Рішення від 07 грудня 2025 р. у справі №757/22857/24-ц — Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/22857/24-ц

пр. 2-2818/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2025 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Зінченко І.І.,

за участю:

представника позивача: Шалденка Є.М.,

відповідача: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про укладення сервітуту, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20.06.2025 року просить:

1. Встановити порядок користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:82:312:0003, площею 0,0566 га (566 кв.м.), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до часток співвласників у розмірі 58/100 ОСОБА_1 та 42/100 ОСОБА_2 відповідно до Варіанту № 1 Висновку експертів за результатами проведення комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 10.05.2018 року № 26/02-2018 та зображеному в додатку № 1 висновку, а саме:

1.1. Для доступу та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд надати у спільне користування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельну ділянку S1-0,0121 га + S2-0,0032 га, з розрахунку:

- S1-0,0121 га - земельна ділянка спільного користування під житловим будинком, з них: 58/100-0,0070 га ОСОБА_1 ; 42/100-0,0051 га ОСОБА_2 ;

- S2-0,0032 га - земельна ділянки спільного користування під господарською будівлею, з них: 50/100-0,0016 га ОСОБА_1 ; 50/100-0,0016 га ОСОБА_2 .

Земельна ділянка S1, площею 0,0121 га, обмежена лініями розподілу:

- від точки «15» лінія розподілу довжиною 9,50 м проходить в точку «14»;

- від точки «14» лінія розподілу проходить через точку «13» в точку «31»;

- від точки «31» лінія розподілу проходить по спільній межі з ділянкою ОСОБА_3 , через точку «32» в точку «33»;

- від точки «33» лінія розподілу проходить через точку «35» в точку «36»;

- від точки «36» лінія розподілу у вигляді ламаної проходить через точки «20», «37», «38», «39», «41» в точку «15».

Земельна ділянка S1-0,0121 га зображена в додатку № 1 до висновку фіолетовим заштрихованим кольором.

Земельна ділянка S2, площею 0,0032 га, обмежена лініями розподілу:

- від точки «42» лінія розподілу довжиною 1,54м+3,11 м+0,51 м, проходить через точки «45», «44» в точку «43»;

- від точки «43» лінія розподілу довжиною 0,04м+5,56м, проходить по спільній межі з ділянкою ОСОБА_4 через точку «5» в точку «б»;

- від точки «6» лінія розподілу довжиною 0,66м+2,60м, проходить через точку «7» в точку «8»;

- від точки «8» лінія розподілу довжиною 1,37 м в точку «9»;

- від точки «9» лінія розподілу довжиною 1,45 м проходить в точку «10»;

- від точки «10» лінія розподілу проходить у вигляді ламаної через точку «11» в точку «42».

Земельна ділянка S2-0,0032 га зображена в додатку № 1 до висновку жовтим заштрихованим кольором.

1.2. Для доступу та обслуговування відповідної частини житлового будинку та господарських будівель і споруд ОСОБА_2 надати земельну ділянку площею 0,0238 га (238 кв.м), що становить 42/100 частки від загальної площі 0,0566 га, яка складається: S1-0,0051 ra+ S2-0,0016гa+ S6-0,0056 га+ S5-0,0115 га=0,0238 га.

Земельна ділянка (S6) площею 0,0056 га, яка надається в окреме користування, обмежена лініями розподілу:

- від точки «22» лінія розподілу довжиною 7,37 м проходить по АДРЕСА_1 в точку «21»;

- від точки «21» лінія розподілу довжиною 4,91 м+0,94 м+1,19 м проходить через точки «18», «19», «20» в точку «36»;

- від точки «36» лінія розподілу проходить через точку «35» в точку «33»;

- від точки «33» лінія розподілу проходить по спільній межі з ділянкою ОСОБА_3 , через точку «34» в точку «22», яка знаходиться по провулку Козятинському.

Земельна ділянка (S5) площею 0,0115 га, яка надається в окреме користування обмежена лініями розподілу:

- від точки «31» лінія розподілу довжиною 7,62 м проходить в точку «13»;

- від точки «13» лінія розподілу у вигляді ламаної лінії проходить через точки «12», «42», «11» в точку «10»;

- від точки «10» лінія розподілу довжиною 1,59 м проходить в точку «45»;

- від точки «45» лінія розподілу довжиною 3,98 м, проходить паралельно «навісу» в точку «37»;

- від точки «37» лінія розподілу довжиною 5,38м проходить паралельно «навісу» в точку «29»;

- від точки «29» лінія розподілу довжиною 4,73 м + 12,04 м проходить по спільній межі з ділянкою ОСОБА_3 через точку «30» в точку «31».

Земельна ділянка S6-0,0056га+S5-0,0115га, яка надається ОСОБА_2 в окреме користування, зображена в додатку № 1 до висновку червоним заштрихованим кольором.

1.3. Для доступу та обслуговування відповідної частини житлового будинку та господарських будівель і споруд ОСОБА_1 надати земельну ділянку площею 0,0328 га (328 кв.м), що становить 58/100 частки від загальної площі 0,0566 га, яка складається: S1-0,0070га + S2-0,0016ra+ S4-0,0124 ra+ S3-0,0118 га = 0,0328 га.

Земельна ділянка (S4) площею 0,0124 га, яка надається в окреме користування, обмежена лініями розподілу:

- від точки «21» лінія розподілу довжиною 4,78 м + 2,00 м проходить по провулку Козятинському через точку «23» в точку «1»;

- від точка «1» лінія розподілу довжиною 21,43 м+3,07м проходить по спільній межі з ділянкою ОСОБА_5 через точку «2» в точку «3»;

- від точки «3» лінія розподілу проходить через точки «5», «44», «45» в точку «42»;

- від точки «42» лінія розподілу проходить через точку «12» в точку «13»;

- від точки «13» лінія розподілу довжиною 3,79 м проходить паралельно стіні житлового будинку в точку «14»;

- від точки «14» лінія розподілу довжиною 9,50 м проходить паралельно стіні житлового будинку в точку «15»;

- від точки «15» лінія розподілу проходить у вигляді ламаної через точки «41», «39», «38», «37» в точку «20»;

- від точки «20» лінія розподілу проходить через точки «19», «18» в точку «21», яка знаходиться по провулку Козятинському.

Земельна ділянка (S3) площею 0,0118 га, яка надається в окреме користування, обмежена лініями розподілу:

- від точки «б» лінія розподілу довжиною 10,98 м проходить по спільній межі з ділянкою ОСОБА_4 в точку «24»;

- від точки «24» лінія розподілу довжиною 0,31 м проходить в точку «25»;

- від точки «25» лінія розподілу довжиною 0,59 м проходить в точку «26»;

- від точки «26» лінія розподілу проходить по спільній межі з ділянкою ОСОБА_6 через точку «27» в точку «28»;

- від точки «28» лінія розподілу довжиною 6,83 м проходить в точку «29»;

- від точки «29» лінія розподілу проходить паралельно «навісу» через точку «37» в точку «45»;

- від точки «45» лінія розподілу проходить довжиною 1,59 м в точку «10»;

- від точки «10» лінія розподілу довжиною 1,45 м проходить в точку «9»;

- від точки «9» лінія розподілу довжиною 1,37м проходить в точку «8»;

- від точки «8» лінія розподілу довжиною 2,60 м + 0,66 м проходить через точку «7» в точку «б».

Земельна ділянка, S6-0,0124га+S5-0,0118га, яка надається ОСОБА_1 в окреме користування, зображена в додатку № 1 до висновку зеленим заштрихованим кольором.

1.3. Встановити сервітут на земельну ділянку ОСОБА_2 на площу 0,0015 га (15 кв.м.) для обслуговування частини житлового будинку ОСОБА_1 , яка обмежена лініями розподілу та позначена точками: 33-34-19-20-36-35-33, що зображена на схемі в додатку № 1 до висновку жовтим заштрихованим кольором та позначена «S7».

1.4. Встановити сервітут на земельну ділянку ОСОБА_1 на площу 0,0009 га (9 кв.м.) для обслуговування частини житлового будинку ОСОБА_2 , яка обмежена лініями розподілу та позначена точками: 20-19-18-17-16-15-41-40-39-38-37-20, що зображена на схемі в додатку № 1 до висновку зеленим заштрихованим кольором та позначена «S8».

1.5. Встановити сервітут на земельну ділянку ОСОБА_1 на площу 0,0005 га (5 кв.м.) для обслуговування частини господарської будівлі ОСОБА_2 , яка обмежена лініями розподілу та позначена точками: 42-12-36-43-44-42, що зображена на схемі в додатку № 1 до висновку синім заштрихованим кольором та позначена «S9».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що сторони є співвласниками житлового будинку та земельної ділянки площею 0,0566 га (кадастровий номер 8000000000:82:312:0003), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена земельна ділянка фактично розподілена між сторонами відповідно до проекту землеустрою. Відповідно до плану поділу відповідачу виділено фасадну частину земельної ділянки, через яку позивач мав намір прокласти мережі водопостачання та каналізації, але відповідач відмовився. 26.03.2024 року позивач звернувся до відповідача із нотаріально посвідченою заявою про укладення договору сервітуту з відповідними додатками. Отримавши нотаріально посвідчену заяву, відповідач у визначений час до нотаріальної контори не з`явився. Відповідно до схеми користування земельною ділянкою, позивач не може прокласти комунікації в інший спосіб, ніж запропонований у сервітуті, оскільки шлях до його приміщення проходить через ділянку, яка перебуває в користуванні відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2024 року, справу було розподілено та 21.05.2024 року передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

На виконання ч. 6 ст. 187 ЦПК України, судом було зроблено запити до органу реєстрації місця перебування та місця проживання відповідача щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) таких фізичних осіб.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.06.2024 року в порядку загального позовного провадження відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про укладення сервітуту, підготовче засідання у справі призначено на 10.09.2024 року.

10.09.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Шалденка Є.М. надійшла заява про розгляд справи, призначеної на 10.09.2024 року, без фіксації технічними засобами.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.09.2024 року, у зв`язку із неявкою учасників справи, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 198, п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 18.11.2024 року.

19.09.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів.

30.09.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки саме по собі існування такого варіанту прокладання труб, який визначено у наданій позивачем схемі користування, не вказує на те, що немає інших варіантів прокладання труб, зокрема таких, які б не зачіпали територію, що перебуває у володінні відповідача. Позивач не довів неможливість задовольнити свої потреби в інший спосіб, без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки і в найменш обтяжливий для такої особи способом.

18.11.2024 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Шалденка Є.М. надійшла заява про зміну предмета позову.

18.11.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Шалденка Є.М. надійшла заява про розгляд справи, призначеної на 18.11.2024 року, без фіксації технічними засобами.

18.11.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшла заява про розгляд справи, призначеної на 18.11.2024 року, без фіксації технічними засобами, у якій останній просив відкласти розгляд справи.

Протокольними ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 18.11.2024 року приєднано до матеріалів справи відзив на позовну заяву та заяву про зміну предмета позову, у зв`язку із задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 198 ЦПК України, підготовче засідання відкладено до 03.02.2024 року.

13.12.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на заяву про зміну предмета позову, у якому останній просив відмовити у задоволенні позову.

09.01.2025 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності, яка була передана головуючому судді 20.01.2025 року.

Протокольними ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 03.02.2025 року приєднано до матеріалів справи відзив на заяву про зміну предмета позову та заяву про застосування строку позовної давності, у зв`язку із задоволенням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 198 ЦПК України, підготовче засідання відкладено до 14.04.2025 року.

03.02.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Шалденка Є.М. надійшла заява про виклик свідка, яка передана головуючому судді 04.02.2025 року.

01.04.2025 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшла заява, у якій останній заперечував щодо кандидатури свідка, запропонованого позивачем.

07.04.2025 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшло клопотання, у якому останній просить визнати копію Плану визначення площі частин фактичного землекористування ділянки, а також висновку експерта від 10.05.2018 року № 26/02-2018 такими, що не відповідають дійсності і повноті оригіналу.

14.04.2025 року справу знято зі складу, у зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному, та підготовче засідання призначено на 02.06.2025 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.06.2025 року у задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Шалденка Є.М. про виклик свідків відмовлено.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.06.2025 року, у зв`язку із задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 198 ЦПК України, підготовче засідання відкладено до 30.06.2025 року.

20.06.2025 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Шалденка Є.М. надійшла заява про зміну предмета позову, яка передана головуючому судді 23.06.2025 року.

24.06.2025 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшло клопотання про відмову позивачу у прийнятті заяви про зміну предмета позову.

30.06.2025 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшли заперечення щодо прийняття заяв про зміну предмета позову.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.06.2025 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про укладення сервітуту закрито та справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 07.10.2025 року.

02.10.2025 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшло клопотання про розгляд позову в належній первинній редакції.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.10.2025 року, відповідно до ч. 2 ст. 240 ЦПК України, в судовому засіданні оголошено перерву до 08.12.2025 року.

02.12.2025 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшло клопотання про застосування преюдиції та заперечення по сутті розгляду справи щодо предмета і підстав позову.

05.12.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Шалденка Є.М. надійшла заява про розгляд справи без його участі, у якій останній зазначив, що позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог підтримує в повному обсязі.

В судове засідання 08.12.2025 року з`явились представник позивача та відповідач.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмета позову з викладених у позовній заяві підстав, , та просив їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував з викладених у відзиві та письмових поясненнях підстав та просив в позові відмовити.

Вислухавши вступне слово представника позивача, відповідача, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є власником 58/100 частини земельної ділянки, площею 0,0566 га (кадастровий номер 8000000000:82:312:0003), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, державна реєстрація земельної ділянки проведена 29.07.2013 року на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: КВ № 140398, виданий 03.07.2006 року, видавник: Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (рішення Київської міської ради № 400-3/560 від 24.04.2003 року та № 65/3156 від 02.02.2006 року), що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.11.2013 року № 13015031 та Державним актом на право власності на земельну ділянку від 03.07.2006 року, серія КВ № 140398 (том 1, а. с. 209, 210).

ОСОБА_2 є власником 42/100 частини земельної ділянки, площею 0,0566 га (кадастровий номер 8000000000:82:312:0003), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, державна реєстрація земельної ділянки проведена 26.12.2013 року на підставі договору купівлі-продажу, 42/100 земельної ділянки, серія та номер: 5314, виданий 26.12.2013 року, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Немм О.В., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.12.2023 року № 15490553 (том 1, а. с. 7).

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07.07.2017 року відмовлено в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» про усунення перешкод у здійсненні права користування власністю, яке ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25.10.2017 року та постановою Верховного Cуду від 02.09.2019 року залишено без змін (том 1, а.с. 68-71; 74-77; 79-83).

З Висновку експертів за результатами проведення комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 10.05.2018 року № 26/02-2018 встановлено наступне:

1.2. Розділити житловий будинок по АДРЕСА_1 загальною площею 138,7 кв. м. між співвласниками технічно можливо при умові відступу від ідеальних часток співвласників (42/100 та 58/100) та з незначним відхиленням від вимог нормативної документації, а саме п. 2.24 (мінімальна площа спальні на одну особу - 10 м., робочої кімнати або кабінету - 10 м2. - житлова кімната 5 квартири № 2 має площу 9,4 кв.м.) п. 2.27 (мінімальні розміри площі санвузлів: - суміщений санвузол (обладнаний ванною, умивальником, унітазом, місцем для пральної машини) -3,8 м; - ванна кімната (обладнана ванною, умивальником, місцем для пральної машини) - 3,8 лг (з підключенням останньої до каналізації); - туалет (вбиральня, обладнана унітазом і умивальником) - 1,5 м2; - туалет (вбиральня, обладнана унітазом без умивальника) -1,2 м - санвузол (ванна кімната) 5 квартири АДРЕСА_3 має площу 1,1 кв.м) ДБН В.2.2-15- 2005 "Житлові будинки. Основні положення". Пропонується можливий та найбільш доцільний варіант розподілу житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 :

- житлового будинку: за фактичним користуванням приміщеннями житлового будинку, що склався між співвласниками; з відступом від ідеальних часток співвласників; з незначним відступом від вимог нормативної документації, чинної в галузі будівництва, саме п. 2.24, 2.27 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення»;

- господарських будівель та споруд: з врахуванням фактичного порядку користування; з врахуванням їх взаємного розташування на земельній ділянці; з врахуванням в подальшому розробки варіантів розподілу користування) земельною ділянкою;

- із зазначенням: розміру частки по загальній площі в житловому будинку; розміру частки по вартості житлового будинку; розміру частки по вартості до домоволодіння в цілому; розміру компенсації у зв`язку з відхиленням від ідеальних часток, який докладно описаний в дослідницькій частині та зображений на схемі в Додатку № 1 Висновку.

2.3. Варіанти поділу земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:82:312:0003, адреса: АДРЕСА_1 відповідно до часток співвласників у розмірі 58/100 ОСОБА_1 та 42/100 ОСОБА_2 , описані в дослідницькій частині висновку та зображений в додатку № 1, № 2 до висновку» (том 1, а.с. 97-144).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Подібні положення містяться й у статті 321 ЦК України.

Статтею 98 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

За змістом статей 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Відповідно до ст. 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); в-1) право на будівництво та розміщення об`єктів нафтогазовидобування; в-2) право на розміщення об`єктів трубопровідного транспорту; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки (ч. 2 ст. 100 ЗК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 101 ЗК України дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи. Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам.

Частина перша стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно:1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Відповідно до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Статтею 404 ЦК України та статтею 99 ЗК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 22-2 постанови від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому необхідно довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом.

Тлумачення цих норм свідчить про те, що умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб. Отже, передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду. Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 08.12.2021 року у справі № 686/18456/18 (провадження № 61-18819св20) та від 12.04.2022 року у справі № 306/612/20 (провадження № 61-14169св21).

Оскільки сервітут - це право обмеженого користування чужим майном (земельною ділянкою), то потреба у встановленні сервітуту виникає у тих випадках, коли особа не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 905/3280/16, від 23.09.2020 року у справі № 917/133/17.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилалася на те, що провести мережі водопостачання та каналізацію до його частини земельної ділянки інакше як через ділянку відповідача неможливо. У зв`язку з цим, 26.03.2024 року звернувся до відповідача з нотаріально посвідченою заявою про укладення договору про встановлення сервітуту.

Так, 25.03.2024 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войстрік О.В. посвідчено заяву ОСОБА_7 , яка діє від інтересах ОСОБА_2 , у якій останній просив ОСОБА_1 з`явитися на 08.04.2024 року о 16:00 год. до Приватного нотаріуса Войстрік О.В., оскільки має намір укласти договір про встановлення земельного сервітуту (заява зареєстрована в реєстрі за № 199) (том 1, а.с. 8).

Договір про встановлення сервітуту має бути направлений на реалізацію зазначеної потреби і слугувати цілі за якої нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. Отже, потреби, які можуть бути задоволені за рахунок користування чужим майном шляхом встановлення сервітуту, повинні мати характер вимушених та/або неминучих, які, за умовами спору, що розглядаються випливають як з вимог законодавства, так і правової природи та регулювання надрокористування. Відтак обов`язковими передумовами для встановлення сервітуту повинні бути:

- звернення зацікавленої особи до власника земельної ділянки з пропозицією щодо встановлення сервітуту на умовах, що є ідентичними в подальшому заявленими у позові;

- наявність обставин, що унеможливлюють користування майном позивача у спосіб інший, ніж через встановлення сервітуту. Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.01.2022 року у справі № 663/917/17, від 19.01.2022 року у справі № 363/620/19 та від 12.04.2022 року у справі № 306/612/20.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що використання його земельної ділянки неможливо без обтяження сервітутом земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідача, як і не доведено неможливості задовольнити його потреби іншим способом, а також не доведено звернення до відповідача з пропозицією щодо укладення договору сервітуту, що є обов`язковою умовою.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про укладення сервітуту є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо застосування строку позовної давності про який зазначає відповідач у заяві від 09.01.2025 року, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18) зазначено: «крім того, виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.»

Оскільки в задоволенні позову відмовлено через його необґрунтованість, суд не застосовує наслідки пропуску позовної давності про які заявлено відповідачем.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то питання щодо розподілу судового збору судом не вирішується, а відповідачем не надано належних доказів на підтвердження понесення судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 15, 256. 257, 261, 321, 396, 401, 402, 404 Цивільного кодексу України, ст.ст. 91, 96, 98, 99, 100, 101 Земельного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 15, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про укладення сервітуту - відмовити.

Позивач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 02.04.2026 року.

Суддя І.В. Григоренко