Вирок від 29 жовтня 2026 р. у справі №610/4769/25 — Балаклійський районний суд Харківської області

Справа№ 610/4769/25

Провадження № 1-кп/610/87/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора- ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

представника потерпілої – адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

захисника – адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балаклія кримінальне провадження №12025221080000494 від 01.10.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м Павлограді Дніпропетровської області, громадянина України, який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , розлученого, який зареєстрований у АДРЕСА_1 , проживає в АДРЕСА_2 , є особою з інвалідністю 2 групи, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

25 вересня 2025 року близько 20 години 20 хвилин в м. Балаклія Ізюмського району Харківської області солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби, перебуваючи на посаді солдата резерву 51 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , знаходячись на першому поверсі на сходовому майданчику у під`їзді житлового будинку 8 поблизу входу до квартири АДРЕСА_3 , порушуючи ст. ст. 3, 27, 68 Конституції України, ст. ст. 6, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, під час сварки, яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків із ОСОБА_7 , не маючи умислу на умисне вбивство та спричинення тяжких тілесних ушкоджень, проявивши злочинну самовпевненість, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків для життя та здоров 'я, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, правою рукою штовхнув останнього в область правого плеча, від чого той втратив рівновагу та впав через під`їздні сходи та вдарився об бетонну підлогу, внаслідок чого отримав тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми у виді набряку головного мозку з вклиненням стволових структур, крововиливу у м`які тканини голови в лобно-тім`яно-скроневій ділянці зліва, крововиливу в м`які мозкові оболонки, лінійного перелому лобно-тім`яної кістки.

ІНФОРМАЦІЯ_2 об 11 годині 30 хвилини внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_7 помер у приміщенні КНП БМР «Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» в м. Балаклія Ізюмського району Харківської області вул. Партизанська,25. Причиною смерті стала черепно-мозкова травма голови у вигляді перелому склепіння черепу, ускладнений крововиливом під оболонки головного мозку та набряком головного мозку.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину по пред`явленому обвинуваченню не визнав та пояснив, що в 2025 році він перебував в м. Балаклія Харківської області на тимчасовій дислокації. 25 вересня 2025 року його відправили відпочивати додому, де він на той час проживав по АДРЕСА_4 . Десь о 20 годині він почув шум у під`їзді - хтось стукав, грюкав, на що його собака почав гавкати і розбудив його. Він відкрив двері, вийшов на милицях і побачив у під`їзді двох чоловіків, які гепали в квартиру, стояв запах алкоголю. Він попросив їх вийти з під`їзду і закрив свої двері. Вони почали гепати до нього, тому він вийшов знову. Носань, з яким він колись бачився біля під`їзду, почав чіплятися до нього. На що він сказав, щоб той відійшов від нього. Носань обперся об дверний отвір тамбура, він сам стояв в тамбурі. Він відштовхнув ОСОБА_8 від дверей однією рукою в плече, на яке той обперся об дверний отвір, за спиною якого була площадка і сходи. Носань втратив рівновагу, а він закрив двері і зайшов до себе, та почув як щось гепнуло. Через 5-7 хвилин знову почув стук в двері, то була дружина ОСОБА_8 , яка говорила, щоб викликав швидку, що він і зробив. Одягнув протез, вийшов у під`їзд, де побачив, що ОСОБА_8 сидів на нижніх сходах, а другий чоловік тримав у нього ганчірку на голові, на якій було розсічення, а сам був вже без свідомості. Він перебинтував ОСОБА_8 голову, а потім приїхала швидка, яка забрала потерпілого.

Обвинувачений вказав, що того дня він, перебуваючи у своєму помешканні, нікому не бажав зла. Коли піднявся галас у під`їзді, він був змушений вийти. Він стояв на порозі своєї квартири, балансуючи на милицях, і попросив ОСОБА_9 припинити нецензурну лайку. Натомість потерпілий, перебуваючи в стані сильного алкогольного сп`яніння, проявив до нього агресію, заблокував двері тамбура і кинувся на нього, намагаючись вдарити. Будь-який удар з його сторони означав би для нього падіння на бетон, тому його дії були миттєвими, природною реакцією пасивної оборони. Він виставив руку лише для того, щоб утримати двері, захистити свій дім від вторгнення та уникнути фізичного протистояння. Він не штовхав ОСОБА_8 із значною силою і не мав наміру завдати йому шкоди, але той втратив рівновагу та впав на сходи виключно через свій стан важкого сп`яніння.

