Вирок від 28 жовтня 2026 р. у справі №541/3976/26 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Суд: Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №541/3976/26

Суддя: Морозовська О. А.

Справа № 541/3976/26

№ провадження 1-кп/541/377/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026175550000132 від 28.08.2026 року по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миргород, Полтавської області, громадянина України, не працюючого, одруженого, утриманців не маючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, 4 ст. 358 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.

За ч. 4 ст. 15 даного Закону особа, яка бажає отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії чи типу, зобов`язана пройти медичний огляд, підготовку або перепідготовку відповідно до типової навчальної програми, успішно скласти теоретичний і практичний іспити. Порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 15 цього ж Закону, теоретичний і практичний іспити для отримання права на керування транспортними засобами відповідної категорії складаються в територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

У свою чергу, за ч. 9 ст. 15 зазначеного закону, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України, відповідно до Конвенції про дорожній рух, діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

Наведеним положенням кореспондують норми абз. 2 ч. 2 ст. 16 вказаного закону, за якими водій зобов`язаний: мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Натомість, згідно ч. 10 ст. 15 цього закону, забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Всупереч вищевказаними вимогам законодавства, що регламентується порядок, підстави та умови видачі офіційного документа - посвідчення водія, діючи умисно, з метою незаконного отримання та подальшого особистого використання посвідчення водія, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч вимогам статті 68 Конституції України, якою встановлено обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України, ОСОБА_4 , який постановою Миргородського міськрайонного суду № 541/2639/23 від 04.08.2023 року за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, був підданий адміністративному покаранню у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, після відбуття адміністративного покарання, не сплативши штраф, не звернувшись до ТСЦ МВС № 5344 щодо повернення вилученого 11.03.2023 посвідчення водія серія НОМЕР_1 , на початку 2025 року (точної дати та часу в ході проведення досудового розслідування встановити не надалося можливим), перебуваючи за місцем свого проживання у с. Андріївка Миргородського району Полтавської області, в мережі Інтернет у месенджері Фейсбук знайшов оголошення про виготовлення та продаж посвідчення водія, перейшовши за посилання до діалогу, вступив у попередню змову з невстановленою досудовим розслідуванням особою, щодо виготовлення на своє ім`я підробленого офіційного документа, а саме посвідчення водія категорії «В».

Реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_4 , надав невстановленій особі свої анкетні дані та іншу інформацію, необхідну для виготовлення посвідчення водія на своє ім`я, домовилися щодо розміру оплати за виготовлення та відправку посвідчення водія, після чого невстановлена особа, діючи відповідно до попередньої домовленості, у невстановлений досудовим розслідуванням час, у невстановленому місці, з використанням знакодрукуючого пристрою (кольорового струменевого принтера) та термопринтера виготовила завідомо підроблений офіційний документ, а саме посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 27.03.2025, видане на ім`я « ОСОБА_4 ».

У подальшому, через короткий проміжок часу, ОСОБА_4 отримав через логістичну компанію «Нова пошта» від невстановленої особи виготовлене на його замовлення підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_2 із дозволом керування транспортними засобами категорії «В» видане, згідно його змісту, 27.03.2025 територіальним сервісним центром № 1242, бланк якого не відповідає аналогічним бланкам документів, що знаходяться в офіційному обігу, та містить фотозображення ОСОБА_4 . Кошти в сумі 15000 грн., які являються винагородою за виготовлення та відправку посвідчення водія, ОСОБА_4 сплатив під час отримання посилки.

Відповідно до висновку судової технічної експертизи документів №СЕ-19/117-26/16999-ДД від 03.09.2026, бланк посвідчення водія серії та номер НОМЕР_2 , на пластиковій основі з вихідними типографськими даними «ПК «Україна» Зам. 25-3038. 2025 р. І кв.», заповнений на ім`я « ОСОБА_4 », не відповідає аналогічним бланкам документів, які знаходяться в офіційному обігу (тобто є підробленим).

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у підробленні посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і яка надає права, з метою використання його іншою особою, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Крім цього, ОСОБА_4 , після отримання підробленого посвідчення водія, достовірно знаючи, що воно підроблене, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи, що порушує вимоги Постанови Кабінету Міністрів України № 340 від 08.05.1993 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчення водія та допуску до керування транспортними засобами» (із змінами та доповненнями), умисно використовував завідомо підроблений документ - посвідчення водія серії та номер НОМЕР_2 на своє ім`я для керування автотранспортним засобом ВАЗ 2106, державний номерний знак НОМЕР_3 .

Так, 28.08.2026, близько 16:20 год., ОСОБА_4 , рухаючись за кермом автомобіля ВАЗ 2106, державний номерний знак НОМЕР_4 , у с. Клюшниківка Миргородського району по вул. Миру поблизу житлового будинку №65, був зупинений за порушення правил дорожнього руху працівниками сектору реагування патрульної поліції Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області.

Реалізовуючи свій кримінально-протиправний умисел, направлений на використання завідомо підробленого документа - посвідчення водія, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, ОСОБА_4 , на законну вимогу інспектора СРПП Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області пред`явив йому посвідчення водія серії та номер НОМЕР_2 на своє ім`я, яке відповідно до висновку судової технічної експертизи документів №СЕ-19/117-26/16999-ДД від 03.09.2026, не відповідає аналогічним бланкам документів, які знаходяться в офіційному обігу (тобто є підробленим).

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у використанні завідомо підробленого документа (посвідчення водія), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю, щиро розкаявся, зазначив, що усвідомив протиправність своїх дій, та просив суворо не карати. Обвинувачений підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, та повідомив, що його дійсно було позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік. Однак, побачивши у соціальній мережі «Фейсбук» оголошення про виготовлення та продаж посвідчень водія, він вирішив скористатися цією послугою.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.3, ч.4 ст.358 КК України, та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом ухвалив визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позицій немає, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідженням матеріалів характеризуючи його особу.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винним нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Кваліфікацію суспільно - небезпечних винних діянь ОСОБА_4 за ч.ч. 3, 4 ст.358 КК України, як умисні дії, які виразилися у підробленні посвідчення водія, що видається установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи і яке надає право керування транспортними засобами, з метою його подальшого використання за попередньою змовою групою осіб та які виразилися у використанні завідомо підробленого документа - суд вважає правильною.

Вина обвинуваченого знайшла своє підтвердження і доведена повністю.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

На підставі ст. 66 КК України, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують його покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

ОСОБА_4 , вчинив нетяжкий злочин, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, компрометуючих матеріалів не надано, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи зазначені вище обставини, суд призначає обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч.3 ст.358 КК України - у виді обмеження волі на строк два роки, а за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на встановлені судом обставини справи, відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, суд вважає за доцільне остаточно призначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Зазначені обставини в своїй сукупності, на переконання суду, свідчать про можливість виправлення обвинуваченого без відбуття покарання та прийняття судом рішення про звільнення ОСОБА_4 від відбуття покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України із встановленням іспитового строку з покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч.1, п. 2 ч. 3 ст.76 КК України.

Питання про долю речового доказу суд вирішує на підставі п.7 ч.9 ст. 100 КПК України відповідно до позиції ККС ВС в постанові від 6.10.2025 в справі №462/1067/25.

На підставі ст. 124 КПК України з ОСОБА_4 на користь держави підлягають стягненню процесуальні витрати на залучення експерта: вартість проведеної по справі судової експертизи № СЕ-19/17-26/16999-ДД від 03.09.2026 р. – 2406 гривень 80 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369-370,373-374, 376, 381-382 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358 КК України та ч. 4 ст. 358 КК України та призначити покарання:

- за ч.3 ст.358 КК України у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки;

- за ч.4 ст.358 КК України вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень 00 копійок.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч.1 ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням і встановити йому іспитовий строк 1 (один) рік.

Згідно з п.п. 1, 2 ч.1, п. 2 ч. 3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати за проведення судової експертизи розмірі 2406 (дві тисячі чотириста шість) гривень 80 копійок.

Речові докази: посвідчення водія серії НОМЕР_2 та оптичний носій інформації - DVD-R диск із відеозаписом з назвою «export-sjeb0» обсягом 3,59 ГБ - залишити в матеріалах кримінального провадження за №12026175550000132 від 28.08.2026 року.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченій, в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

СуддяОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua