Суд: Канівський міськрайонний суд Черкаської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Умисне легке тілесне ушкодження
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №697/2843/26
Суддя: Скирда Б. К.
Справа № 697/2843/26
Провадження № 1-кп/697/285/2026
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді – ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників справи, кримінальне провадження №12026255340000131 від 02.09.2026 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Цвітково Приморського району Калінінградської області російська федерація, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, пенсіонера, одруженого, особи з інвалідністю ІІІ групи, учасником бойових дій, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, депутатом не являється, не маючого на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, раніше судимого:
- 27.03.2026 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 126 КК України - до міри покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- 31.07.2026 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 126 КК України - до міри покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, ст. 71 КК України у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- 04.09.2026 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 126 КК України - до міри покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, ст. 71 КК України у виді штрафу в розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, -
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 , 24.08.2026, близько 17 год. 00 хв., більш точного часу не встановлено, перебуваючи у будинку АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин під час словесного конфлікту з потерпілою ОСОБА_4 , яка є його дружиною, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння щодо настання суспільно небезпечних наслідків, взяв зі столу металевий кухонний ніж, в подальшому утримуючи ніж у лівій руці та перебуваючи ліворуч від потерпілої, умисно завдав їй два удари у ділянку лівої частини грудної клітки, і тим самим спричинив тілесні ушкодження у вигляді рани лівої молочної залози, рани передньої черевної стінки зліва в підреберній ділянці, які не проникають в черевну порожнину, що відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
Своїми діями, ОСОБА_3 відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» вчинив кримінальне правопорушення пов`язане із домашнім насильством.
Тим самим, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, а саме: умисне легке тілесне ушкодження.
Обвинувачений ОСОБА_3 в присутності захисника ОСОБА_5 , беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, згідний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженими правами на апеляційне оскарження, та згідний з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, що підтверджується його заявою від 26.10.2026 на ім`я прокурора щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
Судом шляхом дослідження відповідної заяви встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 обізнаний зі своїми правами, правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції.
Потерпіла ОСОБА_4 під час досудового розслідування надала заяву, згідно якої не заперечувала проти розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні, згідна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України.
Враховуючи викладене, суд розглянув обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, на підставі вивчення обвинувального акта та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України.
Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, доведена.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, особу обвинуваченого, тяжкість скоєного кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 12 КК України, зазначене кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України відноситься до кримінальних проступків.
Обвинувачений ОСОБА_3 вину визнав повністю, посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше судимий, одружений, є пенсіонером, до категорії осіб постраждалих від катастрофи на Чорнобильській АЕС та учасників бойових дій не відноситься, є особою, яка відноситься до категорії осіб, які мають ІІІ групу інвалідності.
Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 , передбачені ст. 66 КК України, суд відносить щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання виправлення засудженого.
Одночасно судом враховується те, що санкцією ч. 1 ст. 125 КК України передбачено як альтернативні види основних покарань: штраф, громадські роботи та виправні роботи.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 є пенсіонером, тому суд вважає призначення покарання у виді громадських робіт, який передбачений санкцією ч. 1 ст. 125 КК України є недоцільним
З цих же підстав недоцільним є призначення покарання у виді виправних робіт.
Враховуючи викладене вище, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є умисним, закінченим кримінальним проступком, обставини вчинення кримінального правопорушення, характер та ступінь тяжкості фактичних наслідків правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, обставин, що пом`якшують покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому міру покарання у виді штрафу, що в даному випадку буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Крім того, вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 04.09.2026 (справа № 697/2294/26) ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 126 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом повного складання покарань, до покарання, призначеного за даним вироком, повністю приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31.07.2026 (справа № 697/1946/26) у виді штрафу в розмірі 1700,00 грн. та призначено остаточне покарання у вигляді штрафу у розмірі 2550,00 грн.. Вирок суду набрав законної сили 06.10.2026.
Згідно відповіді Черкаського районного відділу № 2 Філії Державної установи «Центр пробації» в Черкаській області № 2070/34/7/1-26 від 07.10.2026, наданої на запит дізнавача, ОСОБА_3 перебував на обліку Центру пробації з 04.09.2026 згідно вироку Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31.07.2026, яким його засуджено до покарання у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн.. Знятий з обліку 09.09.2026 у зв`язку з оплатою штрафу.
Таким чином, покарання за вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 04.09.2026, яким враховано покарання за вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31.07.2026, на даний час повністю не відбуте. Відповідно, невідбута (несплачена) частина покарання (штрафу) за вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 04.09.2026 становить 850 грн. (2550 грн. – 1700 грн. = 850 грн.).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм.
При цьому, суд при ухваленні вироку, враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 25.06.2018 (справа №511/37/16-к), зазначила таке: виходячи з приписів кримінального закону правила призначення покарання, передбачені ч. 4 ст. 70 КК України, застосовуються в разі, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що особа винна ще й в іншому злочині, вчиненому нею до постановлення попереднього вироку. У такому випадку суд може при призначенні покарання за другим вироком як поглинути покарання за першим вироком, так і приєднати його повністю або частково, однак таким чином, щоб обраний захід примусу не перевищував максимального покарання, встановленого статтею (частиною статті), за якою особу засуджено, і водночас не був меншим строку покарання, визначеного за перший злочин. При цьому суд зобов`язаний в остаточне, призначене за сукупністю злочинів, покарання зарахувати покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 цього Кодексу.
З огляду на те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, до постановлення відносно нього попереднього вироку, то в даному випадку застосуванню підлягають положення ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, до покарання за цим вироком необхідно частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 04.09.2026.
Крім того, відповідно до частини першої статті 91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених Кримінальним кодексом України, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників.
Такі заходи застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
Вирішуючи питання щодо необхідності застосування до обвинуваченого обмежувальних заходів, суд враховує, що захист від домашнього насильства є надзвичайно важливим, соціально значущим і актуальним завданням, вирішення якого носить важливий характер, оскільки домашнє насильства починається з «незначних дрібниць», а потерпілим від нього здебільшого стають жінки та діти.
У свою чергу, програма для кривдника - комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків (стаття 1 Закону України "Про запобігання та протидії домашньому насильству").
Метою корекційної програми є допомога особі, яка вчинила насильство, в осмисленні власної насильницької поведінки, усвідомленні її витоків, проявів, наслідків для особистого життя та життя оточуючих, налагодженні гармонійного життя з родиною та в суспільстві, а також в усвідомленні того, що домашнє насильство - це порушення прав людини, яке карається відповідно до чинного законодавства.
Завданнями програми є: сприяння зміні насильницької поведінки кривдника; сприяння засвоєнню кривдником моделі сімейного життя на засадах гендерної рівності, взаєморозуміння:, взаємоповаги і дотримання прав усіх членів родини, формування у кривдника конструктивної моделі поведінки у приватних стосунках; сприяння оволодінню кривдником знаннями про основні норми законодавства в сфері запобігання та протидії домашньому насильству та/або насильству за ознакою статі, а також про види відповідальності за його вчинення; формування у кривдника відповідального ставлення до власної поведінки та її наслідків для себе та оточуючих; сприяння розвитку у кривдника емоційного інтелекту та самосвідомості; розвиток навичок кривдника до конструктивного безконфліктного спілкування, ефективної та ненасильницької комунікації; розвиток здатності кривдника виявляти, аналізувати та усвідомлювати свої негативні думки, когнітивні фільтри, помилки, емоції, керувати ними, розуміти їх наслідки.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що застосування обмежувального заходу у виді направлення для проходження програми для кривдників щодо ОСОБА_3 строком на 3 місяці, є доречним та необхідним.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не застосовувалися і обранню не підлягають.
Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 370-371, 373-374, 376, 381, 382 КПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. (вісімсот п`ятдесят гривень, 00 копійок).
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, до покарання за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 04.09.2026 (справа № 697/2294/26) та призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн. (одна тисяча сімсот гривень, 00 копійок).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_3 обмежувальний захід у вигляді направлення для проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- ніж з металу сірого кольору, який передано до кімнати зберігання речових доказів відділу поліції № 1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області – знищити.
Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.
На підставі ч. 1 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. ст. 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Головуючий ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua