Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №725/960/24 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Єдиний унікальний номер 725/960/24

Номер провадження 2-п/725/17/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2026 Чернівецький районний суд міста Чернівців у складі:

Головуючого судді Галичанського О.І.,

при секретарі Тарновецькій Х.Ю.,

за участю представника позивача

розглянув у відкритому судовому засіданні, у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» ( м. Київ, вул. Мечнікова, 3 офіс 306 , код ЄДРПОУ 44276926 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із вказаним вище позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивує тим, що 27.10.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №0669446906 .

Згідно умов договору , кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20 000,00 грн.

14.07.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 14-07/21, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до ОСОБА_1

10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року.

Всупереч умовам кредитного договору відповідачка свої кредитні зобов`язання не виконує.

Позивач стверджує, що заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) становить 4700,00 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги від ТОВ «Інфінанс»-51899,75 грн.

Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Коллект Центр» суму заборгованості у розмірі 56599,75 грн., а також понесені судові витрати по справі: судовий збір у розмірі 3028,00 гривень та 17000 гривень витрати на правову допомогу.

Від представника позивача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Згідно стислого змісту поданого відзиву , відповідачка ОСОБА_1 категорично заперечує факт реєстрації на веб-сайті ТОВ «ІНФІНАНС», заповнення будь-яких анкет, надання згоди на обробку своїх персональних даних, підписання договору чи заявки № 2628510874 від 19.01.2020. Стверджує, що позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження процедури ідентифікації. У матеріалах справи, на його думку відсутні докази належності номера телефону відповідачу ; належності банківської картки відповідачу ; технічний звіт (лог-файл) з інформаційної системи ТОВ «ІНФІНАНС», який би фіксував IP-адресу, час, унікальний ідентифікатор сесії та пристрою, номер телефону та сам факт генерації, відправки та введення даних. Вказує, шо опис процедури, наведений у позовній заяві , є лише твердженням позивача про те, як має працювати його система, а не доказом того, що ця процедура відбулась за участю відповідачки. Факт наявності у позивача копії паспорта відповідачки не свідчить про укладення договору, а лише може вказувати на неправомірне заволодіння третіми особами її персональними даними.

Крім того стверджує, що позивач не довів факту виконання свого основного зобов`язання - переказу коштів.

Також зазначає, що заявлена до стягнення сума є незаконною, несправедливою та неспівмірною. Позивач просить стягнути 4 700,00 грн основного боргу та 51 899,75 грн відсотків. Додає, що сума нарахованих відсотків, перевищує суму основного боргу в 11 разів.

Відповідач у відзиві також заявляє про сплив позовної давності та просить суд застосувати наслідки її спливу, відмовивши у позові ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» у повному обсязі. На його думку, подання позивачем позову майже через рік після спливу строку давності, розраховуючи на ухвалення заочного рішення , свідчить про недобросовісну процесуальну поведінку та спробу обійти закон. Враховуючи наведені обставини, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

Згідно обставин , викладених у ньому , відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання Договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої було перераховано грошові кошти в розмірі 4 000,00 грн.

При цьому, перерахування коштів здійснювалось на картковий рахунок відповідача, зазначений нею у Заяві Анкеті для отримання кредиту. Факт ідентифікації відповідача підтверджується Довідкою про ідентифікацію, наявною в матеріалах справи. Номер договору, зазначений в даній довідці співпадає з ID договору, зазначеного у заявці-анкеті на отримання кредиту. Крім того, вказує, що відповідач не заперечує, що всі відомості, вказані в Заявці-Анкеті є коректними. Ідентифікація здійснювалася в ІТС, яке належить первісному кредитору і він гарантував дійсність вимоги при відступленні прав вимоги по даному кредиту. Будь-яких доказів того, що персональні дані відповідача (паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків, номер телефону, банківська картка) були використані для укладення Договору від його імені, відповідачем не надані. Враховуючи вищенаведене, вказує, що правове регулювання та наявні в матеріалах справи докази підтверджують , що між ТОВ «Інфінанс» та відповідачем укладено електронний кредитний договір, адже без отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Також вказує, що відповідач має тривалі правовідносини з первісним кредитором та є його постійним клієнтом. У відповідача наявна заборгованість по 5 траншу, видача якого неможлива без погашення заборгованості по попередньому траншу, що додатково підтверджує обізнаність позичальника щодо умов договору та визнання факту укладення договору. Крім того, відповідач неодноразово сплачувала заборгованість по відсотках. Також вказує, що відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції вбачається, що 19.01.2020 року було перераховано грошові кошти на картку № НОМЕР_2 , яка належить відповідачу.

Щодо нарахування процентів за користування кредитом вказує , що такий розрахунок здійснювався відповідно до умов цього договору в межах строку дії кредитного договору. Додає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження належного виконання умов договору та контррозрахунок заборгованості, здійснений відповідачем.

Таким чином, на його думку, відсутні підстави для сумніву у правильності здійснених кредитором розрахунків.

Відповідачем було укладено Кредитний договір за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Перед укладенням кредитного договору позичальник отримав від кредитодавця всю інформацію стосовно кредиту, ознайомився з усіма умовами Договору та правильно зрозумів суть фінансової послуги.

Під час укладання Договору, відповідач усвідомлював всі ризики, пов`язані з укладенням даного договору, а також наслідки і відповідальність у разі неналежного виконання умов договору. Відповідачу було відомо про реальну відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок її зміни та порядок нарахування відсотків.

Щодо строку позовної давності вказує, що 12.03.2020 по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24.02.2022 року та по 04.09.2025 перебіг строків позовної давності зупинено. Отже, строки позовної давності не були пропущені позивачем, а, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності , на його думку , відсутні. Вказує, що посилання відповідача на пропущення строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом є необґрунтованими і заява останнього про застосування наслідків пропуску строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене , просить задовільнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити у повному обсязі . Стверджував , що матеріалами справи та доказами , здобутими судом шляхом їх витребування , підтверджено факт укладення кредитного договору з ОСОБА_1 . Вказав , що ОСОБА_1 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) підписано пропозицію про укладення кредитного договору, заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок грошові кошти , згідно умов договору.

Під час ідентифікації позичальника остання пройшла однозначне встановлення особи.

Представник відповідачки в судове засідання не з`явився. Просив провести розгляд справи без його участі.

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів ( ч.3ст .211 ЦПК України).

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заявлений позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи у їх сукупності і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

У відповідності до вимог ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, тощо.

Відповідно до матеріалів справи , 27.10.2019 між ТзОВ « Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір фінансового кредиту № 0669446906 за умовами якого відповідачка отримала кредитні кошти в розмірі встановленого ліміту 20000 грн., які зобов`язалася повернути та сплатити відсотки за користування ними .

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень ст.639 ЦПК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до ст. 640 ЦК України Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Отже, Договір укладено шляхом направлення Первісним кредитором оферти на укладення угоди та прийняття відповідачем пропозиції (акцепту). Підписанням Акцепт оферти відповідач, також підтвердив, що він повністю ознайомився з усіма його умовами, в тому числі з Правилами та йому було надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Зазначені умови є публічною пропозицією розумінні ст.ст. 641, 644 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту.

Згідно ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Згідно ст.ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч.1,2.3 ст. 207 ЦК України - правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційнотелекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Таким чином вбачається, що укладений кредитний Договір між первісним кредитором та відповідачем відповідає формі, передбаченій ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України

Відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладання Договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому було перераховано грошові кошти .

При цьому, перерахування коштів здійснювалось на картковий рахунок відповідачки, зазначений нею у Заяві Анкеті для отримання кредиту.

Факт ідентифікація відповідачки підтверджується Довідкою про ідентифікацію, наявною в матеріалах справи. Номер договору, зазначений в даній довідці співпадає з ID договору, зазначеного у заявці-анкеті на отримання кредиту.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022року у справі № 757/40395/20.

Судом встановлено, що договір про надання кредиту підписано відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину.

Цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, встановивши вищезазначені обставини, суд дійшов висновку, що укладення між сторонами кредитного договору № 0669446906 підтверджено належними та допустимими доказами.

Між сторонами у справі укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов`язувалася прийняти грошові кошти та повернути їх частинами у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 № 910/5226/17 зазначено, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту; безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.

Твердження відповідачки про те, що вона не отримувала кредитних коштів, спростовується матеріалами справи.

Так, з метою встановлення всіх обставин справи , судом витребувано додаткові докази .

Згідно листа АТ « Універсал банк» , банком ініційовано детальну перевірку , в ході якої встановлено , що на ім`я ОСОБА_1 емітована платіжна картка № НОМЕР_3 .

Номер телефону , на який відправлялась інформація про підтвердження здійснення операцій за даною платіжною карткою – НОМЕР_4 , який знаходиться в анетних даних ОСОБА_1 ( том 2 а.с.1).

Згаданий номер телефону та номер картки вказані також у заяві- Анкеті на отримання кредиту , який ОСОБА_1 самостійно зазначила .

Згідно деталізованої виписки руху коштів по даній картці , відповідачка ОСОБА_2 користувалася кредитними коштами.

Враховуючи наведене , зазначені докази у сукупності з іншими доказами , які містяться у матеріалах справи , підтверджують факт укладення договору ОСОБА_1 з ТзОВ «Інфінанс» .

Право вимоги до ОСОБА_1 у позивача виникло відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року.

Із долучених до матеріалів справи розрахунків слідує, що розмір заборгованості позичальника за кредитним договором № 0669446906 від 27.10.2019 року становить 56599,75 грн., з яких:

-заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 4700,00 грн.;

-заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 51899,75 грн.

У розрахунку заборгованості вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 07.06.2023 року по справі №234/3840/15 визначено, що непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

Незгода відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій «контррозрахунок».

Відповідачем не надано доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов Договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 наведено висновок про застосування норм права, суть якого полягає у тому, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України.

Відповідно до пропозиції укласти договір, строк дії кредитного договору – 3 роки.

Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20 000,00 грн., в межах строку дії Договору – 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами.

Своїм підписом на договорі відповідачка підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов Договору: Додатку №1 , Додатку №2 , Додатку №3, Додатку №4 до Договору.

Відповідно п.1.7 Договору, протягом 36 календарних місяців з дня укладення Договору позичальнику надається право користуватися діючим лімітом кредиту, які позичальник зобов`язаний повернути товариству в рамках надання кредиту на умовах Договору та Правил.

Згідно п.1.9 Договору, дія цього договору вважається продовженою на наступні 36 календарних місяців, якщо до закінчення строку дії Договору жодна із сторін письмово не повідомила іншу Сторону про його припинення у зв`язку з закінченням строку дії Договору.

Дія цього договору може бути достроково припинена за ініціативою будь-якої із сторін шляхом письмового повідомлення іншої сторони та при умові відсутності зобов`язань між Сторонами.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося відповідно до умов цього договору в межах строку дії кредитного договору.

Відповідачем було укладено Кредитний договір за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Перед укладенням кредитного договору Позичальник отримав від Кредитодавця всю інформацію стосовно кредиту, ознайомився з усіма умовами Договору.

Також, відповідачу було відомо про реальну відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок її зміни та порядок нарахування відсотків.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При укладенні кредитного договору, беручи на себе певні зобов`язання, сторони повинні були чітко усвідомлювати та враховувати всі ризики, що пов`язані за таким договорами.

Суд встановив, що між сторонами існують цивільні правовідносини. У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання по кредитному договору за яким кредитодавець виконав умови договору повністю і своєчасно, а позичальник порушив умови договору, порушено майнові права позивача .

Щодо тверджень позивача про застосування строку позовної давності , то суд вважає , що таке твердження відповідача не грунутється на достовірних даних.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до п. 12 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено.

Дію карантину скасовано 01 липня 2023 року.

Згідно п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України (чинного на момент звернення із позовом) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

За змістом пункту 2 ЗУ «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

Враховуючи наведене , строки позовної давності не були пропущені позивачем, а тому заява відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Оскільки факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, правомірність переходу права вимоги до позивача та наявність непогашеної заборгованості підтверджені належними і допустимими доказами, які відповідачкою не спростовані, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості у розмірі 56599,75 грн.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у цій частині

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На виконання вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України позивачем до позову додано: Договір про надання правової допомоги № 02-01/2023 від 02.01.2023 року, укладений між АО «Лігал Ассістанс» та ТзОВ «Колект Центр»; прайс-лист АО «Лігал Ассістанс»; заявку про надання юридичної допомоги № 460 від 02.01.2024, згідно з якою ціна з надання усної консультації з вивчення документів 3000 грн. (2 години вартістю по 1500 грн.), ціна складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 10000 грн. (5 годин по 2000 грн.) та підготовка пропозицій 4000 грн. (2 годин по 2000 грн.), разом 17000 гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17000 грн. є неспівмірною із складністю справи та виконаними роботами.

Відповідач заперечував проти такого стягнення.

Представником позивача завищені години, які об`єктивно необхідні для вчинення певного виду правової допомоги як надання усної консультації, так і складання позовної заяви про стягнення боргу.

Суд враховує, що дана категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання.

Проте , представником позивача виконано певний обсяг робіт по наданню правової допомоги .

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача 4000 грн. понесених витрат на правничу допомогу та 3028 грн. судового збору.

На підставі ст.ст. 509,526,527,530,1048,1050,1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12,77,81, 137,141,247, 259,263-268, 280,354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,) на користь Товариства зобмеженою відповідальністю «Коллект Центр» суму заборгованості за кредитним договором №0669446906 від 27.10.2019 року у розмірі 56599,75 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати по справі, а саме: 3028 гривень судового збору та 4000 гривень витрат на правничу допомогу.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Надіслати представнику позивача та представнику відповідача копію судового рішення в електронній формі у порядку, визначеному Законом, відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Галичанський О. І.