Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №646/6712/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 646/6712/26

Провадження № 2/643/9268/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Єрмак Н.В.,

за участі секретаря судових засідань Борисенко Я.С.,

представника позивача Зінькової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до П`ятої Харківської міської нотаріальної контори про скасування заборони відчуження квартири, -

в с т а н о в и в:

У червні 2026 року позивач ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Зінькової І.В., звернулася до суду з позовом, в якому просить:

- скасувати заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 , внесену до Єдиного реєстру речових прав, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державним нотаріусом П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори від 13.03.2026, № 83743106.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, але рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 29.07.2025 по справі № 466/4433/25 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оголошено загиблим під час захисту Батьківщини. Датою смерті вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місцем смерті: с.Уманське, Покровського району, Донецької області, Україна.

11.09.2025 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було видано Свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідний актовий запис № 14, місце смерті Україна Донецька область Покровський район село Уманське (серія НОМЕР_1 ).

13.03.2026 року державним нотаріусом П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори спадкоємцю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 4-89, на спадкове майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала померлому на підставі договору дарування квартири, посвідченого Лисих Л.І., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 27 червня 2003 року за р. № 1812, спадкодавцю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

При видачі позивачу свідоцтва про право спадщину за заповітом, нотаріусом в порядку статті 47 Цивільного кодексу України було накладено заборону на відчуження нерухомого майна строком на п`ять років.

Проте, станом на сьогодні позивач має нововиявлені обставини справи, які впливають на правовий статус позивача та є підставою для скасування заборони на відчуження майна.

А саме, в ході досудового розслідування по кримінальному проваджені № 12024141380000886 від 20.06.2024 за результатами висновку експерта Київського НДЕКЦ МВС № СЕ-19/111- 26/5643-БД встановлено, що особа, ДНК-профіль якої встановлено з ключиці та зубів, умовно позначених, як «1» та «П», трупа невстановленої особи № 20250411080000144, ймовірно є біологічним батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ймовірність даної події становить не менше ніж 99,99999999%. Таким чином, невстановлена особа чоловічої статі (труп № 20250411080000144) являється біологічним батьком ОСОБА_2 — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після отримання тіла ОСОБА_3 , його донька здійснила поховання. Ураховуючи встановлення тіла ОСОБА_3 та його поховання позивач вважає, що в неї виникло право на загальних підставах розпоряджатися майном, яке успадкувала після загибелі батька, а тому правові наслідки для оголошення померлою фізичної особи в даному випадку не повинні застосовуватися та стаття 47 ЦК України не повинна прийматися до уваги.

Відповідачем не подано відзив на позовну заяву.

В судове засідання позивач та її представник не з`явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомив, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи із такого.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 29.07.2025 по справі № 466/4433/25 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оголошено загиблим під час бойових дій з забезпечення здійснення заходів національної безпеки та територіальної цілісності, відсічі і стримуванні збройної агресії з боку збройних сил російської федерації, пов`язаних із захистом Батьківщини. Датою смерті вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місцем смерті: с.Уманське, Покровського району, Донецької області, Україна,

11.09.2025 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було видано Свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідний актовий запис № 14, місце смерті Україна Донецька область Покровський район село Уманське (серія НОМЕР_1 ).

13.03.2026 року державним нотаріусом П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори спадкоємцю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 4-89, на спадкове майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала померлому на підставі договору дарування квартири, посвідченого Лисих Л.І., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 27 червня 2003 року за р. № 1812, спадкодавцю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

При видачі позивачу свідоцтва про спадщину за заповітом, нотаріусом в порядку статті 73 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2.2 розділу ІІ глави 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 було накладено заборону на відчуження нерухомого майна строком на п`ять років.

Накладення приватним нотаріусом заборони на п`ять років на нерухоме майно у праві власності на квартиру за номером АДРЕСА_1 , підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.03.2026 № 4-89.

Позивач зазначає, що після встановлення в судовому порядку факту смерті батька та оформлення спадщини в ході досудового розслідування по кримінальному проваджені № 12024141380000886 від 20.06.2024 за результатами висновку експерта Київського НДЕКЦ МВС № СЕ-19/111- 26/5643-БД встановлено, що особа, ДНК-профіль якої встановлено з ключиці та зубів, умовно позначених, як «1» та «П», трупа невстановленої особи № 20250411080000144, ймовірно є біологічним батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ймовірність даної події становить не менше ніж 99,99999999%. Таким чином, невстановлена особа чоловічої статі (труп № 20250411080000144) являється біологічним батьком ОСОБА_2 — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, висновком експерта встановлено, що тіло невстановленої особи, яка належить особі чоловічої генетичної статі належить військовослужбовцю Збройних Сил України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після отримання тіла батька, його донька здійснила поховання, що підтверджується Свідоцтвом про поховання від 31.03.2026 року № 332, виданого Комунальним підприємством «Ритуал».

Ураховуючи встановлення тіла ОСОБА_3 та його поховання, позивач вважає, що в неї виникло право на загальних підставах розпоряджатися майном, яке успадкувала після загибелі батька, а тому правові наслідки для оголошення померлою фізичної особи в даному випадку не повинні застосовуватися та стаття 47 ЦК України не повинна прийматися до уваги.

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частин першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

За частиною другою статті 47 ЦК України спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п`яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв`язку з відкриттям спадщини.

Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.

Аналогічні положення накладення заборони відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно при видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно спадкоємцям фізичної особи, оголошеної померлою передбачені статтею 73 Закону України «Про нотаріат» та підпунктом 2.2 пункту 2 глави 15 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі Порядок від 22.02.2012 № 296/5).

Вичерпний перелік підстав для зняття заборони відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно у зв`язку, врегульовано статтею 74 вказаного вище Закону, а саме у разі: повідомленням кредитора (позикодавця) про погашення позики (кредиту); припиненням, розірванням іпотечного договору, договору застави, ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору, іншого договору, на підставі якого було накладено заборону відчуження; смертю відчужувача за договором довічного утримання (догляду), спадковим договором або смертю другого з подружжя, що уклали спадковий договір; смертю другого з подружжя, яке склало спільний заповіт подружжя; відчуженням майна, переданого під виплату ренти; спливом строку, на який накладено заборону відчуження; рішенням суду; судовим рішенням про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою, про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; зверненням органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; в інших випадках, встановлених законодавством. Нотаріус знімає заборону відчуження рухомого майна у випадках, встановлених законодавством.

Зняття заборони відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно, відповідно до підпункту 4.1 пункту 4 глави 15 розділу II Порядку від 22.02.2012 № 296/5, здійснюється нотаріусом у випадках, встановлених законодавством.

Таким чином, вимогами Закону України «Про нотаріат» та прийнятим на його виконання Порядком від 22.02.2012 № 296/5, визначено, що зняття заборони відчуження нерухомого майна, встановленої нотаріусом при видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно спадкоємцям фізичної особи, оголошеної померлою, у даному випадку можливе у зв`язку із спливом строку, на який накладено заборону відчуження, рішенням суду, судовим рішенням про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або в інших випадках, встановлених законодавством.

Пунктами 3, 5 глави 15 розділу II Порядку від 22.02.2012 № 296/5 врегульовано, що накладання заборони відчуження майна реєструється нотаріусами в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, а зняття заборони відчуження нерухомого або рухомого майна проводиться шляхом вчинення посвідчувального напису на документі, що є підставою для її зняття.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Також, суд враховує, що відповідно зі статтею 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Стала судова практика свідчить про те, що має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Згідно статей 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного «панування» власника над майном, не пов`язана з використанням його властивостей. Право користування власністю - це юридично забезпечена можливість власника добувати з належного йому майна корисні властивості. Під правом розпоряджання розуміють юридично забезпечену можливість власника визначати долю майна.

Згідно із статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ЦПК України).

З аналізу наведених норм слідує, що захист порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду має бути ефективним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі № 643/3614/17 дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Тому, з метою ефективного захисту порушеного права позивача належним способом захисту, який відповідає підставам позову, є скасування заборони відчуження нерухомого майна.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, встановлені обставини та оцінивши докази у справі, суд приходить до висновку про задоволення позову з мотивів, які наведено вище.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 81, 83, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Скасувати заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 , внесену до Єдиного реєстру речових прав на підставі рішення про державну реєстрацію прав на їх обтяжень державним нотаріусом П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори від 13.03.2026, номер запису про обтяження: 83743106.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Салтівський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 )

Відповідач: П`ята Харківська міська нотаріальна контора, ЄДРПОУ: 02900726 (м. Харків, вул. Валентинівська, 27-Г).

Суддя Наталія ЄРМАК