Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №127/17530/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Суд: Шевченківський районний суд м. Чернівців

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №127/17530/26

Суддя: Танасійчук Н. М.

Справа № 127/17530/26

Провадження № 2/727/4046/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців у складі:

головуючого судді - Танасійчук Н.М.,

за участі секретаря судового засідання - Маковійчук В.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» через підсистему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» (далі - ТОВ «Клай Інвест», первісний кредитор) та відповідачем в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту № 281518, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 4000,00 грн строком на 90 днів зі сплатою процентів за ставкою 0,72 % на добу. Первісний кредитор свої зобов`язання виконав, перерахувавши кредитні кошти на платіжну картку відповідача, натомість відповідач кредит не повернув, проценти та комісію не сплатив.

19 грудня 2025 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладено договір факторингу № 19122025/1, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Позивач направляв відповідачу вимогу про погашення заборгованості, яку залишено без виконання.

Станом на 20 лютого 2026 року заборгованість відповідача становить 7620,80 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 4000,00 грн, прострочена заборгованість за процентами - 2620,80 грн, заборгованість за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту (комісія) відповідно до пункту 1.4 договору - 1000,00 грн.

Позивач просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість, судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 500,00 грн, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі представника позивача.

24 вересня 2026 року представник позивача подав до суду заяву про розподіл судових витрат, у якій просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 500,00 грн, долучивши акт про отримання правової допомоги, рахунок та платіжну інструкцію про оплату послуг адвоката. Копію заяви з додатками доставлено до Електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд» 24 вересня 2026 року.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Танасійчук Н.М.

Ухвалою судді від 10 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі направлено до Електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Крім того, копію ухвали разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за відомою суду адресою його місця проживання. Поштове відправлення повернулося до суду не врученим з відміткою поштового відділення про відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Згідно з пунктом 4 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є також день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За таких обставин суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та про розгляд справи.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких заяв по суті справи, заперечень проти позову, клопотань про зменшення витрат на професійну правничу допомогу чи доказів до суду не подав.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи не надходило.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що 24 квітня 2025 року між ТОВ «Клай Інвест» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником (клієнтом) в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту № 281518 (індивідуальна частина) (далі - кредитний договір, договір), невід`ємними частинами якого є публічна пропозиція (оферта) товариства, розміщена на його вебсайті, та Додаток № 1 «Графік розрахунків та загальна вартість кредиту» (далі - Графік розрахунків).

Згідно з довідкою ТОВ «Клай Інвест» про ідентифікацію акцепт договору позичальником здійснено в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства (https://www.cly.com.ua) шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором «KL2321», надісланим 24 квітня 2025 року на номер телефону НОМЕР_1 . Цим самим одноразовим ідентифікатором відповідачем підписано індивідуальну частину договору та Графік розрахунків, а номер телефону відповідає номеру, зазначеному в реквізитах позичальника в договорі.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Клай Інвест» надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 4000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності (п. 1.1); кредит надається строком на 90 днів, тобто до 22 липня 2025 року (п. 1.2); за користування кредитом клієнт сплачує 262,8 % річних від суми кредиту, що становить 0,72 % на добу, тип процентної ставки - фіксована, періодичність сплати процентів - кожні 14 днів (п. 1.3); за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25 % від суми фінансового кредиту; послуги надаються протягом дії договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за договором (п. 1.4).

Пунктом 2.6 договору визначено, що проценти за користування кредитом - це плата за користування кредитними коштами, яка нараховується товариством щоденно на фактичний залишок заборгованості в межах строку кредитування згідно з пунктом 1.3 договору. Пунктом 2.7 договору комісію визначено як одноразову винагороду, що сплачується клієнтом за підготовку, організацію та надання товариством фінансової послуги (кредиту) та встановлена в пункті 1.4 договору.

Згідно з розділом 3 договору загальні витрати клієнта за кредитом складають 3592 грн, а денна процентна ставка - 1 %. Відповідно до Графіка розрахунків проценти за користування кредитом підлягали сплаті 07 травня, 21 травня, 04 червня, 18 червня, 02 липня та 16 липня 2025 року по 403,20 грн, комісія в сумі 1000,00 грн - 07 травня 2025 року, а сума кредиту в розмірі 4000,00 грн та проценти в сумі 172,80 грн - 22 липня 2025 року. Загальна сума процентів за користування кредитом за весь строк кредитування (90 днів) визначена в Графіку розрахунків у розмірі 2592,00 грн, а загальна вартість кредиту - 7592,00 грн.

Відповідно до підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів 24 квітня 2025 року о 18:54 на підставі платіжної інструкції № A987655B78305CLY281518T2470284 ТОВ «Клай Інвест» перерахувало на платіжну картку № НОМЕР_2 (емітент - АТ «Сенс Банк») кошти в сумі 4000,00 грн з призначенням переказу «Выдача кредита #281518». Номер платіжної картки відповідає реквізитам рахунку позичальника, зазначеним у кредитному договорі ( НОМЕР_2 ).

19 грудня 2025 року між ТОВ «Клай Інвест» (клієнт) та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу № 19122025/1, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимог, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення (п. 2.1). Разом з правом вимоги до фактора переходять усі інші права та обов`язки клієнта за кредитним договором (п. 2.2).

На виконання договору факторингу ТОВ «ФК «Венера Фінанс» перерахувало ТОВ «Клай Інвест» з призначенням платежу «Оплата послуг згідно договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025 р» кошти в сумі 700 000,00 грн (платіжна інструкція № 183 від 19 грудня 2025 року), 650 000,00 грн (платіжна інструкція № 212 від 22 січня 2026 року) та 650 000,00 грн (платіжна інструкція № 236 від 18 лютого 2026 року).

Згідно з витягом з Реєстру боржників до договору факторингу № 19122025/1 від 19 грудня 2025 року до ТОВ «ФК «Венера Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , за кредитним договором № 281518 від 24 квітня 2025 року, дата закінчення якого - 22 липня 2025 року, в загальній сумі 7620,80 грн, з яких: борг за тілом кредиту - 4000,00 грн, борг за комісією - 1000,00 грн, борг за відсотками - 2620,80 грн.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 281518 заборгованість відповідача станом на 20 лютого 2026 року становить 7620,80 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 4000,00 грн, за процентами - 2620,80 грн, за комісією - 1000,00 грн. Платежів у погашення заборгованості відповідач не здійснював. Позивач після набуття права вимоги нарахувань процентів, пені та штрафів не здійснював.

17 березня 2026 року позивач надіслав відповідачу вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором, у якій повідомив про відступлення йому права вимоги за договором факторингу № 19122025/1, розмір заборгованості та реквізити для її погашення.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Згідно зі статтею 12 цього Закону, якщо електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що кредитний договір укладено в електронній формі в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим на його номер телефону, а кредитні кошти в сумі 4000,00 грн перераховано на платіжну картку відповідача, реквізити якої зазначені в договорі. Відповідач факту укладення договору та отримання кредитних коштів не заперечив. Отже, кредитний договір є укладеним, а ТОВ «Клай Інвест» свої зобов`язання з надання кредиту виконало.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). За договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України). Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

Пунктом 4.1.4 кредитного договору передбачено право кредитодавця без згоди клієнта поступитися своїм правом вимоги за договором третій особі. Позивач надав договір факторингу № 19122025/1 від 19 грудня 2025 року, витяг з Реєстру боржників, який містить відомості про відповідача та кредитний договір, а також докази сплати фінансування первісному кредитору. Відтак ТОВ «ФК «Венера Фінанс» набуло прав кредитора за кредитним договором № 281518 від 24 квітня 2025 року в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, і є належним позивачем у справі.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у встановлений строк; одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).

Строк кредитування за договором сплинув 22 липня 2025 року. Доказів повернення кредиту в будь-якій частині відповідач не надав. Тому заборгованість за тілом кредиту в сумі 4000,00 грн підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою встановлено максимальний розмір денної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Станом на дату укладення кредитного договору (24 квітня 2025 року), з урахуванням строків, визначених перехідними положеннями зазначеного Закону, максимальний розмір денної процентної ставки становив 1 відсоток. Денна процентна ставка за кредитним договором, розрахована з урахуванням усіх загальних витрат за кредитом (3592 грн / 4000 грн / 90 днів ? 100 %), становить 0,998 %, тобто не перевищує встановленого законом граничного розміру.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування; після спливу цього строку кредитодавець має право на стягнення процентів за порушення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) сформулював висновки, відповідно до яких суд без позовної вимоги споживача не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом, проте може застосовувати тлумачення умов договору про споживчий кредит у разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень, які тлумачаться на користь споживача.

Сторони в Графіку розрахунків прямо погодили, що за весь строк кредитування (90 днів) розмір процентів за користування кредитом становить 2592,00 грн, тобто 28,80 грн за кожен із 90 днів строку кредитування (4000 грн ? 0,72 %). Такий самий розмір процентів враховано сторонами при визначенні загальних витрат за кредитом (3592 грн) та денної процентної ставки в розділі 3 договору. Натомість заявлена позивачем сума процентів 2620,80 грн становить 91 день нарахування, тобто включає проценти в сумі 28,80 грн, нараховані за межами строку кредитування.

Пунктом 2.6 договору прямо передбачено, що проценти нараховуються в межах строку кредитування. Оскільки після спливу строку кредитування право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом припинилося, а положення пункту 3.3 договору про нарахування процентів до дня повного погашення заборгованості суперечать пункту 2.6 договору та Графіку розрахунків і з урахуванням частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та наведеного висновку Верховного Суду підлягають тлумаченню на користь споживача, з відповідача підлягають стягненню проценти за користування кредитом у межах строку кредитування в сумі 2592,00 грн. У стягненні процентів у сумі 28,80 грн слід відмовити.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця. Частиною другою статті 8 цього Закону передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) дійшла висновку, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Встановивши, що договором передбачено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем, Велика Палата Верховного Суду визнала відповідні умови договору нікчемними.

Пунктом 1.4 кредитного договору плату в розмірі 25 % від суми кредиту (1000,00 грн) встановлено за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення. Таким чином, ця комісія є єдиною, нерозподіленою платою, яка охоплює, зокрема, надання позичальнику інформації та довідок щодо кредиту без будь-якого обмеження періодичності їх надання, тобто у тому числі інформації, яка відповідно до закону має надаватися споживачу безоплатно. Умови договору не дають змоги визначити, яка частина цієї плати припадає на кожну зі складових.

Крім того, умови договору щодо характеру цієї комісії є суперечливими: пунктом 2.7 договору її визначено як одноразову винагороду за підготовку, організацію та надання кредиту, натомість пунктом 1.4 - як плату за послуги з обслуговування та повернення кредиту, які надаються протягом дії договору та вважаються виконаними лише в день повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за договором. Позивач жодних доказів фактичного надання відповідачу будь-яких послуг, за які встановлено цю комісію, не надав.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Нікчемна умова правочину не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з її недійсністю (частина перша статті 216 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) зазначила, що у разі, якщо позивач звертається з вимогою, яка ґрунтується на нікчемному правочині, суд, перевіряючи доводи та заперечення сторін, повинен з`ясувати, чи є правочин нікчемним, і в разі встановлення нікчемності вказати про це в мотивувальній частині рішення. На відміну від оспорюваних умов договору, про які йдеться в постанові Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, нікчемність умови договору суд встановлює незалежно від наявності відповідної позовної вимоги.

З огляду на викладене умова пункту 1.4 кредитного договору про обов`язок позичальника сплатити комісію за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту є нікчемною, не створює для відповідача обов`язку сплатити таку комісію, а тому в задоволенні вимоги про стягнення заборгованості за комісією в сумі 1000,00 грн слід відмовити.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі статтями 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи; докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач довів наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором № 281518 від 24 квітня 2025 року за тілом кредиту в сумі 4000,00 грн та за процентами за користування кредитом у сумі 2592,00 грн, а всього - 6592,00 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. У задоволенні вимог про стягнення процентів у сумі 28,80 грн та комісії в сумі 1000,00 грн слід відмовити.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 631 від 19 квітня 2026 року. Позовні вимоги задоволено на суму 6592,00 грн із заявлених 7620,80 грн, тобто на 86,50 %. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2302,98 грн (2662,40 грн ? 6592,00 грн / 7620,80 грн).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони; за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами; розмір витрат визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості; для визначення розміру витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом. Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначила, що суд за наслідками розгляду справи може відмовити у відшкодуванні або зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи, якщо їх розмір не відповідає критеріям обґрунтованості, пропорційності до предмета спору, співмірності зі складністю справи та іншим критеріям, визначеним процесуальним законом. Велика Палата Верховного Суду також неодноразово вказувала, що відшкодуванню підлягають лише ті витрати, які мають бути фактично понесені, необхідні, а їх розмір має бути розумним і виправданим (постанова від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правової допомоги від 09 квітня 2026 року, укладений з Адвокатським бюро «Пархомчук та Партнери», акт про отримання правової допомоги від 21 вересня 2026 року, рахунок № 21.09.2026-143 від 21 вересня 2026 року та платіжну інструкцію № 5177 від 21 вересня 2026 року про оплату 15 500,00 грн. Згідно з актом адвокат надав такі послуги: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання заборгованості (0,5 години, 1500,00 грн); складення та подання до суду позовної заяви, підготовка доказів, моніторинг та аналіз судової практики (3 години, 9000,00 грн); інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень (1,5 години, 4500,00 грн); канцелярські витрати на виготовлення копій документів та відправку поштової кореспонденції (500,00 грн).

Оцінюючи заявлені витрати, суд враховує, що справа є малозначною в силу пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, не є складною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, представник позивача участі в жодному судовому засіданні не брав. Спір стосується стягнення заборгованості за типовим договором про споживчий кредит, а позовна заява має типовий характер і не потребувала значного обсягу юридичного аналізу та підготовки доказів, які перебували в розпорядженні позивача як фінансової установи. Крім позовної заяви та заяви про розподіл судових витрат, інших клопотань, заяв чи процесуальних документів представник позивача у справі не подавав, а моніторинг реєстру судових рішень щодо руху справи не є самостійною правничою допомогою, яка потребує окремої оплати. Канцелярські витрати в сумі 500,00 грн не підтверджені жодними первинними документами.

Заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу (15 500,00 грн) більш ніж удвічі перевищує ціну позову (7620,80 грн) та майже вдвічі - суму задоволених позовних вимог, а тому є явно неспівмірною з предметом спору та обсягом фактично виконаних адвокатом робіт.

З урахуванням викладеного, критеріїв реальності, необхідності та розумності адвокатських витрат, а також часткового задоволення позову, суд вважає обґрунтованим і пропорційним до предмета спору розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню відповідачем, у сумі 3000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 178, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 281518 від 24 квітня 2025 року у розмірі 6592 грн 00 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 4000,00 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом - 2592,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» судовий збір у розмірі 2302 грн 98 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог та вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови судом апеляційної інстанції.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», код ЄДРПОУ 43561872, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.М. Танасійчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua