Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №643/8286/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/8286/25

Провадження № 2/643/671/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Замікули Б.С.,

за участю секретаря судового засідання – Юшиної К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

до ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Комунальний заклад охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи»,

про стягнення надміру виплаченої пенсії,

УСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі – ГУ ПФУ в Харківській області, позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на свою користь переплату пенсії в розмірі 64494,82 грн та сплачений судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач перебував на обліку в

ГУ ПФУ в Харківській області та отримував пенсію по інвалідності другої групи, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV) та подовжену на підставі виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 06.06.2024, виданої міжрайонною Слобідською медико-соціальною експертною комісією

(далі – Слобідська МСЕК).

03.03.2025 до позивача надійшла довідка Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» (далі – КЗОЗ «ОЦМСЕ», третя особа) від 30.12.2024 №192 про невизнання відповідача особою з інвалідністю з 06.06.2024, на підставі якої рішенням позивача від 13.03.2025 виплату пенсії відповідачу припинено, а рішення від 20.06.2024 про подовження пенсії по інвалідності скасовано з 06.06.2024.

Унаслідок цього, на думку позивача, за період з 06.06.2024 по 28.02.2025 відповідачу надміру виплачено пенсію в сумі 64494,82 грн, яку він на пропозицію позивача, викладену в листі від 19.03.2025, добровільно не повернув.

Позивач вважає, що переплата виникла не внаслідок рахункової помилки з його боку, а внаслідок подовження пенсії на підставі документів, що містять недостовірні відомості, а тому надміру виплачена пенсія підлягає стягненню з відповідача на підставі ст. 1166, 1212, 1215 ЦК України, ст. 49, 50 Закону №1058-IV, ст. 102, 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Ухвалою судді від 06.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою судді від 01.04.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача, адвоката Терпелюка Є.В., про поновлення строку для подання відзиву відмовлено, а відзив на позов, що надійшов до суду 25.03.2026, залишено без розгляду з роз`ясненням відповідачу права повторно подати відзив з обґрунтуванням поважності причин пропуску строку на його подання.

09.04.2026 представник відповідача повторно звернувся до суду із заявою про поновлення строку на подання відзиву, обґрунтовуючи поважність причин його пропуску тим, що обставини, які мають істотне значення для вирішення спору, встановлені рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №520/32228/25, яке набрало законної сили 20.03.2026, після чого відзив і було подано до суду. Одночасно представник відповідача подав додаткові письмові пояснення у справі.

У відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Зазначив, що єдиною підставою для звернення позивача до суду є довідка КЗОЗ «ОЦМСЕ» від 30.12.2024 №192, яку рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №520/32228/25 визнано протиправною та скасовано, у зв`язку з чим обставини, встановлені цим рішенням, мають преюдиціальне значення для цієї справи.

Наголосив, що відповідач під час призначення та отримання пенсії діяв добросовісно, надані ним документи містили достовірні відомості, а позивачем не надано жодних доказів зловживань з його боку. Рахункової помилки з боку позивача також не встановлено, а тому, з огляду на п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, виплачена відповідачу пенсія поверненню не підлягає.

Крім того, представник відповідача просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21000 грн.

Третя особа письмових пояснень щодо позову не подала.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача у письмових заявах просив розглядати справу без його участі за наявними в матеріалах справи документами. Представник відповідача у заяві від 25.05.2026 також просив розглядати справу за його відсутності та відмовити в задоволенні позову. Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, заяв чи клопотань не подавав.

Враховуючи належне повідомлення учасників справи, а також достатність наявних у справі матеріалів для ухвалення рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що відповідач перебував на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримував пенсію по інвалідності другої групи з 31.03.2023, призначену відповідно до Закону №1058-IV на підставі його заяви від 03.05.2023 №3159.

06.06.2024 за результатами повторного огляду Слобідською МСЕК відповідачу продовжено другу групу інвалідності за загальним захворюванням на строк до 01.07.2026, про що видано довідку серії 12ААГ №953566. На підставі виписки з акта огляду МСЕК рішенням позивача від 20.06.2024 пенсію по інвалідності відповідачу подовжено.

