Вирок від 28 жовтня 2026 р. у справі №949/1791/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/1791/26

Провадження №1-кп/949/313/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року

Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дубровиця кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026181110000185 від 27 серпня 2026 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Городнявка Шепетівського району Хмельницької області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою освітою, працюючого, одруженого, особи з інвалідністю 3-ї групи, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.240-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , в 2016 році (більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), не являючись суб`єктом підприємницької діяльності, без отримання спеціального дозволу на користування надрами, без акту, що засвідчує гірничий відвід, у порушення вимог ст.ст.14, 15 Кодексу України «Про надра», п.п.3, 4 «Положення про порядок надання гірничих відводів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №59 від 27.01.1995, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, переслідуючи корисливий мотив, діючи у порушення Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», перебуваючи поблизу села Мочулище Сарненського району Рівненської області, знайшов каміння органогенного утворення (придбання), яке відповідно до Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» №637/97-ВР від 18 листопада 1997 року, та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №827 від 12.12.1994 року «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення», є дорогоцінним камінням органогенного утворення природного походження.

В подальшому, ОСОБА_4 , реалізовуючи свій протиправний намір, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті зберігання бурштину, законність походження якого не підтверджується відповідними документами, у підвальному приміщенні, розташованому в основі гаражної споруди, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зберігав у період з 2016 року до моменту закінчення проведення обшуку, в домоволодінні, за адресою його проживання, а саме до 12:41 год. 29 серпня 2026 року, бурштин, який відповідно висновку судової гемологічної експертизи за спеціальністю 17.1 «Дослідження дорогоцінного, напівдорогоцінного та декоративного каміння», відноситься до дорогоцінного каміння органогенного утворення, масою 2376,99 грам, ринкова вартість якого станом на 29.07.2026 становить 2562,30 гривень.

Будучи допитаним в ході судового розгляду в якості обвинуваченого ОСОБА_4 свою вину у скоєному вищевказаному кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.240-1 КК України визнав повністю, щиро розкаявся та дав суду показання, що він дійсно, при зазначених в обвинувальному акті обставинах, придбав та зберігав за місцем проживання каміння бурштину. При обранні міри покарання погодився з думкою прокурора.

Прокурор в судовому засіданні просила визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.240-1 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав себе винним, тому, за згодою сторін, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, судом було визнано недоцільним дослідження таких доказів по справі, як покази свідків та інші докази, що були зібрані в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності позиції, а також фактичні обставини справи ніким не оспорюються, учасникам судового провадження було роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Таким чином, суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу ОСОБА_4 .

Судом зроблений висновок про те, що вину обвинуваченого ОСОБА_4 доведено повністю, а тому суд кваліфікує його дії: за ч.1 ст.240-1 КК України, як незаконне придбання та зберігання бурштину, законність походження якого не підтверджується відповідними документами.

Відповідно до ст.65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання” (з наступними змінами), призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.240-1 КК України, згідно ст.12 КК України, класифікується, як нетяжкий злочин.

Характеризуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує те, що він раніше не судимий, одружений, працюючий, є особою з інвалідністю 3-ї групи.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 , що передбачена ст.66 КК України, є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання, передбачених ст.67 КК України щодо обвинуваченого, не встановлено.

Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

Отже, визначаючи міру і вид покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характеризуючі дані про винну особу, який раніше не судимий, одружений, працюючий, є особою з інвалідністю 3-ї групи, його поведінку до і після вчинення злочину, а також те, що він повністю визнавши свою вину, щиро розкаявся, надав показання в судовому засіданні щодо обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, що свідчить про його небайдужість до наслідків, що настали. Крім того, судом враховується думка прокурора, який не наполягав на його суворості та ізоляції обвинуваченого від суспільства, а тому суд вважає необхідним та достатнім призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу, наближеному до мінімальної межі, в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.240-1 КК України, оскільки таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання обвинуваченому, на думку суду, буде відповідати принципу пропорційності обмеження прав та легітимної мети покарання, який передбачений Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та відповідатиме особі ОСОБА_4 .

Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, до обвинуваченого не застосовувались.

Шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, не встановлено.

Документально підтверджені витрати на залучення експерта у розмірі 4813,60 грн., згідно вимог ч.2 ст.124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Цивільний позов не заявлено.

Одночасно, суд вважає за необхідне застосувати у кримінальному провадженні спеціальну конфіскацію, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.3 ч.1 ст.96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави.

Враховуючи, що санкція інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення за ч.1 ст.240-1 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі, а бурштин, який був вилучений у ході обшуку, є предметом кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне відповідно до ст.ст.96-1, 96-2 КК України застосувати до обвинуваченого заходи кримінально-правового характеру у вигляді спеціальної конфіскації майна, яке було предметом кримінального правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.240-1 Кримінального Кодексу України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000,00 грн. (п`ятдесят одну тисячу гривень).

Стягнути із ОСОБА_4 в дохід держави витрати на залучення експертів в розмірі 4813,60 грн. (чотири тисячі вісімсот тринадцять гривень 60 копійок).

На підставі ст.ст.96-1, 96-2 КК України в порядку спеціальної конфіскації, конфіскувати у власність держави бурштин у сировині та декоративних елементах, загальною масою 2376,99 г, який упакований до спеціального пакету Експертної служби МВС України №6359824 та знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя: підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області ОСОБА_1