Незважаючи на невизнання своєї провини, вина ОСОБА_10 підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Показами потерпілої ОСОБА_11 -дочки постраждалого, яка пояснила, що зі слів матері дізналася про те, що 25 вересня 2025 року батька забрала швидка допомога після падіння у під`їзді і відвезла до обласної лікарні. Вранці наступного дня вона зустрілася у лікарні з матір`ю, яка розповіла про події падіння батька, про те, що його штовхнув ОСОБА_12 . На питання матері до ОСОБА_10 , нащо він штовхнув батька, той погрожував матері, тому вона не повідомила зразу про це поліції.

Показами свідка ОСОБА_13 – дружини постраждалого, яка пояснила в судовому засіданні про те, що 25 вересня 2025 року біля 20 години, перебуваючи в своїй квартирі на 2 поверсі будинку АДРЕСА_4 , почула у під`їзді голоси свого чоловіка та жінки з 11 квартири на підвищених тонах. Потім до квартири зайшов його товариш ОСОБА_14 , заніс сумку та пішов забирати ОСОБА_15 додому. Вона чула якесь шурхотіння в під`їзді, а потім забіг ОСОБА_14 і повідомив, що її чоловік лежить на підлозі. Вона зразу кинулася у під`їзд і побачила свого чоловіка, який напівлежав перед вхідними дверима в будинок на бетонній підлозі. ОСОБА_14 підняв чоловіка і притулив до стіни та сказав, що його штовхнув чоловік з 12 квартири. Вона почала стукати в 11 та 12 квартиру, на стукіт вийшов ОСОБА_10 з 12 квартири та повідомив, що між ними була якась перепалка. На її питання, на що він його штовхнув, ОСОБА_16 сказав, що штовхнув ОСОБА_8 за його погрози в його сторону та почав їй погрожувати, що йому за це нічого не буде. Коли вона знову підійшла до чоловіка, то подумала, що він лише втратив свідомість і нічого страшного з ним не трапиться. ОСОБА_16 сказав, що потрібні бинти, на що вона пішла до квартири, ОСОБА_16 пішов з нею, а потім перебинтував чоловікові голову. Також ОСОБА_16 викликав швидку, яка забрала чоловіка до лікарні, де він, не приходячи до свідомості, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Показами свідка ОСОБА_17 , який показав про те, що 25 вересня 2025 року ввечері після 17 години він зустрівся із ОСОБА_8 на його дачі, який був в стані сп`яніння. Вони пішли до нього додому. Коли зайшли в під`їзд, то ОСОБА_8 на першому поверсі почав стукати в двері квартири зліва. З квартири вийшла жінка і вони почали сваритися. З іншої квартири на першому поверсі вийшов чоловік, який попросив ОСОБА_15 не сваритися, бо він хворіє. На що ОСОБА_8 , який був сильно п`яний, почав говорити до чоловіка, хто ти такий. Носань стояв біля дверей напроти чоловіка, тоді чоловік двома руками в груди відштовхнув ОСОБА_15 і останній пролетів 5 сходинок вниз і вдарився об підлогу аж захрипів. ОСОБА_10 пішов до себе, а він побіг додому ОСОБА_15 і покликав його дружину. Він прибіг до ОСОБА_15 , намагався посадити його, з потилиці якого йшла кров. Його дружина принесла відро, витерла кров, принесла нашатирний спирт, на який ОСОБА_8 не реагував. Він подзвонив на швидку, на що йому повідомили, що за цією адресою вже виклик прийняли Він чекав на вулиці швидку і зайшов у під`їзд з медпрацівниками та побачив у під`їзді ОСОБА_10 , ОСОБА_8 з перебинтованою головою та його дружину. Вони з ОСОБА_10 погрузили ОСОБА_8 до швидкої, після чого він піднявся до ОСОБА_8 в квартиру з його дружиною, ОСОБА_10 пішов до себе.

Показами свідка ОСОБА_18 , яка пояснила, що в квартирі АДРЕСА_3 поряд з нею проживав військовий ОСОБА_10 . Дати події не пам`ятає, але пам`ятає, що це було ввечері, коли почула стукіт у сусідню квартиру. Вона погано пересувається, тому коли підійшла до дверей, на слух почула як відкрилися двері ОСОБА_10 . У вічко дверей вона побачила, що у тамбурі нікого не було. Потім почула стукіт у перегородку, ОСОБА_10 вийшов з квартири, відчинив двері тамбура, а той, хто стояв за перегородкою, його не було видно. ОСОБА_10 стояв у їх спільному тамбурі, хто прийшов до нього, вона не бачила, але чула чоловічий голос, який кричав на ОСОБА_10 . Останній стояв на протезі із милицею мовчки декілька хвилин, а потім сказав « ОСОБА_19 поговоримо по-чоловічому». Той, хто стояв, кинувся на ОСОБА_10 і хотів схватити його, на що ОСОБА_10 один раз відштовхнув того від себе за руки та пішов до себе, закривши двері. Через деякий час з вікна на кухні вона побачила швидку біля під`їзду, з якого винесли чоловіка із забинтованою головою разом була сусідка з другого поверху.

Показами свідка ОСОБА_20 , яка показала, що того дня ввечері близько 21 години їй тарабанив у двері Носань. Коли вона вийшла, то побачила сусіда, який був в нетверезому стані, та ОСОБА_14 . Носань нецензурно лаявся, кричав, вона хотіла закрити двері, він їй перешкоджав, бо поставив свою ногу у дверний отвір. ОСОБА_14 відтягнув ОСОБА_8 від її дверей, тільки тоді вона закрила двері. Носань ще тарабанив, але вона не відкривала і не виходила. Що сталося потім із ОСОБА_8 , вона не знає.

Крім того, вина ОСОБА_10 підтверджується такими письмовими доказами:

Згідно з витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань, кримінальне провадження № 12025221080000494 було внесено 01.10.2025 на підставі заяви ОСОБА_13 про те, що 25.09.2025 близько 21:40 годи в АДРЕСА_4 її чоловіку ОСОБА_7 , 1969 року народження, були спричинені тілесні ушкодження (т.1 а.с.63, 66).

Протоколом огляду місця події від 25.09.2026 з фототаблицями до нього, відповідно до якого встановлено, що місцем вчинення кримінального правопорушення є під`їзд №3 за адресою: Харківська область, Ізюмський район, вул. Івана Франка,8. Під час огляду було виявлено, що вхід до сходових площадок здійснюється через дерев`яні двері, сходи виконані з бетону, сходові клітини (площадки) на підлозі вкриті плиткою, як і у тамбурі. Перший проліт знизу налічує 5 сходинок, по правій стіні прилаштовані дерев`яні перила. Наступні прольоти налічують по 9 сходинок. На першому поверсі після входу з тамбура по правій стіні розташовані дві металеві батареї. На верхній батареї розміщений полімерний зіп-пакет, всередині якого мається медичний бинт білого кольору без слідів бурого кольору. В під`їзді слідів речовини бурого кольору не виявлено (т.1 а.с.178-185).

Протоколом огляду місця події від 19.10.2025, під час якого за участі спеціаліста ДСУ ХОБСМЕ ОСОБА_21 у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії Балаклійської клінічної лікарні, яка розташована в м. Балаклія Ізюмського району Харківської області вул. Партизанська, 25, в палаті №5 виявлено труп ОСОБА_7 , 1969 р.н. (т.1 а.с 220-224).

Висновком експерта №12-17/145-БЛ/25 від 18 листопада 2025 року встановлено, що при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_7 були виявлені наступні прижиттєві тілесні ушкодження:

Голови: черепно-мозкова травма у вигляді набряку головного мозку з вклиненням стволових структур, крововиливу у м’1які тканини голови в лобно-тім`яно-скроневій ділянці зліва, крововиливу в м`які мозкові оболонки, лінійний перелом лобно-тім`яної кістки.

Зазначені тілесні ушкодження за ступенем тяжкості, які могли утворитися від дії тупого (их) предмету (ів) з великою силою, індивідуальні властивості якого (их) не відображені у зазначених тілесних ушкодженнях та могли бути отримані в строк не пізніше дати звернення в лікувальну установу і діагностування їх під час вступу носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходяться в причинному зв`язку з настанням смерті.

Причиною смерті ОСОБА_7 стала черепно-мозкова травма голови у вигляді перелому склепіння черепу, ускладненого крововиливом під оболонки головного мозку та набряком головного мозку. Смерть настала 19.10.2025 об 11:30 годині.

Тілесні ушкодження, які могли утворитися в результаті боротьби чи в процесі самооборони на момент проведення експертизи не встановлено (т.1 а.с. 227-230).

Протоколом слідчого експерименту від 02.10.2025 за участі свідка ОСОБА_18 , під час проведення якого в АДРЕСА_5 остання розповіла та показала про обставини кримінального правопорушення. 25.09.2025 у проміжку часу з 19 до 20 години перебувала вдома в цьому будинку в квартирі АДРЕСА_6 . В цей час вона почула стукіт у сусідську квартиру АДРЕСА_3 , в якій проживав військовий ( ОСОБА_12 ). На місці свідок показала розташування її квартири та сусідської, які знаходяться на першому поверсі праворуч на сходовій площадці у тамбурі, прямо з тамбура її квартира, а ліворуч – квартира АДРЕСА_3 . Вона не виходила в тамбур, а залишилася в квартирі і підійшла до вічка дверей, через яке побачила та почула, що у сусідній квартирі гучна розмова, але хто розмовляв, вона не бачила. Через декілька хвилин вона почула стукіт у двері тамбура, через вічко вона побачила військового, який стояв у дверному отворі тамбура, тримаючись руками по боках отвору, після чого свідок показала позицію військового у тамбурі.

Вона чула голос чоловіка, який перебував на сходовій площадці, але не бачила його, згодом здогадалася що це сусід ОСОБА_8 . Той чоловік гучно лаявся та щось доказував військовому, який стояв мовчки, а потім запропонував «поговорити по-чоловічому». Після чого ОСОБА_8 накинувся на військового, так як вона побачила руки на плечах військового, на що військовий зреагував та здійснив поштовх вперед до ОСОБА_15 , а саме здійснив прямий різкий рух вперед зігнутими обома руками, випрямивши їх в напрямку ОСОБА_15 на рівні його грудей. Після цього військовий зачинив двері та пішов у квартиру. Свідок почула грохіт падіння на сходах. Свідок на місці зобразила рухи руками. Через невеликий проміжок часу через вікно кухні, яке виходить до входу у під`їзд, вона побачила швидку допомогу та як виносили ОСОБА_9 із забинтованою головою. Тоді вона зрозуміла, що саме він сварився у під`їзді.

На слідчому експерименті засвідчено, що у вічко вхідних дверей свідка дійсно мається вигляд приміщення тамбура та частини сходової площадки (т.2 а.с.40-43).

Протоколом слідчого експерименту від 02.10.2025 за участі свідка ОСОБА_17 , під час якого на місці вчинення кримінального правопорушення – АДРЕСА_4 під`їзд свідок добровільно розказав та показав про відомі йому обставини. Так, свідок пояснив, що 25 вересня 2025 року після 17 години він зустрівся із ОСОБА_22 на його дачі. Носань вже був в стані алкогольного сп`яніння і після зустрічі вони разом вживали спиртні напої, а потім пішли до ОСОБА_8 додому. Під час слідчого експерименту встановлено, що будинок двоповерховий, вхід здійснюється через двостворчаті металеві двері з кодовим замком. З входу у під`їзді є площадка, далі 5 сходинок до площадки першого поверху, справа тамбур до квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_6 . Також на першому поверсі розташована квартира АДРЕСА_7 , вгору ведуть сходи до другого поверху. Близько 20.00 години вони зайшли у під`їзд, він пішов попереду, а ОСОБА_8 на площадці першого поверху почав стукати руками по стіні, а потім почав із силою стукати в двері квартири АДРЕСА_7 . Свідок відніс до квартири ОСОБА_8 речі, а з першого поверху вже лунали крики та галас, бо ОСОБА_15 лаявся із сусідкою. Дружина ОСОБА_8 попросила скоріше забрати чоловіка і привести до квартири. Він спустився і відтягнув ОСОБА_15 від квартири, яка зразу зачинилася. Вони вже підіймалися на другий поверх, як відкрилися двері тамбура на першому поверсі та вийшов незнайомий йому чоловік і став у дверному отворі. Чоловік мав протезовану ногу. ОСОБА_15 підійшов до нього напроти. Майже впритул до ОСОБА_15 чоловік просив не лаятися в під`їзді. На що Носань відповідав, хто він такий. Потім свідок побачив, як чоловік обома руками здійснив поштовх ОСОБА_15 в груди і пішов до квартири АДРЕСА_3 . ОСОБА_15 від поштовху втратив рівновагу та на прямих ногах головою вниз впав через сходи на площадку біля вхідних дверей. Він лежав на площадці на спині головою біля кута від вхідних дверей. Свідок його погукав, але той не реагував та був без свідомості, лише хрипів. Він побіг до дружини та повідомив їй, що її чоловіка штовхнули і він впав, лежить в під`їзді. Вони разом спустилися на перший поверх, вона постукала в квартиру АДРЕСА_3 до чоловіка, який штовхнув ОСОБА_8 і запитала, нащо він таке зробив. Свідок спустився до ОСОБА_15 , підняв його та всадив, сперши спиною до стіни, але голова його була опущена підборіддям до грудей, а сам він залишався без свідомості. Рукою він відчув велику шишку на потилиці ОСОБА_8 та кров. Крім того, на підлозі, де лежав ОСОБА_15 після падіння, залишалася пляма крові. Дружина принесла нашатирний спирт та відро. На спирт ОСОБА_15 не реагував, тоді вона обтерла ним голову від крові. Він особисто дзвонив на швидку, але йому повідомили, що за такою адресою вже був виклик і швидка їде. Він вибіг на вулицю зустрічати швидку, а коли повернувся, то побачив як військовий забинтовує голову ОСОБА_8 , а потім швидка його забрала. Коли через деякий час приїхала працівники поліції, то він за проханням дружини ОСОБА_8 повідомив, що ОСОБА_15 впав з власної необачності. На місці проведення слідчого експерименту свідок показував описані ним події (т.2 а.с.44-48).

Протоколом слідчого експерименту від 02.10.2025 за участі свідка ОСОБА_13 , яка добровільно розказала і показала на місці вчинення кримінального правопорушення про обставини, які стали їй відомі. Свідок розказала, що 25 червня 2025 року ввечері вона дзвонила чоловіку – постраждалому ОСОБА_8 та зрозуміла, що він в стані алкогольного сп`яніння. Того вечора вона з квартири почула голосну розмову у під`їзді, стукіт дверей. Через деякий час в квартиру зайшов ОСОБА_14 – товариш чоловіка, віддав продукти, та сам сказав, що забере ОСОБА_15 з під`їзду, бо він там виясняє стосунки із сусідкою. Із під`їзду чутно було голосну лайку чоловіка та сусідки ОСОБА_23 . ОСОБА_14 пішов, але прибіг через хвилин 5 та повідомив, що ОСОБА_15 лежить в під`їзді без свідомості, в нього йде кров. Вона побігла до чоловіка на перший поверх. Там вона побачила чоловіка, який знаходився на площадці за сходами у положенні сидячи, спершись спиною до стіни, ноги випрямлені, голова опущена підборіддям до грудей, та був без свідомості. Вона принесла нашатирний спирт, на який чоловік не реагував. ОСОБА_14 повідомив, що сусід з 12 квартири штовхнув ОСОБА_15 . Вона почала стукати до того чоловіка, він вийшов та на її питання він відповів, що ОСОБА_15 сам почав на нього йти. Вона говорила за відповідальність, а він почав їй погрожувати фізичною розправою. Далі він підійшов до ОСОБА_15 , оглянув голову та сказав, що треба бинти, а потім перебинтував голову чоловіка. Також той чоловік викликав швидку, яка забрала ОСОБА_15 , а вона вимила кров на підлозі та на стіні. Коли приїхали поліцейські, вона повідомила, що її чоловік сам впав з власної необачності, бо переймалася через погрози ОСОБА_10 і не думала про серйозність його травми (т.1 а.с.201-205).

Відеозаписи слідчих експериментів за участі свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , які зберігаються в матеріалах справи (т.1.а.с.205), були відтворені в судвому засіданні.

Висновком експерта №12-17/156-БЛ/25 від 18 листопада 2025 року, на підставі якого при додатковій судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_7 встановлено, що тілесні ушкодження у ОСОБА_7 можливо могли утворитися за обставин, вказаних під час слідчого експерименту від 02.10.2025 за участі ОСОБА_17 (т.1 а.с.231-235).

Доводи сторони захисту зводяться до того, що в обстановці, яка склалася, обвинувачений діяв у стані необхідної оборони від небезпечного посягання з боку потерпілого.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини; наслідком у вигляді смерті людини; причинним зв`язком між зазначеним діянням та наслідком. Злочин вважається закінченим з моменту настання смерті людини.

Із суб`єктивної сторони вбивство через необережність може бути вчинено внаслідок як злочинної самовпевненості, так і злочинної недбалості. Вид необережної вини на кваліфікацію не впливає. Проте його встановлення є необхідним для оцінки ступеня суспільної небезпечності вчиненого, а також для правильного відмежовування даного злочину від умисного вбивства і випадкового спричинення смерті. При вбивстві внаслідок злочинної

самовпевненості винний передбачає можливість настання суспільно небезпечних наслідків для життя, але легковажно розраховує на їх відвернення.

Вбивство через необережність слід відрізняти від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч.2 ст.121). Якщо умислом винного не охоплювалося заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а щодо смерті потерпілого в його діях є необережна вина, вчинене належить кваліфікувати як убивство через необережність.

Статтею 36 КК визначено право кожної особи на необхідну оборону, що є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань (ч. 3 ст. 27 Конституції України).

Частина 1 ст. 36 КК передбачає, що необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Тобто, стан необхідної оборони виникає лише за наявності для неї підстави, зокрема, вчинення суспільно небезпечного посягання, що викликає у того, хто захищається, необхідність у його негайному відверненні чи припиненні шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди.

Разом з тим, стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.

При розгляді справ такої категорії необхідно з`ясувати, чи мала особа, яка захищалась, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної й достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

Тобто, вирішуючи питання про відсутність чи наявність в діях особи стану необхідної оборони у разі вчинення злочину, пов`язаного з необережним позбавленням життя особи, у кожному випадку з урахуванням конкретних обставин справи слід оцінювати акт суспільно небезпечного посягання й акт захисту, встановлювати їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

Фактичні обставини справи свідчать про наступне:

Подія відбулася на першому поверсі на сходовому майданчику багатоквартирного будинку, поблизу входу до квартири АДРЕСА_3 , під час сварки, що виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин.

Так, 25 вересня 2025 року близько 20:20 на першому поверсі в під`їзді житлового будинку АДРЕСА_4 поблизу входу до квартири АДРЕСА_3 між обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння, виникла сварка. Під час сварки обвинувачений штовхнув потерпілого рукою в праве плече, від чого той втратив рівновагу, упав через п`ять сходинок біля входу та вдарився головою об бетонну поверхню. Він отримав черепно-мозкову травму. Внаслідок черепно-мозкової травми у вигляді перелому склепіння черепу, ускладненого крововиливом під оболонки головного мозку та набряком головного мозку19 жовтня 2025 року ОСОБА_7 помер.

Ці обставини доведені сукупністю досліджених доказів. Як очевидець події свідок ОСОБА_24 , так і сам обвинувачений не заперечує фізичний контакт із потерпілим. Механізм утворення тілесних ушкоджень, причина смерті і причинний зв`язок між ними та смертю потерпілого підтверджує висновок судово-медичної експертизи № 12-17/145-Бл/25 від 18.11.2025. Висновок експерта №12-17/156-БЛ/25 від 18.11.2025 року підтверджує, що тілесні ушкодження у ОСОБА_7 можливо могли утворитися за обставин, вказаних під час слідчого експерименту від 02.10.2025 за участі ОСОБА_17 .

Потерпілий не проникав до квартири обвинуваченого, не вдирався в його житло і не намагався це зробити. Жодних доказів протиправного насильницького вторгнення в житло, нападу, погроз чи наявності в потерпілого зброї чи інших предметів судом не встановлено. Сходовий майданчик у багатоквартирному будинку є місцем загального користування, а не житлом обвинуваченого, і кожен мешканець та гість має право перебувати там.

Слід зазначити, що сама сварка не є посяганням. Словесний конфлікт, навіть різкий, не дає права на фізичний вплив, який завершився падінням і смертю людини. Обвинувачений міг припинити розмову й піти до квартири, і ніщо не заважало йому це зробити. Закон справді не вимагає від особи ухилятися від посягання, але для цього посягання має існувати, а воно не встановлено.

Отже, судовим розглядом не встановлені докази, які б підтверджували, що під час конфлікту дії потерпілого ОСОБА_7 щодо обвинуваченого ОСОБА_5 були тим суспільно небезпечним посяганням, безпосередньо спрямованим на заподіяння негайної та невідворотної шкоди, яке вимагало від обвинуваченого діяти в стані необхідної оборони.

Суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 за наведених обставин не міг відчувати реальну загрозу своєму життю, здоров`ю та помешканню, а відтак дії потерпілого ані за своїм характером, ані за об`єктивними проявами не могли бути розцінені обвинуваченим такими, що досягли ступеню суспільної небезпечності та викликати стан необхідної оборони.

Обвинувачений штовхнув людину на сходовому майданчику поблизу сходів, на бетонному покритті. Кожна доросла особа усвідомлює, що падіння за таких обставин може призвести до тяжкої травми голови, а то й до смерті. Саме тому форма вини в цьому провадженні визначена як злочинна самовпевненість: обвинувачений передбачав можливість наслідків, але легковажно розраховував на їх відвернення. Для казусу необхідна відсутність як передбачення, так і можливості передбачити наслідки, а в цій справі таке передбачення було і можливим, і реальним.

У пункті 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» передбачено, що у випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), її дії слід розглядати як убивство через необережність і кваліфікувати відповідно за ст. 119 КК.

Не можна, зокрема, розглядати як умисне вбивство випадки, коли смерть потерпілого настала від ушкодження, одержаного при падінні від поштовху чи удару, якщо винний не бажав або свідомо не припускав настання таких наслідків. Такі дії, залежно від змісту суб`єктивної сторони злочину, можуть кваліфікуватись як убивство через необережність чи як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Позиція обвинуваченого з невизнання вини і обставин злочину, його показання щодо необхідної оборони не підтверджені об`єктивними доказами, суд визнає їх недостовірними і розцінює як обраний спосіб захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку визнає їх достатніми для ухвалення обвинувального вироку.

Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 119 КК України як вбивство, вчинене через необережність.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_5 раніше не судимий, вину свою не визнав, має зареєстроване місце проживання в м. Павлограді Дніпропетровської області.

Згідно відповіді військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 з 18 квітня 2024 року перебуває на військовій службі за призовом за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 . З 04.08.2025 призначений на посаду солдата резерву 51 запасної роти зазначеної військової частини.

За місцем служби характеризується як дисциплінований, сумлінний та відповідальний військовослужбовець. Виявляє високу мотивацію до проходження військової служби, проявляє ініціативу, постійно працює над власним професійним рівнем. Має безпосередній бойовий досвід участі в обороні держави. Під час ведення бойових дій отримав поранення, пов`язане із захистом територіальної цілісності та незалежності України. Незважаючи на отримані ушкодження, проявив стійкість духу, патріотизм та відданість військовій присязі, за що отримав медаль «За важке поранення». У колективі користується повагою, проявляє ввічливість та готовність прийти на допомогу товаришам. Об`єктивний у ставленні до інших, відкритий до конструктивної критики (т.2 а.с.21-22).

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №2025-1121-1125-3227-0 від 21.11.2025 солдат (мобілізований) ОСОБА_5 , військова частина НОМЕР_1 , призваний з 07.03.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 , солдат резерву. Проведено медичний огляд, описано діагноз: наслідки вибухової травми (12.10.2025) ВОСП лівої нижньої кінцівки з неповним травматичним відривом лівої стопи. Травма пов`язана із захистом Батьківщини, за ступенем тяжкості травма відноситься до тяжких (т.2 а.с.19-20).

21 листопада 2025 року Позаштатна постійно діюча гарнізонна військово-лікарська комісія №2 в/ч НОМЕР_2 за розпорядженням А4638 провела огляд ОСОБА_5 та встановила непридатність його до військової служби (т.2 а.с.36-39).

На обліку в лікаря психіатра КНГП «Павлоградська міська лікарня №1» Павлоградської міської ради не перебуває.

Як вбачається із повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 01 жовтня 2025 року, ОСОБА_5 має доньку ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а.с.246-247).

Крім того, суд враховує поведінку обвинуваченого після вчинення злочину: ОСОБА_5 надавав можливу допомогу -перев`язав потерпілому голову й викликав швидку допомогу, однак до потерпілої за вибаченням не звертався, ніякої матеріальної допомоги на лікування чи поховання не надавав.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає надання обвинуваченим медичної допомоги потерпілому після вчинення кримінального правопорушення, а також його позитивну характеристику та бойові заслуги.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

В силу ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 119 КК України, є нетяжким злочином, наслідком якого стала смерть людини, втрата, яку неможливо відшкодувати ні грошима, ні часом.

Отже, призначаючи покарання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до нетяжких злочинів, враховує конкретні обставини вчиненого, особу обвинуваченого, який вину свою не визнав, раніше не судимий, є учасником бойових дій, має поранення внаслідок бойових дій, враховує наявність обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, зважає на думку потерпілої, представник якої в судовому засіданні просив застосовувати суворе покарання, а тому призначає покарання у виді позбавлення волі в межах мінімального розміру санкції частини 1 статті 119 КК України.

Крім того, суд зауважує, що людина, її життя та здоров`я, честь і гідність, недоторканість та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю;

позбавлення життя людини є наслідком, що має незворотний характер, утрата життя людини, яке згідно зі ст. 3 Конституції України визнається в Україні найвищою соціальною цінністю та є особливим об`єктом кримінально-правової охорони, не підлягає відшкодуванню, а життя людини не може бути відновлено через незворотність смерті.

Саме таке покарання є необхідним і достатнім в якості кари за скоєне, для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, будуть враховані інтереси усіх суб`єктів кримінально-правових відносин.

Ефективність покарання визначається тим, наскільки воно є законним, обґрунтованим і справедливим. Правильне призначення покарання є не тільки важливим засобом боротьби зі злочинністю, а й запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими та іншими особами.

На переконання суду викладені обставини у сукупності та наведені мотиви свідчать про те, що призначення обвинуваченому покарання із застосуванням положень ст. ст. 69, 75 КК України буде явно м`яким, не відповідатиме цілям покарання і не буде сприяти виправленню засудженого.

Речові докази та судові витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-378 КПК України, суд-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту виконання вироку.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий