Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №606/1279/26 — Радивилівський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа №606/1279/26

Провадження №2/568/722/26

27 жовтня 2026 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

в складі головуючої судді Троцюк В.О.

секретаря судового засідання Гуменюк Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Радивилів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка», в інтересах якого діє представник Афанасьєва Л.П., звернулося до Теребовлянського районного суду Тернопільської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 серпня 2024 року між ПАТ «страхова компанія «Уніка» та ТзОВ «Молочна компанія «Галичина» було укладено договір страхування наземного транспорту за страховим продуктом «Моє Каско Бізнес» №014037/4100/0000509. Предметом даного договору були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованого транспортного засобу «Scania G440», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

24 листопада 2024 року на автодорозі С-140103 Броди-Лагодів в напрямку м.Радехова відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі чотирьох автомобілів: сідельного тягача «Scania G440» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом Everlast державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та сідельного тягача «Renault Magnum» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом Samro державний реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_1 . Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водіями ОСОБА_2 п.п. 13.3, 2.3.6 Правил дорожнього руху України та ОСОБА_1 п.п. 13.3, 2.3.6 Правил дорожнього руху України.

За фактом правопорушень, які призвели до скоєння ДТП складено протокол на ОСОБА_2 про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП серії ЕПР1 номер 181393 та протокол на ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП серії ЕПР1 номер 181413.

Відповідно постанови Бродівського районного суду Львівської області по справі №439/2538/24 від 20 січня 2025 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП, закрито у зв`язку із відсутністю у його діях події та складу адміністративного правопорушення. Дана постанова не була оскаржена та набрала законної сили.

Відповідно постанови Бродівського районного суду Львівської області по справі №439/2543/24 від 07 січня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП ОСОБА_1 встановлено: «24 листопада 2024 року, а 22 годині 00 хвилин, в селі Лагодів дорогою Т14-10 на 4 км +650м, водій ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом, марки: Renault Magnum, реєстраційний номерний знак: НОМЕР_3 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху при боковому інтервалі здійснив зіткнення дзеркалами з автомобілем марки: Scania G440, реєстраційний номерний знак: НОМЕР_1 , під час ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 13.3 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст.124 КУпАП». ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 гривень. Дана постанова набрала законної сили 17 січня 2025 року.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, застрахованому транспортному засобу «Scania G440» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , було завдано механічних ушкоджень.

25 листопада 2024 року представник ТзОВ «Молочна компанія «Галичина» звернувся до ПрАТ «СК «УНІКА» з заявою №24368354710 про подію з ознаками страхового випадку згідно договору КАСКО №014037/4100/0000509. ПРАТ «СК «УНІКА» було проведено огляд транспортного засобу «Scania G440» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , про що складено Акт огляду транспортного засобу №24368354710 (дефектна відомість) від 28 листопада 2024 року. Відповідно рахунку ТзОВ «Сканія Україна» №SL2405674 від 28 листопада 2024 року вартість відновлювального ремонту «Scania G440» складає 52 760,53грн.

Як вбачається зі страхового акту №24368354710 від 09 грудня 2024 року ПрАТ «СК «УНІКА» прийнято рішення про визнання вказаної події страховим випадком та виплату страхового відшкодування за Договором в розмірі 52760,53 грн., шляхом безготівкового перерахування на рахунок ТзОВ «Сканія Україна», що підтверджується платіжною інструкцією № 002093 від 10 грудня 2024 року.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля «Renault Magnum», державний номерний знак НОМЕР_3 був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АТ "СГ "ТАС" (приватне) №ЕР/ 221501684 з лімітом відповідальності за шкоду життю та здоров`ю 320 000,00 грн., за шкоду майну - 160 000,00 грн., франшиза - 3 200,00 грн.

Отже, оскільки Позивачем здійснено виплату страхового відшкодування, а особою відповідальною за завдані збитки у межах, передбачених договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є страхова компанія винуватця, то позивач 09 січня 2025 року звернувся до АТ «СГ «ТАС» (приватне) з заявою №36807 на виплату страхового відшкодування на суму 52760,53 грн.

Відповідно розрахунку АТ «СГ «ТАС» (приватне): матеріальний збиток, завданий власнику автомобілю «Scania G440» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 52760,53 грн., коефіцієнт зносу замінених складових, згідно методики ТЕОКТЗ становить 0,4514, що дорівнює 22511,4 грн.

АТ «СГ «ТАС» (приватне) 10 березня 2025 року перерахувало страхове відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «УНІКА» відповідно платіжної інструкції №18835, у розмірі 27049,13грн з врахуванням коефіцієнту зносу (52760,53 грн. - 22511,4 грн. - 3200грн.)

Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 , як винуватець ДТП, зобов`язаний відшкодувати позивачеві різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 25711,40 грн (52760,53 грн – 27049,13 грн).

Ухвалою судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 10 липня 2026 року справу передано за підсудністю до Радивилівського районного суду Рівненської області за підсудністю.

Ухвалою судді від 11 серпня 2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі. Проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, відзив на позову заяву не подав, заяв та клопотань від нього не надходило.

На підставі ч. 1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, виконуючи вимоги ст.280 ЦПК, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подав відзив та позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, ухвалив провести заочний розгляд справи.

При цьому, відсутність відзиву на позов із запереченнями відповідача суд не розцінює як визнання позовних вимог, оскільки подання заперечень на позов є правом, а не обов`язком відповідача і не звільняє позивача від доведення певних обставин як то передбачено ч. 3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи, в силу положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, та фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до Постанови КЦС ВС від 30.09.2022 року за №761/38266/14, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть, у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулося у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 13 серпня 2024 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту за страховим продуктом «Моє Каско Бізнес» №014037/4100/0000509, згідно з яким було застраховано транспортний засіб «Scania G440» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , страхова сума 3298000,00 грн., строк дії договору з 14.08.2024 по 14.08.2025.

24 листопада 2024 року о 22 годині 00 хвилин на автодорозі С-140103 Броди-Лагодів в напрямку м.Радехова відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів: сідельного тягача «Scania G440» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом Everlast державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та сідельного тягача «Renault Magnum» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом Samro державний реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_1 . Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водіями ОСОБА_2 п.п. 13.3, 2.3.6 Правил дорожнього руху України та ОСОБА_1 п.п. 13.3, 2.3.6 Правил дорожнього руху України.

Постановою Бродівського районного суду Львівської області по справі №439/2538/24 від 20 січня 2025 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП, закрито у зв`язку із відсутністю у його діях події та складу адміністративного правопорушення. Постанова не була оскаржена та набрала законної сили.

Постановою Бродівського районного суду Львівської області по справі №439/2543/24 від 07 січня 2025 ОСОБА_1 , визнано винуватим у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено стягнення. Вказаною постановою встановлено, що 24 листопада 2024 року о 22 годині 00 хвилин, в селі Лагодів дорогою Т14-10 на 4 км +650м, водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом, марки: Renault Magnum, реєстраційний номерний знак: НОМЕР_3 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху при боковому інтервалі здійснив зіткнення дзеркалами з автомобілем марки: Scania G440, реєстраційний номерний знак: НОМЕР_1 , під час ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 13.3 ПДР України. Постанова суду набрала законної сили 17 січня 2025 року.

25 листопада 2024 року представник ТзОВ «Молочна компанія «Галичина» звернувся до ПрАТ «СК «УНІКА» із заявою №24368354710 про подію з ознаками страхового випадку згідно договору КАСКО №014037/4100/0000509.

ПРАТ «СК «УНІКА» було проведено огляд транспортного засобу «Scania G440» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , про що складено акт огляду транспортного засобу №24368354710 (дефектна відомість) від 28 листопада 2024 року.

Відповідно рахунку ТзОВ «Сканія Україна» № НОМЕР_5 від 28 листопада 2024 року вартість відновлювального ремонту «Scania G440» складає 52760,53 грн.

Як встановлено зі страхового акту №24368354710 від 09.12.2024, внаслідок страхової події, яка відбулася 24.11.2024 року на трасі Броди-Радехів в районі сЛагодів за участі двох транспортних засобів, вартість відновлюваних робіт транспортного засобу «Skania G-series» реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 52760,53 гривень.

ПрАТ «СК України «Уніка» 10.12.2024 року переховано ТОВ «Сканія Україна» страхове відшкодування згідно договору №014037/4100/0000509 від 13.08.2024 року ТОВ «МК «Галичина» в розмірі 52760,53 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією №002093.

