Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №646/8852/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/8852/26

№ провадження 2/646/5232/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова

у складі: головуючого – судді Барабанової В.В.

за участю секретаря судового засідання Ільченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

17 липня 2026 року до Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 60 823,99 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 24.12.2019 між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір №491017150.

Відповідно до умов договору, кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 24 664,57 грн., а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 26.12.2024 та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі

32.00 %.

18.05.2021 було укладено договір №18-05/21, відповідно до якого ТОВАРИСТВО

З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 491017150.

10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №491017150.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача

за договором №491017150.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті

процентів за користування кредитом за Договором №491017150 від 24.12.2019, що

підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 60 823,99 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) – 24 138,30 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 21 533,46 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) – 15 152,23 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами – 0,00 грн.; заборгованість за комісіями – 0,00 грн.; інфляційні збитки – 0,00 грн.; нараховані 3% річних – 0,00 грн.

У зв`язку з викладеним позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, а також понесені судові витрати.

Рух справи.

Ухвалою судді Основ`янського районного суду міста Харкова від 20.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Аргументи учасників справи.

31.07.2026 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на таке.

Відповідач зазначає, що у позовній заяві відсутні докази та первинні документів. Позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів укладення кредитного

договору безпосередньо з відповідачем, а також доказів видачі їй будь-яких – грошових коштів. Надані позивачем розрахунки заборгованості є односторонніми, арифметично необґрунтованими та не є первинними бухгалтерськими документами.

Також відповідач зазначає, що у неї виникають обґрунтовані сумніви щодо правомірності набуття позивачем прав вимоги. Крім того, відповідач просила застосувати строк позовної давності.

11.08.2026 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача на позовну заяву, в якому представник наполягав на задоволенні позову та окрім позиції, викладеної у позовній заяві, зазначив про таке.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Отже, спірні договори укладено шляхом направлення відповідачем Оферти на укладення угоди та прийняття первісним кредитором, АТ «Альфа Банк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк»), пропозиції (акцепту), яку відповідач отримав, що підтверджується відповідним підписом.

Інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за

користування кредитом була доведена відповідачу у паспорті споживчого кредиту,

який підписаний відповідачем, а також зазначено в офертах та акцептах оферти.

Отже між сторонами було досягнуто згоди щодо вказаних істотних умов

кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України,

створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі

статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за

ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним

чином відповідно до закону та умов договору.

Наявні в матеріалах справи виписки по особовому рахунку відповідача та меморіальний ордер підтверджують отримання та користування відповідачем кредитними коштами, а тому в останнього виник обов`язок щодо повернення позивачу наданих кредитних коштів (тіла кредиту) та плати за користування кредитними коштами (відсотків).

Також треба звернути увагу суду, що відповідач певний час користувався кредитом, здійснював часткове погашення заборгованості та виконував умови договору, що свідчить про визнання ним кредитних правовідносин.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК

України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі,

є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

По-перше, договір було укладено на 60 місяців, до 26.12.2024. З

вимогами про дострокове повернення кредиту кредитор не звертався.

Крім того, перебіг строку позовної давності було зупинено у зв`язку з

введенням карантину.

Так, відповідно до п. 12 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про

запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-

19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними

постановами Кабінету Міністрів України) 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину

скасовано 01 липня 2023 року.

Таким чином, з 12.03.2020 по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності продовжено та такий строк має спливати 20.06.2026 року (01.07.2026 року мінус 10 днів, які пройшли до початку введення карантину). Отже, строки позовної давності не були пропущені позивачем, а, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності у суду відсутні.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Перевіривши письмові докази по справі, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Між сторонами виникли правовідносини щодо заборгованості за кредитним договором, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Матеріалами справи встановлено, що 24.12.2019 між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір № 491017150.

Відповідно до умов договору, кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 24 664,57 грн., а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 26.12.2024 та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 32.00 %.

Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви.

Згідно з умовами договору позичальник зобов`язаний у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором.

Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені договором.

18.05.2021 було укладено договір № 18-05/21, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 491017150.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 491017150.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 491017150.

Загальний розмір заборгованості відповідача по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №491017150 від 24.12.2019, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 60 823,99 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) – 24 138,30 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 21 533,46 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 15 152,23 грн.

Зі змісту позову слідує, що заборгованість добровільно відповідачем не погашена, а тому позивач, як новий кредитор, просить стягнути її в судовому порядку.

Правове обґрунтування та мотиви суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З урахуванням вказаних вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що між АТ «Альфа Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, що підтверджує існування між ними кредитних правовідносин, а відтак до цих правовідносин суд застосовує вимоги ст.ст. 509, 626, 628, 1054 ЦК України.

Так, у ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

АТ «Альфа Банк» свої зобов`язання за кредитними договорами виконали у повному обсязі, перерахувавши відповідачу кредитні кошти.

Також в матеріалах справи відсутні докази оспорення ОСОБА_1 кредитного договору чи наявності вимоги про визнання договору недійсним.

Відповідач не підтвердила факту належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту, як і не подала будь-яких доказів на спростування користування наданими їй кредитними коштами.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України, за якими позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо іншого не встановлено договором або законом, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором, банк нараховував позичальнику відсотки, що передбачені умовами кредитного договору, з розміром яких відповідач погодився.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт переходу права вимоги за даними кредитними договорами до позивача ТОВ «Коллект Центр» підтверджується описаними вище договорами факторингу, що відповідає вимогам ст.ст. 1077, 1078 ЦК України, відповідно до яких за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

На підтвердження переходу права вимоги до нового кредитора до позовної заяви долучено договір факторингу №18-05/21 від 18.05.2021, платіжні доручення від 16.06.2021, 17.06.2021, реєстр боржників до договору факторингу.

Тобто, позивач належним чином підтвердив своє право вимоги до відповідача за спірними кредитними договорами.

Відтак, оскільки відповідач взяв на себе певні зобов`язання, належним чином в установлений договором строк не виконав, за розрахунком позивача, на час звернення до суду, за ним рахується заборгованість за договором №491017150 від 24.12.2019 у загальному розмірі 60 823,99 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) – 24 138,30 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 21 533,46 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) – 15 152,23 грн.

Таким чином, відповідачем було порушено право позивача на повернення йому грошових коштів, тому позивач правомірно звернувся до суду із зазначеними вимогами.

При цьому відповідачем до суду на заперечення вимоги позивача не надано контр розрахунку або доказів виконання зобов`язання.

Щодо заяви про застосування строку позовної давності, суд відхиляє доводи відповідача про сплив позовної давності.

Відповідно до постанов КМУ на всій території України діяв карантин з 12.03.2020 до 30.06.2023. Крім того, з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан. Згідно з п. 12 та п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії карантину та воєнного стану строки позовної давності продовжуються на строк їх дії. Таким чином, позивач звернувся до суду у вересні 2025 року в межах строків позовної давності.

Суд вважає доведеними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення непогашеного тіла кредиту в розмірі 4 500,00 грн., оскільки ця сума прямо передбачена умовами договору, з якими погодився відповідач, і її несплата підтверджується матеріалами справи.

12.08.2021 між сторонами було укладено кредитний договір зі строком дії 23 дні, тобто до 04.09.2021. За загальним правилом позовна давність становить три роки і її перебіг мав би закінчитись у вересні 2024 року.

Проте, відповідно до пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, під час дії карантину строки позовної давності були продовжені на строк дії такого карантину. Згодом, згідно з пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного стану (введеного 24.02.2022 року Указом Президента України №64/2022) строки позовної давності продовжуються на строк його дії. Закон, який скасував це продовження, набрав чинності лише 04.09.2025, отже, станом на момент подання позовної заяви строк позовної давності позивачем пропущено не було. Доводи відповідача у цій частині відхиляються.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу у розмірі 16 000 грн., суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат(встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір -обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).

Враховуючи відсутність заперечень зі сторони відповідача щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу, складність справи, виконані адвокатом роботи, зміст позовної заяви, обсяг доданих документів, суд вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню у розмірі 8 000, 00 грн., що відповідає засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги, та підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 2 662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 223, 247 ч.2, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 612, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором № 491017150 від 24.12.2019 у загальному розмірі 60 823 (шістдесят тисяч вісімсот двадцять три) грн. 99 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) – 24 138,30 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 21 533,46 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 15 152,23 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЛЕКТ ЦЕНТР» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві ) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати на правову допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: В.В. Барабанова