Зазначені обставини підтверджуються рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 13.03.2025 №203040016253, листом КЗОЗ «ОЦМСЕ» від 16.09.2025 №01-13/757 та рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №520/32228/25.

20.12.2024 старшим слідчим слідчого відділу Управління СБУ в Харківській області в межах кримінального провадження №22023220000001560 від 30.11.2023 винесено постанову про призначення медико-соціальної експертизи з метою дослідження обґрунтованості встановлення відповідачу другої групи інвалідності, проведення якої доручено експертам КЗОЗ «ОЦМСЕ».

30.12.2024 розширеною експертною комісією КЗОЗ «ОЦМСЕ» без участі відповідача проведено заочний розгляд його медико-експертної справи, за результатами якого рішення Слобідської МСЕК від 06.06.2024 визнано необґрунтованим та скасовано, а відповідача не визнано особою з інвалідністю, про що складено висновок розширеної експертної комісії №192 та довідку про невизнання інвалідом (форма первинної облікової документації №167/о) від 30.12.2024 №192.

Довідка №192 надійшла до позивача 03.03.2025 (вх. №2716/15).

Рішенням відділу перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Харківській області від 13.03.2025 №203040016253, ухваленим на підставі довідки №192, виплату пенсії відповідачу припинено, рішення від 20.06.2024 про подовження пенсії по інвалідності скасовано з 06.06.2024, а також вирішено ініціювати стягнення з відповідача пенсійних коштів за період з 06.06.2024 по 28.02.2025 у судовому порядку.

Згідно з довідкою відділу опрацювання документації №2 управління з питань виплат ГУ ПФУ в Харківській області від 18.03.2025 по особовому рахунку відповідача за період з 06.06.2024 по 28.02.2025 виникла переплата пенсії в загальній сумі 64494,82 грн.

Листом від 19.03.2025 №2000-0308-8/43437 позивач повідомив відповідача про призупинення виплати пенсії з 01.03.2025 у зв`язку зі скасуванням другої групи інвалідності та запропонував добровільно повернути зазначену суму.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №520/32228/25 за позовом ОСОБА_1 до КЗОЗ «ОЦМСЕ» визнано протиправним та скасовано рішення КЗОЗ «ОЦМСЕ», викладене у формі довідки №192 від 30.12.2024 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю другої групи. Зазначене рішення набрало законної сили 20.03.2026.

Ухвалюючи вказане рішення, адміністративний суд встановив, що повторний огляд відповідача проведено за відсутності підстав, визначених п. 22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317. Медико-соціальну експертизу проведено без об`єктивного обстеження стану здоров`я відповідача, без його виклику та повідомлення про засідання комісії, за відсутності умов для заочного розгляду, тобто з порушенням встановленої процедури.

24.03.2026 представник відповідача звернувся до позивача з вимогою поновити відповідачу виплату пенсії по інвалідності з 06.06.2024 та скасувати рішення від 13.03.2025.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, зобов`язання з безпідставного збагачення виникає за одночасної наявності таких умов: набуття (збереження) майна; набуття (збереження) за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для такого набуття (збереження) або її подальше відпадіння.

Пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності, за наявності передбаченого Законом №1058-IV страхового стажу

(ст. 30 Закону №1058-IV). Наявність інвалідності, її група та строк, на який її встановлено, визначаються органами медико-соціальної експертизи.

Таким чином, правовою підставою для виплати відповідачу пенсії по інвалідності у спірний період з 06.06.2024 по 28.02.2025 було рішення Слобідської МСЕК від 06.06.2024 про встановлення відповідачу другої групи інвалідності на строк до 01.07.2026 та ухвалене на його підставі рішення позивача від 20.06.2024 про подовження пенсії.

Позивач стверджує, що ця підстава згодом відпала у зв`язку з прийняттям КЗОЗ «ОЦМСЕ» рішення, оформленого довідкою від 30.12.2024 №192.

Однак, як встановлено судом, зазначене рішення КЗОЗ «ОЦМСЕ» визнано протиправним та скасовано рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №520/32228/25, яке набрало законної сили.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Скасування судом індивідуального акта суб`єкта владних повноважень означає, що такий акт не породжує правових наслідків з моменту його прийняття. Відтак, з моменту набрання законної сили рішенням адміністративного суду довідка №192 не може слугувати підставою для висновку про відсутність у відповідача інвалідності з 06.06.2024, а рішення Слобідської МСЕК від 06.06.2024, яке нею скасовувалось, є чинним.

Суд враховує, що позивач не був учасником адміністративної справи № 520/32228/25. Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Позивач будь-яких доказів на спростування обставин, встановлених рішенням адміністративного суду, не надав, а сам факт скасування довідки №192 у судовому порядку є юридичним фактом, обов`язковим для позивача в силу ст. 18 ЦПК України незалежно від його участі в адміністративній справі.

Оцінка правомірності рішення позивача від 13.03.2025 про припинення виплати пенсії не є предметом цього спору. Водночас єдиною підставою його ухвалення, як і звернення позивача з цим позовом, була довідка №192, яка втратила юридичну силу.

Отже, у спірний період відповідач отримував пенсію на підставі чинного рішення органу медико-соціальної експертизи, тобто за наявності достатньої правової підстави, яка не відпала. За таких обставин відсутній юридичний склад, з яким ст. 1212 ЦК України пов`язує виникнення обов`язку з повернення безпідставно набутого майна.

Крім того, навіть за умови відсутності правової підстави, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тлумачення цієї норми свідчить, що законодавцем передбачено два винятки з цього правила: якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила таку виплату, та у разі недобросовісності з боку набувача виплати (постанова Верховного Суду України від 02.07.2014 у справі №6-91цс14).

Спеціальні норми пенсійного законодавства також пов`язують можливість повернення надміру виплачених сум пенсії з винною поведінкою пенсіонера або страхувальника. Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону №1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Аналогічно ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає повернення сум пенсії, виплачених пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку.

Позивач не стверджує про наявність рахункової помилки з його боку, а посилається на недобросовісність відповідача, яка, на його думку, полягає в отриманні пенсії на підставі документів, що містять недостовірні відомості.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦК України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Згідно зі ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, обов`язок доведення недобросовісності відповідача покладається на позивача.

На підтвердження своїх доводів позивач послався лише на довідку №192, яка, як уже встановлено, скасована судом. Наявні в матеріалах справи постанова слідчого від 20.12.2024 та висновок розширеної експертної комісії №192 містять лише відомості про виявлення в медико-експертній справі відповідача документів з ознаками підроблення, тобто припущення, які не були перевірені та підтверджені в установленому законом порядку.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили.

Матеріали справи не містять ні вироку суду, ні іншого рішення, передбаченого ч. 6 ст. 82 ЦПК України, яким було б встановлено, що відповідач надав для встановлення інвалідності документи з недостовірними відомостями або вчинив інші зловживання, а також відомостей про повідомлення відповідачу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Таким чином, позивач не довів недобросовісності відповідача під час призначення, подовження та отримання пенсії по інвалідності, а тому презумпція його добросовісності не спростована.

З тих самих підстав відсутні передбачені ст. 1166 ЦК України підстави для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування майнової шкоди, оскільки позивачем не доведено ні неправомірності поведінки відповідача, ні його вини.

У цій справі виплата пенсії відповідачу здійснювалася на підставі рішення уповноваженого державою органу медико-соціальної експертизи, а подальше рішення про невизнання його особою з інвалідністю ухвалене з порушенням встановленої процедури та скасоване судом. Покладення на відповідача обов`язку повернути отриману пенсію за таких обставин не відповідало б принципам правової визначеності та пропорційності.

Аналогічні висновки щодо відсутності підстав для задоволення позовів ГУ ПФУ в Харківській області у подібних правовідносинах викладені в постановах Харківського апеляційного суду від 05.02.2026 у справах №643/8266/25 та №639/3917/25, від 14.01.2026 у справі №644/4932/25, від 13.01.2026 у справі №641/4044/25, від 19.11.2025 у справі №639/3929/25, від 11.11.2025 у справі №643/8278/25.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов`язує обов`язок відповідача повернути отриману пенсію, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір відшкодуванню не підлягає.

Щодо заяви відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 21000 грн суд зазначає таке.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору (п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними процесуальним законом (у цивільному процесі – ч. 3 ст. 141 ЦПК України), може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, обґрунтувавши таке рішення.

На підтвердження понесених витрат відповідач надав договір про надання професійної правничої допомоги від 16.06.2025 №16/06/2025-1, укладений з Адвокатським бюро «Євгенія Терпелюка», ордер, детальний опис наданих послуг та акт приймання-передачі наданих послуг від 24.03.2026, а також платіжну інструкцію від 17.06.2025 про сплату 60000 грн.

Дослідивши ці докази, суд встановив, що договір від 16.06.2025 не стосується цієї справи, а передбачає надання адвокатським бюро широкого кола послуг, у тому числі захисту відповідача у кримінальному провадженні, представництва його інтересів у цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Пенсійному фонді України, КЗОЗ «ОЦМСЕ», строком дії до 31.12.2027.

Як зазначив сам представник відповідача у клопотанні від 11.08.2025, договір укладено з метою представництва інтересів відповідача в іншому позовному провадженні, а про наявність цієї справи йому стало відомо лише 11.08.2025.

Платіжна інструкція від 17.06.2025 підтверджує оплату за договором, здійснену майже за два місяці до того, як адвокату стало відомо про цю справу. Водночас згідно з п. 4.2–4.4 договору гонорар визначається погодинно на підставі акта приймання-передачі наданих послуг і сплачується протягом

15 днів з дня отримання такого акта, а в акті від 24.03.2026 зазначено, що вартість послуг у цій справі «входить в суму оплати згідно Договору».

Отже, надані докази не дають змоги встановити, що витрати в розмірі 21000 грн були фактично понесені або підлягають сплаті саме у зв`язку з розглядом цієї справи, а не охоплюються оплатою за правничу допомогу в інших провадженнях.

Крім того, детальний опис наданих послуг містить лише загальний перелік видів робіт (формування доказів, аналіз законодавства та судової практики, підготовка клопотань і відзиву, подання документів) без зазначення конкретних дій та часу, витраченого на кожну з них, що унеможливлює перевірку їх обсягу та зв`язку з цією справою.

При цьому основу доказів, на які посилався відповідач, становлять відповіді на адвокатські запити до ГУ ПФУ в Харківській області, КЗОЗ «ОЦМСЕ» та КП «Чугуївський міський ЦПМСД», отримані у вересні – жовтні 2025 року, які, як вбачається зі змісту рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2026, слугували також обґрунтуванням адміністративного позову відповідача у справі №520/32228/25. Витрати, понесені у зв`язку з розглядом іншої справи, не можуть бути розподілені в межах цієї справи.

За таких обставин, з огляду на критерії, визначені п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Верховний Суд у постанові від 05.09.2022 у справі №1519/2-5034/11 зазначив, що у такому разі розбіжність між датою судового засідання, в якому завершено розгляд справи, та датою складення повного судового рішення не є порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 10–13, 76–82, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263–265, 268, 273, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Комунальний заклад охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи», про стягнення надміру виплаченої пенсії – відмовити.

У стягненні з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, місцезнаходження: 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Третя особа: Комунальний заклад охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» (код ЄДРПОУ 03327753, місцезнаходження: 61058, м. Харків, вул. Літературна, 6).

Повне судове рішення складено та підписано 30.10.2026.

Суддя Борис ЗАМІКУЛА