Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №727/12873/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/12873/26

Провадження № 2/727/4134/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд міста Чернівців у складі:

головуючого судді – Танасійчук Н.М.,

за участю секретаря судового засідання – Маковійчук В.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в приміщенні суду в місті Чернівцях цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідачка) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2001081464601 від 19 липня 2018 року в розмірі 35 659,77 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19 липня 2018 року між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (далі – АТ «ПУМБ», банк, первісний кредитор) та відповідачкою шляхом підписання нею заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб укладено кредитний договір № 2001081464601, на підставі якого відповідачці відкрито поточний рахунок, видано кредитну картку та встановлено кредитний ліміт, який у подальшому збільшувався. Відповідачка кредитними коштами користувалася, проте свої зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів належним чином не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 35 659,77 грн, з яких: 22 867,64 грн – заборгованість за кредитом, 12 792,13 грн – заборгованість за процентами.

26 червня 2026 року між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «Смарт Пей» укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором. Після відступлення права вимоги позивач жодних нарахувань не здійснював.

Позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 35 659,77 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою судді від 16 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачці встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами суд направив відповідачці рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою: АДРЕСА_1 , яка відповідно до наявних у матеріалах справи відомостей є її зареєстрованим місцем проживання. Поштове відправлення повернулося до суду невручене з відміткою відділення поштового зв`язку про відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою суду. Згідно з частиною шостою статті 128 ЦПК України судові виклики та повідомлення фізичних осіб, які не мають електронного кабінету, здійснюються за адресою місця проживання (перебування), зареєстрованого у встановленому законом порядку. Електронного кабінету в Єдиній судово-інформаційній (автоматизованій) системі відповідачка не має. За таких обставин суд вважає, що відповідачку належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі та про її право подати відзив на позовну заяву.

Відзиву на позовну заяву, заяв чи клопотань від відповідачки до суду не надходило. Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи не надходило; представник позивача просив розглядати справу без його участі.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що 19 липня 2018 року ОСОБА_1 підписала заяву № 2001081464601 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі – заява, ДКБО), якою беззастережно підтвердила, що приймає публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» (нині – АТ «ПУМБ») на укладення ДКБО в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг.

У заяві відповідачка просила відкрити на її ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надати кредитну картку миттєвого випуску НОМЕР_2 , а також встановити на цей рахунок кредитний ліміт у сумі 8000,00 грн. Заявою визначено, що розрахунковий день і платіжна дата – 30 число місяця, реальна річна процентна ставка становить 57,73 %, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) – 9994,28 грн. Підписавши заяву, відповідачка підтвердила, що отримала платіжну картку в непошкодженому стані та ПІН, ознайомлена з ДКБО, Тарифами банку та правилами користування платіжною карткою, цілком з ними згодна та зобов`язується їх дотримуватися. Заява містить власноручний підпис відповідачки, а також відмітки банку про відкриття рахунку 19 липня 2018 року.

Відповідно до довідки АТ «ПУМБ» про збільшення кредитного ліміту за договором № 2001081464601 від 19 липня 2018 року відповідачці 19 липня 2018 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 8000,00 грн, який у подальшому збільшувався: 14 листопада 2018 року – до 13 000,00 грн, 15 березня 2019 року – до 18 000,00 грн, 11 липня 2019 року – до 20 900,00 грн, 19 листопада 2019 року – до 22 900,00 грн. Процентна ставка за користування кредитним лімітом становить 47,88 % річних. Доказів того, що відповідачка заперечувала проти збільшення кредитного ліміту, матеріали справи не містять.

З виписки за особовими рахунками відповідачки за період з 19 липня 2018 року по 25 червня 2026 року вбачається, що з 23 липня 2018 року відповідачка систематично користувалася кредитними коштами шляхом отримання готівки в банкоматах та розрахунків за товари і послуги через POS-термінали з використанням кредитних карток *6625, а згодом *3441, а також здійснювала поповнення рахунку та погашення заборгованості за кредитом і процентами. Так, відповідачка щомісяця з серпня 2018 року по жовтень 2020 року сплачувала банку проценти за користування кредитом. 11 листопада 2018 року у зв`язку зі зміною плану рахунків залишок заборгованості перенесено на рахунок № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ). Останнє поповнення рахунку відповідачка здійснила 27 жовтня 2020 року, після 02 листопада 2020 року видаткових операцій за рахунком не проводилося, а з 30 листопада 2020 року банк щомісяця відносив заборгованість за основним боргом до простроченої.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним АТ «ПУМБ», станом на 25 червня 2026 року заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 35 659,77 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту – 22 867,64 грн, заборгованість за процентами – 12 792,13 грн, заборгованість за комісією – 0,00 грн. За період з 30 липня 2018 року по 30 листопада 2021 року банк нарахував проценти за користування кредитом у загальній сумі 31 154,24 грн, з яких відповідачка сплатила 18 362,11 грн. Після 30 листопада 2021 року проценти банком не нараховувалися, неустойка (пеня, штраф) до стягнення не заявлена.

