підтримують зв`язок з класним керівником, на обліку лікарів нарколога та психіатра ОСОБА_12 не перебуває.

Згідно з висновком експерта № 454 від 21 квітня 2026 року (т. 2 а. 19-28) за результатами комплексної судової психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_12 перенесла розлад адаптації у вигляді змішаної тривожної і депресивної реакції, який виник внаслідок дій, скоєних стосовно неї ОСОБА_27 . У теперішній час ОСОБА_12 не виявляє ознак будь-якого психічного розладу. Внаслідок дій, які були вчинені щодо неї, у неї сформувалося почуття беззахисності та особистої неповноцінності. Психотравмуючі обставини ситуації негативно впливають на перспективи її дорослішання, становлення гармонії в шлюбі та в подальшому житті. Малолітня ОСОБА_12 , виходячи з її вікових та психологічних особливостей, не могла правильно розуміти значення скоєних щодо неї дій, проте могла правильно сприймати обставини, що мають значення для справи.

Підсумовуючи наведене в контексті окремої оцінки показань неповнолітньої потерпілої ОСОБА_12 в судовому засіданні щодо її примушення з боку обвинуваченого ОСОБА_38 до вчинення дій сексуального характеру, суд встановив, що її первинні показання в цьому контексті матері, яка їх добросовісно озвучила перед судом як законний представник, виявилися спростованими іншими доказами. Зокрема, це стосується повідомлення про те, що до ОСОБА_17 біля метро ОСОБА_19 підійшов нібито випадково, його вона не знала, схопив її під руку, завів поза її волею у метро та привіз до станції метро «Академмістечко», з якої нібито поза її волею завів у недобудову.

Вказані обставини ставлять під обґрунтований сумнів достовірність та надійність повідомлених малолітньою потерпілою батькам первинних відомостей про події, які досліджуються, в цілому, а тому останні оцінюються судом критично через їх ненадійність.

Висновок законного представника потерпілої про завдання ОСОБА_36 побоїв доньці як форма її примушення, який можливо узгоджувався б з версією подій, яка ґрунтувалася на відкинутих судом первинних поясненнях потерпілої, по факту також виявився нічим не підтвердженим припущенням.

Стан потерпілої, яка через подію з нею перенесла розлад адаптації, враховуючи психологічні особливості, притаманні її віку, цілком пояснює її емоціональний стрес під час намагання її допитати в суді. Внутрішній конфлікт, в якому вона опинилася, будучи, з одного боку, не зовсім щирою перед батьками, яким не все розповіла, а з іншого, шукаючи від них стійкої підтримки, викликав в неї на спробу провести її опитування в суді своєрідну захисну реакцію, пов`язану на тлі емоційного збудження з наданням єдиної відповіді на всі питання - «не пам`ятаю» та відмовою навіть повторити те, що вже розповідала батькам, окрім малоінформативного кивка головою на нібито підтвердження факту примушення з боку обвинуваченого, що суд оцінює як прояв наслідування неповнолітньою раніше озвученої нею перед батьками версії події, яка, як виявилося, спростована іншими доказами.

Неповнолітня потерпіла з усією очевидністю потребує з боку батьків допомоги та розуміння, адже вона, як констатовано експертами, не могла правильно розуміти значення скоєних щодо неї протиправних дій, тому фактично, набувши статус потерпілої від злочину, психологічно була травмована тричі: а) внаслідок власне дій, скоєних стосовно неї ОСОБА_36, який скористався її віковою вразливістю та станом сп?яніння; б) через необхідність повторно пережити цю подію під час надання пояснень про неї, передусім, батькам як самим близьким родичам; в) внаслідок невдалої при цьому спроби відкритися батькам та повідомити їм всю інформацію про подію. Це відчули всі учасники судового провадження, які з розумінням консолідовано вважали за можливе достроково завершити допит неповнолітньої потерпілої, яка щиро страждала.

5.10. Згідно з висновком експерта № 183 від 19 лютого 2026 року (т. 2 а. 29-34) за результатами комплексної судової психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_7 у період вчинення злочину та у теперішній час на будь-який психічний розлад не страждає, за своїм психічним станом міг і може усвідомлювати свої дії та керувати ними, відтак і щодо малолітньої потерпілої, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує, здатний правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, ознак синдрому залежності внаслідок вживання алкоголю, наркотичних чи психоактивних речовин не виявляє.

Враховуючи ці дані у сукупності з іншими даними про особу обвинуваченого, суд вважає, що ОСОБА_7 вчинив злочин у стані осудності.

5.11. Заяву законного представника потерпілої - ОСОБА_18 про злочин від 21 грудня 2025 року (т. 1 а. 81) суд не оцінює як доказ у даному кримінальному провадженні, оскільки така заява виступає лише підставою для відповідного реагування органів досудового розслідування, внесення ними відомостей до ЄРДР за фактами, викладеними в такій заяві, та здійснення їх подальшої перевірки. Така правова позиція суду корелює і з послідовною позицією Верховного Суду з цього приводу (див., напр., постанова ВС від 30 травня 2023 року у справі № 761/13685/14-к, джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/ 111339388; постанова ВС від 29 січня 2026 року у справі № 753/7920/18, джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133782728).

Крім того, ряд досліджених судом доказів виявилися неінформативними.

Так, згідно з дослідженим в судовому засіданні протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22 грудня 2022 року (т. 1 а. 136-138), потерпіла ОСОБА_12 у присутності законного представника не змогла впізнати ОСОБА_37, а за протоколом огляду соціального застосунку «ТікТок» від 15 січня 2025 року (т. 1 а. 173-175) інформації, яка мала б значення для справи, не виявлено.

Згідно з дослідженим в судовому засіданні протоколом огляду місця події від 22 грудня 2022 року з додатками у виді фототаблиці (т. 1 а. 118-126), за участі обвинуваченого ОСОБА_38 було оглянуто приміщення 15 поверху недобудови за адресою: м. Київ, площа Святошинська, 1, де за його словами він мав статевий акт з потерпілою, проте під час огляду будь-яких слідів, які вказували б на вчинення злочину, виявлено не було.

Згідно з висновком судово-медичного експерта - цитолога № 081-6-2026 від 30 січня 2026 року (т. 1 а. 236-239) при судово-цитологічному досліджені належних потерпілій джинсах виявлена кров, належність якої не встановлена, а сперма та слина мофрологічним методом не виявлена.

Разом з тим, ці дані не впливають на висновки суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого.

5.12. Таким чином, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме, верховенства права та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання обов?язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний поданий сторонами доказ та їх сукупність, вважає, що за результатами даного судового розгляду не доведено поза розумним сумнівом допустимими та достатніми доказами того, що ОСОБА_19 саме під приводом спілкування завів потерпілу до вказаної в обвинувальному акті недобудови, а у подальшому, користуючись своєю фізичною перевагою над потерпілою, схопив її руками, подолав таким чином її опір, після чого зміг зняти з неї одяг, а тому, керуючись ч. 3 ст. 337 КПК України, виключає з висунутого обвинувачення посилання на ці обставини.

Під час судового розгляду безспірно встановлено, що ОСОБА_19, враховуючи особистісну та вікову слухняність малолітньої дівчинки, яка не чинила опору та перебувала у стані сп?яніння, вчинив із нею описані в обвинувальному акті дії сексуального характеру. Будь-яких даних про те, що потерпіла намагалася чинити опір діям сексуального характеру з боку обвинуваченого, чи виявляла волю до такого опору, не встановлено і суду не подано, хоча, з огляду на зафіксовані дані щодо її дій та поведінки, вона могла це робити.

Водночас, суд вважає доведеним поза розумним сумнівом те, що ОСОБА_7 21 грудня 2025 року вчинив стосовно ОСОБА_12 , яка не досягла чотирнадцяти років, дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним проникненням в її тіло з використанням геніталій (зґвалтування), незалежно від її добровільної згоди, а тому ці дії обвинуваченого кваліфікує за ч. 4 ст. 152 КК України.

При цьому, кримінальна відповідальність за вказані дії сексуального характеру стосовно особи, яка не досягла чотирнадцяти років, настає не тільки якщо особа достовірно знала, що вчиняє такі дії щодо малолітньої особи, а й тоді, коли повинна була і могла це усвідомлювати.

6. Вирішення цивільного позову.

Представником ОСОБА_18 як законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_12 та її самої з посиланням на моральні страждання, які довелося пережити неповнолітній потерпілій та її матері через подію злочину, заявлено в інтересах останніх цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_13 (т. 1 а. 65-71) про:

- відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, в розмірі 500 000 грн. на користь неповнолітньої потерпілої ОСОБА_12 ;

- відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, в розмірі 500 000 грн. на користь законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_12 - ОСОБА_18 ;

- відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, в розмірі 50 000 грн. на користь законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_12 - ОСОБА_18 ;

Прокурор підтримав заявлений позов.

Захисник категорично заперечив проти задоволення вказаного позову, посилаючись на його недоведеність. Натомість обвинувачений оспорював лише розмір заявлений вимог, вважаючи їх несправедливими, а саме право просити такого відшкодування не оспорював та висловив готовність виплачувати призначену судом компенсацію.

Враховуючи проведений аналіз доказів та висновки суду щодо часткової доведеності винуватості обвинуваченого, з`ясувавши всі обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, зважаючи на поведінку обвинуваченого під час події злочину та відразу після нього (прояви співчуття, активне сприяння розкриттю злочину), тяжкість вимушених змін в житті неповнолітньої потерпілої та її матенрі, суд на підставі ст. 23 ЦК України, врахувавши матеріальний стан обвинуваченого, вважає за необхідне задовольнити поданий позов до обвинуваченого в частині відшкодування моральної шкоди частково, лише на суму 300 000 грн. відповідно кожного, що відповідає вимогам розумності, справедливості та балансу.

Що ж стосується відшкодування матеріальної шкоди, то судом встановлена відсутність будь-яких документованих доказів її доведення, а тому в цій частині заявлений цивільний позов не може бути задоволеним.

7. Вирішення питання про судові витрати.

На підставі ч. 2 ст. 122 КПК України з обвинуваченого належить стягнути на відшкодування судових втрат за проведення експертиз 75 462 грн. 85 коп. в дохід держави.

Крім того, представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_12 заявила клопотання про відшкодування понесених нею витрат на правову допомогу в сумі 25 000 грн.

У разі ухвалення обвинувального вироку витрати на правову допомогу підлягають стягненню з обвинуваченого. Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені у даному випадку витрати є витратами на правову допомогу, надану представником потерпілого чи представником цивільного позивача, відповідно до правил ч. 2 ст. 120 КПК України. Підтвердження підстави та розміру процесуальних витрат, у тому числі на правову допомогу, входить до предмета доказування у кримінальному провадженні згідно зі ст. 91 КПК України. На таке застосування закону звертав увагу судів і Верховний Суд (постанови від 02.11.2023 у справі № 686/28824/21, від 15.05.2024 у справі № 129/2809/19, від 19.08.2024 у справі № 521/3869/22, джерело, відповідно: https://reyestr.court.gov.ua/Review/114796501; https://reyestr.court. gov.ua/Review/119168560; https://reyestr.court.gov.ua/Review/121222146).

Згідно із ст. 58 КПК України потерпілого у кримінальному провадженні може представляти представник - особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником, тобто адвокат.

Як вбачається з поданих законним представником потерпілої документів, вона отримала юридичні послуги за договором від адвоката ОСОБА_11 , водночас, попри спеціально оголошену судом перерву для подання доказів понесення вказаних витрат на правову допомогу, такі суду подані не були.

За таких обставин відсутні правові підстави для задоволення вказаного клопотання законного представника потерпілої.

8. Призначення покарання та вирішення питання про заходи забезпечення.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_14 покарання суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно із ст. 12 КК України є особливо тяжким, враховує дані про особу винного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності (т. 2 а. 49), на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (т. 2 а. 47-48), відтак відсутні сумніви в його осудності, за місцем проживання та в побуті характеризується позитивно. Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_14 , суд визнає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Окремих обставин, що обтяжує йому покарання, не встановлено.

Суд не знаходить правових підстав для визнання щирого каяття в діях обвинуваченого, оскільки останній з надуманих підстав оспорював обвинувачення в частині віку потерпілої.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, а також приймаючи до уваги дані про стан здоров`я обвинуваченого, суд хоча і вважає за неможливе його виправлення в умовах без ізоляції від суспільства, разом з тим вважає за необхідне призначити обвинуваченому наближене до мінімального за своїм розміром покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 152 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нового кримінального правопорушення.

ОСОБА_28 затриманий у межах даного кримінального провадження о 05 год. 45 хв 22 грудня 2025 року (т. 2 а. 50-53) і з того часу перебуває під вартою.

Враховуючи обґрунтованість висунутого обвинувачення, обраний судом вид остаточного покарання, суд, вважає за необхідне в порядку ст. 377 КПК України раніше обраний запобіжний захід ОСОБА_14 у виді тримання під вартою залишити без зміни до набрання вироком законної сили.

Арешт, накладений на особисті речі обвинуваченого задля забезпечення речових доказів, після набрання вироком законної сили належить скасувати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 122, 128, 368, 373-376, 615 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_29 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, за якою призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 11 (одинадцять) років.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 - ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ - залишити без зміни до набрання вироком законної сили. Утримувати ОСОБА_29 в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».

Початок строку відбування покарання ОСОБА_30 рахувати з моменту його фактичного затримання, зарахувавши в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення, тобто з 22 грудня 2025 року.

На підставі ч. 2 ст. 122 КПК України стягнути з ОСОБА_4 на відшкодування судових втрат за проведення експертизи 75 462 (сімдесят п`ять тисяч чотириста шістдесят дві) грн. 85 коп. в дохід держави.

Цивільний позов в інтересах неповнолітньої потерпілої ОСОБА_12 , її законного представника - ОСОБА_18 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди -задовольнити частково.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 (ІПН: НОМЕР_1 ): - на користь неповнолітньої потерпілої ОСОБА_31 300 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину; - на користь законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_12 - ОСОБА_32 300 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину. В іншій частині в задоволенні вказаного цивільного позову - відмовити.

Клопотання про стягнення з ОСОБА_4 25 000 грн. на користь законного представника неповнолітньої ОСОБА_12 - ОСОБА_33 на відшкодування судових втрат, пов`язаних з оплатою допомоги представника потерпілого - відмовити.

Після набрання вироком законної сили арешт, накладений на особисті речі обвинуваченого ОСОБА_13 ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 23 грудня 2025 року (т. 2 а. 63-64) - скасувати.

Після набрання вироком законної сили речові докази: - DVD-R диск з відеозаписами з камери відеоспостереження системи «Безпечне місто», флеш-накопичувач - залишити в матеріалах кримінального провадження; - одяг обвинуваченого ОСОБА_13 , належний йому телефон «iPhone 13» зеленого кольору, з сім-карткою номеру мобільного оператора НОМЕР_6 (ІМЕІ 1: НОМЕР_7 , ІМЕІ 2: НОМЕР_8 ), ноутбук «Redmi By Xiaomi» та зарядний пристрій до нього - повернути ОСОБА_30 ; - одяг потерпілої ОСОБА_12 - повернути її законному представнику ОСОБА_34 ; - змиви з рук, зрізи, зразки букального епітелію - знищити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою - в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

СУДДЯ ОСОБА_35