Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №695/5638/25 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа № 695/5638/25

номер провадження 2/695/1158/26

28 жовтня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Середи Л.В.,

за участю: секретаря судового засідання – Оніщенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.03.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №4433876 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Згідно умов кредитного договору: сума кредиту становить 2 500,00 грн.; строк кредиту - 360 днів: з 01.03.2024 року по 24.02.2025 року; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Відповідно до зазначених вище умов договору ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 2 500 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ «Пейтек».

25.10.2024 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № 25/10/2024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача. До позивача відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 4433876 від 01.03.2024 у розмірі 18 687.5 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту – 2 500 грн.; заборгованість за процентами – 14 937,5 грн.; штрафні санкції – 1 250 грн..

Станом на дату укладання договору факторингу від 25.10.2024 №25/10/2024, строк дії договору № 4433876 від 01.03.2024 не закінчився, у зв`язку з чим у межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» у період з 26.10.2024 по 24.02.2025 здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 7625 грн..

Враховуючи викладене вище, позивач просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №4433876 від 01.03.2024 у розмірі 26 312.5 грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн..

Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, вирішено справу розглядати з повідомленням (викликом) сторін.

Представник ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» у судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника позивача. Проти винесення заочного рішення не заперечували.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

У зв`язку з тим, що належним чином повідомлений відповідач не з`явився в судове засідання, причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, суд вважає за можливе, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що 01.03.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №4433876 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Сторони погодили істотні умови договору, зокрема, тип кредиту: кредит, суму кредиту: 2 500,00грн., строк кредиту 360 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів: кожні 30 днів, стандартну процентну ставку 2,5% в день, знижену процентну ставку 0,01% в день та умови її застосування.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою складає за весь строк користування за стандартною ставкою за весь строк користування: 99923,40% річних, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки: 14 297,67% річних.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складає 25 000,00грн., за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 23 132,50 грн.

Згідно п. 2.1 Договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу НОМЕР_2 .

Згідно п. 3.1 Договору проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи з кількості днів у місяці та у році.

Згідно п. 4.1 Договору сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення здійснюватимуться гідно з Графіком платежів.

Згідно п.5.4.1 Договору клієнт зобов`язаний у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафні санкції (у разі їх наявності) та інші платежі, передбачені договором.

Відповідно до п. 9.3 Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами з урахуванням особливості його підписання відповідно до закону України «Про електронну комерцію».

Додатком № 1 до вказаного договору є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Таблиця містить застереження, що якщо клієнтом не будуть виконані умови Договору для отримання зниженої процентної ставки, розмір процентів за вказаний період буде перераховано за стандартною процентною ставкою, в зв`язку з чим перший платіж зі сплати процентів збільшиться та складе 1 875,00грн., а загальна сума розмірів платежів, що зазначені в Графіку платежів буде мати наступні значення:

1. Усього сума платежу за розрахунковий період складе 25 000грн.

2. Усього сума процентів за користування кредитом складе 22 500грн.

3. Реальна річна процентна ставка складе 99 923,40 % річних;

4. Загальна вартість кредиту складе 25 000грн.

Вказаний договір та таблиця підписана від споживача електронним підписом одноразовим ідентифікатором 72523.

Згідно повідомлення ТОВ «Пейтек Україна» № 20241101-4644 від 01.11.2024, адресованого ТОВ «Лінеура Україна» було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Лінеура Україна»: 01.03.2024 о 15:48:19 на суму 2 500,00грн..

Як вбачається з листа АТ «Райффайзен Банк» №81-15-9/17455-БТ від 08.10.2026, який надано на виконання ухвали суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_1 , на яку 01.03.2024 о 15.48 год. перераховано 2 500,00 грн., що стверджується доданою випискою з рахунку клієнта.

Відповідно до договору факторингу № 25/10/2024 від 25 жовтня 2024 року, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (фактор), до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» відступлено право грошової вимоги, строк виконання за якою настав або виникне у майбутньому, до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно копії платіжного доручення № 3475 від 01.11.2024, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» переказало ТОВ «Лінеура Україна» кошти у розмірі 2 857 292.90грн. як сплата за договір факторингу №25/10/2024 від 25.10.2024. Без ПДВ.

Згідно копії Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу № 25.10.2024 від 25 жовтня 2024 року, фактор ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прийняв вказаний реєстр боржників кількістю боржників 6091.

Згідно Додатку № 1 до договору факторингу № 25/10/2024 від 25 жовтня 2024 року - Реєстру Боржників, за № 3417 вказано відомості про боржника: ПІБ: ОСОБА_1 , номер кредитного договору 4433876, загальна сума заборгованості - 18 687,5 грн., заборгованість з тіла кредиту – 2 500 грн.; заборгованість за процентами – 14 937,5 грн..

Згідно рішення № 25112024/1 від 25.11.2024 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», прийнято рішення про зміну назви з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на ТОВ «ФК «Фінтраст капітал».

Відповідно до разрахунку заборгованості ТОВ «Лінеура Україна» за Договором № 4433876 надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 25.10.2024, розрахунок проведено за період з 01.03.2024 по 25.10.2024, процентна ставка – 2.5 %( за період з 01.03.2024 по 30.03.2024 перераховано з ставки 0.01 % на 2.5 %), тіло кредиту: 2 500 грн.; нараховані відсотки – 14 937.5 грн.; штрафні санкції – 1250 грн., сплачено боржником – 0 грн..

Відповідно до разрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за Договором №4433876 про надання споживчого кредиту від 01.03.2024 за 122 календарних дні (26.10.2024 - 24.02.2025), сума основного боргу, на який нараховуються проценти: 2 500,00грн., проценти нараховано за стандартною процентною ставкою 2.5%, сума нарахованих процентів за користування грошовими коштами: 7 625 грн., інформація про оплати: 0,00грн.

Надаючи правову оцінку установленим у справі обставинам та спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частина 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Вказаний вище договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що свідчить про укладання між ТОВ «Лінеура Україна» і відповідачем правочину. Без отримання на мобільний номер телефону відповідача коду, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без вчинення передбачених Договором і законодавством дій з боку позичальника ОСОБА_1 . Договір не був б укладеним.

Отже, на підставі положень статей 6, 205, 207, 509, 526, 626, 628, 639, 1054, 1055 ЦК України, статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та статей 5, 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», з урахуванням принципу змагальності та відсутності будь-яких заперечень з боку відповідача, суд дійшов висновку про укладення між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 кредитного договору, а також про отримання відповідачем кредитних коштів (тіла кредиту) у розмірі 2 500,0 грн.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 514 ЦК України установлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Таким чином, право вимоги за Договором від ТОВ «Лінеура Україна» перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна»» на підставі Договору факторингу.

Суд установив, що за умовами договору відповідач отримав кредитні кошти (тіло кредиту) у розмірі 2500,0 грн., користувався ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів за договором не надав.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що заборгованість на підставі договору в частині тіла кредиту у розмірі 2500,0 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо нарахування відсотків суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною першою та другою статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

На підставі ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

22.11.2023 прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023), далі - Закон № 3498-ІХ, яким внесені зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 6 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Вищезазначену статтю було доповнено частиною п`ятою згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ від 22.11.2023. При цьому вищезазначеним Законом прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» також було доповнено пунктом 17, відповідно до якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

- протягом перших 120 днів - 2,5 %; (з 24.12.2023 до 21.04.2024 включно);

- протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 22.04.2024 включно до 19.08.2024 (включно);

- з 20.08.2024 включно та надалі - 1%.

Кредитний договір укладено 01.03.2024, тобто після набрання законної сили Законом № 3498-ІХ.

Позивачем надано розрахунки заборгованості за кредитним договором № 4433876 від 01.03.2024, які в цілому відповідають умовам договору, зокрема вказані розрахунки заборгованості за відсотками проведені відповідно встановленого сторонами строку кредитування, та в межах процентної ставки встановленої умовам договору.

Жодних доказів, які б свідчили про неналежність вказаного розрахунку, чи помилковість математичного обрахування суду не надано. Контррозрахунку відповідачем до суду не подано.

Разом з тим Об`єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 7 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 зазначила чітко, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure.

Оскільки проценти за вказаним договором розраховувались за ставкою 2,5% за весь період кредитування, останнє не відповідає вимогам вказаного вище законодавства.

Тому суд наводить власний розрахунок заборгованості за відсотками.

1. За період з 01.03.2024 по 25.10.2024 (в межах первинного розрахунку):

з 01.03.2024 по 21.04.2024 (52 дні) за максимальною законною ставкою 2,5% на день: 2500 грн. * 2,5% * 52 днів = 3250,00 грн;

з 22.04.2024 по 19.08.2024 (120 днів) за максимальною законною ставкою 1,5% на день: 2500 грн * 1,5% * 120 днів = 4500,00 грн.;

з 20.08.2024 по 25.10.2024 (67 днів) за максимальною законною ставкою 1,0% на день: 2500 грн * 1,0% * 67 днів = 1675,00 грн.

Таким чином за первинним розрахунком сума заборгованості за відсотками становить: 3250,00 + 4500,00 + 1675,00 = 9425,00 грн. (замість заявлених позивачем 14 937,50 грн).

2. За період з 26.10.2024 по 24.02.2025 (наступний період, стягувач ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»):

Цей період повністю припадає на час дії ставки 1,0% на день (оскільки він йде після 20.08.2024).

Кількість днів з 26.10.2024 по 24.02.2025 становить 122 дні (як і вказує позивач у розрахунку).

Розрахунок: 2500 грн. * 1,0% * 122 дні = 3050,00 грн. (замість заявлених позивачем 7 625,00 грн).

Таким чином, правомірно нарахована сума заборгованості за процентами за весь час користування кредитом з урахуванням вимог ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» становить 12 475,00 грн (9425,00 + 3050,00), замість завищеного розрахунку позивача на суму 22 562,50 грн (14937,50 + 7625).

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково на суму 14 975 грн., що включає заборгованість за тілом кредиту 2 500.00 грн. та відсотками 12 475.00 грн.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений за подання позовної заяви судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1591,81грн.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 10000.00грн.

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат пов`язаних з розглядом справи.

На підтвердження понесених витрат відповідача на правову допомогу до матеріалів позову додано: копію договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024, копію заявки № 22422 від 24.06.2026 на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10.12.2024, копію акту № 22425 від 23.07.2026 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10.12.2024, копію рахунку на оплату № 22425-23/07-2026 від 23 липня 2026 року.

Згідно Р.І Договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 «Предмет договору», укладеного між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем, сторони визначили предмет договору у виді юридичної допомоги клієнту в обсязі та на умовах передбачених договором. Пунктом 2.2 Договору визначено види послуг щодо надання правової допомоги.

При цьому згідно Р.4 Договору «Порядок оплати послуг адвоката» отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару, клієнт здійснює оплату гонорару адвокату протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішенням суду законної сили.

Як вбачається із Заявки № 22422 від 24.06.2026 клієнт доручає, а адвокат зобов`язується надати послуги професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 378480 від 11.02.2024, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 . Заявкою визначено перелік видів робіт (10 найменувань) та вартість. Загальна вартість робіт визначена у сумі 10000,00грн.

Згідно рахунку на оплату № 22425-23/07-2026 від 23 липня 2026 року, визначено найменування робіт та послуг їх кількість та вартість. Так, надано 10 послуг, на які витрачено 12 год., загальну вартість послуг визначено у сумі 10000,00грн.

Згідно копії акту № 22425 від 27.02.2026 прийому-передачі виконаних робіт згідно Договору № 10/12-2024 від 10.12.2024, вказано найменування робіт та послуг загальною кількістю 10, кількість витраченого часу та вартість послуг. Загальна вартість наданих послуг визначена у сумі 10000,00грн.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як зазначив Верховний суд у своїй постанові 24 січня 2022 року по справі № 757/36628/16-ц, у відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року у справі № 915/517/21 містить висновок, що «відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Подібні правові позиції викладено у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 28 вересня 2022 року по справі № 529/201/20.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Договором про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 визначено, що отримання винагороди адвоката за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару, проте не вказано його вартість та складові такої вартості та не визначено перелік і розмір послуг, пов`язаних з наданням правової допомоги. У заявці, рахунку адвоката та акті прийому-передачі виконаних робіт визначено перелік наданих послуг, зокрема, дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи, на що витрачено 1 год., письмова юридична консультація, складення письмового консультаційного висновку, на що витрачено 1 год., складення та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви (витяг з реєстру боржників, рахунок на оплату послуг адвоката, акт прийому-передачі виконаних робіт та інші необхідні документи), на що витрачено 1 год., складення та оформлення процесуальних документів, необхідних для розгляду цивільної справи в суді 1 інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви, клопотання, клопотання про витребування доказів) на що витрачено 2 год., представництво інтересів під час здійснення цивільного судочинства, в тому числі участь у судових засіданнях, на що витрачено 2 год.

Суд звертає увагу, що дана справа є типовою та нескладно, вказаний позов було подано шляхом його направлення через систему «Електронний суд», а розгляд самої справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, а відповідач не надавав документів, що викликали необхідність готувати відповіді на них, зокрема, відповідь на відзив. Також суду не надано доказів підготовки письмового консультаційного висновку.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, вказані вище, складність та категорію справи, часткове задоволення позовних вимог а також положення ЄСПЛ та практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу вцілому, суд вважає розмір витрат позивача завищеним, тому до стягнення підлягають такі витрати у розмірі 3000,00грн., що і буде становити співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у цій справі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 1 250 грн, суд зазначає наступне.

Пунктом 6.4 кредитного договору №4433876 від 01.03.2024 передбачено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання клієнтом своїх грошових зобов`язань за договором ТОВ «Лінеура Україна» має право нарахувати штраф у розмірі 25% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання на кожен 7-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202, затвердженим Верховною Радою України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, який діє і на даний час.

Законом України від 15 березня 2022року №2120-IX«Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18.

Зокрема, наразі вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем); 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання(невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 910/10901/23, який відповідно до положень частини 4 статті 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у зв`язку з прийняттям Закону №3498-IX від 22.11.2023, змін не зазнав. Обов`язок кредитодавця списати неустойку у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування і надалі не залежить від дати укладення кредитного договору.

Питання пріоритетності норм ЦК України Велика Палата Верховного Суду детально обґрунтувала у справі №334/3161/17 (п. 14-19 постанови від 22 червня 2021 року) та зазначила наступне:

«У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 вказано: «Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному(абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе.

Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України».

Таким чином застосуванню підлягає пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якої відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь позивача неустойки за прострочення виконання зобов`язань.

Оскільки штрафні санкції за невиконання грошового зобов`язання у розмірі 1250,00 грн. нараховані відповідачу в період дії в Україні воєнного стану, тобто в період коли відповідач є звільненою від сплати штрафних санкцій, підстав для їх стягнення із відповідача на користь позивача немає.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Позивачем подано докази понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн., а саме: договір №10/12-2024 про надання правової допомоги від 10.12.2024; заявку №13254 на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10.12.2024; акт №13254 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №10/12-2024 від 10.12.2024; рахунок на оплату №13254-04/12-2025 від 04.12.2025.

Вказані докази у сукупності доводять наявність та реальність витрат позивача на правову допомогу.

Відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не подавала.

Разом з тим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.05.2024 у справі №206/4841/20 зазначила, що при вирішенні питань про відшкодування витрат на професійну правову допомогу та покладення на сторони судових витрат має враховуватися принцип пропорційності задоволених вимог.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладено в пунктах 33-34, 37 додаткової постанови від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Оцінюючи обгрунтованість заяви позивача в контексті положень частини 4 статті 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об`єктивно необхідним на їх виконання, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 10 000,0 грн є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат.

Суд звертає увагу, що дана справа є типовою та нескладно, вказаний позов було подано шляхом його направлення через систему «Електронний суд», а розгляд самої справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, а відповідач не надавав документів, що викликали необхідність готувати відповіді на них, зокрема, відповідь на відзив.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи складність справи, яка є типовою, об`єктивно наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений ним час на надання таких послуг, критерій реальності таких витрат та пропорційність складності справи вартості послуг адвоката, не співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із ціною позову, суд вважає за доцільне зменшити їх розмір до 2000,0 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» належить стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378 грн. 65 коп.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» (місцезнаходження за адресою: вул. Набережно-Корчуватська 27, приміщення 2, м. Київ; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 44559822) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 4433876 від 01.03.2024 року в розмірі 14 975 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» судовий збір в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 65 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» 2000.00 (дві тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Середа Л.В.