Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №635/4537/26 — Харківський районний суд Харківської області

Суд: Харківський районний суд Харківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про повернення безпідставно набутого майна (коштів)

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №635/4537/26

Суддя: Базов О. В.

Справа № 635/4537/26

Провадження № 2/635/5822/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Базова О.В.,

за участі секретаря судових засідань Макаренко С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,

встановив:

Представник ОСОБА_1 – адвокат Поліканов А.М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів. В позові просить стягнути з відповідача на його користь безпідставно набуті кошти в сумі 37754,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 09.06.2025 року на вулиці Камишова на території Основ?янського району м. Харкова в напрямку Сімферопольського шосе відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Nissan e-NV під його керуванням та автомобіля CHERY JAGGI, номер НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 .

Внаслідок розслідування було встановлено порушення ним вимог п.п.10.1, 16.11 Правил дорожнього руху.

На час скоєння ДТП відповідальність ОСОБА_1 була застрахована «Страховою групою «ТАС», відповідно до Полісу обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за полісом №EP 225152754 від 02.12.2024 року.

Внаслідок ДТП ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження.

Ухвалою Основ?янського районного суду м. Харкова від 04.11.2025 року ОСОБА_1 був звільнений від кримінальної відповідальності за ст. 286 ч.1 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв?язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 286 КК України на підставі ч.1 ч.2 ст. 284 КК України було закрите.

В рамках кримінального провадження відповідачем ОСОБА_2 було заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 , та «Страхової групи «ТАС» моральної та матеріальної шкоди.

За заявою від 04.11.2025 року ОСОБА_2 про закриття провадження в частині розгляду цивільного позову, у зв?язку з відшкодуванням ОСОБА_1 шкоди, в повному обсязі, відповідно до ухвали Основ?янского районного суду м. Харкова від 04.11.2025 року, цивільний позов ОСОБА_2 було залишено без розгляду.

Повний розрахунок між ОСОБА_1 та відповідачем підтверджується розпискою від 17.10.2025 року, в якій ОСОБА_2 зазначає про отримання від ОСОБА_1 грошової суми в розмірі 192000 грн. в рахунок повної моральної та матеріальної шкоди, яку він отримав внаслідок ДТП, яке відбулося 09.06.2025 року.

В розписці ОСОБА_2 зобов?язується також повернути ОСОБА_1 страхові платежі за пошкоджений автомобіль, у зв?язку із повним розрахунком. ОСОБА_1 також було передано у власність автомобіль ОСОБА_2 , р. номер НОМЕР_1 з обов`язковим переоформленням на ім?я ОСОБА_1 .

Відповідно до відповіді ПАТ «Страхова група «ТАС» за №663 від 07.04.2026 року страхова сума відшкодування у розмірі 37754 грн. була перерахована ОСОБА_2 05.01.2026 року.

Не зважаючи на повне відшкодування шкоди, матеріальної та моральної ОСОБА_2 , отримавши страхові виплати від «Страхової групи «ТАС» не повернув їх ОСОБА_1 , чим порушив своє зобов?язання та вимоги законодавство про страхове відшкодування.

Таким чином, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 в розмірі 192000 грн. та від ПАТ «Страхова група «ТАС» 37754 грн.

Сума у розмірі 37754 грн може кваліфікуватися як безпідставне збагачення.

ОСОБА_2 добровільно грошові кошти не повернув.

У зв`язку із вищезазначеним, позивач змушений звернутися до суду за захистом, шляхом стягнення безпідставно набутих коштів.

Ухвалою суду від 20.05.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, подали заяву про розгляд справи без їх участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав у повному обсязі, просив розстрочити виконання рішення суду на 1 рік у зв`язку з тяжким матеріальним становищем.

Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників, розгляд справи здійснюється судом за їх відсутності та, відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінюючи, належність, допустимість й достовірність доказів, які містяться в матеріалах справи, приходить до таких висновків.

Відповідно до ухвали Основ`янського районного суду міста Харкова від 04.11.2025 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, у зв`язку з примиренням з потерпілим та відшкодуванням завданих збитків, а саме: моральної шкоди та витрати на лікування, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України на підставі ст.46 КК України.

Відповідно до розписки про повне відшкодування шкоди від 17.10.2025 ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 192000,00 грн. в рахунок повної компенсації матеріальної та моральної шкоди, яку ОСОБА_2 отримав внаслідок ДТП 09.06.2025. Ця вартість склала повну вартість пошкодженого автомобіля CHERY JAGGI, р.н. НОМЕР_2 , який ОСОБА_2 зобов`язався переоформити на ОСОБА_1 .

Відповідно до листа ПАТ «Страхова Група «ТАС» страхове відшкодування ОСОБА_2 становить 37754,66 грн.

Відповідно до заяви ОСОБА_2 , він у повному обсязі визнає позовні вимоги.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Відповідно до змісту ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18) зроблений висновок про те, що зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (ст.1213 ЦК України).

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, ч.1, ч.2 ст.509 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч.2 ст.11 ЦК України.

Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст.1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених ст.ст.11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Судом встановлено, що виникла правова підстава щодо отримання коштів між сторонами, а тому оспорювана сума вважається отриманою відповідачем безпідставно у розумінні ст.1212 ЦК України та є такою, що підлягає поверненню.

Матеріали справи містять докази про наявність зобов`язань між сторонами.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

За вказаних обставин, оскільки відповідачем до цього часу не повернуті безпідставно отримані ним грошові кошти позивача в розмірі 37754,00 грн., то позовні вимоги є законними та обґрунтованими й підлягають задоволенню, оскільки за встановлених судом обставин порушуються права позивача, як власника грошових коштів, безпідставно набутих відповідачем.

Щодо заяви відповідача ОСОБА_2 про розстрочення виконання рішення на строк 12 місяців, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч.1 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч.3 ст.435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч.4 ст.435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так в обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення відповідач посилається на тяжке матеріальне становище. До заяви додав довідку про доходи, у якій відображено його дохід за останній рік. Середній розмір пенсії за період з 01.07.2025 по 30.06.2026 складає 3457 грн. на місяць.

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне розстрочити виконання рішення суду зі стягнення загальної суми боргу в сумі 37754,00 грн. на 12 місяців зі сплатою щомісячних платежів у розмірі 3146 грн. 17 коп.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Відповідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог.

Матеріали справи свідчать про те, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, тому на користь позивача підлягає стягнення сплаченого судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 77-81, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, ст. 11, 202, 625, 549, 1212 ЦК України, суд,-

ухвалив:

Задовольнити позов ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у сумі 37754 (тридцять сім тисяч сімсот п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Розстрочити виконання стягнення заборгованості за цим рішенням суду на строк 12 (дванадцять) місяців, з дати набрання законної сили цим рішенням, рівними платежами з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по 3146 (три тисячі сто сорок шість) грн. 17 коп. щомісяця.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Базов О.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua