Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №727/5922/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Суд: Шевченківський районний суд м. Чернівців

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №727/5922/26

Суддя: Гавалешко П. С.

Справа № 727/5922/26

Провадження № 2/727/2210/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Гавалешка П.С.

при секретарі Лепчук О.І.

за участю представника позивача ОСОБА_1

прокурора Федоряка М.В.

третьої особи ОСОБА_2

представника третьої особи Тюніної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, як орган опіки та піклування, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: Чернівецький міський центр соціальних служб Чернівецької міської ради, ОСОБА_2 , прокурор Окружної прокуратури міста Чернівці про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

УСТАНОВИВ:

Позивач Виконавчий комітет Чернівецької міської ради, як орган опіки та піклування, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , треті особи: Чернівецький міський центр соціальних служб Чернівецької міської ради, ОСОБА_2 , прокурор Окружної прокуратури міста Чернівці про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Вказує, що позовна заява пред?явлена в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який внаслідок свого віку не може самостійно захищати свої права, а тому потребує захисту з боку виконавчого комітету Чернівецької міської ради, як органу опіки та піклування.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 29.11.2025 р. № 00055055624, відносно ОСОБА_3 відомості про батька записані відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України.

Малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав разом із матір?ю за адресою АДРЕСА_1 . Станом на сьогодні на підставі наказу начальника служби у справах дітей Чернівецької міської ради від 06.11.2025 р. № 2/151 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово влаштовано до бабусі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою АДРЕСА_2 .

Робота з родиною розпочалась на підставі повідомлення Чернівецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції від 26.08.2025 р. № 99463-2025 про те, що 23.08.2025 р. до управління поліції звернувся малолітній ОСОБА_3 із заявою про те, що його вітчим ОСОБА_5 , 1984 року народження, вчиняє домашнє насильство відносно нього.

На виконання пункту 11 Порядку провадження органами опіки і піклування діяльності, пов?язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 р. № 866, питання щодо доцільності/недоцільності повернення дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до матері на виховання, внесено на розгляд засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради 17.12.2025 р., на якому прийнято рішення про недоцільність повернення дитини до матері ОСОБА_4 на виховання.

У результаті проведеної роботи працівниками служби у справах дітей Чернівецької міської ради, з урахуванням наявної інформації щодо систематичного вживання алкогольних напоїв матір?ю ОСОБА_4 та неналежного виконання своїх батьківських обов?язків, питання щодо надання висновку до суду про доцільність відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 14.01.2026 р., на якому прийнято рішення щодо надання до суду висновку про доцільність відібрання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_4 без позбавлення її батьківських прав.

Просить суд розглянути позовну заяву по суті позовних вимог та прийняти рішення, яким відібрати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_4 без позбавлення її батьківських прав. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів їх заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову до суду - до повноліття дитини, враховуючи інфляційні показники.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 травня 2026 року у даній справі відкрито загальне позовне провадження з призначенням підготовчого судового засідання, яке закрито ухвалою суду від 14 липня 2026 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16.09.2026 року залучено до участі у розгляді даної справи прокурора Окружної прокуратури м. Чернівці.

Представник позивача в судове засідання з`явилася, надала суду пояснення аналогічні позовній заяві, просила суд задовольнити позов.

Прокурор в судовому засіданні надав суду висновок, в якому зазначив, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними, не заперечував щодо задоволення позову.

Третя особа ОСОБА_4 не заперечувала щодо задоволення позову.

Представник третьої особи Чернівецького міського центру соціальних служб Чернівецької міської ради не заперечувала щодо задоволення позову.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до листа Чернівецького міського центру соціальних служб від 27.08.2025 р. № 1208/02-04 встановлено, що вітчим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вчиняє домашнє насильство щодо малолітнього ОСОБА_6 . Під час відвідування працівниками центру сім?ї з?ясовано, що 11.08.2025 р. ОСОБА_5 вчинив домашнє насильство фізичного характеру щодо ОСОБА_3 . Зі слів дитини, вітчим поводився агресивно та був у стані алкогольного сп?яніння.

На момент візиту фахівця 26.08.2025 р. провести бесіду із матір?ю виявилось неможливим, оскільки жінка напередодні вживала алкоголь, поводила себе агресивно та відмовилась надавати будь-які пояснення. ОСОБА_5 в присутності фахівців центру агресивно виражався в бік Радомира, погрожував фізичною розправою, поведінка чоловіка була неконтрольованою, що створювало атмосферу страху та небезпеки для дитини. На час візиту санітарно-гігієнічні умови проживання порушені, антисанітарія, відсутність належних умов для навчання та розвитку хлопчика. Дитина регулярно перебуває у середовищі, де дорослі вживають алкоголь. Зокрема, мати та вітчим систематично розпивають спиртні напої у присутності дитини, хлопчик щодня стає свідком епізодів домашнього насильства та сам є постраждалим.

Надалі працівниками служби у справах дітей Чернівецької міської ради 05.09.2025 р. попереджено про належне виконання батьківських обов?язків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

08.09.2025 р. до служби у справах дітей звернулись ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із письмовими поясненнями, у яких вказали, що між ними стався конфлікт на підставі ревнощів, у який втрутилась дитина, щоб захистити матір, після чого всі примирились та пообіцяли один одному в подальшому не вчиняти подібного. Також зобов?язались надалі виконувати свої батьківські обов?язки належним чином, піклуватись про здоров?я дитини, його фізичний, духовний та моральний стан.

Згідно з листом Чернівецького міського центру соціальних служб від 18.09.2025 р № 1387/02-04 під час чергового виїзду фахівців центру 12.09.2025 р. з?ясовано, що ОСОБА_7 не працює, зі слів жінки, фінансово родину утримує її чоловік, однак були наявні заборгованості із комунальних послуг. Певний період часу малолітній ОСОБА_6 проживав із бабусею ОСОБА_8 ?ю, оскільки мати з вітчимом систематично вживали алкогольні напої та не виконували належним чином свої батьківські обов?язки. Мати зазначала, що емоційний стан сина нестабільний, дитина проявляла тривожність, інколи агресивність, міг пошкоджувати деякі речі, та на той час приймав заспокійливі препарати по рекомендації лікаря-психіатра. Крім того, за період роботи із родиною неодноразово надходили повідомлення про вчинення домашнього насильства зі сторони ОСОБА_5 по відношенню до ОСОБА_4 в присутності дитини.

Наказом начальника служби у справах дітей Чернівецької міської ради від 22.09.2025 р. № 2/134 ОСОБА_3 взято на облік як такого, що опинився в складних життєвих обставинах у зв?язку з неналежним виконанням матір?ю своїх батьківських обов?язків.

Згідно із довідкою Чернівецького багатопрофільного ліцею № 4 від 17.10.2025 р. № 01-13/695 ОСОБА_9 дійсно навчається у зазначеному закладі.

Відповідно до характеристики Чернівецького багатопрофільного ліцею № 4 Чернівецької міської ради від 17.10.2025 р. № 01-03/694 до навчальної діяльності хлопчик ставиться формально, мотивації до навчання немає. Упродовж вересня ОСОБА_3 пропустив 25 уроків за хворобою, 20 уроків - з поважної причини, 15 уроків - без поважної причини. За жовтень станом на 09.10.2025 р. був у ліцеї один день (07.10.2025 р.) і з останнього уроку самовільно покинув навчальний заклад. У вересні 2025 року на батьківських зборах присутньою була бабуся ОСОБА_2 . Вона часто телефонує класному керівнику, але впливати на стан справ не може. Учень вдома не готується до уроків.

За інформацією Чернівецького міського центру соціальних служб від 22.10.2025 р № 17/1.50-1528 в телефонній розмові із працівниками центру бабуся ОСОБА_2 повідомила, що ОСОБА_7 перебуває в стані алкогольного сп?яніння, онук ОСОБА_6 перебуває у неї. Фахівцями центру було здійснено виїзд до родини, ОСОБА_4 двері не відчинила, хоча було чутно, що в квартирі хтось перебуває, зокрема дзвінки телефону, на які ОСОБА_10 не відповідала. 08.10.2025 р. на час візиту родина перебувала вдома, ОСОБА_5 мав ознаки вживання алкогольних напоїв (чоловік не міг твердо стояти на ногах, похитувався, мав не чітку вимову). ОСОБА_10 повідомила, що син ОСОБА_6 тривалий час не відвідує школу, пояснюючи це частими хворобами та проблемами із здоров?ям. Радомир підтвердив, що часто пропускає навчання, зазначивши, що йому не цікаво вчитися, а окремі предмети даються важко. Також помічено, що в квартирі, де проживає родина, пошкоджено декілька дверей. У квартирі розбиті вікна з зовнішньої сторони. З телефонної розмови з бабусею ОСОБА_2 стало відомо, що 26.09.2025 р. ОСОБА_5 в стані алкогольного сп?яніння кидав камінням у вікна та пошкодив їх. 13.10.2025 р. в телефонній розмові ОСОБА_11 та ОСОБА_6 було запрошено на зустріч в центр, однак жінка відмовилася, мотивуючи це відсутністю часу. Під час розмови вона поводилася нестримано, розмовляла на підвищених тонах, виявляла агресію щодо фахівця центру соціальних служб. 17.10.2025 р. під час телефонної розмови з класним керівником ОСОБА_6 було встановлено, що мати не контролює відвідування та навчання дитини. Незважаючи на неодноразові запрошення до школи, ОСОБА_12 туди з?явилася лише 14.10.2025 р. У телефонній розмові 20.10.2025 р. бабуся ОСОБА_2 повідомила, що 17.10.2025 р. ОСОБА_5 вчинив домашнє насильство фізичного характеру щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

У подальшому 06.11.2025 р. на підставі акта проведення оцінки рівня безпеки дитини від 06.11.2025 р. малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був відібраний від матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до наказу служби у справах дітей Чернівецької міської ради від 06.11.2025 р. № 2/151 про тимчасове влаштування дитини, яка залишилася без батьківського піклування, малолітнього ОСОБА_3 тимчасово влаштовано до бабусі ОСОБА_2 .

Відповідно до листа Чернівецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 11.11.2025 р. № 126914-2025 встановлено, що 06.11.2025 р. до Чернівецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_4 перебуває в стані алкогольного сп?яніння за місцем проживання та біля неї знаходиться малолітня дитина ОСОБА_3 . Відносно ОСОБА_4 працівниками Чернівецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов?язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей).

За інформацією Чернівецького міського центру соціальних служб від 17.11.2025 р., працівниками центру був здійснений черговий виїзд 05.11.2025 р. до родини ОСОБА_4 . Жінка перебувала в стані алкогольного сп?яніння, спала та на присутність фахівців ніяким чином не відреагувала, продовжує вести аморальний спосіб життя та не цікавиться вихованням сина ОСОБА_6 .

17.10.2025 р. близько 17 год 00 хв. за адресою АДРЕСА_1 в ході словесного конфлікту ОСОБА_5 наніс три удари в область обличчя ОСОБА_4 , внаслідок чого спричинив тілесні ушкодження. На підставі зазначеного працівниками поліції було внесено відомості до Єлиного реєстру досудових розслідувань та відкрито кримінальне провадження № 12025263020000860 від 18.10.2025 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України.

Відповідно до виписки із медичної картки, наданої обласним комунальним некомерційним підприємством «Чернівецьким обласним наркологічним диспансером», ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , була госпіталізована до закладу 13.11.2025 р. із діагнозом розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, синдром відміни, до наркодиспансеру поступила повторно.

За інформацією Чернівецького міського центру соціальних служб від 12.12.2025 р № 1883/02-04 фахівцями центру 01.12.2025 р. було здійснено виїзд до родини ОСОБА_4 . Під час візиту вдома перебували мати, син та бабуся — ОСОБА_13 . ОСОБА_10 повідомила, що на той час хворіла (двобічна пневмонія), тому на той час суттєвих змін у сім?ї не відбулося. Під час спілкування з фахівцями жінка поводилася агресивно, підвищувала голос, проявляла плаксивість та різкі зміни настрою. Водночас встановлено, що син ОСОБА_6 систематично пропускає навчання в школі. За словами матері, під час спроб залучити його до навчання хлопець може застосовувати фізичну силу щодо неї та використовувати ненормативну лексику при спілкуванні. Під час бесіди з фахівцями ОСОБА_6 не зміг пояснити причини такої поведінки. Крім того, станом на грудень 2025 р. за попереднім місцем проживання родини наявна заборгованість за комунальні послуги у розмірі близько 15 тис. грн. 04.12.2025 р. в телефонній розмові бабуся ОСОБА_13 повідомила, що ОСОБА_10 почала вживати алкогольні напої та не займалася покращенням свого стану здоров?я. 10.12.2025 р. у телефонній розмові бабуся повідомила, що ситуація в родині не покращується. Ірина не робить жодних спроб налагодити стосунки з матір?ю чи дитиною, протягом певного часу вживає алкоголь, а також вчинила крадіжку алкогольного напою в магазині. За словами бабусі, їй складно виконувати батьківські обов?язки щодо онука, ОСОБА_6 часто проявляв агресію, ламав речі, кричав, використовував ненормативну лексику та міг штовхнути чи вдарити.

Доцільність відібрання малолітнього ОСОБА_3 від матері без позбавлення її батьківських прав підтверджується рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради та відповідним висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету міської ради від 27.01.2026 р. № 33/2.

У відповідності до ст. 121 СК України, права та обов`язки матері і батька дитини, ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей.

Частиною третьою статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно ч.1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини першої, п`ятої статті 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї; ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини восьмої статті 7 Сімейного Кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї .

Відібрання дитини - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв`язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зазначено, що «ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

Статтею 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція) визначено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, чергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до статті 6 Конвенції, держави-учасниці визнають, що кожна дитина має невід`ємне право на життя. Держави - учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

Держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину (стаття 19 Конвенції). Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Відібрання дітей без позбавлення батьківських прав є тимчасовим заходом і відповідач відповідно до частини третьої статті 170 СК України не позбавлена можливості повернути дітей.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Позивачем доведено належними та допустимими доказами факт ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Оскільки відповідач неналежним чином займається вихованням дитини, неспроможна виконувати належним чином свої батьківські обов`язки, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, здоров`я, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, що негативно впливає на фізичний розвиток дитини, як складову виховання.

Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини в усіх випадках щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї (стаття 9 вказаної Конвенції).

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Крім того, слід зауважити, що відібрання дітей у батьків це санкція за невиконання батьківських обов`язків. Ця санкція є більш м`якою, порівняно з іншими, зокрема із позбавленням батьківських прав. Відібрання дитини не є крайнім і незворотним заходом, оскільки відповідно до положень ч.3 ст.170 СК України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Відповідно до статті 170 СК України у разі відібрання дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Зазначене повністю узгоджується із положеннями частини четвертої та п`ятої статті 167 СК України, згідно з якими, якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим; якщо дитина не може бути передана бабі, дідові, повнолітнім братам та сестрам, іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органу опіки та піклування.

На підставі наказу начальника служби у справах дітей Чернівецької міської ради від 06.11.2025 р. № 2/151 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово влаштовано до бабусі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідно до частини четвертої статті 170 СК України при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно з частиною першою статті 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до частини другої статті 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч. 3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Суд вважає, що такий розмір аліментів на утримання дитини, який запропонований позивачем забезпечить належний фізичний та моральний розвиток дитини, не суперечитиме законодавчо встановленому мінімальному розміру аліментів на дитину та не порушить права відповідача.

Ст. 191 Сімейного кодексу України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, на наданих доказах, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на законі і підлягають до задоволення.

Також, з відповідача слід стягнути судовий збір на користь держави за розгляд даної справи, оскільки позивач звільнений від його сплати при подачі позову відповідно до ст.3 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 180-183,184,191 Сімейного кодексу України, ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265, 273, 430 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Позов Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, як орган опіки та піклування, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: Чернівецький міський центр соціальних служб Чернівецької міської ради, ОСОБА_2 , прокурор Окружної прокуратури міста Чернівці про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити.

Відібрати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_4 без позбавлення її батьківських прав.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.04.2026 року - до повноліття дитини, враховуючи інфляційні показники.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь держави, судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя П.С. Гавалешко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua