Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №638/8457/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа №638/8457/26

Провадження № 2/638/7521/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м.Харків

Суддя Шевченківського районного суду м. Харкова Поляков О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кутоманової К.С.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів,

ВСТАНОВИВ

21 квітня 2026 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі і від спільного життя мають спільну дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.05.2024 року у справі № 638/5243/24 шлюб між сторонами розірвано.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова 14 жовтня 2025 року у справі № 638/14849/25 було вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини-сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01.08.2025 і до досягнення повноліття. Постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Євсюковим Олександром Володимировичем від 12.02.2026 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа про стягнення з відповідача аліментів. Згідно з довідкою Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 10 квітня 2026 року розмір заборгованості по виплаті аліментів станом на 01 квітня 2026 року складає 45976,00 грн. На даний час здійснюється примусове виконання вищевказаного рішення, однак станом на день звернення з цим позовом до суду на користь позивача з відповідача не стягнуто жодної суми.

Відповідач не сплачував аліменти на утримання дитини, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість по аліментам. Отже, позивач звернулась до суду з позовом про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_3 , від імені якого діє представник ОСОБА_1 , у задоволенні позову просила відмовити з тих підстав, що Відповідач ОСОБА_3 з травня 2024 року не перебуває на території України, не працевлаштований та немає жодного доходу взагалі, сплату аліментів у розмірі визначеним рішенням суду взяла на себе його мати ОСОБА_5 . Отже, починаючи з серпня 2025 року аліменти на ОСОБА_4 в інтересах свого сина ОСОБА_3 здійснювала ОСОБА_5 (з примітками аліменти на утримання дитини), що підтверджується платіжними дорученнями.

Згідно з приписами ст. 196 СК України, стягнення неустойки/пені на прострочену заборгованість по аліментах здійснюється лише за наявності доведення, що така заборгованість виникла з вини особи. Отже, вимоги позивача про нарахування та застосування до відповідача пені є незаконними та необґрунтованими.

12.05.2026 заявник ОСОБА_2 , в особі представника заявника ОСОБА_6 , через "Електронний суд" подала заяву про зменшення розміру позовних вимог, у яких зазначила, що у розрахунку заборгованості, складеним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Євсюковим О. були враховані квитанції про сплату коштів на рахунок позивачки у розмірі 28944,72 грн. З урахуванням нового розрахунку заборгованості від 01.05.2026 року, складеного державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Євсюковим О., представником позивачки був проведений новий розрахунок пені щодо простроченої сплати аліментів відповідачем на утримання дитини за період з 01 вересня 2025 по 21 квітня 2026 року, розмір пені по аліментах становить 29254,25 грн. При цьому, розмір пені відповідно до положень ч. 1 ст. 196 СК України не може бути більшим, ніж 100 відсотків заборгованості по аліментах, тобто сума стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення аліментів повинна складати у розмірі 22734,53 грн.

Ухвалою суду від 23 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін про судове засідання.

В судове засідання позивач та її представник не з`явились, представник надав до суду заяву розглядати справу без їх участі.

Представник відповідача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнає, вважає що на сьогоднішній день заборгованість щодо сплати аліментів відповідачем ОСОБА_3 повністю сплачена, нарахування пені є не обґрунтованим. Щодо витрат з відповідача на правничу допомогу, представник просить суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі мають спільну дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.05.2024 року у справі № 638/5243/24 шлюб між сторонами розірвано.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова 14 жовтня 2025 року по справі № 638/14849/25 було вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини-сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01.08.2025 і до досягнення повноліття.

Постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Євсюковим Олександром Володимировичем від 12.02.2026 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа про стягнення з відповідача аліментів.

Згідно з розрахунком заборгованості Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 10 квітня 2026 року розмір заборгованості пені по виплаті аліментів на утримання дитини за період з 01.09.2025 по 21.04.2026 розмір становить 45 976,00 грн.

Суду був наданий новий розрахунок, відповідно до якого розмір заборгованості пені по виплаті аліментів на утримання дитини за період з 01.09.2025 по 21.04.2026 становить 22734,53 грн.

Згідно з розрахунком адвоката Голубова С.Г. від 21.04.2026 розмір заборгованості пені по виплаті аліментів на утримання дитини за період з 01.09.2025 по 21.04.2026 становить 22734,53 грн.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів).

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема: у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

При цьому, відповідно до практики Верховного Суду, що міститься в постанові від 03.04.2019р., справа №333/6020/16-ц, правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

У даній справі позивачем розраховано пеню за прострочення сплати аліментів станом на 01.05.2026 року у виконавчому провадженні №80200503 в розмірі 29254,25 грн., відповідно до формули, наведеної Верховним Судом у своєму правовому висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

У частині 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що заборгованість по аліментам на користь позивача на утримання дитини відповідачем не сплачена, розмір заборгованості підтверджено розрахунком державного виконавця, отже, аналізуючи встановлені обставини та зібрані у справі докази, враховуючи розрахунок заборгованості по аліментам, суд дійшов висновку, що позов про стягнення неустойки (пені) підлягає задоволенню в межах заявлених уточнених позовних вимог, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка (пеня) за несплачені відповідачем аліменти у розмірі 22734,53 грн.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє уточнені позовні вимоги ОСОБА_2 у повному обсязі та стягує з ОСОБА_3 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01 вересня 2025 року до 8 травня 2026 року у розмірі 22734,53 грн.

Щодо витрат на правову допомогу.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи інтереси ОСОБА_2 в суді представляв адвокат Голубов С.Г. відповідно до договору про надання правової допомоги №16/04/26 від 16.04.2026.

Предметом вказаного договору є надання адвокатом протягом визначеного в договорі терміну клієнту за винагороду юридичні послуги з представництва і захисту його прав і законних інтересів у справі про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 за період з 01.08.2025 по 01.04.2026 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 01.08.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

П. 5 вказаного договору передбачає, що гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою у фіксованому розміру, який дорівнює 10000,00 грн.

Матеріалами справи дійсно підтверджується факт отримання ОСОБА_2 послуг адвоката з надання правової допомоги.

Разом з тим, справа про стягнення неустойки для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників, практика у вказаній категорії справи є сталою та не потребує вивчення великого обсягу судових рішень Верховного Суду. Поданий представником позивача позов не є великим за обсягом та складним за змістом. У судових засіданнях представник позивача участь не брав.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначила, що витрати завищені, спір є типовим, не потребує витрат часу, а тому просила зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, суд вважає, що справедливим і співмірним буде стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 6000 грн витрат на правничу допомогу.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони.

Оскільки позивачка згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнена від сплати судового збору, то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Керуючись ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 131, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , пеню за прострочення сплати аліментів за період з 1 вересня 2025 року по 8 травня 2026 року у розмірі 22734,53 (двадцять дві тисячі сімсот тридцять чотири) грн 53 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 6000 грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. В. Поляков