Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №703/5455/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/5455/26

2/703/3185/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Овсієнка І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

17.08.2026 АТ «А-Банк» через представника, із використанням системи «Електронний суд» звернулося із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , підписавши анкету-заяву від 02.09.2022, приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банку». На підставі вказаної анкети-заяви, відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку.

Станом на 14.08.2026 ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 168769,69 грн, що складається із заборгованості за кредитом 112680,59 грн, заборгованості за відсотками 56089,10 грн.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконує, в зв`язку з чим утворилася заборгованість, АТ «А-Банк» звернулося до суду та просить стягнути вказану заборгованість.

Ухвалою суду від 25.08.2026 відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлений сторонам строк для подання письмових заяв по суті справи.

24.09.2026 до суду засобами системи «Електронний суд» представником відповідача, адвокатом Сподинюк Л.С. поданий відзив, за змістом якого проти задоволення позову заперечує. Відповідач не заперечує приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» 02.09.2022, однак відповідна позиція обґрунтовується тим, що надані банком документи не дають можливості перевірити походження основного боргу в сумі 112680,59 грн, правові та фактичні підстави збільшення кредитного ліміту до 112700,00 грн, факт повідомлення відповідачеві про таку зміну, а також правильність визначення відсотків у сумі 56089,10 грн. Банком в односторонньому порядку, за відсутності волевиявлення клієнта, фактично за один день до дати, станом на яку розрахована заборгованість, змінений розмір кредитного ліміту. В матеріалах справи, зокрема виписці за рахунком на ім`я відповідача, відсутні записи про збільшення кредитного ліміту понад 80000,00 грн, використовуваний ним мобільний застосунок відображає розмір кредитного ліміту 80000,00 грн та розмір заборгованості, що його значно перевищує, а саме 168769,69 грн, що складається із заборгованості за кредитом 112680,59 грн, заборгованості за відсотками 56089,10 грн. Виконаний банком розрахунок не дає можливості перевірити розмір заборгованості за основним боргом та встановити, яким чином, за який період та із застосуванням якої процентної ставки нарахована заборгованість за процентами за користування кредитом.

Крім того, відповідач посилається на перебування на військовій службі із 04.06.2026 та стягнення із нього аліментів на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 його заробітку щомісячно, останнє не звільняє від сплати належним чином обґрунтованої кредитної заборгованості, але істотно впливає на платоспроможність.

14.10.2026 представником відповідача через систему «Електронний суд» подані додаткові пояснення, в яких наведені аргументи щодо недоведеності розміру заборгованості як за основним боргом в сумі 112680,59 грн, так і за процентами в сумі 56089,10 грн, а також існування на час, станом на який визначена заборгованість, тобто 13-14.08.2026, кредитного ліміту в сумі 80000,00 грн. Такий не означає існування аналогічної суми боргу на вказаний час, оскільки кредитна лінія, встановлена ОСОБА_1 , є відновлювальною, а кредитний ліміт визначає лише максимальний обсяг коштів, доступних клієнтові та не підтверджує фактичного надання відповідної суми коштів у користування.

Інших письмових заяв по суті справи сторонами не подано.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, приходить до наступного.

22.03.2018 ОСОБА_1 шляхом підписання в паперовому вигляді анкети-заяви приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банку».

За змістом відповідної анкети-заяви, така разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами, основними умовами обслуговування та кредитування, що розміщені в рекламному буклеті, складають договір про надання банківських послуг між клієнтом та банком. ОСОБА_1 зобов`язався ознайомлюватися із викладеними на банківському сайті a-bank.com.ua умовами та їх змінами.

02.09.2022 між ОСОБА_1 та АТ «А-Банк» відповідно до ст. 634, 638, 641-642 ЦК України та ст. 11-12 Закону України «Про електронну комерцію» підписано заяву щодо встановлення кредитного ліміту на картку. За її змістом ОСОБА_1 просив про відкриття поточного рахунку та надання послуги із його кредитування (п. 1-3 заяви).

Відповідно до п. 4-6 заяви, пільговий період користування кредитним лімітом становить до 62 дні за ставкою 0,000001%. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,4% на місяць. Строк кредитування (строк дії кредитної лінії) – 240 місяців. Порядок погашення - щомісяця, до останнього дня поточного місяця включно, в розмірі не менше 4% від заборгованості та не менше нарахованих відсотків за користування кредитом, та не менше 100 грн й не більше повного розміру заборгованості за Договором про споживчий кредит.

Клієнт надав право та доручив АТ «А-Банк» здійснювати договірне списання коштів з усіх власних рахунків, відкритих у АТ «А-Банк», без додаткових розпоряджень, для погашення будь-яких інших власних грошових зобов`язань перед АТ «А-Банк», що випливають з умов договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між клієнтом та банком.

Крім того, клієнт надав свою згоду на те, що, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту, а про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту банк повідомляє клієнта шляхом надсилання повідомлень через дистанційні канали обслуговування (п. 13 заяви).

З примірника заяви вбачається її підписання від імені ОСОБА_1 02.09.2022 простим електронним цифровим підписом.

Вказані обставини стороною відповідача не заперечувалися.

Як вбачається із паспорту споживчого кредиту, відповідач користувався типом кредитного продукту «Кредитна картка «Зелена», тип кредиту – поновлювальна кредитна лінія (ліміт) із пільговим періодом використання. Сума/ліміт кредиту – до 200000,00 грн, строк кредитування – 240 місяців. Тип процентної ставки - фіксована, порядок зміни змінюваної процентної ставки – не передбачено. Пільгова процентна ставка 0,000001% річних, пільговий період – 62 дні (діє із моменту виникнення заборгованості до кінця календарного місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, при умові її погашення в повному обсязі). Базова процентна ставка – 40,8% на рік, нараховується на максимальну суму заборгованості, за умови непогашення заборгованості у повному обсязі в пільговий період, за кожний день із моменту виникнення заборгованості.

Зі змісту паспорту споживчого кредиту вбачається, що інформація в ньому зберігає чинність та є актуальною до 06.09.2022 та співпадає з умовами кредитного договору від 02.09.2022.

Заява клієнта від 02.09.2022 укладена сторонами у письмовій формі, а паспорт споживчого кредиту та заява про встановлення кредитного ліміту підписані клієнтом із використанням електронного цифрового підпису.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ «А-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У зв`язку із викладеним суд приходить до висновку, що між АТ «А-Банк» як позикодавцем та ОСОБА_1 як позичальником 02.09.2022, шляхом приєднання клієнта до Умов та Правил надання банківських послуг, із дотриманням вимог ст. 634, 638, 641-642 ЦК України укладений кредитний договір.

Відповідачем факт договірних відносин із АТ «А-Банк» не заперечувався.

З наданої банком довідки вбачається, що АТ «А-Банк» відкрито ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) банківський рахунок та видано в користування картки № НОМЕР_2 , строком дії до грудня 2028 року; № НОМЕР_3 , строком дії до грудня 2031 року; № НОМЕР_4 , строком дії до грудня 2031 року; № НОМЕР_5 , строком дії до грудня 2028 року.

За період із 02.09.2022 до 13.08.2026 відповідач користувалася кредитним лімітом, найбільший розмір якого за період після 13.08.2026 становив 112700,00 грн.

На виконання ухвали суду від 28.09.2026 АТ «А-Банк» надано відомості про прийняті рішення про зміну кредитного ліміту у взаємовідносинах із клієнтом ОСОБА_1 , а також довідку за лімітами, що різниться з поданою разом із позовом, а саме в частині прийняття рішення про збільшення кредитного ліміту до 112700,00 грн, що за змістом довідки, наданої 06.10.2026, збільшений того ж дня, а не 13.08.2026, як було зазначено раніше.

Як вбачається із п. 2.1.1.2.2. Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», що прийняті відповідачем шляхом підписання анкети-заяви, після одержання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви банк виконує перевірку наданих документів і приймає рішення щодо можливості встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку у будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.

За п. 2.1.1.2.3 підписання цього договору є прямою і безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Згідно з п. 2.1.3.2.2.2 та 2.1.3.2.2.3 Умов та Правил, клієнт зобов`язується контролювати дотримання встановленого кредитного ліміту та всі операції, що здійснюються за платіжними картками, і звіряти свої дані з деталями кредиту (в паспорті кредиту).

Вказаним спростовуються доводи відповідача про безпідставну та односторонню зміну позикодавцем кредитного ліміту.

На підтвердження наявності заборгованості та її розміру банком надано виписку про рух коштів за рахунком на ім`я ОСОБА_1 за період з 02.09.2022 до 14.08.2026. Випискою підтверджується, що відповідач користувалася кредитними коштами та періодично вносив платежі на погашення заборгованості, з метою повернення тіла кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, однак в повному обсязі власних зобов`язань не виконав. Вбачається також зміна кредитних лімітів, як в бік зростання, так і зменшення та договірне списання банком відсотків за використання кредитного ліміту.

Зокрема встановлено, що відповідач використовував грошові кошти понад кредитний ліміт 80000,00 грн, зокрема в періоди із 01.11.2024 до 08.11.2024, з 01.12.2024 до 12.01.2025 та після 14.01.2025. За вказаний період відповідач фактично продовжував використовувати кредитні кошти та вносив платежі на погашення заборгованості, що виникла.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 зазначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження №61-22158св19).

Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20.

Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, що свідчить про визнання ним боргу (постанова ВС від 23 грудня 2020 року в справі №127/23910/14-ц).

Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. У цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, і так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій (постанова Верховного Суду від 9 листопада 2018 року у справі №911/3685/17).

З огляду на викладене суд приходить до висновку про існування між АТ «А-Банк» як позикодавцем та ОСОБА_1 як позичальником правовідносин позики із використанням клієнтом коштів у межах кредитного ліміту, вбачаються платежі, після яких залишок по рахунку має від`ємне значення.

Відтак доводами відзиву про відсутність належним чином погодженого рішення про збільшення клієнтові ОСОБА_1 розміру кредитного ліміту, протиріччя в довідках про кредитні ліміти, не спростовується факт існування заборгованості, оскільки користування кредитними коштами та часткове погашення боргу вбачається із первинних документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Зокрема, за ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з наданим суду розрахунком, відповідач станом на 14.08.2026 має заборгованість в розмірі 168769,69 грн, що складається із заборгованості за кредитом 112680,59 грн, заборгованості за відсотками 56089,10 грн.

Такий же загальний розмір заборгованості та його складові вбачаються у діалоговому вікні мобільного застосунку, знімок якого наданий відповідачем разом із відзивом.

Заборгованість нарахована АТ «А-Банк» за період з 02.09.2022 до 17.06.2026, що не перевищує погодженого сторонами строку кредитування. Зокрема заборгованість за процентами виникла за період із 31.01.2025 до 17.06.2026, із розрахунку вбачається загальний розмір заборгованості за процентами складає 56089,10 грн, застосована процентна ставка та період відповідних нарахувань.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, власного розрахунку заборгованості не надавав, відтак доводи відзиву про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними (постанова КЦС ВС від 11.07.2018 в справі №753/7883/15).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Разом із тим із матеріалів, наданих відповідачем вбачається, що ОСОБА_1 починаючи із 04.06.2026 перебуває на військовій службі.

Згідно з чинною редакцією частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

За наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором, суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом). Даний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №642/548/21.

При цьому суд зазначає, що кредитний договір між сторонами укладений уже в особливий період, під час якого військовослужбовцям надаються визначені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» пільги, його дія продовжувалася після вступу ОСОБА_1 на військову службу.

Та обставина, що відповідач не навів доказів того, що надав позикодавцю вказану інформацію, а в матеріалах справи відсутні відомості про вид військової служби, що її ОСОБА_1 проходить, не виключає застосування до нього названої пільги.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, що нараховані після 04.06.2026 задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір в порядку, передбаченому ст. 634, 638, 641-642 ЦК України та ст. 11-12 Закону України «Про електронну комерцію». Суд погоджується із наданим позивачем розрахунком заборгованості за основним боргом та процентами, оскільки такий відповідає умовам кредитного договору, нарахування здійснені в порядку, передбаченому складовими договору. Банком надано позичальникові грошові кошти в користування в межах кредитного ліміту, що останній використовував, однак не вніс достатньої суми грошових коштів на погашення заборгованості. Вимоги позивача підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, що не спростовані стороною відповідача, однак судом встановлено перебування відповідача на військовій службі, в тому числі на період, коли проведена частина нарахувань, відтак останній користувався пільгами, що передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З огляду на викладене, позов підлягає до задоволення частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи задоволення позовних вимог, судовий збір, що сплачений позивачем відповідно до платіжного доручення від 14.08.2026 в сумі 2662,40 грн, покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 247, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 166754,40 грн, що складається із заборгованості за кредитом 112680,59 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом 50169,23 грн, а також 2630,72 грн судового збору, всього 169385 (сто шістдесят дев`ять тисяч триста вісімдесят п`ять) грн 12 коп.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», адреса 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складене 30.10.2026.

Суддя І.В. Овсієнко