Суд: Шевченківський районний суд міста Полтави
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №554/4438/26
Суддя: Материнко М. О.
Дата документу 28.10.2026Справа № 554/4438/26
Провадження № 2/554/3186/2026
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28.10.2026 року м. Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого судді — Материнко М.О.
за участю секретаря судового засідання — Єсліковської О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, —
В С Т А Н О В И В:
У березні 2026 року позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» через представника — адвоката Столітнього М.М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5220775 від 02.01.2025 року в розмірі 31 454,36 грн, з яких:
-7 199,99 грн — заборгованість за кредитом (тілом кредиту);
-16 618,77 грн — заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» за період з 02.01.2025 по 30.10.2025 року;
-4 035,60 грн — проценти, нараховані ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 59 днів (з 31.10.2025 по 28.12.2025 року);
-3 600,00 грн — штрафні санкції;
а також судових витрат: 2 662,40 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.01.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір споживчого кредиту № 5220775, за яким відповідач отримав 7 200,00 грн кредиту строком на 360 днів (з 02.01.2025 по 28.12.2025 року) зі сплатою процентів за стандартною ставкою 0,95% на день. Первісний кредитор перерахував кошти на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . 30.10.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» було укладено договір факторингу № 30/10/2025, за умовами якого право вимоги заборгованості за вказаним кредитним договором перейшло до позивача. Оскільки відповідач належним чином зобов`язання не виконав, допустив прострочення чергових платежів, позивач просив стягнути заборгованість у судовому порядку.
Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином судовими повістками відповідно до вимог ЦПК України за адресою зареєстрованого місця проживання, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву чи заяв про розгляд справи за його відсутності не надав.
Зі згоди позивача суд проводить заочний розгляд справи відповідно до вимог ст.ст. 280–282 ЦПК України на підставі наявних у матеріалах справи письмових доказів.
Зважаючи на неявку учасників справи, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами звукозапису не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши надані письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.
Судом встановлено, що 02.01.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір споживчого кредиту № 5220775.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони, та якщо він підписаний стороною (сторонами).
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір — це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. За правилами ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором — це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач підписав договір № 5220775 від 02.01.2025 року за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «73068», що підтверджується довідкою та візуальною формою дій клієнта.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Факт виконання первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» обов`язку щодо надання кредиту в розмірі 7 200,00 грн підтверджується довідкою платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК» про успішний переказ коштів на банківську платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .
Судом встановлено, що 30.10.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» було укладено договір факторингу № 30/10/2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 ЦК України закріплено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до витягу з реєстру боржників, акта приймання-передачі та платіжної інструкції № 6433 від 31.10.2025 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 5220775.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Як встановлено судом з розрахунку заборгованості, відповідач здійснював часткові погашення за договором на загальну суму 4 653,01 грн (у тому числі 0,01 грн тіла кредиту, 3 933,00 грн процентів та 720,00 грн комісії). Залишок непогашеної заборгованості за тілом кредиту становить 7 199,99 грн, який підтверджено належними доказами та підлягає стягненню з відповідача.
Щодо нарахування процентів, суд зазначає, що за умовами договору строк користування кредитом встановлено 360 днів — з 02.01.2025 по 28.12.2025 року за ставкою 0,95% на день, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 8-1 Закону України «Про споживче кредитування» (якою встановлено граничний розмір денної процентної ставки не більше 1% на день). За період правомірного користування кредитом у межах строку договору первісним кредитором та позивачем нараховано проценти на залишок фактичної заборгованості: 16 618,77 грн (до дати відступлення права вимоги 30.10.2025 року) та 4 035,60 грн (за 59 днів у період з 31.10.2025 по 28.12.2025 року), а всього — 20 654,37 грн.
Разом з тим, суд бере до уваги, що первісним кредитором при видачі кредиту було неправомірно нараховано комісію за надання кредиту в розмірі 720,00 грн, яку відповідач сплатив 31.01.2025 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про споживчий кредит будь-які збори, відсотки, комісії, платежі за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умови договору про споживчий кредит, які покладають на споживача сплату будь-яких платежів за послуги, які не були йому надані або є супутніми послугами, що входять до процедури надання кредиту, є нікчемними.
Враховуючи нікчемність умови щодо сплати комісії за надання кредиту, безпідставно сплачені відповідачем кошти в сумі 720,00 грн підлягають зарахуванню в рахунок погашення нарахованих процентів за користування кредитом (ст. 534 ЦК України).
Таким чином, заборгованість за процентами, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить: 19 934 грн 37 коп.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій у сумі 3 600,00 грн, суд виходить з наступного.
Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Усі нараховані кредитодавцем (позикодавцем) штрафні санкції підлягають списанню.
Аналогічні гарантії щодо звільнення споживача від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) закріплені у пункті 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».
Зазначені норми законів є імперативними нормами вищої юридичної сили, діють протягом усього періоду воєнного стану та не можуть бути обмежені або змінені листами-роз`ясненнями Національного банку України чи умовами самого договору. За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 3 600,00 грн є незаконною та задоволенню не підлягає.
Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає:
-7 199,99 грн — тіло кредиту;
-19 934,37 грн — проценти за користування кредитом;
а всього — 27 134 (двадцять сім тисяч сто тридцять чотири) гривні 36 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтями 133, 137, 141 ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем заявлено вимоги на суму 31 454,36 грн та сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 грн. Оскільки позовні вимоги задоволено на суму 27 134,36 грн, що становить 86,27% від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеній частині вимог у розмірі: 2 296 грн 85 коп.
Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правничої допомоги; за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 року, заявку на виконання доручення, рахунок на оплату, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 10 000,00 грн та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Столітнього М.М.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Оскільки відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України суду не подавав, заперечень щодо їх співмірності чи розміру не заявив, а факт надання послуг адвокатом та розмір понесених витрат підтверджений належними письмовими доказами, вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню в повному обсязі — у сумі 10 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76–81, 84, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263–265, 273, 274, 279, 280–284, 354 ЦПК України, ст.ст. 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 534, 610, 611, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 1046, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд —
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» (код за ЄДРПОУ: 44559822, місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2) заборгованість за договором № 5220775 від 02 січня 2025 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту в загальному розмірі 27 134 (двадцять сім тисяч сто тридцять чотири) гривні 36 копійок, з яких:
-7 199 (сім тисяч сто дев`яносто дев`ять) гривень 99 копійок — заборгованість за кредитом (тілом кредиту);
-19 934 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот тридцять чотири) гривні 37 копійок — заборгованість за процентами за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 2 296 (дві тисячі двісті дев`яносто шість) гривень 85 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок, а всього судових витрат — 12 296 (дванадцять тисяч двісті дев`яносто шість) гривень 85 копійок.
В іншій частині позовних вимог — відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал», код за ЄДРПОУ: 44559822, місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя М.О.Материнко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua