Суд: Шевченківський районний суд міста Харкова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: визнання права власності
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №638/11809/26
Суддя: Семіряд І. В.
Справа № 638/11809/26
Провадження № 2/638/8735/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Семіряд І.В.,
за участю секретаря Рубель О.М.,
за участю
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дзержинського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про припинення права власності на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників,-
ВСТАНОВИВ:
28.05.2026 позивач ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначає, що позивач, ОСОБА_2 , є співвласницею житлового будинку по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: р. №1-7, виданий 15.01.1986, посвідченого Шостою Харківською державною нотаріальною конторою. Крім того, співвласниками вищевказаного будинку по АДРЕСА_1 є наступні особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Співвласники будинку ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а також позивач ОСОБА_2 постійно проживають в будинку по АДРЕСА_1 , беруть участь в утриманні місць спільного користування, у ремонті покрівлі, фасаду, утриманні прибудинкової території тощо. В той же час співвласники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вже тривалий час (протягом кількох років) будинком не користуються, участі у спільному утриманні майна не беруть, будь-якої зацікавленості щодо долі майна не проявляють. У зв`язку з чим позивач просить припинити право власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на частку у праві спільної власності по АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_2 право власності на частку у розмірі 12/300, що належала ОСОБА_4 та на 36/300, що належала ОСОБА_3 стягнути на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію у розмірі 108900 грн та на користь ОСОБА_4 36300 грн.
28.05.2026 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано в провадження судді Семіряд І.В.
02.06.2026 ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова позовну заяву залишено без руху. 03.06.206 позивачем недоліки усунуто.
04.06.2026 ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова відкрито загальне провадження у справі, призначено підготовче засідання.
05.08.2026 ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова закрито підготовче засідання, призначеного справу до судового розгляду.
Представник позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити, з підстав, викладених у позові. Окрім того, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у судове засідання не прибули, про день та час розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не сповістили.
Треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 надали письмові пояснення, у яких просили розглядати справу без їх участі, позовні вимоги ОСОБА_2 підтримали та просили задовольнити.
Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить положенням ст.280 ЦПК України.
Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.
Відповідно до приписів ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи розпоряжаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Судом встановлено, що ОСОБА_9 на праві власності належить житловий будинок з надвірними будівлями, по АДРЕСА_1 , розмір частки у праві власності 18/100, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №477644163 від 18.05.2026.
Окрім того, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №477644163 від 18.05.2026 підтверджується, що співвласниками будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , розмір частки 16/300 та 20/300, ОСОБА_5 , розмір частки 18/100, ОСОБА_6 , розмір частки 13/100, ОСОБА_7 , розмір частки 35/200, ОСОБА_8 , розмір частки 35/200, ОСОБА_4 , розмір частки 12/300.
Позивач, звертаючись до суду з позовом, посилається на норми ст. 365 ЦК України, яка передбачає, що право особи на частку у спільному майн може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не можу бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майно є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласників та члена його сім`ї.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Статтею 365 ЦК України визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.
Аналіз цієї норми свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.
Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
Такий самий підхід у правозастосуванні ст.365 ЦК України викладений у постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року №303/2585/16-ц, а також постанові Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року №357/11232/14-ц.
Надаючи оцінку кожній з підстав для припинення частки у спільному майні, яка визначена у ст.365 ЦК України, суд зазначає.
Позивач вказує, що співвласники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вже тривалий час (протягом кількох років) будинком не користуються, участі у спільному утриманні майна не беруть, будь-якої зацікавленості щодо долі майна не проявляють. Співвласники будинку ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а також ОСОБА_2 постійно проживають в будинку по АДРЕСА_1 , беруть участь в утриманні місць спільного користування, у ремонті покрівлі, фасаду, утриманні прибудинкової території тощо.
Як встановлено судом, частка відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у спірному майні становить 36/300 та 12/300 відповідно, що, на думку суду, є істотною в розумінні п.1 ч.1 ст.365 ЦК України.
Окрім того, позивачем не надано доказів того, що спільне володіння і користування майном є неможливим. Позивач не обґрунтувала, чому спільне володіння і користування майном є неможливим. Той факт, що ОСОБА_3 та ОСОБА_10 зареєстровані в іншому житлі не є підставою для позбавлення права власності на їх частку, оскільки відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Посилання позивача, що вона та інші співвласники беруть участь в утриманні місць спільного користування, у ремонті покрівлі, утриманні прибудинковою території, не є підставою для припинення права власності відповідачів, а є лише підставою для ініціювання позову про стягнення з відповідачів відповідних витрат в порядку регресу.
Крім того, позивач не довела суду, що припинення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам відповідачів.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 750/11178/17 (провадження № 61-42000св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України та вказано, що «припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім`ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, робиться в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім`ї. Оскільки мається на увазі недопущення, то суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку».
Отже, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин п.4 ч.1 ст.365 ЦК України.
Беручи уваги викладене, оскільки позивачем не доведено суду наявність виключних обставин для припинення частки відповідачів у спірному майні, які передбачені у ч.1 ст.365 ЦК України, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
За правилами ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Як свідчать матеріали справи позивачем було внесено на депозитний рахунок суду суми у розмірі 145200 грн, про що свідчить квитанція 3993 3253 3176 4462 від 28.04.2026.
Разом з тим, приймаючи до уваги, що суд прийшов до висновку про недоведеність позовних вимог, внесені суми на депозитний рахунок суду, підлягають поверненню позивачу, після набрання рішенням законної сили.
У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, на підставі ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати залишаються за нею.
Керуючись ст. 12, 13, 16, 76, 81, 89, 259, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 365 ЦК України, ст. 41 Конституції України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про припинення права власності на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників– відмовити.
Після набрання рішенням законної сили, повернути ОСОБА_2 внесені на депозитний рахунок кошти, відповідно до квитанції № 3993 3253 3176 4462 від 28.04.2026 у розмірі 145 200 (сто сорок п`ять тисяч двісті) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦПК України ухвалення та проголошення судового рішення було відкладено до 30.10.2026.
Сторони:
Позивач – ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований АДРЕСА_3 .
Відповідач – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований АДРЕСА_4 .
Суддя: І.В. Семіряд
Оригінал: reyestr.court.gov.ua