ПрАТ «СК «УНІКА» звернулося до ПрАТ «Страхова група «ТАС» із заявою №36807 про виплату страхового відшкодування в розмірі 52760,53 грн, оскільки транспортний засіб «Renault Magnum» реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_1 , якого визнано винуватим у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, застрахована АТ «СГ «ТАС» згідно полісу №ЕР/221501684.

ПрАТ «Страхова група «ТАС» повідомило ПрАТ «Уніка» листом №04688/9125/ТС від 06.03.202 року, що згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, коефіцієнт зносу замінених складових становить 0,4514, що дорівнює 22511,40 грн. Відтак, належна сума страхового відшкодування складає 27049,13 грн (52760,53 грн - 22511,4 грн (коефіцієнт зносу) - 3200,00 грн (франшиза))

АТ «СГ «ТАС» (приватне) 10.03.2025 року перерахувало ПрАТ «СК «УНІКА» страхове відшкодування по договору №ЕР 221501684 від 13.06.2024 року у розмірі 27049,13 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №18835 від 10.03.2025 року.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо відшкодування у порядку суброгації витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, вважає, що даний позов підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачені статтею 1166 ЦК України, частиною першою якої встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша, друга статті 1166 ЦК України).

Відповідно до статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України).

Окрім того, суд звертає увагу, що відносини в сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих в наслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, потерпілі.

Статтею 5, 6 Закону передбачено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до статті 9 Закону, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Згідно з абзацом першим пункту 22.1 статті 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17.

Отже, внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених зазначеним Законом випадках - Моторного (транспортного) страхового бюро України та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за вказаним Законом не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Разом з тим принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі 147/66/17.

Статтею 28 Закону визначено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до статті 29 Закону України у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У разі наявності юридичних фактів, передбачених статтею 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну "перехід" означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц зроблено висновок, що стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відповідно до статті 108 ЗУ «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено автомобіль «Scania G440» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що є предметом страхування на договором добровільного страхування наземного транспорту №014037/4100/0000509 від 13.08.2024 з ПрАТ «СК «УНІКА», відбулася з вини відповідача ОСОБА_1 ..

При цьому, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Scania G440» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становила 52760,53 грн., що не ставиться під сумнів стороною відповідача.

Позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.

У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) відповідно до статті 993 ЦК України та статті 108 Закону України «Про страхування» перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто, відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди відповідачем, в порядку суброгації.

Водночас, АТ «СГ «ТАС» (страховик винної особи відповідача) здійснило ПрАТ «СК «УНІКА» виплату страхового відшкодування в розмірі 27049,13 грн., з урахуванням коефіцієнту зносу замінених складових, що становить 0,4514, у розмірі 22511,40 грн.

Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 686/17155/15-ц вказав, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постановах від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц, від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18, від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17, від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19.

Отже, АТ «СГ «ТАС» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ПрАТ «СК «УНІКА» у розмірі, визначеному статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме: 27049,13 грн. (вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу), а відтак, у страховика відповідача не виникло обов`язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яка склала 22511,40 грн., незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової суми (ліміту відповідальності).

При цьому, відповідачем не спростовано відсутність підстав для застосування коефіцієнту зносу замінених складових, що становить 0,4514, при розрахунку розміру збитку. Матеріали справи не містять жодних належних доказів на спростування відповідачем розрахунку суми страхового відшкодування, здійсненого позивачем, відповідач не надав іншого розрахунку розміру шкоди, а також документів, які б спростовували визначений його страховиком розмір виплати, що підлягала сплаті на користь позивача, в тому числі і висновку автотоварознавчої експертизи.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов`язані з виплатою страхового відшкодування, в сумі 22511,40 грн. та розмір франшизи 3200,00 грн, в загальному розмірі 25711,40 грн

Питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України, при цьому враховує, що до судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору у розмірі 3328,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про задоволення позову, то згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір необхідно стягнути з відповідача.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 259, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» у відшкодування завданої матеріальної шкоди в наслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 25711 (двадцять п`ять тисяч сімсот одинадцять) гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» понесені судові витрати в розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка», ЄДРПОУ 20033533, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул.О.Теліги, буд.6 літ.В;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 27.10.2026 року.

Суддя В.О. Троцюк