Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №542/1895/26 — Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1895/26

Провадження № 2/542/1130/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді – Афанасьєвої Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання – Чиж Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

16.09.2026 року до суду звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» з позовом до ОСОБА_1 , просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 83000 грн., а також судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 18.01.2026 року укладено Кредитний договір (оферти) №18.01.2026-100001102, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 25000,00 грн., строком на 217 днів. Дата повернення кредиту – 22.08.2026. Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт».

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі. ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 83000 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 25000,00 грн, по процентам - 38750 грн., комісії (за надання кредиту) 2250 грн, додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 4500 грн, відсотків, нарахованих по ст.625 ЦК України - 12500 грн.

Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 83000 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 24.09.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 50).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 52), в позовній заяві просив справу розглядати без його участі (а.с. 9 на звороті).

Відповідач в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України (а.с. 55-56) та не повідомив суд про причини неявки, заяви про розгляд справи без його участі чи відзиву на позов не надав.

Ухвалою суду від 29 жовтня 2026 року встановлено заочний розгляд справи.

За вказаних обставин, відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 18.01.2026 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) №18.01.2026-100001102, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 25000,00 грн., строком на 217 днів. Дата повернення кредиту 22.08.2026 року. Процентна ставка "Стандарт" фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку (а.с. 19 на звороті-26).

Як вбачається з листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 18.04.2026 року, було успішно перераховано кошти 18.01.2026 на суму 25000 грн. на картку НОМЕР_1 , призначення платежу: видача за договором кредиту №18.01.2026-100001102 (а.с. 16).

Відповідно до п.10.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) вбачається, що цей договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця. Цей договір діє протягом одного року (а.с.19 на звороті-22).

Відповідно до пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки від 18.01.2026, відповіді позичальника про прийняття пропозиції було підтверджено укладення кредитного договору на вищенаведних умовах (а.с. 19 на звороті-26).

Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.

Так, відповідач у судове засідання не з`явився, не скористався своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надав належних доказів, які спростовують доводи позивача щодо укладення кредитного договору та розміру заборгованості.

Вказаний кредитний договір підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

У статті 3 Закону № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі – частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначав, що у зв`язку порушеннями зобов`язань відповідач має заборгованість за кредитним договором №18.01.2026-100001102 від 18.01.2026 року в сумі 83000 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 25000 грн., по процентам 38750 грн., комісії - 6750 грн., відсотків, нарахованих по ст.625 ЦК України - 12500 грн.

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.

Згідно з нормою статті 562 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц).

Так в даному випадку матеріали справи у своїй сукупності свідчать про те, що відповідач отримав кредитні кошти за договором №18.01.2026-100001102 від 18.01.2026 року в сумі 25000 грн.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в кредит коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування в повному обсязі.

Таким чином, оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, отримані в кредит кошти не повернув, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) по вищевказаному договору, підлягають задоволенню.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до умов договору №18.01.2026-100001102 від 18.01.2026 року сторонами погоджено строк кредитування терміном 217 днів, процентні ставки 1,00% та 0,5% (а.с. 19 на звороті - 26).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що саме за наведеними відсотковими ставками та в межах строку кредитування розраховано заборгованість ОСОБА_1 за відсотками (а.с. 28-30).

Щодо вимоги про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в розмірі 2250 грн та комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 4500 грн, суд зазначає таке.

За умовами укладеного між сторонами договору, визначено, що комісія, що пов`зана з наданням кредиту становить 9% від суми кредиту та дорівнює 2250 грн.

А згідно з пунктом 9 кредитного договору комісія за обслуговування кредитної заборгованості визначена в розмірі 2250 грн у кожному з 2 чергових періодів та встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості.

Суд зазначає, що 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такійредакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживчекредитування», загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналізуючи умови укладеного між сторонами кредитного договору №18.01.2026-100001102 від 18.01.2026, суд доходить висновку про правомірність дій позивача щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, який в подальшому підтримувався Верховним Судом, зокрема, в постанові від 24 травня 2024 року в справі № 461/2735/23 (провадження № 61-16948св23).

Отже, виходячи з аналізувимог п. 4 ч. 1 ст. 1,ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Договір був підписаний сторонами, ними не оскаржувався, а отже є обов`язковим до виконання.

Так, комісія за надання кредиту в розмірі 2250 грн визначена одноразово в момент видачі кредиту, вона є складовою загальної вартості кредиту та враховується при обчисленні загальної вартості кредиту для позичальника, а тому підлягає стягненняю з відповідача на користь позивача.

В той же час, суд вважає, що вимоги щодо стягнення додаткової комісії в розмірі 4500,00 грн за обслуговування кредитної заборгованості у кожному з чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, не підлягає задоволенню, оскільки це буде суперечити Закону України «Про споживче кредитування», про що було роз`яснено судом вище.

Крім того суд зазначає, що згідно з абзацами другим та третім частини четвертої статті 11 Закону України Про захист прав споживачів (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

При цьому, позивач не зазначив та не надав доказів наявності витрат у розмірі 4500 грн. комісії за обслуговування кредитної заборгованості, а виключно в договорі зазначено перелік можливих послуг. Вказані у договорах послуги, за які передбачено стягнення комісії, відносяться до обов`язків кредитодавця та позичальника та такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача й суму заборгованості за відсотками відповідно до ст.625 ЦК України в сумі 12500 грн.

З наданого розрахунку заборгованості (а.с.28-30) вбачається, що таке нарахування за ст.625 ЦК України було здійснено за період 18.02.2026-23.03.2026, тобто в межах строку кредитування, що суперечить ст.625 ЦК України, яка передбачає відповідальність за простроченння виконання грошового зобов`язання, тобто після спливу визначеного договором строку кредитування.

Крім того, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на даний час його дію не припинено.

Як передбачено п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлано, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

При цьому, в наданому розрахунку заборгованості (а.с.28-30) зазначено, що заборгованість за відсотками відповідно до ст.625 ЦК України нарахована за період: 18.02.2026-23.03.2026, тобто в період дії в Україні воєнного стану.

Отже, позивачем не враховано вищевказаних положень ст.625 ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування» і перехідних положень ЦК України та безпідставно нараховано відсотки відповідно до ст.625 ЦК України, а тому така вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача відсотків відповідно до ст.625 ЦК України в розмірі 12500 грн. задоволенню не підлягає.

Таким чином, у зв`язку порушеннями зобов`язань відповідач має заборгованість за договором №18.01.2026-100001102 від 18.01.2026 року в розмірі 66000 грн. 00 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 25000 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом - 38750 грн, комісія, пов`язана з наданням кредиту - 2250 грн., яка й підлягає стягненню з нього на користь позивача.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч.1, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із позовних заяв майнового характеру, поданих юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн. З відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на 79,52% з розрахунку: 66000 грн. (сума задоволених позовних вимог) х 100%: 83000 грн. (сума заявлених позовних вимог) = 79,52% (відсоток задоволених позовних вимог). Сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача складає 2117,14 грн. з розрахунку: 2662,40 грн. (сума сплаченого судового збору) х 79,52% (відсоток задоволених позовних вимог).

Крім того, позивачем заявлено про стягнення витрат на поштову відправку документів відповідачу в розмірі 127,38 грн.

Положеннями частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (частина друга статті 140 ЦПК України).

Відповідно до квитанції №2253115 від 14.09.2026 «Поштова служба «Е-Пост» позивачем понесено витрати на відправку копії позову з додатками для відповідача на загальну суму 127,38 грн (а.с.37).

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» задоволені частково, витрати, пов`язані з розглядом справи у сумі 127,38 грн, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Та сума витрат на поштову відправку документів відповідачу, що підлягає стягненню з нього складає 101,29 грн. з розрахунку: 127,38 грн (сума витрат на відправку копії позову з додатками для відповідача) х 79,52% (відсоток задоволених позовних вимог) : 100.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором №18.01.2026-100001102 від 18.01.2026 в розмірі 66000 (шістдесят шість тисяч) грн. 00 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту – 25000,00 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом – 38750 грн., заборгованості за комісією за надання кредиту 2250 грн., а також понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2117 (дві тисячі сто сімнадцять) грн. 14 коп. та витрати за відправку документів відповідачу у розмірі 101 (сто одна) грн. 29 коп.

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи, а також відповідач у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вул.Саксаганського, буд.133А, м.Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833;

відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 29 жовтня 2026 року.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Ю.О. Афанасьєва