Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №725/8033/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 725/8033/26

Провадження № 2/727/4044/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців у складі:

головуючого судді - Танасійчук Н.М.,

за участі секретаря судового засідання - Маковійчук В.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» через підсистему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20 грудня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі - ТОВ «МІЛОАН») та відповідачем в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 102460443, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 10 000,00 грн строком на 360 днів зі сплатою комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом. Кредитодавець свої зобов`язання виконав, перерахувавши кошти на платіжну картку відповідача, натомість відповідач зобов`язання з повернення кредиту та сплати платежів належним чином не виконував.

26 червня 2026 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу № МТ-260626-1, на підставі якого до позивача перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором, у зв`язку з чим позивач є належним кредитором відповідача.

Станом на 06 серпня 2026 року заборгованість відповідача становить 27 884,01 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9952,10 грн, заборгованість за процентами - 6271,91 грн, заборгованість за комісією - 6660,00 грн, заборгованість за штрафом - 5000,00 грн.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення штрафу, позивач послався на те, що кредитний договір укладено після 24 січня 2024 року, а тому до нього застосовується Закон України «Про споживче кредитування» в редакції, за якою кредитодавці знову отримали право нараховувати неустойку (штраф, пеню) за прострочення виконання зобов`язань, якщо це передбачено договором, а пільга щодо звільнення позичальників від штрафів у період воєнного стану, на думку позивача, зберігається лише для договорів, укладених до 24 січня 2024 року.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 27 884,01 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати, понесені у зв`язку з надсиланням відповідачу копії позовної заяви з додатками, у розмірі 219,78 грн, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та без участі представника позивача. Проти заочного розгляду справи позивач не заперечував.

Ухвалою судді від 10 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за відомою суду адресою його місця проживання: АДРЕСА_1 . Поштове відправлення повернулося до суду не врученим з відміткою поштового відділення про відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Оскільки копію ухвали про відкриття провадження направлено відповідачу за адресою його місця проживання, яку він сам зазначив у кредитному договорі та заяві на отримання кредиту, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, а невручення поштового відправлення зумовлене обставинами, які залежать від нього самого.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких заяв по суті справи, заперечень проти позову чи доказів на їх підтвердження до суду не подав.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи не надходило.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що 20 грудня 2025 року між ТОВ «МІЛОАН» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 102460443 (індивідуальна частина) (далі - кредитний договір, договір). Договір укладено в особистому кабінеті позичальника в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця з використанням вебсайту tengo.ua та підписано позичальником 20 грудня 2025 року о 18:02 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «487913», надісланим на його номер мобільного телефону НОМЕР_1 . Перед укладенням договору відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором «232793» Паспорт споживчого кредиту № 102460443, яким до його відома доведено основні умови кредитування, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту.

Відповідно до пункту 6.7 кредитного договору позичальника ідентифіковано та верифіковано шляхом отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID Національного банку України, що підтверджується наданою позивачем інформацією про верифікацію клієнта, у якій зазначено прізвище, ім`я, по батькові та РНОКПП відповідача, номер телефону, на який надіслано одноразовий ідентифікатор, а також дані ідентифікації через Систему BankID (sidBi, memberId банку-ідентифікатора).

Анкета-заява на кредит № 102460443 від 18 грудня 2025 року містить попередні параметри кредитування (замовлена сума 24 000,00 грн, строк 30 днів), однак з відомостей про процес оформлення та розгляду заяви вбачається, що відповідач підтвердив зміну умов кредитування, після чого підписав паспорт споживчого кредиту та кредитний договір. За таких обставин суд виходить з умов кредитування, погоджених сторонами в кредитному договорі.

Згідно з умовами кредитного договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10 000,00 грн (п. 1.2); кредит надається строком на 360 днів з 20 грудня 2025 року (п. 1.3); дата остаточного погашення заборгованості - 15 грудня 2026 року (п. 1.4); комісія за надання кредиту - 1125,00 грн, що становить 11,25 % від суми кредиту (п. 1.5.1); комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) - 7,40 % від суми кредиту за кожен розрахунковий період, крім останнього, а за весь строк кредитування - 16 280,00 грн (п. 1.5.2); проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду нараховуються за ставкою 45,00 % річних (п. 1.5.3), протягом решти строку кредитування - за стандартною ставкою 180,00 % річних від фактичного залишку кредиту (п. 1.5.4); тип процентної ставки - фіксована (п. 1.6).

Пунктом 1.5 договору визначено, що загальні витрати позичальника за кредитом становлять 33 878,30 грн, денна процентна ставка - 0,94 %, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 1873,14 % річних, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника - 43 878,30 грн.

Відповідно до Графіка платежів (додаток № 1 до договору) перший платіж у розмірі 1494,90 грн підлягав сплаті 19 січня 2026 року, наступні платежі - кожні 15 днів, починаючи з 03 лютого 2026 року, у розмірі від 1489,80 грн до 1475,70 грн, які включають погашення тіла кредиту по 10,00 грн, проценти та комісію за обслуговування кредиту в сумі 740,00 грн, а останній платіж у розмірі 11 254,20 грн - 15 грудня 2026 року.

Пунктом 2.4.3 договору передбачено, що у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів та/або комісії щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі; такі платежі здійснюються позичальником протягом 30 календарних днів, а якщо протягом цього періоду позичальник усуне порушення, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю штраф у розмірі 1000 грн за кожний випадок порушення, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 дні. Згідно з пунктом 3.2.6 договору кредитодавець має право відступати свої права за договором третім особам без згоди позичальника.

Згідно з платіжним дорученням № 113434438 від 20 грудня 2025 року ТОВ «МІЛОАН» через ТОВ ФК «Контрактовий дім» перерахувало на платіжну картку № НОМЕР_2 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) кошти в сумі 10 000,00 грн з призначенням платежу «Кошти згідно договору 102460443». Номер платіжної картки відповідає реквізитам, зазначеним у пункті 2.1 кредитного договору та заяві на отримання кредиту.

З відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 102460443 вбачається, що відповідач здійснив три платежі по 1500,00 грн, загалом 4500,00 грн: 19 січня 2026 року (сплачено 5,10 грн тіла кредиту, 369,90 грн процентів та 1125,00 грн комісії за надання кредиту), 03 лютого 2026 року (сплачено 20,65 грн тіла кредиту, 739,35 грн процентів та 740,00 грн комісії за обслуговування кредиту) та 18 лютого 2026 року (сплачено 22,15 грн тіла кредиту, 737,85 грн процентів та 740,00 грн комісії за обслуговування кредиту). Надалі платежі за договором відповідач не вносив, починаючи з платежу, строк сплати якого настав 05 березня 2026 року.

Відповідно до цієї ж відомості за період з 19 лютого 2026 року по 26 червня 2026 року кредитодавцем нараховано проценти за користування кредитом відповідно до пункту 1.5.4 договору в загальній сумі 6271,91 грн, комісію за обслуговування кредиту, неоплачений залишок якої становить 6660,00 грн, а також штрафи відповідно до пункту 4.1 договору по 1000,00 грн 08 березня, 23 березня, 07 квітня, 22 квітня та 07 травня 2026 року, загалом 5000,00 грн.

26 червня 2026 року між ТОВ «МІЛОАН» (клієнт) та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (фактор) укладено договір факторингу № МТ-260626-1, за умовами якого клієнт відступає фактору права вимоги за кредитними договорами, зазначеними в Переліку (Реєстрі) Боржників, а фактор зобов`язується сплатити клієнту ціну продажу в розмірі 5 176 526,00 грн (пп. 2.1, 3.2). Згідно з пунктом 2.4 договору факторингу право вимоги вважається відступленим з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі Переліку (Реєстру) Боржників за умови сплати фактором ціни продажу. Договір факторингу, Перелік (Реєстр) Боржників № 1 та Акт приймання-передачі до нього підписано уповноваженими особами сторін кваліфікованими електронними підписами з накладенням електронних печаток у сервісі електронного документообігу «Вчасно» 26 червня 2026 року.

Ціну продажу в сумі 5 176 526,00 грн ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» сплатило на рахунок ТОВ «МІЛОАН» 26 червня 2026 року, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 37204767222223418 від 26 червня 2026 року з призначенням платежу «Сплата ціни продажу за відступлення права вимоги, згідно Договору факторингу №МТ-260626-1 від 26.06.2026 р.».

Згідно з витягом з Переліку (Реєстру) Боржників № 1 від 26 червня 2026 року до договору факторингу (порядковий номер 683) до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 102460443 від 20 грудня 2025 року в загальній сумі 27 884,01 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 9952,10 грн (у тому числі прострочена - 52,10 грн), за процентами - 6271,91 грн (у тому числі прострочена - 5881,35 грн), за комісією за обслуговування кредиту - 6660,00 грн (у тому числі прострочена - 5920,00 грн), за неустойкою (штрафом) - 5000,00 грн.

Відповідно до довідки ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» про розмір простроченої заборгованості № 16607/26-ДПЗ від 06 серпня 2026 року заборгованість відповідача за кредитним договором не погашена і становить 27 884,01 грн. Після набуття права вимоги позивач жодних додаткових нарахувань за кредитним договором не здійснював.

10 серпня 2026 року позивач направив відповідачу копію позовної заяви з додатками рекомендованим листом з описом вкладення через ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» (квитанція № 2191110).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина друга статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону (частина шоста статті 11 Закону). Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що кредитний договір укладено в електронній формі в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця після ідентифікації відповідача через Систему BankID Національного банку України та підписано ним електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим на його номер мобільного телефону. Кредитні кошти перераховано на платіжну картку відповідача, реквізити якої зазначені в договорі. Відповідач факту укладення договору та отримання кредитних коштів не заперечив. Отже, кредитний договір є укладеним, а ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання з надання кредиту виконало в повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків; у цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є виконанням належному кредиторові (частина друга статті 516 ЦК України).

Позивач надав договір факторингу № МТ-260626-1 від 26 червня 2026 року, Акт приймання-передачі Переліку (Реєстру) Боржників № 1, витяг з Переліку (Реєстру) Боржників № 1, які містять відомості про відповідача та кредитний договір, а також доказ сплати ціни продажу. Умовами кредитного договору (п. 3.2.6) прямо передбачено право кредитодавця відступати права вимоги без згоди позичальника. Відтак з 26 червня 2026 року ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» набуло прав кредитора за кредитним договором № 102460443 від 20 грудня 2025 року в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Доказів надсилання відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги, на яке позивач посилається в позовній заяві, матеріали справи не містять. Водночас ненаправлення боржнику повідомлення про заміну кредитора не звільняє боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише покладає на нового кредитора ризик виконання боржником зобов`язання первісному кредитору. Оскільки з відомості про нарахування та погашення вбачається, що після 18 лютого 2026 року відповідач жодних платежів за кредитним договором не здійснював, у тому числі первісному кредитору, ця обставина на обсяг прав позивача не впливає.

Відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України). Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Частиною першою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що кредитодавець має право вимагати дострокового повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачено договором про споживчий кредит, у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а для споживчих кредитів, наданих на строк понад рік, - більш як на три календарні місяці. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу; якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору, вимога кредитодавця втрачає чинність (частина третя статті 16 цього Закону).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку, що, пред`явивши вимогу про дострокове повернення кредиту відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, кредитодавець змінив строк виконання основного зобов`язання.

Судом встановлено, що кредит надано відповідачу строком на 360 днів, тобто на строк менше одного року, а починаючи з 05 березня 2026 року відповідач не вносив жодного платежу, передбаченого Графіком платежів, тобто допустив затримання сплати частини кредиту, процентів та комісії значно більш як на один календарний місяць. Право кредитодавця вимагати в такому разі дострокового повернення кредиту в повному обсязі прямо передбачено пунктом 2.4.3 кредитного договору і перейшло до позивача разом з правом вимоги.

Звернувшись до суду з позовом про стягнення всієї суми тіла кредиту, позивач реалізував право вимагати дострокового повернення кредиту. Копію позовної заяви з такою вимогою направлено відповідачу 10 серпня 2026 року за адресою його місця проживання, зазначеною в кредитному договорі. На час ухвалення рішення сплинуло понад 30 календарних днів, однак відповідач порушення умов договору не усунув, жодних платежів не здійснив. Крім того, на дату ухвалення рішення сплинули строки сплати чергових платежів за Графіком платежів до 16 жовтня 2026 року включно.

З огляду на викладене, оскільки відповідач отримав кредит у розмірі 10 000,00 грн, з яких повернув лише 47,90 грн, вимога позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 9952,10 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно з частиною першою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою встановлено максимальний розмір денної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Станом на дату укладення кредитного договору (20 грудня 2025 року), з урахуванням строків, визначених перехідними положеннями зазначеного Закону, максимальний розмір денної процентної ставки становив 1 відсоток.

Денна процентна ставка за кредитним договором, розрахована відповідно до наведеної в договорі формули з урахуванням усіх загальних витрат за споживчим кредитом (процентів і комісій), становить 0,94 % (п. 1.5 договору), тобто не перевищує встановленого законом граничного розміру. Отже, умови договору щодо розміру процентів відповідають імперативним вимогам частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) сформулював висновки, відповідно до яких до правових способів коригування процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит належать оспорюваність умови чи договору, зміна договору та тлумачення умов договору. Оспорення умови чи зміну договору суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може, а тому не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом. Водночас суд без позовної вимоги споживача може застосовувати тлумачення умов договору про споживчий кредит у разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень, які тлумачаться на користь споживача.

Умови кредитного договору щодо розміру процентної ставки, бази та періоду нарахування процентів (пп. 1.5.3, 1.5.4, 2.2.2, 2.2.3) є чіткими та однозначними і не допускають різного тлумачення. Відповідач умови договору щодо процентів не оспорював, вимог про зміну договору не заявляв.

Проценти в сумі 6271,91 грн нараховано за період з 19 лютого 2026 року по 26 червня 2026 року, тобто в межах строку кредитування, визначеного пунктом 1.3 договору, за ставкою, що не перевищує стандартну процентну ставку 180,00 % річних, на фактичний залишок заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9952,10 грн. Після спливу строку кредитування проценти не нараховувалися, а позивач після набуття права вимоги жодних додаткових нарахувань не здійснював. Розрахунок процентів відповідає умовам договору та відомості про щоденні нарахування, а тому заборгованість за процентами в сумі 6271,91 грн підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб. Частиною другою статті 8 цього Закону передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) дійшла висновку, що Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право кредитодавця встановлювати в договорі комісію за обслуговування кредиту, проте така комісія може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Встановивши, що договором передбачено щомісячну плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем, тобто плату за послуги, які за законом повинні надаватися безоплатно, Велика Палата Верховного Суду визнала відповідні умови договору нікчемними.

Згідно з умовами кредитного договору (розділ «Терміни та визначення») комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) є винагородою кредитодавця, що включає цілодобове надання позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості, її складові, розрахунок поточного платежу, суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, оновлення інформації при настанні змін, забезпечення можливості здійснювати через особистий кабінет переказ коштів для погашення заборгованості, надсилання текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, надсилання згенерованих одноразових ідентифікаторів та інших сервісних повідомлень, консультування з питань обслуговування кредиту та виконання договору.

Аналіз наведених умов свідчить, що за своїм змістом комісія за обслуговування кредиту встановлена переважно за надання позичальнику інформації про стан його кредитної заборгованості без будь-якого обмеження періодичності її надання, тобто у тому числі за інформацію, яка відповідно до закону має надаватися споживачу безоплатно. Решта складових цієї комісії (нагадування про дати платежів, повідомлення про зарахування платежів, забезпечення технічної можливості погашення заборгованості, надсилання одноразових ідентифікаторів, консультування щодо виконання договору) є діями, які кредитодавець вчиняє у власних інтересах з метою адміністрування кредиту та отримання належного йому виконання, а не самостійними послугами, наданими позичальнику, за які може встановлюватися окрема плата.

Крім того, комісія за обслуговування нараховується у фіксованому розмірі 740,00 грн за кожен п`ятнадцятиденний розрахунковий період незалежно від того, чи звертався позичальник за будь-якою інформацією або консультацією і чи надавалися йому такі послуги фактично. Загальний розмір цієї комісії за строк кредитування (16 280,00 грн) перевищує як суму наданого кредиту, так і суму процентів за користування кредитом за весь строк кредитування (16 473,30 грн), що також свідчить про відсутність у цієї комісії характеру плати за реальну додаткову послугу. Позивач доказів фактичного надання відповідачу будь-яких послуг з обслуговування кредиту, які б виходили за межі безоплатних за законом, не надав.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Нікчемна умова правочину не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з її недійсністю (частина перша статті 216 ЦК України). На відміну від оспорюваних умов договору, про які йдеться в постанові Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, нікчемність умови договору суд встановлює незалежно від наявності відповідної позовної вимоги, оскільки нікчемна умова є недійсною в силу закону. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) зазначила, що у разі, якщо позивач звертається з вимогою, яка ґрунтується на нікчемному правочині, суд, перевіряючи доводи та заперечення сторін, повинен з`ясувати, чи є правочин нікчемним, і в разі встановлення нікчемності вказати про це в мотивувальній частині рішення.

З огляду на викладене умова кредитного договору про обов`язок позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) є нікчемною, не створює для відповідача обов`язку сплатити таку комісію, а тому в задоволенні вимоги про стягнення заборгованості за комісією в сумі 6660,00 грн слід відмовити.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався указами Президента України, затвердженими відповідними законами України, і який триває на час ухвалення цього рішення.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Як встановлено судом, штрафи на підставі пункту 4.1 кредитного договору в загальній сумі 5000,00 грн нараховано за прострочення сплати чергових платежів 08 березня, 23 березня, 07 квітня, 22 квітня та 07 травня 2026 року, тобто за прострочення, допущене виключно в період дії в Україні воєнного стану. Кредитний договір укладено з кредитодавцем - фінансовою установою, яка надала відповідачу кредит, а отже, на спірні правовідносини поширюється дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Суд не погоджується з доводами позивача про те, що для договорів про споживчий кредит, укладених після 24 січня 2024 року, звільнення позичальника від обов`язку сплати неустойки за прострочення в період воєнного стану не застосовується. Законом № 3498-IX виключено лише пункт 6-1 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», натомість пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України цим Законом не змінювався та не виключався, є чинним і за своїм змістом поширюється на будь-які договори, за якими позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), незалежно від дати їх укладення, у тому числі на договори про споживчий кредит. Закон України «Про споживче кредитування» не містить норми, яка б виключала застосування пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України до договорів про споживчий кредит чи надавала кредитодавцю право стягувати неустойку за прострочення, допущене в період воєнного стану.

Згідно з частиною третьою статті 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Звільнення позичальника від обов`язку сплати неустойки за прострочення в період воєнного стану встановлене законом імперативно, а тому умова пункту 4.1 кредитного договору в цій частині застосуванню не підлягає.

З огляду на викладене відповідач звільнений законом від обов`язку сплати штрафу за прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому в задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафу в сумі 5000,00 грн слід відмовити.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 76, статтями 77-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи; докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач довів наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором № 102460443 від 20 грудня 2025 року за тілом кредиту в сумі 9952,10 грн та за процентами за користування кредитом у сумі 6271,91 грн, а всього - 16 224,01 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. У задоволенні вимог про стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту в сумі 6660,00 грн та штрафу в сумі 5000,00 грн слід відмовити.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3720480329 від 10 серпня 2026 року. Позовні вимоги задоволено на суму 16 224,01 грн із заявлених 27 884,01 грн, тобто на 58,18 %. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1549,09 грн (2662,40 грн ? 16 224,01 грн / 27 884,01 грн).

Вирішуючи вимогу позивача про відшкодування витрат, пов`язаних з надсиланням відповідачу копії позовної заяви з додатками, у розмірі 219,78 грн, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Водночас згідно з частиною першою статті 177 та частиною сьомою статті 43 ЦПК України у разі подання позовної заяви в електронній формі позивач зобов`язаний додати до неї доказ надсилання копій позовної заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Тобто надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками є процесуальним обов`язком позивача, виконання якого є умовою звернення до суду з позовом в електронній формі, а витрати на його виконання покладаються на позивача і не належать до витрат, які підлягають розподілу між сторонами. З огляду на це підстав для стягнення з відповідача зазначених витрат суд не вбачає.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованість за кредитним договором № 102460443 від 20 грудня 2025 року у розмірі 16 224 (шістнадцять тисяч двісті двадцять чотири) грн 01 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 9952,10 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом - 6271,91 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» судовий збір у розмірі 1549 (одна тисяча п`ятсот сорок дев`ять) грн 09 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови судом апеляційної інстанції.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР», код ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 13, офіс 601.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Н.М. Танасійчук