Перевіривши наданий розрахунок, суд встановив, що щомісячні проценти нараховано за ставкою 47,88 % річних на залишок заборгованості за кредитом за фактичну кількість днів користування (зокрема, 22 867,64 грн ? 47,88 % ? 30 / 365 = 899,92 грн), тобто за ставкою, нижчою від погодженої у заяві реальної річної процентної ставки (57,73 %). Розрахунок узгоджується з рухом коштів, відображеним у виписці за рахунком, арифметичних помилок суд не встановив.

26 червня 2026 року між АТ «ПУМБ» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Смарт Пей» (новий кредитор) укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору права вимоги за кредитними договорами, дані про які зазначені в реєстрі боржників. Оплата позивачем за договором факторингу підтверджується платіжною інструкцією № 23.

Згідно з витягом з Реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 1 від 26 червня 2026 року, підписаним уповноваженими особами сторін договору та скріпленим їх печатками, до ТОВ «ФК «Смарт Пей» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) за кредитним договором № 2001081464601 від 19 липня 2018 року із сумою простроченої заборгованості за кредитом 22 867,64 грн та загальним розміром заборгованості 35 659,77 грн.

ТОВ «ФК «Смарт Пей» є фінансовою установою, що підтверджується витягом з Державного реєстру фінансових установ, та має право на надання фінансових послуг, зокрема факторингу.

Доказів погашення заборгованості первісному чи новому кредитору відповідачка суду не надала.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, звернувшись до суду.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина друга статті 1054 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Відповідно до статті 526, частини першої статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).

Як встановлено судом, кредитний договір № 2001081464601 укладено шляхом підписання відповідачкою заяви про приєднання до ДКБО, у якій визначено розмір кредитного ліміту, розрахунковий день і платіжну дату, реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту. Своїм підписом у заяві відповідачка підтвердила отримання кредитної картки та ПІН, ознайомлення з умовами ДКБО і Тарифами банку та згоду з ними.

Факт користування відповідачкою кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту підтверджується випискою за її особовими рахунками, яка відображає численні операції з отримання готівки та оплати товарів і послуг з використанням кредитних карток, а також довідкою банку про встановлення та збільшення кредитного ліміту. Виписка за рахунком є первинним документом, який відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фіксує факт здійснення господарських операцій, і є належним доказом руху коштів за рахунком.

При цьому суд враховує, що кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з використанням кредитної картки не надається позичальнику одноразово, а використовується ним частинами у межах кредитного ліміту з можливістю повторного використання погашених коштів, тому факт видачі кредиту в такому випадку підтверджується саме випискою за рахунком.

Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, факт укладення кредитного договору, отримання та використання кредитних коштів не спростувала, своїм правом подати відзив і докази на спростування доводів позивача не скористалася.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 дійшла висновку, що у разі, коли умови про розмір процентної ставки, порядок її зміни, сплату неустойки містяться лише в Умовах та правилах надання банківських послуг чи Тарифах банку, які не підписані позичальником, а надані банком роздруківки з його сайту не можна вважати складовою кредитного договору, то такі умови не можуть бути визнані погодженими сторонами.

Обставини цієї справи відрізняються від наведених у зазначеній постанові. Реальна річна процентна ставка за кредитом (57,73 %) та орієнтовна загальна вартість кредиту визначені безпосередньо в заяві про приєднання до ДКБО, яку відповідачка підписала власноручно, тобто умова про платність кредиту та розмір плати за користування ним була доведена до її відома та погоджена нею під час укладення договору. Проценти нараховані банком за номінальною ставкою 47,88 % річних, що не перевищує погодженої сторонами реальної річної процентної ставки, а отже, не погіршує становища позичальника порівняно з умовами, на які вона погодилася.

Крім того, відповідачка протягом понад двох років – з серпня 2018 року по жовтень 2020 року – щомісяця сплачувала банку нараховані проценти за користування кредитом у загальній сумі 18 362,11 грн, жодних заперечень щодо їх розміру чи порядку нарахування банку не заявляла, що також свідчить про обізнаність відповідачки з умовами кредитування та про їх визнання нею.

Нарахування процентів здійснювалося банком до 30 листопада 2021 року, після чого проценти не нараховувалися. Позивач після набуття права вимоги жодних нарахувань не здійснював, неустойку (пеню, штрафи), інфляційні втрати та три проценти річних до стягнення не заявляв.

За таких обставин вимога про стягнення заборгованості за процентами в сумі 12 792,13 грн є обґрунтованою.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною другою статті 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків; у цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є виконанням належному кредиторові. Відповідно до частини другої статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Водночас неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку виконати зобов`язання, а лише дає право виконати його первісному кредитору. Доказів виконання зобов`язання первісному кредитору відповідачка не надала; копії документів, що підтверджують відступлення права вимоги, позивач надіслав відповідачці разом з копією позовної заяви.

Як встановлено судом, право вимоги за кредитним договором № 2001081464601 від 19 липня 2018 року перейшло від АТ «ПУМБ» до ТОВ «ФК «Смарт Пей» на підставі договору факторингу № 1 від 26 червня 2026 року, що підтверджується витягом з реєстру боржників до нього. Отже, ТОВ «ФК «Смарт Пей» є належним кредитором у зобов`язанні та набуло права вимоги до відповідачки в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі щодо заборгованості в розмірі 35 659,77 грн.

Відповідно до частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення. Відповідачка заяви про застосування позовної давності не подавала, а тому суд не має правових підстав для її застосування з власної ініціативи.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з частиною першою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач довів обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог, а саме: укладення кредитного договору, отримання та використання відповідачкою кредитних коштів, неналежне виконання нею зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів, розмір заборгованості та перехід до позивача права вимоги. Тому позов підлягає задоволенню, а з відповідачки на користь позивача належить стягнути заборгованість за кредитним договором № 2001081464601 від 19 липня 2018 року в розмірі 35 659,77 грн, з яких: заборгованість за кредитом – 22 867,64 грн, заборгованість за процентами – 12 792,13 грн.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № CF-2001081464601 від 15 вересня 2026 року. Оскільки позов задоволено повністю, судовий збір у розмірі 2662,40 грн підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

На підтвердження понесених витрат позивач надав договір про надання правничої допомоги від 26 березня 2026 року, укладений між ТОВ «ФК «Смарт Пей» та адвокатом Рудзеєм Ю.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ № 001139 від 25 листопада 2019 року, довіреність від 17 квітня 2026 року, а також акт наданих послуг правничої допомоги від 30 червня 2026 року на загальну суму 10 000,00 грн. Згідно з актом адвокат надав такі послуги: правовий аналіз та консультація (1 година – 2000,00 грн); підготовка позовної заяви, у тому числі розрахунку судових витрат, та її направлення до суду (фіксована вартість – 6000,00 грн); супровід цивільної справи під час судового розгляду, що включає процесуальний та правовий аналіз доказів, наданих іншою стороною разом із відзивом, складання та подання відповіді на відзив, заперечень, письмових пояснень, процесуальних клопотань, моніторинг стану розгляду справи (фіксована вартість – 2000,00 грн).

Відповідно до частин другої – четвертої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. У постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд має право за власною ініціативою, незалежно від наявності клопотання іншої сторони, відмовити у відшкодуванні витрат на правничу допомогу повністю або частково, якщо вони не відповідають критеріям реальності, необхідності, розумності розміру та пропорційності до предмета спору.

Суд зауважує, що акт наданих послуг складено 30 червня 2026 року, тобто до звернення позивача до суду з позовом (15 вересня 2026 року), однак ним сторони підтвердили вже надані послуги із супроводу справи під час її судового розгляду. Водночас справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, судових засідань не проводилося, відповідачка відзиву не подавала, а отже, у адвоката не було потреби аналізувати докази іншої сторони, готувати відповідь на відзив, заперечення чи письмові пояснення. Інших процесуальних документів, крім позовної заяви та заяви про розгляд справи без участі представника позивача, поданих разом з позовом, представник позивача під час розгляду справи не подавав. Отже, послуги із супроводу справи під час судового розгляду вартістю 2000,00 грн фактично не надавалися і не відповідають критерію реальності, тому не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачки.

Решта витрат у розмірі 8000,00 грн (правовий аналіз та консультація – 2000,00 грн, підготовка позовної заяви – 6000,00 грн) пов`язана з розглядом справи, документально підтверджена та фактично понесена. Відповідачка клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України не подавала, доказів їх неспівмірності не надала, а тому підстав для подальшого зменшення цих витрат суд не вбачає.

Враховуючи наведене, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76–81, 89, 128, 133, 137, 141, 178, 247, 258, 259, 263–265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» заборгованість за кредитним договором № 2001081464601 від 19 липня 2018 року в розмірі 35 659 (тридцять п`ять тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять) грн 77 коп., яка складається із заборгованості за кредитом – 22 867,64 грн та заборгованості за процентами – 12 792,13 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови судом апеляційної інстанції.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей», місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корпус А, офіс 303, код ЄДРПОУ 43696954, рахунок № НОМЕР_6 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.М. Танасійчук