Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №727/15500/25 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/15500/25

Провадження № 2/727/1804/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючої судді - Танасійчук Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Маковійчук В.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 0996477193/2 від 23.10.2020 у розмірі 62 208,93 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23.10.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» (далі - ТОВ «Інфінанс», первісний кредитор) та відповідачем в електронній формі укладено договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0996477193/2, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. На підставі заявки-анкети № 3344861, пропозиції (оферти) та акцепту оферти відповідачу надано кредит у розмірі 3 830,00 грн строком користування 30 днів, зі строком дії договору 3 роки та процентною ставкою 1,75 % за один день користування кредитом. Кредитодавець свої зобов`язання виконав, перерахувавши кошти на платіжну картку відповідача, натомість відповідач кредит не повернув, проценти не сплатив.

11.02.2022року ТОВ «Інфінанс» на підставі договору факторингу № 11-02/22 відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 0996477193/2. 10.01.2023року ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги відступило ці права ТОВ «Коллект Центр».

За розрахунком позивача загальний розмір заборгованості становить 145 185,88 грн, однак, керуючись принципами розумності, співмірності та пропорційності, позивач просить стягнути 62 208,93 грн, з яких: 3 830,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 58 378,93 грн - заборгованість за процентами, нарахованими на дату відступлення права вимоги (11.02.2022). Неустойка, комісії, інфляційні втрати та три проценти річних до стягнення не заявлені.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Чернівці Калмикової Ю.О. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19.02.2026 позов задоволено повністю.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26.03.2026року заяву відповідача про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення від 19.02.2026 скасовано, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27.04.2026року відмовлено у прийнятті заяви ТОВ «Коллект Центр» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

У зв`язку з припиненням повноважень судді Калмикової Ю.О. на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду від 28.05.2026 № 79 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого справу передано на розгляд судді Танасійчук Н.М.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Чернівці Танасійчук Н.М. від 29.05.2026року справу прийнято до провадження, ухвалено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29.05.2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» відомості про власника платіжної картки № НОМЕР_1 , докази зарахування на неї 18.11.2020 року кредитних коштів у сумі 3 830,00 грн, виписку за карткою за період з 18.11.2020 по 22.11.2020, а також відомості про фінансовий номер телефону та належність відповідачу номера телефону НОМЕР_2 .

На виконання ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» листом від 06.09.2026 № 20.1.0.0.0/7-260831/49702-БТ надало витребувані відомості та виписку за картковим рахунком.

Представник відповідача - адвокат Зачепіло З.Я. подала відзив на позовну заяву, в якому просила позов задовольнити частково - у розмірі заборгованості за тілом кредиту 3 830,00 грн, а в разі задоволення позову зменшити витрати позивача на професійну правничу допомогу.

Відзив обґрунтовано тим, що позивачем не надано первинних документів (платіжного доручення, меморіального ордера, виписки за рахунком), які підтверджують перерахування кредитних коштів саме на рахунок відповідача, а також доказів належності відповідачу платіжної картки; наданий розрахунок заборгованості не відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, строк кредитування за договором становив 30 днів, після спливу якого право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом припинилося, що узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16. Також представник відповідача зазначила, що відповідач є військовослужбовцем, а тому на нього поширюється пільга, передбачена пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», щодо ненарахування процентів за користування кредитом. Заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи, яка є малозначною, а тому підлягає зменшенню. До відзиву додано довідку № 1700 від 02.03.2026 та зазначено попередній розрахунок витрат відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

14.04.2026 року представник позивача - Ткаченко М.М. подала відповідь на відзив, в якій просила поновити строк на її подання та позов задовольнити повністю. Зазначила, що позивач та первісний кредитор не є банківськими установами, а тому позбавлені можливості надати виписку за картковим рахунком відповідача; факт перерахування коштів підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про здійснення 18.11.2020 о 22:59 переказу 3 830,00 грн на картку НОМЕР_3 (транзакція № 72856844 в системі iPay.ua). Проценти нараховано відповідно до пунктів 6.1, 7.3.6 Правил надання грошових коштів у позику: за 30 днів строку користування - за ставкою 1,75 %, а в період прострочення - за максимальною ставкою 3,5 % на день, у межах строку дії договору (3 роки). Проценти за користування кредитом не є мірою відповідальності, а є платою за користування кредитом. Щодо статусу відповідача як військовослужбовця зазначила, що ним не надано повного переліку документів, які підтверджують право на пільгу. Витрати позивача на правничу допомогу підтверджені договором, заявкою та актом, а витрати відповідача не підтверджені жодними доказами.

Представник позивача Пилипчук С.В. в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав , просив їх задовольнити , надав пояснення аналогічні позовній заяві.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідач свою правову позицію виклав у відзиві на позовну заяву, а тому суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вирішуючи питання про поновлення строку на подання відповіді на відзив, суд враховує, що строк пропущено незначно, з причин, пов`язаних з відключеннями електроенергії та повітряними тривогами в умовах воєнного стану, а тому визнає ці причини поважними та, керуючись статтею 127 ЦПК України, поновлює позивачу строк на подання відповіді на відзив і бере її до уваги.

Судом встановлено, що 23.10.2020 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_2 в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця, розміщеної на сайті moneyboom.ua, укладено договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0996477193/2 на умовах Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM Loyal» (далі - Правила).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Інфінанс» 23.10.2020 року в межах зазначеного договору відповідачу надано перший кредит (транш) у розмірі 2 050,00 грн, який відповідач погасив 18.11.2020 року , сплативши 3 019,00 грн, що також відображено у виписці АТ КБ «ПриватБанк» за карткою відповідача (операція «Зі своєї картки» на суму 3 019,00 грн від 18.11.2020).

18.11.2020 року відповідач подав заявку-анкету № 3344861 на отримання кредиту в розмірі 3 830,00 грн строком на 30 днів із зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 , у якій зазначив свої персональні дані (РНОКПП, паспортні дані, номер мобільного телефону НОМЕР_2 , адресу електронної пошти), а у графі про наявність пільг, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зазначив «Ні».

18.11.2020 ТОВ «Інфінанс» направило відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір № 0996477193/2 від 23.10.2020 та надати кредит згідно із заявкою-анкетою № 3344861, яку відповідач того ж дня прийняв, підписавши акцепт оферти електронним підписом одноразовим ідентифікатором «7u0w1r».

За основними умовами кредиту (траншу), погодженими в оферті та акцепті: розмір кредиту - 3 830,00 грн; строк користування кредитом - 30 днів; строк дії договору - 3 роки; відсоткова ставка - 1,75 % за один день користування кредитом (638,75 % річних), яка застосовується за умови належного виконання умов договору та відсутності пролонгації; загальна вартість кредиту за цієї умови - 2 010,75 грн; максимальна відсоткова ставка - 3,5 % за один день користування кредитом (1277,5 % річних), яка застосовується за умови неналежного виконання умов договору; загальна вартість кредиту за умови неналежного виконання умов договору - 4 021,50 грн. Пропозиція (оферта), акцепт оферти, Правила та заявка-анкета становлять єдиний документ - договір.

Згідно з пунктом 6.1 Правил проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту з дня отримання включно та по день фактичного повернення включно; у випадку прострочення повернення кредиту у строк користування кредитом проценти нараховуються по дату фактичного повернення кредиту за максимальною відсотковою ставкою. Відповідно до підпункту 7.3.6 Правил у випадку неналежного виконання позичальником умов договору на період строку користування кредитом застосовується відсоткова ставка, встановлена договором, а на період прострочення - максимальна відсоткова ставка.

Пунктом 4.7 Правил передбачено, що у разі наявності у потенційного позичальника статусу військовослужбовця він зобов`язаний до отримання фінансового кредиту повідомити товариство про наявність такого статусу, зазначивши про це у заявці.

Згідно з листом ТОВ «Інфінанс» на підставі відомостей платіжної системи iPay.ua 18.11.2020 о 22:59 на платіжну картку НОМЕР_3 здійснено переказ кредитних коштів у сумі 3 830,00 грн (ID транзакції 72856844).

Відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» від 06.09.2026 № 20.1.0.0.0/7-260831/49702-БТ платіжна картка № НОМЕР_1 емітована банком на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ); номер телефону НОМЕР_2 був фінансовим номером за цією карткою в період з 18.11.2020 по 22.11.2020 та знаходиться/знаходився в анкетних даних відповідача; 18.11.2020 на картковий рахунок відповідача зараховано кошти в сумі 3 830,00 грн. Зазначене підтверджується доданою банком випискою за картковим рахунком за період з 18.11.2020 по 22.11.2020, у якій відображено операцію «Зарахування переказу» на суму 3 830,00 грн від 18.11.2020, а також подальше використання відповідачем коштів.

Доказів повернення кредиту в сумі 3 830,00 грн та сплати процентів за користування ним матеріали справи не містять.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Інфінанс» за кредитом, наданим 18.11.2020, кредитодавець нарахував проценти за період з 18.11.2020 по 18.12.2020 (31 день) за ставкою 1,75 % на день (по 67,03 грн щоденно), а з 19.12.2020 по 11.02.2022 (420 днів) - за максимальною ставкою 3,5 % на день (по 134,05 грн щоденно), загалом 58 378,93 грн.

11.02.2022 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 11-02/22, за яким до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги за договором № 0996477193/2, що підтверджується копіями договору факторингу, платіжного доручення про оплату за договором, акта приймання-передавання реєстру боржників та витягу з реєстру боржників.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за яким до позивача перейшло право вимоги до відповідача за договором № 0996477193/2. Згідно з витягом з реєстру боржників (додаток № 3 до договору № 10-01/2023) до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за договором № 0996477193 із сумою заборгованості за основним зобов`язанням 3 830,00 грн, за процентами - 103 017,58 грн, при сумі виданого кредиту 3 830,00 грн. Оплату за договором підтверджено актом зарахування зустрічних вимог.

Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_5 ) № 1700 від 02.03.2026 сержант ОСОБА_2 , який призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, є військовослужбовцем зазначеної військової частини; на військовій службі перебував з 04.12.2019 по 03.06.2021 та перебуває з 19.04.2022 року по теперішній час.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору (частина друга статті 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (частина друга статті 207 ЦК України).

Відповідно до частин третьої, четвертої, шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом розміщення пропозиції у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі. Згідно з частиною дванадцятою цієї статті електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний правочин може бути підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону).

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 зазначив, що будь-який вид договору, який укладається на підставі норм ЦК України, може мати електронну форму; такий договір вважається укладеним у письмовій формі, а без отримання листа з одноразовим ідентифікатором та здійснення входу на сайт за допомогою логіна і пароля, введення цього ідентифікатора кредитний договір не був би укладений.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що між ТОВ «Інфінанс» та відповідачем у встановленій законом формі укладено кредитний договір № 0996477193/2, а 18.11.2020 року в його межах сторони погодили надання кредиту (траншу) в розмірі 3 830,00 грн. Відповідач, заповнивши заявку-анкету та підписавши акцепт оферти одноразовим ідентифікатором, висловив волю на отримання кредиту на погоджених умовах. Факт укладення договору додатково підтверджується попереднім користуванням відповідачем кредитом за тим самим договором та його погашенням 18.11.2020року. Відповідач укладення договору не заперечував.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина перша статті 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Доводи відповідача про недоведеність факту отримання кредитних коштів спростовуються встановленими обставинами. Лист ТОВ «Інфінанс» з відомостями платіжної системи iPay.ua про переказ 18.11.2020року коштів у сумі 3 830,00 грн на картку НОМЕР_3 узгоджується з відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 06.09.2026 та випискою за картковим рахунком, з яких вбачається, що картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я відповідача, її фінансовим номером був номер телефону НОМЕР_2 , зазначений відповідачем у заявці-анкеті, і 18.11.2020 на цей картковий рахунок зараховано 3 830,00 грн. Виписка за картковим рахунком, сформована банком-емітентом, є первинним документом, який підтверджує зарахування коштів, і в сукупності з іншими доказами достатньо підтверджує виконання первісним кредитором обов`язку з надання кредиту.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).

Строк користування кредитом становив 30 днів з дня його отримання 18.11.2020, а тому кредит мав бути повернутий не пізніше 17.12.2020року. Відповідач кредит у встановлений договором строк не повернув, доказів погашення заборгованості не надав, а у відзиві визнав позовні вимоги в частині стягнення 3 830,00 грн тіла кредиту. За таких обставин вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3 830,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

Наданими позивачем договором факторингу № 11-02/22 від 11.02.2022, договором № 10-01/2023 від 10.01.2023, документами про оплату за ними, актами приймання-передачі реєстрів боржників та витягами з реєстрів боржників підтверджено, що право грошової вимоги до відповідача за договором № 0996477193/2 послідовно перейшло від ТОВ «Інфінанс» до ТОВ «Вердикт Капітал», а від нього - до ТОВ «Коллект Центр». Зазначені договори у встановленому законом порядку не оспорені та недійсними не визнані. Отже, позивач є належним кредитором у зобов`язанні та набув права вимоги до відповідача в обсязі, що існував у первісного кредитора на момент відступлення.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту кредитодавець має право лише на стягнення суми основного боргу та на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

У постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-23гс22) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом», тобто за можливість позичальника правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Зі спливом строку кредитування позичальник не отримує від кредитора відповідного блага, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України. Очікування кредитодавця щодо сплати процентів за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається кредит, виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, не можуть вважатися легітимними. Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та їх розмір залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України; у разі сумніву щодо того, чи мали сторони на увазі встановити нарахування процентів як міри відповідальності за період після закінчення строку кредитування, застосовується принцип contra proferentem.

Як встановлено судом, сторони погодили строк користування кредитом - 30 днів, тобто строк, протягом якого відповідач міг правомірно не повертати кредитні кошти. Строк дії договору (3 роки) визначає період, у межах якого сторони можуть вступати в правовідносини щодо надання кредитів (траншів), однак не змінює погодженого строку користування конкретним кредитом. Доказів пролонгації строку користування кредитом матеріали справи не містять. Отже, строк кредитування за кредитом, наданим 18.11.2020, сплинув 17.12.2020.

Позивач у позовній заяві та відповіді на відзив кваліфікує заявлені до стягнення 58 378,93 грн саме як проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України) та наголошує, що вони не є мірою відповідальності. Вимог про стягнення сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, позивач не заявляв, зазначивши у розрахунку нульові суми інфляційних втрат та трьох процентів річних. Суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог (частина перша статті 13 ЦПК України).

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) дійшла висновку, що суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит, як тлумачення умов договору, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень, оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення його змісту навіть за відсутності відповідної позовної вимоги. Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Умови договору щодо процентів, на які посилається позивач, є нечіткими та двозначними. Так, в оферті та акцепті кредитодавець, визначаючи загальну вартість кредиту, розрахував її виключно за 30 днів строку користування кредитом: 2 010,75 грн - за умови належного виконання договору та 4 021,50 грн - за умови неналежного виконання договору. Водночас підпунктом 7.3.6 Правил передбачено, що навіть у випадку неналежного виконання договору на період строку користування кредитом застосовується відсоткова ставка 1,75 %, а максимальна ставка 3,5 % - лише на період прострочення, тобто вже поза межами строку кредитування. Натомість заявлена позивачем сума процентів (58 378,93 грн) більш ніж у 15 разів перевищує розмір наданого кредиту та більш ніж у 14 разів - максимальну загальну вартість кредиту, визначену самим кредитодавцем у договорі, що свідчить про неможливість встановити з умов договору справжню волю сторін щодо нарахування процентів у такому розмірі за період після спливу строку кредитування.

Тлумачачи зазначені умови на користь споживача відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та з урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що проценти за користування кредитом підлягають стягненню лише в межах строку кредитування - за 30 днів з 18.11.2020 по 17.12.2020 (з дня отримання кредиту включно відповідно до пункту 6.1 Правил) за ставкою 1,75 % на день, що становить 2 010,75 грн (3 830,00 грн ? 1,75 % ? 30 днів) та відповідає визначеній договором загальній вартості кредиту за цією ставкою.

Нарахування процентів за 31-й день (18.12.2020) та в період з 19.12.2020 по 11.02.2022 за максимальною ставкою 3,5 % здійснено поза межами строку кредитування, а тому вимога про стягнення процентів у розмірі 56 368,18 грн (58 378,93 грн - 2 010,75 грн) задоволенню не підлягає.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що строк кредитування закінчився 22.11.2020 року, оскільки кредит у розмірі 3 830,00 грн надано 18.11.2020, а тому 30-денний строк користування ним обчислюється з цієї дати.

Представник відповідача посилається на те, що відповідач є військовослужбовцем, а тому відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» проценти за користування кредитом йому не нараховуються.

Суд враховує, що наведена пільга не застосовується автоматично, а реалізується позичальником шляхом повідомлення кредитодавця про свій статус та надання документів, які його підтверджують. Верховний Суд у постанові від 04.09.2024 у справі № 426/4264/19 звертав увагу на те, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом позичальник-військовослужбовець повинен надати кредитодавцю відповідні документи на підтвердження свого статусу.

Підписуючи 18.11.2020 року заявку-анкету № 3344861, відповідач у графі про наявність пільг, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зазначив «Ні», тобто повідомив кредитодавця про відсутність у нього права на пільги, хоча пунктом 4.7 Правил на позичальника, який має статус військовослужбовця, покладено обов`язок повідомити про це до отримання кредиту. Доказів того, що відповідач протягом строку кредитування чи в подальшому повідомляв первісного кредитора або його правонаступників про свій статус та надавав підтверджуючі документи, матеріали справи не містять.

Довідка № 1700 видана 02.03.2026року, тобто більш ніж через п`ять років після отримання кредиту. Відомості про призов на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у ній стосуються служби відповідача, яку він проходить з 19.04.2022року, тобто після спливу строку кредитування. Щодо періоду військової служби з 04.12.2019 року по 03.06.2021 року довідка містить лише дати, без відомостей про вид військової служби, підстави призову та місце її проходження. Інших документів (військового квитка, витягів з наказів по особовому складу тощо) відповідачем суду не надано. За таких обставин відповідач не довів належними та достатніми доказами (статті 77, 80, 81 ЦПК України) обставин, з якими закон пов`язує застосування пільги в межах строку кредитування.

Крім того, відповідно до частин другої, третьої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Поведінка позичальника, який при укладенні договору повідомив кредитодавця про відсутність у нього пільг, а після звернення кредитора до суду посилається на їх наявність, суперечить принципу добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) та доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки).

З огляду на викладене суд не вбачає підстав для застосування до процентів, нарахованих у межах строку кредитування, положень пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Щодо процентів, нарахованих після спливу строку кредитування, ці доводи не мають правового значення, оскільки у їх стягненні відмовлено з наведених вище підстав.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 0996477193/2 від 23.10.2020 у розмірі 5 840,75 грн, з яких: 3 830,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2 010,75 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини другої статті 141 ЦПК України).

Позовні вимоги задоволено на суму 5 840,75 грн із заявлених 62 208,93 грн, що становить 9,39 %.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0583220041 від 02.12.2025. Пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 227,44 грн (2 422,40 грн ? 5 840,75 грн / 62 208,93 грн).

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до частин другої, третьої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката несе сторона, не на користь якої ухвалено рішення, або підлягають розподілу між сторонами; розмір таких витрат визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони. У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024року, укладений з Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», прайс-лист, заявку на надання юридичної допомоги № 2163 від 01.10.2025 року та витяг з акта № 15 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025 року, відповідно до якого адвокатським об`єднанням надано послуги: усна консультація з вивченням документів - 2 години вартістю 4 000,00 грн; складання позовної заяви - 4 години вартістю 12 000,00 грн, загалом 16 000,00 грн.

Представник відповідача у відзиві заявила клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Суд враховує, що справа є малозначною в розумінні пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, належить до категорії типових спорів про стягнення заборгованості за кредитними договорами зі сталою судовою практикою та не потребувала значного обсягу юридичної і технічної роботи, вивчення значної кількості доказів чи складних правових питань. Позовна заява має типовий характер, підписана та подана до суду директором ТОВ «Коллект Центр». Окремо визначена вартість усної консультації з вивченням документів (2 години - 4 000,00 грн) з урахуванням наявності у позивача, як фінансової установи, що професійно здійснює діяльність зі стягнення заборгованості, всіх документів щодо боржника не є необхідною для розгляду справи. Заявлений розмір витрат (16 000,00 грн) є неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та ціною позову.

З урахуванням критеріїв реальності, необхідності та розумності розміру витрат суд вважає співмірним розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн, який з урахуванням часткового задоволення позову підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 281,67 грн (3 000,00 грн ? 5 840,75 грн / 62 208,93 грн).

Щодо витрат відповідача на професійну правничу допомогу суд зазначає, що у відзиві на позовну заяву наведено лише попередній (орієнтовний) розрахунок таких витрат у розмірі 5 000,00 грн з посиланням на договір з Адвокатським об`єднанням «Захист» № 23/45574 від 04.03.2026. Проте доказів обсягу наданих адвокатом послуг та їх вартості (акта приймання-передачі наданих послуг, детального опису робіт, документів про оплату) відповідачем до суду не подано, заяви про подання таких доказів після ухвалення рішення суду в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України до закінчення судових дебатів не зроблено. За таких обставин підстави для розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу відсутні.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0996477193/2 від 23.10.2020 у розмірі 5 840 грн 75 коп., з яких: 3 830 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 2 010 грн 75 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 227 грн 44 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 281 грн 67 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови судом апеляційної інстанції.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.М. Танасійчук