Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №922/2286/26 — Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2286/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Христенко І.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомСлобідської окружної прокуратури міста Харкова, м.Харків в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м.Харків

доФізичної особи-підприємця Бєлан Валерії Сергіївни, м.Харків ( АДРЕСА_1 )

простягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 1650506,82 грн

за участю представників:

прокурор - Клейн Л.В. (посвідчення № 072868 від 01.03.2023);

позивача - не з`явився;

відповідача -не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

25.06.2026 року Керівник Слобідської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Бєлан Валерії Сергіївни про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 1 650 506,82 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.06.2026 року відкрито провадження у справі №922/2286/26 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.07.2026 року, яке протокольною ухвалою суду було відкладено на 18.08.2026 року.

Протокольною ухвалою суду від 18.08.2026 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 23.09.2026 року.

Протокольною ухвалою суду від 23.09.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.10.2026 року, яке протокольною ухвалою суду від 06.10.2026 було відкладено на 20.10.2026 року.

Прокурор в судовому засіданні 20.10.2026 року позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник позивача у судове засідання 20.10.2026 року не з`явився, про час та місце розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с.169).

Представник відповідача у судове засідання 20.10.2026 року не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, з огляду на наступне.

Ухвали суду направлялись на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 .

Однак, ухвали повернулись до суду без вручення відповідачу, з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Під час розгляду справи судом перевірено юридичну адресу відповідача згідно з даними ЄДРЮО, яка залишилася незмінною.

Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає.

Згідно з 5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).

Тобто, неотримання поштової кореспонденції в точці видачі є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо належного отримання листа, тобто є його власною волею.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відтак, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і не вручено підприємством зв`язку з посиланням на "за закінченням терміну зберігання", вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та, яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Слід враховувати, що організація власної господарської діяльності забезпечується самим відповідачем, зокрема щодо призначення відповідальної особи на отримання поштової кореспонденції та подальшим її одержанням. Отже відповідач несе ризики та наслідки, пов`язані з неналежним отримання поштової кореспонденції.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Відзив на позов відповідачем до суду надано не було.

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Оскільки явка в судове засідання представників позивача та відповідача обов`язковою не визнавалася, їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останніх за наявними в справі матеріалами, як це передбачено ст.202 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення прокурора, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що на нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 555,7кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , 14.07.2016 зареєстроване право власності за Бєлан Валерією Сергіївною, РНОКПП - НОМЕР_1 , 14.07.2016 на підставі акту прийому-передачі до договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 14.07.2016 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сарапас Н.Б., за реєстровим 795; декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ХК141181710808 від 20.06.2018, видавник: Інспекція Державного архітектуро-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, дублікату договору купівлі-продажу нерухомого майна №1071 від 17.09.2019, видавник: Сарапас Н.Б., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу.

З пункту 1.1 договору купівлі-продажу № 795 від 14.07.2016 вбачається, що за цим договором у власність Бєлан В.С. передається нерухоме майно - нежитлова будівля літ. «А-1», загальною площею 153,7 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,0430 га, кадастровий номер 6310136900:06:003:0028, Форма власності - комунальна, власник - Харківська міська рада. Згідно Витягу з Державного, земельного кадастру про земельну ділянку № HIB-6302897792016 від 07.07.2016 року, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, не зареєстровані.

При цьому, відповідно до витягу з ДЗК НВ-6302054202015 від 12.09.2015 земельна ділянка з кадастровим номером 6310136900:06:003:0028 має площу 0,0430га та розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Також, з декларації ХК 141181710808 від 20.06.2018 про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) вбачається, що Бєлан В.С. здійснено реконструкцію нежитлової будівлі літ. «А-1» під магазин та кафе з улаштуванням літнього майданчика на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136900:06:003:0028 за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом з тим, з вищевказаної декларації вбачається, що площа нежитлової будівлі літ. «А-1» після реконструкції складає 555,7 кв.м, що підтверджується технічним паспортом на громадський будинок нежитлова будівля (магазин та кафе), проте площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:06:003:0028 складає 430 кв.м, таким чином нежитлова будівля літ. «А-1» виходить за межі земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:06:003:0028, та частина вищевказаної нежитлової будівлі розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124.

Отже, як стверджує прокурор, Бєлан В.С. використовує земельну ділянку 6310136900:06:003:0124 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ.«А-1» загальною площею 555,7 кв.м, яка в тому числі розміщується на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 6310136900:06:003:0028 має меншу площу ніж реконструйована нежитлова будівля літ. «А-1» під магазин та кафе з улаштуванням літнього майданчика.

Прокурор стверджує, що вищевказане також підтверджується Актом обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124 за адресою: АДРЕСА_2 та ситуаційною схемою розміщення земельної ділянки, які складені 25.02.2025 головним спеціалістом Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради.

Крім того, з витягу з Державного земельного кадастру НВ-6312302402020 від 22.01.2020 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124, площею 0,3654 га, має цільове призначення – «03.10 Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку)», вид використання земельної ділянки – «для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» (магазин та кафе).

Також, договором оренди землі від 02.07.2021 визначено, що Харківська міська рада на підставі рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.02.2020 № 2018/20 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» надає, а Бєлан В.С. приймає в строкове платне користування земельну ділянку із цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗ- (03.10) - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку), з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124, яка розташована за адресою: м. Харків, проїзд Садовий, 2/16 (п. 1 договору).

Відповідно до п. 15 договору оренди землі від 02.07.2021 земельна ділянка передається в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» (магазин та кафе).

З проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Бєлан В.С. комунальної власності для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі лiт. «А-1» (магазин та кафе), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 вбачається, що нежитлова будівля літ. «А-1» загальною площею 555,7 кв.м та розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136900:06:003:0028.

Зі схеми розташуванням земельних ділянок вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310136900:06:003:0028 знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124.

При цьому, частина нежитлової будівлі лiт. «А-1» виходить за межі земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:06:003:0028 та розташовується на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124, що підтверджується картографічними матеріалами з проєкту землеустрою щодо відведення земельної дiлянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, знаходження на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124 нежитлової будівлі підтверджується скріншотами з публічної кадастрової карти, з яких вбачається, що нежитлова будівля літ. «А-1» загальною площею 555,7 кв.м, також розміщується на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124.

З скріншотів сервісу «Google Earth pro» вбачається, що станом на 02.07.2016 на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136900:06:003:0028 знаходиться приміщення, яке станом на 05.06.2018 було реконструйоване (перебудоване) зі зміною його площі на більшу із зайняттям земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124 та станом на 02.08.2021 було знову реконструйоване (перебудоване) зі зміною його площі на більшу із зайняттям земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124.

Отже, на переконання прокурора, вищевказане та візуальний огляд підтверджує, що фізичною особою-підприємцем Бєлан В.С. здійснюється експлуатація та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» загальною площею 555,7 кв.м., яка в тому числі розміщується на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124.

Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку (кадастровий номер 6310136900:06:003:0124) площею 0,3654 га за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано в ДЗК 22.01.2020, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку).

Відповідно до відомостей з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124, загальною площею 0,3654 га, станом на 25.06.2021 становила 14 989 955,00 грн.

Згідно з листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2024 №6-28-0.222-600/2-24 значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь становить за 2018 рік - 1,0; 2019 рік - 1,0; 2020 рік - 1,0; 2021 рік -1,0; 2022 рік - 1,0 та 2023 рік -1,051; земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення становить за 2018 рік - 1,0; 2019 рік - 1,0; 2020 рік - 1,0; 2021 рік - 1,1; 2022 рік - 1,15 та 2023 рік - 1,051.

Враховуючи вищевикладене, та те, що індексація нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення в 2020 році становив – 1,0, тому нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124 у 2020 році становила 14 989 955,00 грн.

Рішенням 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.02.2020 №2018/20 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» Бєлан Валерії Сергіївні затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 0,3654 га (кадастровий номер 6310136900:06:003:0124) за рахунок земель житлової та громадської забудови для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» (магазин та кафе) по АДРЕСА_2 .

На підставі вищевказаного рішення між Харківської міською радою та Бєлан Валерією Сергіївною укладено договір оренди землі від 02.07.2021 № б/н (інше речове право:42905408, дата державної реєстрації: 07.07.2021).

Відповідно до п. 2 вищевказаного договору оренди землі від 02.07.2021 Харківська міська рада надає Бєлан Валерії Сергіївні в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

З пункту 15 вищевказаного договору оренди земельної ділянки вбачається, що земельна ділянка передається в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» (магазину та кафе).

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124 зареєстровано за Харківською міською радою 07.07.2021.

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 07.07.2021 право користування на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124 зареєстровано за Бєлан Валерією Сергіївною.

Так, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , сформована як об`єкт цивільних прав 22.01.2020 (з моменту присвоєння їй кадастрового номеру та реєстрації в Державному земельному кадастрі), що погоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі №922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, від 29.05.2020 у справі №922/2843/19.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124 використовується фізичною особою-підприємцем Бєлан В.С. з 22.01.2020 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» загальною площею 555,7 кв.м.

Разом з тим, встановлено, що Харківська міська рада листом від 27.12.2023 №9131/0/225-23 звернулась до ГУ ДПС в Харківській області з листом про надання інформації щодо плати фізичною особою-підприємцем Бєлан В.С. та за земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124, з відповіді ГУ ДПС в Харківській області від 24.01.2024 № 1700/5/20-40-24-05-08 встановлено, що фізична особа-підприємець Бєлан В.С. не була зареєстрована платником земельного податку або орендної плати з фізичних осіб за використання земельної ділянки, яка розташована за адресою: проїзд Садовий, 2/16 в м. Харкові площею 0,3654 га з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124 за період з 17.03.2019 по 06.07.2021.

Відповідно до інформації ГУ ДПС в Харківській області від 24.02.2025, Бєлан В.С. зареєстрована платником орендної плати з фізичних осіб за користування земельною ділянкою, яка розташована: АДРЕСА_3 площею 0,3654 га з 07.07.2021 з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124 та площею 0,043 га з 29.05.2017 з кадастровим номером 6310136900:06:003:0028.

Відповідно до відповіді Головного управління ДПС у Харківській області №6636/5-20-40-24-05-07 від 07.04.2026, Бєлан В.С. зареєстрована платником орендної плати з фізичних осіб за користування земельними ділянками з кадастровим номером: 6310136900:06:003:0124 за адресою: проїзд Садовий, 2/16 в м. Харкові, площею 0,3654 га. та 6310136900:06:003:0028 площею 0,043 га.

Відповідно до інтегрованої картки платника податків Бєлан В.С. нараховане зобов`язання по орендній платі з фізичних осіб за:

2021 рік по земельній ділянці з кадастровим номером 6310136900:06:003:0028 у сумі 87797,76 грн, сплачено 611130,30 грн;

2022 рік по земельній ділянці з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124 нараховано 526332,30 грн, сплати не надходило;

2023 рік по земельній ділянці з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124 нараховано 1365285,28 грн, по земельній ділянці з кадастровим номером 6310136900:06:003:0028 нараховано 107269,17 грн, сплачено 906967,17 грн;

за 2024 рік нарахування відсутні, сплачено 49900,00 грн.

На переконання прокурора, вказане підтверджує факт використання ФОП Бєлан В.С. земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124 за період з 22.01.2020 по 06.07.2021 без встановлених законом правових підстав.

Як вказує прокурор, враховуючи викладене, ФОП Бєлан В.С. з 22.01.2020 (з моменту формування земельної ділянки по 02.07.2021 (дату укладання договору) використовувала земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124, площею 0,3654 га за адресою: АДРЕСА_2 , для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі: літ. «А-1» загальною площею 555,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України на неї, а також без сплати коштів за землю в передбаченому законодавство в розмірі.

Таким чином, за як вказує прокурор, фізичною особою-підприємцем Бєлан В.С. не сплачено за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124, площею 0,3654 га за адресою: АДРЕСА_2 за період з 22.01.2020 по 06.07.2021 плату за землю у встановленому законодавством розмірі: 1 650 506,82 грн, внаслідок чого відповідач зберіг у себе майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Прокурор зазначає, що внаслідок використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, Харківська міська територіальна громада в особі Харківської міської ради була позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси Харківської міської ради, як Позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.

Отже загальна сума безпідставно збережених фізичною особою-підприємцем Бєлан В.С. коштів за використання земельної ділянки без належним чином оформленого права власності чи права користування за період з 22.01.2020 по 06.07.2021 становить 1 650 506,82 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить із такого.

Щодо наявності підстав представництва прокурором інтересів держави під час розгляду даного спору суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 53 ГПК України прокурор у визначених законом випадках звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, реалізація прокурором повноважень щодо представництва інтересів держави в суді передбачає обґрунтування наявності охоронюваного законом інтересу держави, порушення або загрози його порушення, а також обставин, які свідчать про наявність передбачених законом підстав для здійснення такого представництва.

При цьому представництво прокурором інтересів держави не є самостійною альтернативою діяльності компетентного органу, а має субсидіарний характер і спрямоване на забезпечення судового захисту відповідних інтересів у випадках, коли уповноважений орган не здійснює такого захисту або здійснює його неналежним чином.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 зазначено, що поняття «інтереси держави» є оціночним, а тому прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Водночас у рішенні Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 наголошено на тому, що конституційне повноваження прокуратури щодо представництва інтересів держави в суді обмежене виключними випадками та не передбачає наділення прокуратури універсальними повноваженнями із захисту будь-яких інтересів держави. Поняття «виключний випадок» має тлумачитися як виняток із загальних правил і передбачає наявність обставин, які за своїм характером об`єктивно зумовлюють необхідність прокурорського втручання для захисту відповідних інтересів.

Оцінюючи доводи прокурора щодо наявності підстав для представництва інтересів держави у цій справі, суд враховує, що спір виник у зв`язку з використанням фізичною особою-підприємцем Бєлан Валерією Сергіївною земельної ділянки комунальної власності без належного оформлення права користування нею та без внесення плати за землю у встановленому законодавством розмірі за відповідний період.

Земля відповідно до статті 14 Конституції України є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується, набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статей 7, 140 Конституції України місцеве самоврядування визнається і гарантується в Україні, а територіальна громада має право самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені й в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі статтями 16, 60 зазначеного Закону матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, майно, що перебуває в комунальній власності, та доходи місцевих бюджетів. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність та користування, а також здійснення інших передбачених законом повноважень.

Отже Харківська міська рада є органом, уповноваженим представляти Харківську міську територіальну громаду у відносинах щодо здійснення правомочностей власника земель комунальної власності, забезпечувати їх раціональне використання та вживати заходів для захисту майнових інтересів територіальної громади, у тому числі шляхом стягнення коштів, які мали надійти до місцевого бюджету за користування землею.

Суд враховує, що відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним, а плата за землю справляється відповідно до закону. Надходження від користування земельними ділянками комунальної власності є одним із джерел формування доходної частини місцевого бюджету, за рахунок якої забезпечується виконання органами місцевого самоврядування покладених на них законом повноважень.

Таким чином, невнесення плати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності призводить не лише до недоотримання коштів відповідним місцевим бюджетом, а й до порушення майнових інтересів територіальної громади як власника землі, яка позбавляється можливості отримати належний дохід від використання свого майна.

У цій справі прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави тим, що Харківська міська рада, будучи обізнаною про обставини використання відповідачем земельної ділянки та необхідність вжиття заходів для захисту майнових інтересів територіальної громади, самостійно не звернулася до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів.

Як вбачається з позовної заяви, Слобідською окружною прокуратурою міста Харкова 07.02.2025 направлено Харківській міській раді запит на інформацію № 54-112-664вих-25 стосовно законності використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124 та повідомлено про виявлені порушення.

Надалі, листом Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 28.08.2025 № 8051/0/225-25 до окружної прокуратури надіслано матеріали щодо використання відповідачем зазначеної земельної ділянки, зокрема розрахунок суми безпідставно збережених коштів. При цьому, за змістом наведених прокурором обставин, заходи цивільно-правового характеру щодо стягнення відповідних коштів Харківською міською радою не вживалися.

У подальшому окружною прокуратурою направлено Харківській міській раді лист від 16.12.2025 № 54-112-6420вих-25, у якому повідомлено про наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру, зокрема шляхом звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради про стягнення з ФОП Бєлан В.С. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Крім того, листом від 12.06.2026 № 54-111-3818вих-26 окружна прокуратура письмово повідомила Харківську міську раду про намір звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповідей на зазначені звернення до окружної прокуратури, як зазначено у позовній заяві, не надходило. Також прокурором наведено відомості про відсутність у відкритих джерелах інформації щодо звернення Харківської міської ради до суду з відповідним позовом до ФОП Бєлан В.С.

За таких обставин прокурор стверджує, що, незважаючи на обізнаність уповноваженого органу про виявлені порушення та наявність розрахунку суми коштів, які підлягали стягненню, Харківською міською радою не було вжито достатніх заходів для судового захисту майнових інтересів територіальної громади.

Оцінюючи наведені обставини в сукупності, суд бере до уваги правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, відповідно до якого прокурор, звертаючись до компетентного органу до подання позову, надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом самостійного звернення до суду. Якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з відповідним позовом, це може бути достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

При цьому прокурор має довести не неможливість компетентного органу самостійно звернутися до суду, а те, що такий орган, будучи обізнаним про порушення інтересів держави, не здійснив їх належного захисту у розумний строк.

Суд враховує, що у цій справі Харківська міська рада є належним органом, уповноваженим захищати майнові інтереси територіальної громади у спірних земельних правовідносинах, а матеріали, на які посилається прокурор, свідчать про виявлення відповідних обставин та проведення розрахунку безпідставно збережених коштів. Водночас відомостей про самостійне звернення Харківської міської ради до суду з відповідним позовом прокурором не наведено, а за змістом позовної заяви такі заходи органом місцевого самоврядування не вживалися.

Виключність випадку, на який посилається прокурор, у цій справі обумовлена не самим лише фактом незвернення Харківської міської ради до суду, а сукупністю обставин, зокрема використанням земельної ділянки комунальної власності без належного оформлення права користування за певний період, недоотриманням місцевим бюджетом значної суми коштів, тривалою відсутністю заходів судового захисту з боку уповноваженого органу та необхідністю забезпечення законності у сфері використання земель комунальної власності.

Суд також бере до уваги, що спір стосується стягнення 1 650 506,82 грн, які, за доводами прокурора, мали надійти до бюджету Харківської міської територіальної громади. В умовах воєнного стану належне формування доходної частини місцевого бюджету має істотне значення для забезпечення життєдіяльності громади, фінансування покладених на органи місцевого самоврядування завдань та задоволення суспільних потреб.

Отже наведені обставини свідчать про наявність охоронюваного законом майнового інтересу територіальної громади, його порушення внаслідок недоотримання коштів за використання земельної ділянки комунальної власності та нездійснення компетентним органом належного судового захисту такого інтересу.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що прокурором обґрунтовано підстави для представництва інтересів держави в особі Харківської міської ради у цій справі, а звернення до суду з відповідним позовом спрямоване на захист майнових інтересів територіальної громади та забезпечення надходження до місцевого бюджету коштів, які підлягають стягненню відповідно до закону.

Щодо суті спору.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є стягнення з фізичної особи-підприємця Бєлан Валерії Сергіївни на користь Харківської міської ради безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124, площею 0,3654 га, розташованою за адресою: м. Харків, проїзд Садовий, 2/16, за період з 22.01.2020 по 06.07.2021.

Відповідно до статей 13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, а право власності на землю гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтями 78, 80, 83 ЗК України право власності на землю реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу та інших законів, а землі, які належать територіальним громадам на праві комунальної власності, є об`єктом права власності відповідних територіальних громад. Територіальні громади реалізують свої права на землю безпосередньо або через органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність та користування, а також здійснення інших повноважень у галузі земельних відносин відповідно до закону.

За змістом статей 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Отже Харківська міська рада як орган місцевого самоврядування, що представляє Харківську міську територіальну громаду, уповноважена здійснювати від імені територіальної громади правомочності власника щодо земель комунальної власності, у тому числі забезпечувати належне оформлення прав користування такими землями та надходження плати за їх використання.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка, а плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю є обов`язковим платежем у складі податку на майно, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За змістом підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Таким чином, принцип платності землекористування є обов`язковою складовою правового режиму земель в Україні. Використання земельної ділянки комунальної власності для розміщення та експлуатації об`єкта нерухомого майна не створює для фактичного користувача права безоплатно користуватися землею, якщо законом не передбачено відповідного винятку.

За змістом статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав передбачає визначення її площі, меж та внесення відомостей про неї до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номера.

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації відповідного речового права. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до вимог закону.

Згідно з частиною першою статті 124 ЗК України передача земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в межах його повноважень та шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, крім випадків, установлених законом.

Водночас сам факт ухвалення органом місцевого самоврядування рішення щодо затвердження проєкту землеустрою або надання земельної ділянки не є тотожним виникненню зареєстрованого права оренди. Для виникнення відповідного речового права необхідне дотримання встановленого законом порядку його оформлення та державної реєстрації.

Як установлено судом із матеріалів справи, право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1», розташовану за адресою: м. Харків, проїзд Садовий, 2/16, зареєстровано за Бєлан Валерією Сергіївною 14.07.2016 на підставі акта приймання-передачі до договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сарапас Н.Б. за реєстровим № 795.

З пункту 1.1 договору купівлі-продажу від 14.07.2016 № 795 вбачається, що предметом договору була нежитлова будівля літ. «А-1» загальною площею 153,7 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

У цьому ж договорі зазначено, що нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,0430 га з кадастровим номером 6310136900:06:003:0028, яка перебуває в комунальній власності, власником якої є Харківська міська рада. Зазначені відомості узгоджуються з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6302897792016 від 07.07.2016 та витягом № НВ-6302054202015 від 12.09.2015, відповідно до яких земельна ділянка з кадастровим номером 6310136900:06:003:0028 має площу 0,0430 га та розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

З декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ХК141181710808 від 20.06.2018, виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, убачається, що Бєлан В.С. здійснила реконструкцію нежитлової будівлі літ. «А-1» під магазин та кафе з улаштуванням літнього майданчика.

У зазначеній декларації вказано, що після реконструкції загальна площа нежитлової будівлі становить 555,7 кв.м. Відповідні відомості підтверджуються технічним паспортом на громадський будинок - нежитлову будівлю, призначену для розміщення магазину та кафе.

Отже внаслідок реконструкції площа нежитлової будівлі збільшилася зі 153,7кв.м до 555,7 кв.м, а її функціональне призначення було визначено як магазин і кафе з літнім майданчиком.

Суд звертає увагу, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310136900:06:003:0028, на якій первісно розміщувалася будівля, має площу 0,0430га, що становить 430 кв. м. Після реконструкції площа самої нежитлової будівлі становила 555,7 кв. м, тобто перевищувала площу зазначеної земельної ділянки.

Водночас сама лише різниця між площею будівлі та площею земельної ділянки не є достатньою для встановлення точного розташування кожної частини будівлі щодо меж земельних ділянок. Тому суд оцінює зазначену обставину разом із матеріалами землевпорядної документації, схемою розташування земельних ділянок, картографічними матеріалами, скриншотами публічної кадастрової карти та знімками сервісу Google Earth Pro.

З проєкту землеустрою щодо відведення Бєлан В.С. земельної ділянки комунальної власності для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» — магазину та кафе, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , вбачається розташування нежитлової будівлі загальною площею 555,7 кв. м щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6310136900:06:003:0028 та 6310136900:06:003:0124.

Зі схеми розташування земельних ділянок та картографічних матеріалів, долучених до проєкту землеустрою, убачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310136900:06:003:0028 розташована в межах території земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124, а частина нежитлової будівлі літ. «А-1» виходить за межі першої із зазначених земельних ділянок та розташована на території другої.

Наявність нежитлової будівлі в межах спірної земельної ділянки також підтверджується скриншотами з публічної кадастрової карти, на яких відображено межі земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124 та розташування щодо них будівлі літ. «А-1».

Крім того, скриншоти сервісу Google Earth Pro за 02.07.2016, 05.06.2018 та 02.08.2021 відображають стан території до реконструкції будівлі, після проведення реконструкції та в подальший період. Із зазначених матеріалів убачається, що первісна будівля, яка розташовувалася на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136900:06:003:0028, у 2018 році була реконструйована зі збільшенням площі, унаслідок чого частина об`єкта нерухомого майна розмістилася за межами первісної земельної ділянки, на території земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124.

Наведені матеріали узгоджуються з актом обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124 за адресою: м. Харків, проїзд Садовий, 2/16, та ситуаційною схемою розміщення земельної ділянки, складеними 25.02.2025 головним спеціалістом Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради.

Суд ураховує, що акт обстеження складено після закінчення заявленого періоду користування. Водночас його зміст оцінюється не ізольовано, а в сукупності з документами про реконструкцію будівлі, проєктом землеустрою, ситуаційною схемою та картографічними матеріалами, які дають змогу встановити розташування об`єкта нерухомості щодо спірної земельної ділянки.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру № НВ-6312302402020 від 22.01.2020 земельна ділянка з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124 має площу 0,3654 га та розташована за адресою: м. Харків, проїзд Садовий, 2/16.

Цільове призначення зазначеної земельної ділянки визначено за кодом 03.10 - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку.

Вид використання земельної ділянки визначений як для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» — магазину та кафе.

Аналогічне цільове призначення земельної ділянки відображене в договорі оренди землі від 02.07.2021, укладеному між Харківською міською радою та Бєлан В.С.

Згідно з пунктом 1 договору Харківська міська рада на підставі рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.02.2020 № 2018/20 надала відповідачці в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124, яка розташована за адресою: м. Харків, проїзд Садовий, 2/16, із цільовим призначенням за кодом 03.10.

Відповідно до пункту 15 зазначеного договору земельна ділянка передається в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» — магазину та кафе.

Таким чином, цільове призначення спірної земельної ділянки та визначений у землевпорядній документації вид її використання безпосередньо пов`язані з експлуатацією об`єкта нерухомого майна комерційного призначення — магазину та кафе, а також передбачають використання землі для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку.

Зазначене має істотне значення для вирішення цього спору, оскільки йдеться не про використання земельної ділянки для особистих побутових потреб чи обслуговування житлового будинку, а про використання землі для експлуатації нежитлового об`єкта, функціональне призначення якого передбачає здійснення комерційної діяльності.

При цьому суд не ототожнює визначене в Державному земельному кадастрі цільове призначення земельної ділянки з безумовним доказом того, що відповідачка особисто здійснювала підприємницьку діяльність у кожен день заявленого періоду. Водночас у цій справі відомості про цільове призначення землі оцінюються разом із декларацією про реконструкцію нежитлової будівлі під магазин та кафе, технічним паспортом, рішенням Харківської міської ради, договором оренди землі, матеріалами обстеження та іншими доказами фактичного використання об`єкта.

Зокрема, матеріали справи містять відомості про використання закладу під назвою «Zori Meat Gastropub», на який посилається прокурор. Ці відомості узгоджуються з установленим призначенням нежитлової будівлі як магазину та кафе. У сукупності з іншими матеріалами справи вони підтверджують комерційний характер функціонального використання об`єкта нерухомого майна та земельної ділянки, необхідної для його експлуатації й обслуговування.

Суд також бере до уваги, що Бєлан В.С. зареєстрована як фізична особа-підприємець 20.01.2021. Ця обставина підтверджує її статус суб`єкта підприємницької діяльності в частині заявленого періоду після зазначеної дати. Водночас характер фактичного використання земельної ділянки в попередній період визначається судом на підставі інших доказів, зокрема документів про реконструкцію нежитлової будівлі під магазин і кафе у 2018 році, її площу, розташування та цільове призначення землі.

Отже матеріалами справи підтверджується, що спірна земельна ділянка використовувалася для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» загальною площею 555,7 кв. м, яка функціонує як магазин і кафе. З огляду на цільове призначення земельної ділянки за кодом 03.10 та призначення розташованого на ній об`єкта, таке використання землі має комерційний характер і пов`язане зі здійсненням підприємницької та іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку.

Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру № НВ-6312302402020 від 22.01.2020, відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124, площею 0,3654 га, внесено до Державного земельного кадастру 22.01.2020.

Отже з цієї дати земельна ділянка була сформована як самостійний об`єкт цивільних прав, її площу та межі визначено, а їй присвоєно кадастровий номер.

Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та №922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі №922/981/18 та від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19, щодо значення формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав для вирішення спорів про стягнення коштів за фактичне користування нею.

Рішенням 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.02.2020 №2018/20 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» Бєлан В.С. затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 0,3654 га з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124 за рахунок земель житлової та громадської забудови для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» — магазину та кафе — по проїзду Садовому, 2/16 у Слобідському районі міста Харкова.

На підставі зазначеного рішення між Харківською міською радою та Бєлан Валерією Сергіївною 02.07.2021 укладено договір оренди землі, за яким відповідачці передано в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124.

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право комунальної власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за Харківською міською радою 07.07.2021. Того ж дня зареєстровано право оренди земельної ділянки за Бєлан Валерією Сергіївною, номер іншого речового права — 42905408.

Таким чином, рішення про затвердження проєкту землеустрою було ухвалене 26.02.2020, договір оренди укладено 02.07.2021, а право оренди зареєстровано 07.07.2021.

Наведена послідовність юридично значущих обставин свідчить про те, що протягом заявленого прокурором періоду з 22.01.2020 по 06.07.2021 відповідач не мала зареєстрованого права оренди спірної земельної ділянки. Доказів державної реєстрації такого права до 07.07.2021 матеріали справи не містять.

Водночас фактичне використання земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі розпочалося не з дати укладення договору оренди, а існувало до його оформлення, що підтверджується документами про реконструкцію будівлі, матеріалами землеустрою, схемою розташування земельних ділянок та іншими доказами, дослідженими судом.

Отже ухвалення Харківською міською радою рішення від 26.02.2020 № 2018/20 про затвердження проєкту землеустрою саме по собі не підтверджує виникнення у відповідача права оренди з цієї дати. Таке право було оформлено шляхом укладення договору оренди та державної реєстрації 07.07.2021.

Відтак у період з 22.01.2020 по 06.07.2021 включно відповідач фактично використовувала спірну земельну ділянку для експлуатації та обслуговування належної їй нежитлової будівлі, однак належного речового права на цю земельну ділянку в установленому законом порядку не оформила.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно також тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зміст наведеного положення охоплює не лише випадки фактичного одержання майна, а й випадки збереження особою власних коштів, які за звичайного перебігу правовідносин вона мала б витратити. До таких випадків належить користування земельною ділянкою комунальної власності без належного оформлення речового права та без внесення плати за її використання.

Відносини, що виникають унаслідок безпідставного набуття або збереження майна, регулюються главою 83 Цивільного кодексу України. Для виникнення відповідного зобов`язання необхідна одночасна наявність таких обставин: набуття або збереження майна однією особою; відсутність достатньої правової підстави для такого набуття або збереження; здійснення набуття або збереження за рахунок іншої особи.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 дійшла висновку, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій цей об`єкт розташований, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати за своєю правовою природою є кондикційними.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18 та від 28.02.2020 у справі № 913/169/18.

У постанові від 10.02.2020 у справі № 922/981/18 Верховний Суд також звернув увагу на необхідність з`ясування під час вирішення спорів цієї категорії наявності правових підстав для використання земельної ділянки, її площі та формування відповідно до вимог земельного законодавства, а також розміру доходів, пов`язаних із безпідставним збереженням майна, який має визначатися з урахуванням нормативної грошової оцінки землі.

У цій справі предметом позову є стягнення коштів, які відповідач, за твердженням прокурора, зберегла внаслідок фактичного використання земельної ділянки комунальної власності без належної правової підстави.

З огляду на встановлені обставини, спірні правовідносини виникли у зв`язку з фактичним користуванням земельною ділянкою комунальної власності для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі комерційного призначення до оформлення права оренди. Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 1212 ЦК України.

Суд ураховує, що відповідно до статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли дізналася або могла дізнатися про володіння ним без достатньої правової підстави.

У контексті спірних правовідносин майновою вигодою відповідача є збереження коштів, які вона мала б сплатити за користування земельною ділянкою за звичайних умов належного оформлення земельних відносин. Відповідним майновим інтересом Харківської міської територіальної громади є отримання плати за використання землі, що перебуває в комунальній власності.

Збереження коштів відповідачем та недоотримання їх територіальною громадою є взаємопов`язаними наслідками фактичного користування земельною ділянкою без належно оформленого права. За таких обставин для вирішення спору визначальними є факт користування земельною ділянкою, відсутність зареєстрованого речового права у відповідний період та розмір коштів, які підлягали сплаті за таке користування.

Водночас обов`язок повернути безпідставно збережені кошти не є заходом цивільно-правової відповідальності та не залежить від установлення вини користувача. Його призначення полягає у поверненні майнової вигоди, збереженої без достатньої правової підстави за рахунок власника майна.

Таким чином, за умови встановлення факту фактичного користування спірною земельною ділянкою без належного речового права та несплати коштів за її використання відповідач зобов`язаний повернути територіальній громаді кошти, які безпідставно зберіг у себе, у розмірі плати за користування земельною ділянкою за відповідний період.

Матеріалами справи підтверджується, що Харківська міська рада листом від 27.12.2023 № 9131/0/225-23 звернулася до Головного управління ДПС у Харківській області з метою отримання інформації щодо сплати Бєлан В.С. платежів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Харківській області від 24.01.2024 № 1700/5/20-40-24-05-08 Бєлан В.С. не була зареєстрована платником земельного податку або орендної плати з фізичних осіб за використання земельної ділянки площею 0,3654 га з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124 за період з 17.03.2019 по 06.07.2021.

Згідно з інформацією Головного управління ДПС у Харківській області від 24.02.2025 Бєлан В.С. зареєстрована платником орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,3654 га з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124 з 07.07.2021. За земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136900:06:003:0028 площею 0,0430 га відповідачка зареєстрована платником орендної плати з 29.05.2017.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Харківській області від 07.04.2026 № 6636/5-20-40-24-05-07 відповідачка зареєстрована платником орендної плати за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 6310136900:06:003:0124 та 6310136900:06:003:0028.

Згідно з інформацією інтегрованої картки платника податків за 2021 рік щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:06:003:0028 нараховано зобов`язання з орендної плати в сумі 87 797,76 грн, сплачено 611 130,30 грн; за 2022 рік щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124 нараховано 526 332,30 грн, сплати не надходило; за 2023 рік щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124 нараховано 1 365 285,28 грн, а щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:06:003:0028 — 107 269,17 грн, сплачено 906 967,17 грн; за 2024 рік нарахування відсутні, сплачено 49 900,00 грн.

Зазначені відомості підтверджують, що облік ФОП Бєлан В.С. як платника орендної плати за спірну земельну ділянку розпочато з 07.07.2021 — дати державної реєстрації права оренди. Водночас наведені дані щодо платежів за 2021–2024 роки стосуються періодів після закінчення заявленого прокурором періоду або інших земельних ділянок, а тому самі по собі не підтверджують сплату відповідачкою коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124 у період з 22.01.2020 по 06.07.2021.

Суд також враховує, що реєстрація відповідачки платником орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:06:003:0028 не свідчить про виконання нею обов`язку зі сплати коштів за використання іншої земельної ділянки — з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124. Ці земельні ділянки мають різні кадастрові номери, площі та окремі облікові характеристики, а тому питання про зарахування будь-яких платежів має вирішуватися з урахуванням їх призначення, періоду та правової підстави внесення.

Отже відомості контролюючого органу узгоджуються з даними Державного реєстру речових прав про державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки лише 07.07.2021 та підтверджують відсутність відомостей про облік відповідача як платника орендної плати за цю земельну ділянку до зазначеної дати.

За таких обставин суд виходить із того, що за період з 22.01.2020 по 06.07.2021 відповідач фактично користувалася спірною земельною ділянкою, однак не мала належним чином оформленого та зареєстрованого права оренди на неї, а доказів сплати плати за користування саме цією земельною ділянкою за зазначений період матеріали справи не містять.

Визначаючи розмір коштів, які відповідач мала б сплатити за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності, суд виходить із того, що відповідна сума має визначатися з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, ставки орендної плати, коефіцієнтів, передбачених для відповідного розрахунку, та фактичного періоду користування землею.

Прокурор просить стягнути з фізичної особи- підприємця Бєлан Валерії Сергіївни безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124, площею 0,3654 га, розташованою за адресою: м. Харків, проїзд Садовий, 2/16, за період з 22.01.2020 по 06.07.2021 у сумі 1 650 506,82 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок є капіталізованим рентним доходом із земельної ділянки, визначеним за встановленими та затвердженими нормативами.

Згідно зі статтею 20 зазначеного Закону дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються у вигляді витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

За змістом пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Як вбачається з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124, площею 0,3654га, станом на 25.06.2021 нормативна грошова оцінка цієї земельної ділянки становила 14 989 955,00 грн.

Згідно з листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2024 № 6-28-0.222-600/2-24 коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення становив: за 2018 рік — 1,0; за 2019 рік — 1,0; за 2020 рік — 1,0; за 2021 рік — 1,1; за 2022 рік — 1,15; за 2023 рік — 1,051.

Департаментом земельних відносин Харківської міської ради на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку та інформації Головного управління ДПС у Харківській області здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124.

Відповідно до розрахунку Харківської міської ради за період з 22.01.2020 по 31.12.2020 місячний розмір орендної плати, який підлягав сплаті за користування земельною ділянкою, визначено в сумі 99933,03 грн. У розрахунку зазначено нормативну грошову оцінку з урахуванням коефіцієнтів індексації в розмірі 14989955,00 грн, ставку річної орендної плати 8 відсотків, коефіцієнт складних інженерно-геологічних умов 1 та коефіцієнт розміру земельної ділянки 1.

Отже при визначенні розміру безпідставно збережених коштів Департамент земельних відносин Харківської міської ради виходив із нормативної грошової оцінки земельної ділянки, ставки орендної плати 8 відсотків та відповідних коефіцієнтів, наведених у розрахунку.

Суд враховує, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки може бути використаний для визначення розміру плати за попередній період за умови, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки протягом такого періоду не зазнала змін. Сам по собі факт формування витягу на певну дату не є підставою для відхилення такого доказу під час визначення розміру безпідставно збережених коштів за попередній період.

Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19 та від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, відповідно до яких витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки може підтверджувати дані про таку оцінку за попередній період, якщо вона залишалася сталою та не зазнала змін.

При цьому відповідно до пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки. Отже, при визначенні розміру плати за користування земельною ділянкою за відповідні календарні періоди належить враховувати встановлені законодавством коефіцієнти індексації.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що його здійснено з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, ставки орендної плати та періоду фактичного користування земельною ділянкою, визначеного позивачем з 22.01.2020 по 06.07.2021, тобто до державної реєстрації права оренди земельної ділянки за відповідачем 07.07.2021.

Зазначений період відповідає обставинам справи, оскільки до державної реєстрації права оренди відповідач користувалася земельною ділянкою без належно оформленого речового права, а отже, не мала правової підстави для безоплатного користування землею комунальної власності.

Суд також ураховує, що згідно з відомостями Головного управління ДПС у Харківській області за спірний період відповідачка не була зареєстрована платником орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124, а право оренди на неї було зареєстроване лише 07.07.2021.

Судом також враховано, що розмір коштів, які підлягали внесенню за користування земельною ділянкою, визначений позивачем на підставі нормативної грошової оцінки та ставки орендної плати, застосованої до відповідного виду використання земельної ділянки. Розрахунок охоплює саме той період, протягом якого відповідач користувалася земельною ділянкою за відсутності зареєстрованого права оренди, та не включає період після державної реєстрації такого права.

Оцінивши розрахунок у сукупності з іншими доказами, зокрема відомостями про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, даними Державного земельного кадастру, рішенням Харківської міської ради від 26.02.2020 № 2018/20, документами щодо оформлення права оренди земельної ділянки та інформацією контролюючого органу щодо перебування відповідача на обліку як платника орендної плати, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є обґрунтованим та відповідає встановленим у справі обставинам.

Враховуючи викладене, оцінивши надані прокурором докази в їх сукупності, суд вважає доведеними обставини фактичного використання відповідачем земельної ділянки комунальної власності у спірний період, відсутності належно оформленого права користування нею, а також заощадження відповідачем коштів у розмірі орендної плати на загальну суму 1 650 506,82 грн.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з ФОП Бєлан Валерії Сергіївни на користь Харківської міської ради безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 1 650 506,82 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок суми безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124, площею 0,3654 га за адресою: м.Харків, проїзд Садовий, 2/16 за період з 22.01.2020 по 06.07.2021, дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок є належним доказом, який підтверджує розмір безпідставно збережених коштів, що складає 1 650 506,82 грн за період з 22.01.2020 по 06.07.2021, оскільки такий розрахунок здійснений на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 25.06.2021 №2571, який містить дані про нормативну грошову оцінку, що є основою для визначення розміру орендної плати, із застосуванням відповідних коефіцієнтів та ставки річної орендної плати, які документально обґрунтовані.

При цьому, як вже зазначалось судом, відповідачем не надано до суду будь-якого контррозрахунку розміру безпідставно збережених грошових коштів позивача за період з 22.01.2020 по 06.07.2021 року.

Земельна ділянка з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124 площею 0,3654 га є об`єктом комунальної власності та перебуває у сфері розпорядження Харківської міської ради.

Використовуючи земельну ділянку для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1», яка функціонує як магазин і кафе, відповідач отримувала можливість використовувати земельний ресурс для забезпечення діяльності об`єкта нерухомості комерційного призначення. Водночас у період до державної реєстрації права оренди відповідач не мала належно оформленого речового права на цю земельну ділянку та не сплачувала за її використання коштів у розмірі, визначеному на підставі нормативної грошової оцінки та ставки орендної плати.

За таких обставин Харківська міська територіальна громада в особі Харківської міської ради була позбавлена можливості отримувати плату за використання земельної ділянки комунальної власності. Відповідно, порушено майновий інтерес територіальної громади щодо одержання коштів, які мали надходити до місцевого бюджету внаслідок використання землі.

Згідно зі статтями 16 та 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів, склад яких визначається Бюджетним кодексом України та іншими законами.

Плата за землю належить до місцевих платежів і є одним із джерел формування дохідної частини місцевого бюджету. Недоотримання коштів за використання земель комунальної власності безпосередньо впливає на майнові інтереси територіальної громади, оскільки позбавляє її можливості отримати доходи від належного їй майна та спрямувати відповідні кошти на виконання повноважень місцевого самоврядування.

У цьому випадку порушення полягає не лише у відсутності належного оформлення права користування земельною ділянкою, а й у фактичному користуванні комунальною землею для експлуатації нежитлової будівлі комерційного призначення без сплати коштів, які за звичайних умов належали б власнику земельної ділянки.

Отже вимога про стягнення безпідставно збережених коштів спрямована на відновлення майнового інтересу Харківської міської територіальної громади та повернення коштів, які відповідачка зберегла у себе внаслідок фактичного користування земельною ділянкою без належної правової підстави.

Відповідно до статей 16 та 1212 ЦК України захист порушеного майнового права може здійснюватися шляхом стягнення майна, безпідставно набутого або збереженого однією особою за рахунок іншої.

Як установлено судом, Бєлан В.С. є власницею нежитлової будівлі літ. «А-1», розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Після реконструкції будівля має загальну площу 555,7 кв. м та використовується як магазин і кафе. Матеріалами землевпорядної документації, ситуаційною схемою, картографічними матеріалами та актом обстеження підтверджується розташування частини цієї будівлі в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124.

Зазначена земельна ділянка сформована 22.01.2020, має площу 0,3654 га, перебуває в комунальній власності та призначена для експлуатації й обслуговування нежитлової будівлі комерційного призначення. Договір оренди землі укладено 02.07.2021, а право оренди зареєстровано 07.07.2021. До цієї дати відповідач не мала зареєстрованого права оренди на спірну земельну ділянку.

Відтак саме відповідач як власниця нерухомого майна, для експлуатації та обслуговування якого використовувалася спірна земельна ділянка, є особою, за рахунок якої, збережено кошти, що мали бути сплачені за користування землею.

Вимога про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати є належним способом захисту майнового інтересу власника земельної ділянки, оскільки спрямована на повернення грошової вигоди, збереженої фактичним користувачем без достатньої правової підстави.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Згідно зі ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно зі ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що надані прокурором докази є більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, водночас відповідачем на спростування позовних вимог жодних доказів до матеріалів справи надано не було.

Приписами статті 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог Слобідської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради про стягнення з Фізичної особи-підприємця Бєлан Валерії Сергіївни безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 1650506,82 грн за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:06:003:0124 площею 0,3654 га, яка розташована за адресою: м. Харків, проїзд Садовий, 2/16 за період з 22.01.2020 по 06.07.2021.

Отже позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бєлан Валерії Сергіївни (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради (адреса: 61003, м.Харків, майдан Конституції, 7; код ЄДРПОУ 04059243, отримувач УК в м. Харкові, банк отримувача казначейство України (ЕАП), код отримувача (ЄДРПОУ) 37999649, код класифікації доходів бюджету 24062200, номер рахунку (IBAN) UA958999980314080611000020002) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 1650506,82 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бєлан Валерії Сергіївни (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури (адреса: 61001, м.Харків, вул.Богдана Хмельницького, 4; код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету – 0901010) 19806,08 грн судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "30" жовтня 2026 р.

СуддяК.В. Аріт