Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №922/2628/26 — Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2628/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Деркач П.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1) в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, б.1)

доКомунального підприємства "Тепломережі" Златопільської міської ради Харківської області (64102, Харківська обл., м. Златопіль, мікрорайон 1/2, б. 35)

простягнення 8372573,99 грн.

за участю представників:

позивача - Васіліу С.В., самопредставництво,

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" звернулось з позовом до відповідача - Комунального підприємства "Тепломережі" Златопільської міської ради Харківської області, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за договором розподілу природного газу №200104ВТ-1058-23 за період квітень-червень 2026 року в розмірі 7759474,44 грн, 488953,19 грн. пені, 48895,31 грн. 3 % річних, 75251,05 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов`язань за договором розподілу природного газу №200104ВТ-1058-23 від 01.02.2025 за період квітень-червень 2026 року в частині здійснення повної та своєчасної оплати поставленого природного газу.

Також до стягнення заявлені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 100470,89 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.07.2026 у справі № 922/2628/26 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 25.08.2026 о 10:00.

12.08.2026 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №19776), який досліджено та приєднано до матеріалів справи.

12.08.2026 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №19787), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.

25.08.2026 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх. №20811), мотивоване участю уповноваженого представника позивача в іншому судовому процесі.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 25.08.2026 у справі № 922/2628/26 клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання (вх. №20811 від 25.08.2026) задоволено та відкладено підготовче засідання на 22.09.2026 о 10:20 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/2628/26 до судового розгляду по суті на 13.10.2026 о 10:40 год.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 13.10.2026 у справі № 922/2628/26 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 20.10.2026 о 12:40 год.

Позивач у судове засідання 20.10.2026 з`явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на свою користь 7759474,44 грн заборгованості за договором розподілу природного газу №200104ВТ-1058-23 за період квітень – червень 2026 року, 488953,19 грн. пені, 48895,31 грн. 3 % річних та 75 251,05 грн. інфляційних втрат.

Відповідач в судове засідання 20.10.2026 не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного листа, а саме: "Ухвала-повідомлення" від 13.10.2026 до електронного кабінету відповідача підсистеми "Електронний суд".

Відповідно до частини 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому останній зазначає, зокрема про те, що відповідачем не виконуються обов`язки із оплати послуг розподілу природного газу, оскільки не виконується встановлений договором розподілу природного газу обов`язок по оплаті річної замовленої потужності (п. 2.1, розділ VI).

Так, відповідно до п. 6.6. договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Згідно з п. 6.4 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 10 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС та до п. 6.8 договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу ГРС.

Позивачем у позові зазначено, що на виконання вимог Кодексу ГРС та договору, сторонами було складено у 2025 та 2026 роках акти наданих послуг: №УХФ від 30.04.2026на суму 2 586 491,39 грн; №УХФ від 31.05.2026на суму 2 586 491,58 грн. та №УХФ від 30.06.2026на суму 2586491,47 грн.

Всього за період листопад квітень-червень 2026 року позивачем було надано споживачу послуги розподілу природного газу на загальну суму 7759 474,44 грн. Акти наданих послуг підписані з боку відповідача без зауважень.

Таким чином, позивачем зазначено, що на виконання умов договору, позивачем у повному обсязі виконано зобов`язання щодо забезпечення можливості цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи та надання послуги з розподілу належних йому об`ємів (обсягів) природного газу.

Заборгованість відповідача перед позивачем за договором розподілу природного газу №200104ВТ-1058-23 за період квітень – червень 2026 року становить 7759474,44 грн., яка залишилася відповідачем несплаченою.

Вищенаведені обставини стали підставою для позивача для звернення з даним позовом до суду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, зокрема про те, що заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки порушення господарського зобов`язання сталось не з його вини. У відзиві відповідачем викладено клопотання про зменшення штрафних санкцій на 90% через низку поважних причин, які зумовили несвоєчасну сплату за природний газ. Також у відзиві просить суд в порядку ч.6 ст.238 ГПК України та ст.331 ГПК України розстрочити виконання судового рішення на 12 місяців з дня набрання рішенням законної сили.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Правовідносини між споживачем та газорозподільною організацією врегульовані Законом України “Про ринок природного газу”, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс ГРМ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824, постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 “Про затвердження Типового договору розподілу природного газу” тощо.

Закон України “Про ринок природного газу” визначає наступних суб`єктів ринку природного газу: оператор газотранспортної системи; оператор газорозподільної системи; оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

Відповідно до Кодексу ГРМ Оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (далі - Оператор ГРМ, позивач) - є суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників) на території Харківської області починаючи з 01.07.2023.

Зазначену діяльність позивач здійснює відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) від 26.12.2022 №1839 “Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ “Газорозподільні мережі України” із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 28.06.2023 №1131.

У спірних правовідносинах відповідач, споживач має статус споживача природного газу, оскільки згідно п. 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ споживач природного газу (споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу).

Договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газ (глави І розділ 1 Кодексу ГРС).

Відповідно до п. 3 глави 3 розділ VI Кодексу ГРС договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Згідно з п. 4 глави 3 розділу VI Кодекс ГРС договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору

Так, матеріалами справи установлено, що Відповідачем підписано заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу №200104ВТ-1058-23.

Отже, відповідач приєднався до умов Типового публічного договору розподілу природного газу, текст якого затверджений Постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Згідно з п. 6.1. Договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРС.

Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Відповідно до п. 6.4 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (п. 6.3. Договору).

Тариф на послуги розподілу природного газу для Харківської філії позивача було встановлено Постановою НКРЕКП від 30.12.2022 №1944 “Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ТОВ Газорозподільні мережі України” у розмірі 1,99 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ), що відповідно складає 2,388 грн. (з урахуванням ПДВ).

Постановою НКРЕКП № 2080 від 07.10.2019 внесено зміни до Кодексу ГРС (та до типового договору розподілу природного газу відповідно), згідно яких з 01.01.2020 запроваджується новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРС виходячи із об`ємів споживання об`єктів споживачів за попередній рік.

Тариф на послуги розподілу природного газу для Харківської філії позивача встановлено Постановою НКРЕКП від 19.12.2025№ 2163 “Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ТОВ “Газорозподільні мережі України””:

- на період з 01 січня 2026 року до 31 березня 2026 року (включно) у розмірі 2,65 грн за 1 м-3 на місяць (без урахування ПДВ), що відповідно складає 3,18 грн. (з урахуванням ПДВ);

- на період з 01 квітня 2026 року у розмірі 3,23 грн за 1 м-3 на місяць (без урахування ПДВ), що відповідно складає 3,876 грн. (з урахуванням ПДВ).

Пункт 5 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ передбачає, що для нового споживача, що не є побутовим, та/або його об`єкта річна замовлена потужність споживача (його об`єкта) визначається споживачем за його заявою, але не менше обсягів, визначених абзацом четвертим пункту 4 цієї глави.

Розрахунки для нового споживача, що не є побутовим, та/або його об`єкта здійснюються виходячи з величини замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача до кінця календарного року та оплачуються споживачем рівномірними частками. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається шляхом множення тарифу на розподіл природного газу на співвідношення замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача до кількості місяців, які залишились до кінця календарного року, з урахуванням місяця, у якому здійснюється замовлення потужності.

Із врахуванням умов типового договору розподілу природного газу та норм Кодексу (п. 5 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ), споживачем було самостійно визначено плановий обсяг замовленої річної потужності.

Відповідно до п. 2 гл. 6 розд. VI Кодексу ГРС річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Оператор ГРМ зобов`язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об`єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік. У такому повідомленні Оператор ГРМ одночасно має зазначити про: величину річної замовленої потужності на поточний календарний рік; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у поточному календарному році; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у наступному календарному році; покази лічильника природного газу/інші дані, за якими було сформовано (станом на 30 вересня поточного року) розмір річної замовленої потужності (за замовчуванням) на наступний календарний рік (для побутових споживачів).

Така інформація надається споживачеві шляхом розміщення її у платіжних документах (для побутових споживачів), особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими).

Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах з розбивкою по кожному об`єкту в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік.

Із обставин справи убачається, що позивачем на виконання вищевказаних вимог Кодексу ГРС у Акті приймання-передачі природного газу №9882 від 30.09.2025 було повідомлено відповідача про фактичний обсяг споживання природного газу за попередній газовий рік, а саме: 8109739,92 м3, та одночасно повідомлено, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на 2026 календарний рік, а величина потужності, що розрахована для місячної оплати складає 675 811,66 м3 (8 109 739,92 : 12 = 675 811,66 м3).

При розрахунку річної замовленої потужності також слід врахувати, що могли бути додатково приєднані або від`єднані точки, замовлено новий обсяг річної замовленої потужності на відповідні точки, внаслідок чого може змінюватися як в бік збільшення, так і в бік зменшення плановий об`єм замовленої річної потужності на 2026 календарний рік.

Розмір річної замовленої потужності, розрахованої за місяць може відрізнятись в незначній мірі, в зв`язку з округленням розрахункових величин за умови додержання загальної суми річної замовленої потужності.

При цьому, якщо додається/від`єднується точка обліку, то послуга розподілу виставляється не з початку року, а з моменту приєднання/від`єднання. Тобто, якщо точка додається/від`єднується, то замовлений обсяг ділиться на залишок місяців до кінця року і додається/віднімається до/від вже існуючої замовленої потужності помісячно.

Відповідачем не виконуються обов`язки із оплати послуг розподілу природного газу, що стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Харківської області з даною заявою.

Відповідачем не виконується встановлений договором розподілу природного газу обов`язок по оплаті річної замовленої потужності (п. 2.1, розділ VI).

Згідно з п. 6.6. договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Відповідно до положень п. 6.4 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з п. 10 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС та до п. 6.8 договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу ГРС.

Із матеріалів справи убачається, що на виконання вимог Кодексу ГРС та договору, сторонами було складено у 2025 та 2026 роках акти наданих послуг, а саме: Акт №УХФ від 30.04.2026 на суму 2586 491,39 грн; Акт №УХФ від 31.05.2026на суму 2 586 491,58 грн. та Акт №УХФ від 30.06.2026 на суму 2 586 491,47 грн.

Всього за період листопад квітень-червень 2026 року позивачем було надано споживачу послуги розподілу природного газу на загальну суму 7759 474,44 грн.

Вищевказані акти наданих послуг підписані з боку відповідача без будь-яких претензій та зауважень.

Таким чином, обставин справи переконливо свідчать про те, що відповідно до умов договору, позивачем у повному обсязі виконано зобов`язання щодо забезпечення можливості цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи та надання послуги з розподілу належних йому об`ємів (обсягів) природного газу.

Проте відповідач не здійснив оплату за фактично розподілений газ, та докази про це у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем належними та допустимими доказами не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині заявленої до стягнення суми основного боргу за договором розподілу природного газу №200104ВТ-1058-23 за період квітень – червень 2026 року в розмірі 7759474,44 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, тому підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення 488953,19 грн. пені, про що суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України Відповідач вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України (в редакції діючій на момент порушення зобов`язань)).

Відповідно до умов п. 6.6 Договору споживач зобов`язаний здійснити оплату вартості послуги з розподілу природного газу на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду. Таким чином, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання по оплаті послуг розподілу природного газу з першого числа місяця, за який було надано та спожито послуги з розподілу природного газу.

Строк оплати щодо кожного розрахункового періоду (місяця) настав, відповідачем порушено умови Договору щодо строків оплати послуг розподілу природного газу.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України).

Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 8.2. Типового договору розподілу природного газу у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум пені, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 488953,19 грн. пені є обґрунтованими.

Щодо заявленого відповідачем у відзиві на позов клопотання про зменшення штрафних санкцій, то суд зазначає таке.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З огляду на викладене, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі 902/538/18.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 ЦК України.

Верховний Суд у постанові від 08.08.2024 у справі №912/1853/23 зауважив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій та наявності поданих сторонами доказів, згідно з статтею 86 ГПК України.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/2269/22 також звернула увагу на те, що категорії "значно" та "надмірно", які використовуються у статті 551 ЦК є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку з урахуванням того, що правила наведених статей спрямовані на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому, як зауважила об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50%, тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до норм частин першої, другої статті 233 ГК та частини третьої статті 551 ЦК, тобто в межах судового розсуду. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

У зв`язку з викладеним Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначила, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Суд зазначає, що норми чинного законодавства України не містять вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру штрафних санкцій, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення

У питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ч.3 статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22, від 14.02.2024 у справі №910/3015/23, від 04.06.2025 у справі №910/5992/24).

Суд наголошує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки відповідно до норм статті 551 ЦК є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанови Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/22964/17, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 12.02.2020 у справі №924/414/19, від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 15.11.2023 у справі №910/1266/23).

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені, штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені, штрафу.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №925/577/21.

При цьому право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру.

У вирішенні питання щодо зменшення штрафних санкцій, суд враховує, що основне зобов`язання за договором відповідачем виконано у повному обсязі: продукцію поставлено позивачу, прийнято ним та повністю оплачено. При цьому позивач не заявляє будь-яких претензій щодо якості, комплектності чи технічних характеристик поставленої продукції, не вимагає її заміни або повернення сплаченої вартості, що свідчить про відсутність негативних наслідків для позивача, пов`язаних із неналежним виконанням основного зобов`язання.

Суд також враховує, що основним споживачем комунального підприємства «Тепломережі» Златопільської міської ради Харківської області є населення м. Златопіль. Відповідно оплати від населення є основним джерелом доходу підприємства.

Заборгованість населення лише за послугу з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування станом на 01.10.2025 року складає 97 629 001, 46 грн., про що свідчить надана відповідачем разом з відзивом на позову належним чином засвідчена довідка вих. № 557 від 09.10.2025.

Судом також враховано, що Постановою КМУ №1108 від 26.10.2011 року місту Первомайському Харківської області надано статус депресивної території (м. Первомайський Харківської області перейменовано на м. Златопіль відповідно до пп.18 п. 1 Постанови ВРУ Про перейменування окремих населених пунктів та районів від 19.09.2024 № 3984-ІХ).

24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ. Який неодноразово продовжувався, востаннє воєнний стан продовжено Указом Президента України від 14 липня 2025 року № 478/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" строком на наступні 90 діб, затверджено Законом України від від 15.07.2025 № 4524-ІХ.

Через збройну агресію з боку рф зазнали пошкоджень об`єкти КП «Тепломережі», а саме: КОС (Комплекс очисних споруд, який забезпечує можливість функціонування системи каналізації), модульна котельня УКТМ-6, яка була повністю знищена. Акти комісійного обстеження додаються. Мораторій на підвищення тарифу на послугу з постачання теплової енергії.

Підприємство відповідача - КП «Тепломережі» надає послуги населенню м. Златопіль за тарифами, які об`єктивно не покривають всіх витрат та потреб підприємства.

У відзиві відповідачем на обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені було наголошено про те, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» від 29.07.2022 № 2479-ІХ (зі змінами) встановлено, що протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення тарифів на: послуги з розподілу природного газу для побутових споживачів; теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення; послуги з постачання теплової енергії для населення та постачання гарячої води для населення. Мораторій встановлено лише для побутових споживачів, тобто для населення. Для КП «Тепломережі» як виконавця послуги, тарифи на газ, його розподіл, електроенергію та її розподіл тощо вже неодноразово підвищувались. Таким чином, тариф на послугу з постачання теплової енергії залишається незмінним з 2021 року (копія рішення про затвердження тарифу додається).

Збитки через заборону підвищувати тариф держава підприємству відповідача не компенсує.

Відповідачем також було наголошено про те, що наразі заборгованість з різниці у тарифах складає 54276968,00 грн., що підтверджується протоколами засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, а саме:

- Протокол № 3 від 19.08.2025 року (п. 8 резолютивної частини) - з 01.04.2025 року по 30.06.2025 року заборгованість з різниці в тарифах перед КП «Тепломережі» складає 8 191 944, 00 грн;

- Протокол № 1 від 18.03.2025 року (п. 8 резолютивної частини) - з 01.10.2024 року по 31.12.2024 року заборгованість з різниці в тарифах перед КП «Тепломережі» складає 1 934 076, 00 грн;

- Протокол № 13 від 21.11.2024 року (п. 7 резолютивної частини) - з 01.07.2024 року по 30.09.2024 року заборгованість з різниці в тарифах перед КП «Тепломережі» складає 7 431 778,00 грн.;

- Протокол № 12 від 15.08.2024 року (п. 7 резолютивної частини) - з 01.04.2024 року по 30.06.2024 року заборгованість з різниці в тарифах перед КП «Тепломережі» складає 7 510 385,00 грн.;

Законодавством введено механізм розподілу коштів, які надходять підприємству у вигляді оплат послуг з постачання теплової енергії на рахунок із спеціальним режимом використання (65 % відраховується ГК Нафтогаз Трейдинг/35 % залишається КП «Тепломережі»).

Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам, затвердженим Постановою КМУ від 19 липня 2022 р. № 812 (зі змінами) (далі - Положення 812) встановлено механізм врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення”, та які мають заборгованість за спожитий природний газ перед товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”.

Таким чином, на переконання відповідача, окрім того, що КП «Тепломережі» зобов`язано погашати заборгованість за газ, яка виникла ще до 01.06.2021 року, та розстрочена за договорами реструктуризації, КП «Тепломережі» зобов`язано відраховувати 65% коштів, які надходять на рахунки підприємства для оплати послуг з постачання теплової енергії на рахунок ТОВ «ГК«Нафтогаз Трейдинг». Загальний механізм, встановлений Положенням 812:

- КП «Тепломережі» укладає договір договірного перерахування коштів з банком, в якому відкрито рахунки для оплати послуг з постачання теплової енергії;

- банк всі кошти перераховує на рахунок КП «Тепломережі» в Держказначейській службі;

- остання відповідно до пп. 10 п. 31 Положення 812 виконує функцію розподілу коштів: 65% коштів кожного дня перераховується на рахунок ТОВ «ГК«Нафтогаз Трейдинг»; 35 % коштів залишається в розпорядженні підприємства.

Механізм договірного перерахування коштів є недосконалим та деякою мірою несправедливим, оскільки захищає інтереси лише ТОВ «ГК«Нафтогаз Трейдинг». Лише 35 % коштів, які надходять від оплати послуг споживачами залишається в розпорядженні підприємства. З цих коштів КП «Тепломережі» має погашати заборгованість за газ (за наявними договорами реструктуризації), сплачувати поточні рахунки за газ, світло, виплачувати заробітну плату працівникам, ліквідувати наслідки ворожих обстрілів.5. Соц. Значущість - секторальний перелік.

Отже, відповідачем на обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені зазначено, що обставини у вигляді введення воєнного стану, пошкодження та знищення об`єктів КП «Тепломережі» ворожими обстрілами, законодавчі обмеження примусового виконання судових рішень, надання послуг на депресивній території, та перерахування 65 % коштів з оплат за послугу з постачання теплової енергії ГК «Нафтогаз Трейдинг», виникли без вини відповідача, тому враховуючи соціальну значущість підприємства для забезпечення життєво необхідних потреб населення м. Златопіль (опалення, централізоване водопостачання/ водовідведення), віднесення об`єктів КП «Тепломережі» до секторального переліку об`єктів критичної інфраструктури сектору системи життєзабезпечення, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 21.07.2023 № 49/ДСК (зі змінами), що має режим «для службового користування», відповідач просить суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 90 %.

Оцінюючи наслідки допущеного порушення, суд бере до уваги також відсутність доказів того, що внаслідок прострочення оплати позивач поніс збитки, додаткові витрати. При цьому суд враховує, що сама по собі відсутність збитків не звільняє відповідача від відповідальності за порушення строків виконання договірного зобов`язання, однак враховується при визначенні співмірності заявленої до стягнення неустойки наслідкам такого порушення.

Крім того, суд враховує співвідношення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій із вартістю договору та фактичними наслідками його порушення.

При визначенні розміру неустойки, який підлягає стягненню, суд також враховує майновий стан відповідача.

З огляду на викладене, а також беручи до уваги необхідність дотримання балансу інтересів сторін та недопущення надмірного майнового тягаря для боржника, зважаючи на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження факту понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем прострочення, а також враховуючи значний розмір та невідповідність, на переконання суду, такого розміру заявленої до стягнення пені наслідкам порушення відповідачем зобов`язання, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства (справедливість, добросовісність, розумність), суд дійшов висновку про те, що в цьому конкретному випадку є можливим зменшення розміру пені на 90 %. Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Отже, з огляду на встановлені вище обставини, враховуючи приписи ст.76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу Україні, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 48895,31 грн. пені

Враховуючи зазначене, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд задовольняє з підстав, наведених судом вище.

Щодо заявлених до стягнення 48895,31 грн. 3 % річних та 75251,05 грн. інфляційних втрат, суд виходить з наступного.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 Цивільного кодексу України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум пені, 3% річних та інфляційних витрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 48895,31 грн. 3 % річних та 75251,05 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Враховуючи встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, позовні вимоги в частині заявлених до стягнення 48895,31 грн. 3 % річних та 75251,05 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду, то суд дійшов висновку, що таке задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може надати відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Згідно з ч. 3, 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Отже, за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його виконання, господарський суд, зокрема, має право розстрочити виконання рішення (ухвали, постанови).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Вказана позиція суду узгоджується із позицією Верховного Суду, яка викладена у його постанові від 15.06.2018 у справі № 917/138/16.

До обставин, які ускладнюють виконання судового рішення належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо (рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі №1-7/2013).

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, а також мотиви, наведені відповідачем на обґрунтування наявності підстав для розстрочення виконання рішення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення, також судом враховано, що відповідач не надав суду доказів того, що у випадку розстрочення виконання рішення у нього буде можливість виконати зобов`язання у майбутньому.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, судом враховано, що відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки ч.3 ст.551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами. Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 03.04.2018 у справі №902/339/16.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за вимоги, розмір яких визнаний суд обґрунтованим (без урахування застосованого судом зменшення).

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Тепломережі" Златопільської міської ради Харківської області (64102, Харківська обл., м. Златопіль, мікрорайон 1/2, б. 35; ЄДРПОУ 31679569)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, б.1; код ЄДРПОУ 45051254) - 7759474,44 грн. заборгованості за договором розподілу природного газу №200104ВТ-1058-23 за період квітень – червень 2026 року; 48895,31 грн. пені; 48895,31 грн. 3 % річних; 75251,05 грн. інфляційних втрат та 100470,89 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після поверн

Повне рішення складено "29" жовтня 2026 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв