Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №643/18097/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Суд: Салтівський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред’явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №643/18097/26

Суддя: Замікула Б. С.

Справа № 643/18097/26

Провадження № 3/643/2490/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2026 м. Харків

Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Замікула Б.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

До Салтівського районного суду міста Харкова надійшли адміністративні матеріали про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП: справа № 643/18097/26 (провадження № 3/643/2490/26) та за ч. 3 ст. 130 КУпАП: справа № 643/18100/26 (провадження № 3/643/2491/26).

Постановою судді від 27.08.2026 зазначені справи об`єднано в одне провадження з присвоєнням справі єдиного номеру № 643/18097/26 (провадження № 3/643/2490/26).

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 745137 від 14.08.2026, 13.08.2026 о 23 год 55 хв у м. Харкові на Салтівському шосе, 159/84 водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21061, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіряного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 та у закладі охорони здоров`я (м. Харків, вул. Ахієзерів, 18А) відмовився. ОСОБА_1 двічі протягом року піддавався адміністративному стягненню за аналогічне правопорушення.

Вказані дії кваліфіковані за ч. 3 ст. 130 КУпАП, внаслідок порушення водієм вимог п. 2.5 ПДР України.

Також, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 745124 від 14.08.2026, 13.08.2026 о 23 год 55 хв у м. Харкові на Салтівському шосе, 159/84 водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21061, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування таким транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року.

Вказані дії кваліфіковані за ч. 5 ст. 126 КУпАП, внаслідок порушення водієм вимог п. 2.1 «а» ПДР України.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, суддя зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту протоколів про адміністративні правопорушення, у них зазначено, що справи розглядатимуться Салтівським районним судом міста Харкова. Протоколи складено у присутності ОСОБА_1 , однак від їх підписання, ознайомлення з місцем розгляду справи та надання пояснень він відмовився, тим самим не скористався правом висловити свої зауваження, зокрема, щодо правильності зазначення його місця проживання. Відтак, ОСОБА_1 було достовірно відомо про складення щодо нього протоколів та їх направлення до суду.

З метою належного виклику ОСОБА_1 до суду йому направлялась судова повістка (за адресою, вказаною у протоколах), яка повернулась без вручення.

Незважаючи на це, ОСОБА_1 до суду не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Розгляд справи протягом розумного строку також гарантовано ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч. 1 ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Водночас, згідно з положеннями ст. 268 КУпАП під час розгляду даної категорії справ присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

Верховним Судом в п. 34 постанови від 12.03.2019 по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі.

Крім того, суддя враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), згідно з якою сторона, що задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 йдеться, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07.07.1989).

Як наголошується у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04.10.2001, обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Також суддя зазначає про функціонування офіційного сайту судової влади, на якому розміщується персоналізована інформація щодо автоматичного розподілу справ та розклад засідань. Використання вказаного інструменту дає можливість добросовісній особі бути обізнаною про розгляд справи за її участю та забезпечує доступ до правосуддя.

Відповідно, суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника, який під час складання протоколу про адміністративне правопорушення повідомив адресу свого проживання та засоби комунікації, але з незалежних від суду причин не користується ними, або вони виявились неефективними.

За наведених обставин суддя вважає можливим розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у справі доказів.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен належним чином з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як визначено ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху (далі — ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001. Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. У пункті 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду на стан сп`яніння врегульовано ст. 266 КУпАП, а також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі — Інструкція), затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008.

Відповідно до п. 2, 3 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є, зокрема: запах алкоголю з порожнини рота; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, при цьому частина третя цієї статті передбачає відповідальність за дії, передбачені частиною першою статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Згідно з п. 2.1 «а» ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною четвертою ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, а частиною п`ятою цієї статті — за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою — четвертою цієї статті.

Суддя, перевіривши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, доходить висновку про наявність у діях водія ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Факт вчинення правопорушення за ч. 3 ст. 130 КУпАП підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 745137 від 14.08.2026, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому зафіксовано виявлені у водія ознаки сп`яніння (поведінка, що не відповідає обстановці, почервоніння обличчя, виражене тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота) та відмову ОСОБА_1 від проходження огляду;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до КНП ХОР «ОКНЛ», огляд за яким не проводився у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 ;

- рапортом поліцейського роти № 5 батальйону № 4 УПП в Харківській області ДПП молодшого лейтенанта поліції Базіра К.О. від 14.08.2026, який узгоджується зі змістом протоколу;

- довідкою т.в.о. інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП на підтвердження повторності;

- копією постанови Харківського районного суду Харківської області від 12.05.2026 у справі № 635/960/26 (набрала законної сили 23.05.2026) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- копією постанови Київського районного суду м. Харкова від 15.07.2026 у справі № 953/9034/26 (набрала законної сили 28.07.2026) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП;

- відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, дослідженими у судовому засіданні, при перегляді яких обставини, викладені у протоколі, знайшли своє підтвердження.

Факт вчинення правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 745124 від 14.08.2026, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила;

- рапортом поліцейського Базіра К.О. від 14.08.2026;

- довідкою т.в.о. інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП на підтвердження повторності, відповідно до якої 30.05.2026 щодо ОСОБА_1 винесено постанову серії ЕНА № 7286002 про накладення адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 20400 грн;

- копією постанови серії ЕНА № 7286002 від 30.05.2026;

- копіями постанов Харківського районного суду Харківської області від 12.05.2026 у справі № 635/960/26 та Київського районного суду м. Харкова від 15.07.2026 у справі № 953/9034/26, якими на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, строки яких на момент вчинення правопорушення не закінчилися;

- відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, дослідженими у судовому засіданні, при перегляді яких обставини, викладені у протоколі, знайшли своє підтвердження.

На переконання судді, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.

Досліджені та перевірені суддею обставини поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Порушення вимог ст. 256, 266, 268 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015), Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015) при складанні поліцейськими протоколів про адміністративні правопорушення – суддею не встановлено.

Доказів, які б спростовували чи ставили під сумнів винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначених адміністративних правопорушень, до суду не надано.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суддя дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, доведена у повному обсязі.

За приписами ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху суддею не враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до довідки т.в.о. інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП, згідно з обліковими даними ІПНП ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.

Санкція ч. 3 ст. 130 КУпАП диференціює стягнення для водіїв (штраф з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу) та інших осіб (штраф з конфіскацією транспортного засобу). Суддя виходить з того, що поняття «водій» у розумінні санкції цієї норми охоплює кожну особу, яка фактично керувала транспортним засобом, незалежно від наявності в неї посвідчення водія. Протилежний підхід ставив би особу, яка взагалі не набула права керування, у вигідніше становище порівняно з водієм, який таке право має, що суперечить меті стягнення, визначеній ст. 23 КУпАП.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.09.2023 у справі № 702/301/20 (провадження № 51-944кмо23), відповідно до якої правова природа позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться до вилучення посвідчення водія, а полягає у забороні керувати транспортними засобами на визначений строк, а тому таке покарання може бути призначене незалежно від того, чи мала особа на момент вчинення правопорушення посвідчення на право керування транспортними засобами.

Крім того, Законом України № 1231-IX від 16.02.2021 ст. 30 КУпАП доповнено частиною третьою, яка прямо передбачає можливість накладення стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на особу, вже позбавлену такого права, а ст. 126 КУпАП — частинами другою та четвертою, що встановлюють відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування або позбавлена його.

Як визначено ч. 1, 2 ст. 36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Більш серйозним з числа вчинених ОСОБА_1 правопорушень є правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП.

Відтак, суддя вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, оскільки саме такий вид адміністративного стягнення досягне мети, визначеної ст. 23 КУпАП.

Водночас суддя позбавлений можливості застосувати конфіскацію та оплатне вилучення транспортного засобу, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 29 КУпАП конфіскований може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Водночас, транспортний засіб ВАЗ 21061, д.н.з. НОМЕР_1 , згідно з довідкою т.в.о. інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП належить іншій особі.

Відомості про наявність у власності ОСОБА_1 інших транспортних засобів – відсутні.

Згідно з ч. 3 ст. 30 КУпАП, якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.

Таким чином, обмеження строку позбавлення права керування транспортними засобами десятьма роками, встановлене ч. 2 ст. 30 КУпАП, стосується строку стягнення, що накладається за вчинене правопорушення, і не поширюється на загальний строк, який утворюється внаслідок приєднання невідбутої частини попереднього стягнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Матеріали справи свідчать, що станом на 13.08.2026 ОСОБА_1 був позбавлений права керування транспортними засобами на підставі двох постанов, які виконуються самостійно:

- постановою Харківського районного суду Харківської області від 12.05.2026 у справі № 635/960/26, яка набрала законної сили 23.05.2026, — на строк 1 рік, який спливає 23.05.2027;

- постановою Київського районного суду м. Харкова від 15.07.2026 у справі № 953/9034/26, яка набрала законної сили 28.07.2026, — на строк 5 років, який спливає 28.07.2031.

Правопорушення, за яке ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності постановою від 15.07.2026, вчинено 26.06.2026, тобто в період дії стягнення за постановою від 12.05.2026. Водночас постанова від 15.07.2026 не містить рішення про приєднання невідбутої частини стягнення за постановою від 12.05.2026, а отже, стягнення за постановою від 12.05.2026 не було поглинуте пізнішою постановою та продовжує виконуватися самостійно.

Норма ч. 3 ст. 30 КУпАП має імперативний характер і не містить застережень щодо кількості попередніх стягнень, невідбута частина яких підлягає приєднанню. Тому на момент вчинення нових правопорушень невідбутими були обидва зазначені стягнення, і кожне з них підлягає приєднанню до стягнення, накладеного цією постановою. Протилежний підхід призвів би до того, що стягнення за постановою від 12.05.2026 фактично поглиналося б іншими стягненнями без рішення суду, що нівелювало б мету ч. 3 ст. 30 КУпАП.

Невідбута частина стягнень визначається станом на час винесення даної постанови, оскільки до цього моменту попередні стягнення продовжують виконуватися.

Відповідно до ст. 37 КУпАП строк позбавлення спеціального права обчислюється роками, місяцями або днями. Отже, станом на 28.10.2026 невідбута частина стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами становить: за постановою від 12.05.2026 у справі № 635/960/26 — 6 місяців 25 днів; за постановою від 15.07.2026 у справі № 953/9034/26 — 4 роки 9 місяців.

Ураховуючи наведене, остаточне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами суддя визначає шляхом приєднання невідбутих частин зазначених стягнень до стягнення, визначеного за правилами ч. 2 ст. 36 КУпАП за вчинення даних адміністративних правопорушень, а саме: 10 років + 4 роки 9 місяців + 6 місяців 25 днів, що становить 15 років 3 місяці 25 днів.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Матеріали справи не містять даних про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, а тому він підлягає стягненню.

Керуючись ст. 23, 30, 33, 36, 40-1, 126, 130, 251, 280, 283–285, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накласти такі стягнення:

- за ч. 3 ст. 130 КУпАП — у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років, без конфіскації транспортного засобу;

- за ч. 5 ст. 126 КУпАП — у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 7 (сім) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, стягнення у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років, без конфіскації транспортного засобу.

На підставі ч. 3 ст. 30 КУпАП до стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років, накладеного згідно з даною постановою, приєднати невідбуту частину стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами тривалістю 4 (чотири) роки 9 (дев`ять) місяців, накладеного згідно з постановою Київського районного суду м. Харкова від 15.07.2026 у справі № 953/9034/26, та невідбуту частину стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами тривалістю 6 (шість) місяців 25 (двадцять п`ять) днів, накладеного згідно з постановою Харківського районного суду Харківської області від 12.05.2026 у справі № 635/960/26, та остаточно визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, стягнення у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 15 (п`ятнадцять) років 3 (три) місяці 25 (двадцять п`ять) днів, без конфіскації транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, на користь держави судовий збір у сумі 665,60 грн.

Штраф сплатити за реквізитами: отримувач коштів ГУК у Харківській області 21081300; код отримувача 37874947; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача 899998; рахунок отримувача UA168999980313020149000020001; код класифікації доходів бюджету 21081300; призначення платежу: «штраф по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».

Судовий збір сплатити за реквізитами: отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача 899998; рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106; призначення платежу: «судовий збір при ухваленні судом постанови про накладення адміністративного стягнення».

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова в частині накладення стягнення у виді штрафу набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в частині позбавлення права керування транспортним засобом — з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, а у випадку такого оскарження — з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.

Роз`яснити, що відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання постанови про накладення штрафу, зазначена постанова надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. В порядку примусового виконання з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік правопорушення.

Суддя Борис ЗАМІКУЛА

Оригінал: reyestr.court.gov.ua