Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №723/2488/26 — Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/2488/26

Провадження № 2/723/3849/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м.Сторожинець

Сторожинецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Дедик Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Крупчак М.І.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Сторожинець цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 16.03.2025 року між ТОВ "МАКС КРЕДИТ" та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-10262236 на суму 8 000,00 грн. Відповідач приєднався до умов Кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора 06082. ТОВ «МАКС КРЕДИТ» ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку 5169-15XX-XXXX-4900.

Зазначають, що 18.09.2025 між ТОВ "МАКС КРЕДИТ" та ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" укладено Договір факторингу № 18092025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 00-10262236.

Зазначають, що відповідно до Реєстру Боржників №Б/Н від 18.09.2025 до Договору Факторингу 1 та Акту прийому - передачі Реєстру Боржників, до позивача перейшло право вимоги до відповідача до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 14 642,40 грн, яка складається з: 9 600,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 1 842,40 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 3 200,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Просять стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 11 442,40 грн., яка складається з: 9 600,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 1 842,40 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позов, в якому визнала свої зобов`язання в межах фактично отриманого тіла кредиту. Однак зазначила, що заявлена позивачем сума є надмірною для одноразового стягнення та абсолютно не враховує її теперішні життєві обставини. На даний час вона перебуваю у відпустці по догляду за дитиною та не має жодного офіційного доходу чи заробітної плати. Її сім`я утримується виключно за рахунок доходів чоловіка. Зважаючи на значні обов`язкові витрати, пов`язані з належним утриманням, харчуванням та розвитком малолітньої дитини, загальний бюджет їх сім`ї є вкрай обмеженим, а її особисте матеріальне становище — важким. Просила врахувати її перебування у декретній відпустці без особистого доходу, наявність малолітньої дитини та зменшити розмір нарахованих позивачем відсотків і додаткових нарахувань до мінімально можливого рівня. У разі задоволення позовних вимог ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (повністю або частково), надати їй розстрочку виконання рішення суду строком на 12 місяців із виплатою присудженої суми рівними частинами щомісяця, у зв`язку з неможливістю сплатити весь борг одноразово.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в заяві просили цивільну справу розглянути у відсутності представника. Подав додаткові пояснення по справі в якій просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, направила на адресу суду клопотання про розгляд справи у її відсутності. Просила розглянути справу на підставі наявних у справі матеріалів та просила врахувати її заперечення на позов.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 16.03.2025 року між ТОВ "МАКС КРЕДИТ" та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-10262236 на суму 8 000,00 грн. Відповідач приєднався до умов Кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора 06082. ТОВ «МАКС КРЕДИТ» ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку 5169-15XX-XXXX-4900. Строк кредитування 360 календарних днів, процентна ставка - стандартна процентна ставка 0,94 %, знижена процентна ставка - 0,66 %. Орієнтована загальна вартість кредиту 36 672,00 грн., орієнтована річна процентна ставка, процентів річних - 3823,20 %, що підтверджується випискою з особистого рахунку, копією договору кредитної лінії, графіком платежів до кредитного договору, копією паспорту споживчого кредиту.

Договір та додатки до нього (паспорт споживчого кредитку, графік платежів), а також заява на видачу кредиту підписані за допомогою електронного підпису одноразовими ідентифікаторами.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Позивач свої зобов`язання перед ОСОБА_1 про надання кредиту на суму 8 000 грн. у порядку, передбаченому договором, виконав в повному обсязі.

З виписки з особового рахунку за кредитним договором №00-10262236, вбачається, що станом на 04.06.2026 року заборгованість ОСОБА_1 складає: 14 642,40 грн, яка складається з: 9 600,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 1 842,40 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 3 200,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

18.09.2025 між ТОВ "МАКС КРЕДИТ" та ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" укладено Договір факторингу № 18092025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 00-10262236.

Відповідно до Реєстру Боржників №Б/Н від 18.09.2025 до Договору Факторингу 1 та Акту прийому - передачі Реєстру Боржників, до позивача перейшло право вимоги до відповідача до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 14 642,40 грн., яка складається з: 9 600,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 1 842,40 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 3 200,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строки, встановлені договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 2 ст. 1050 ЦК передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 1077, 1078 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога).

Судом встановлено, що відповідач умови договору позики належним чином не виконав, у добровільному порядку не сплатив заборгованість за кредитним договором, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені останнім судові витрати по сплаті судового збору.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат за надання правничої допомоги, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, та розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Правилами ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються в разі задоволення позову на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що надання правничої допомоги адвокатським бюро "Тимошенко та Партнери" позивачу підтверджується: договором про надання правової допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року, додатковою угодою № 25771373987 до Договору про надання правничої допомоги від 21.01.2026, актом прийому-передачі наданих послуг на суму 7 000,00 грн.

При вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд керується критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - GCПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії строни щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правовv допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору, У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 виснувала, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовуюсь з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям, є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Отже , виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Верховний Суд у постанові від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17 зазначив, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Отож, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, врахувавши характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг заявнику, складність справи, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру до ціни позову та до предмету спору, приймаючи до уваги заперечення відповідача суд вважає, що з відповідача слід стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі №367/6289/21, від 22 травня 2024 року у справі №205/5969/15-ц, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

З врахуванням викладеного, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача мають бути стягнені витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

На підставі ст. 526, 610, 611, 612, 623, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. 3, 4, 5, 12, 13, 19, 23, 76, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333), (Код ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за кредитним договором № 00-10262236 від 16.03.2025 у розмірі 11 442,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», (місцезнаходження – 01133, м. Київ бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163, рахунок № НОМЕР_2 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК»), витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя