Вирок від 29 жовтня 2026 р. у справі №552/6981/22 — Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/6981/22 Провадження № 1-кп/552/73/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.10.2026 Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

при секретарi – ОСОБА_2 ,

за участі прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченої – ОСОБА_4 та її захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження №4202222030000076 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки сел. Слатино Дергачівського району Харківської області, громадянки України, з середньою освітою, не заміжньої, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України, -

встановив:

Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 , під час дії воєнного стану в Україні, введеного починаючи з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, 17 червня 2022 року приблизно о 17 годині, перебуваючи за адресою: м. Харків, вул. Героїв Харкова, 120, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення вимог ст. ст. 1, 2, 65, 68 Конституції України, з метою ослаблення національних інтересів України, сприяння російській федерації та її представникам у порушенні суверенітету України та тимчасовій окупації України, створення в суспільстві думки про виправданість та легітимність дій представників влади і службових осіб збройних сил російської федерації щодо вторгнення та окупації території суверенної держави України, у присутності інших осіб, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інших невстановлених досудових розслідуванням осіб, які в той час перебували у приміщенні швейного цеху по вищевказаній адресі, почала висловлюватися в підтримку «руського миру» та політики президента російської федерації ОСОБА_9 , а саме наступними фразами: «Буча и Ирпень – это постанова и фейк», «наши ЗСУ в нас же и стреляют», «Салтовку расстреляли из-за того, что там сидели «Азовцы»; «это вообще не война, а спецоперация», «это вообще Зеленский развязал эту войну», «поскорей бы РФ захватила Харьковский регион, и люди жили так, как в россии - хорошо», чим публічно заперечувала здійснення збройної агресії проти України, висловила повну підтримку дій агресора та публічно закликала до підтримки рішень дій держави-агресора.

Дії ОСОБА_4 органами досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 111-1 КК України – колобораційна діяльність, а саме публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України.

Допитана у суді обвинувачена ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення не визнала та пояснила, що з 2022 року вона працює у ФОП ОСОБА_10 на посаді технолога (управляючого). Запропонувала їй туди влаштуватися ОСОБА_7 , яка працює на іншому підприємстві у цьому ж приміщенні на іншому поверсі. У ФОП ОСОБА_10 також працював син ОСОБА_7 , який у своїй роботі допускав багато браку, у зв`язку з чим ОСОБА_4 довелося піти до директора ОСОБА_10 , та переконати його звільнити сина ОСОБА_7 . Після звільнення сина ОСОБА_7 відносини з останньою у неї погіршилися. ОСОБА_7 ходила до ОСОБА_10 та скаржилася на те, що її сина несправедливо звільнили. ОСОБА_8 та ОСОБА_6 є подругами ОСОБА_7 . У червні 2022 року до неї підійшла ОСОБА_8 та запросила її на день народження ОСОБА_7 . Вона була здивована запрошенням та не хотіла туди йти. Але ОСОБА_8 приходила до неї ще кілька разів і просила, щоб вона прийшла на день народження ОСОБА_7 і вона пообіцяла прийти. 17.06.2022 близько 15 години вона пішла на день народження ОСОБА_7 , який останні святкувала на роботі у приміщенні «Конструкторській», у ізольованому кабінеті. На дні народження крім неї були присутні ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . Під час святкування у них пішла розмова про війну. Знаючи, що у ОСОБА_4 на території РФ проживає тітка, ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 почали її провокувати, ОСОБА_12 вимагати щоб вона сказала, що ненавидить росіян. Через це між нею та іншими присутніми виник конфлікт. У подальшому їй стало відомо, що ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 підходили до її керівника ОСОБА_10 та інших працівників з якими вона працює обмовляючи її. У вересні 2022 року до неї на роботу прийшли працівники правоохоронних органів, повідомили, що відносно неї порушено кримінальне провадження та відвезли у відділення, де у неї переглянули мобільний телефон та повернули, оскільки нічого не знайшли, щоб могло їх зацікавити. У подальшому в ході спілкування слідча переконала її написати заяву та сказала щоб вона не хвилювалася, що без неї розглянуть кримінальне провадження, що їй нічого не буди і що адвокат їй не потрібен. Зауважила, що зазначені у обвинувальному акті вислови є наклеп і вона ніколи такого не казала. Вона завжди підтримувала України, займалася і займається волонтерською діяльністю, надавала допомогу ЗСУ, завжди засуджувала збройну агресію росії проти України.

Сторона обвинувачення на обґрунтування винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України, посилається на показання свідків, які були допитані в судовому засіданні.

Так, свідок ОСОБА_8 показала, що з ОСОБА_4 , вона знайома з травня 2022 року, коли працювала з ОСОБА_4 у одній виробничій будівлі, але у різних цехах. Хоча вони працювали на різних підприємствах, однак інколи вона заходила у цех, де ОСОБА_4 працювала технологом, вони роззнайомилися та почали спілкуватися. 17 червня 2022 року вони святкували день народження співробітниці ОСОБА_7 на роботі у робочому колективі у них в цеху у конструкторській кімнаті та запросили ОСОБА_4 . Під час святкування було шість чоловік. В ході розмов ОСОБА_6 почала демонструвати фото понівеченого будинку її батьків. Тоді ОСОБА_8 зауважила, що таки ж події були у ОСОБА_13 . На що ОСОБА_4 відповіла, що ОСОБА_14 і ОСОБА_15 це постанова, це все фейк. Всі присутні були у щоці від сказаного ОСОБА_4 . Вони почали сперечатися з нею на тему війни. ОСОБА_4 зазначила, що «це не війна, а спецоперація»; що «це наші по нас і стріляють; що «у кожному під`їзді на Салтовці сиділи «Азовці», тому її і розстріляли». Коли ОСОБА_4 сказали, що хай її чоловік піде на війну і тоді побачить хто у кого стріляє. На що вона відповіла, що її « ОСОБА_16 за ОСОБА_17 воювати не буде» і що « ОСОБА_17 розпочав цю війну». Також ОСОБА_4 казала, що її тьотя живе у росії і у неї все добре і вона б хотіла, щоб у Харкові теж так хорошо жили». Також ОСОБА_4 , казала, що було гарно жити у ОСОБА_18 і було б добре якби той час повернувся. ОСОБА_4 хотіла переконати її, що росія ні в чому не винна, що винна сама Україна. Наступного дня ОСОБА_8 все розповіла своєму керівнику.

Свідок ОСОБА_7 , показала, що ще за тиждень до 17.06.2022 до неї у конструкторську, де також була ОСОБА_19 , зранку зайшла ОСОБА_4 та почала говорити, що вчора у вечорі під прогулянки з чоловіком по вулиці вона почула як наші по наших же і бомблять. Коли вона почала заперечувати ОСОБА_4 та сказала, що бачила розбомблений будинок на Салтовці, у якому у дитинстві проживала, і що вона бачила звідки і що прилетіло, ОСОБА_4 у збудженому стані почала говорити, що ОСОБА_20 розбомбили тому, що там були «Азовці» у кожному під`їзді. Також вона почала говорити про те, як гарно було при ОСОБА_18 . Після чого ОСОБА_7 вийшла з конструкторської. Про те, що ОСОБА_4 запросили на її день народження на 17.06.2022 вона дізналася лише коли остання прийшла. Під час святкування дня народження ОСОБА_4 виправдовувала росію. У подальшому вона разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_6 зателефонували у СБ України та повідомили про зазначені обставини, оскільки вирішили, що таке не можна так залишати.

Свідок ОСОБА_6 показала, що коли 17.06.2022 під час святкування дня народження ОСОБА_7 у конструкторській кімнаті вона показала фото розбитого будинку її батьків, ОСОБА_4 почала розповідати, що наші по наших і стріляють, що ОСОБА_20 розбомбили за те, що там у кожному під`їзді сидять «Азовці», про те, як добре жилося у ОСОБА_18 , казала, що добре б було щоб їх захватили і Харківський регіон увійшов до складу росії і ми б жили так як у росії.

Згідно дослідженого у судовому засіданні висновку спеціаліста ОСОБА_21 від 05.10.2022., надані на дослідження матеріали (стенограми протоколів допиту свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ), поширені громадянкою України ОСОБА_4 , містять публічне заперечення здійснення збройної агресії російської федерації проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України або публічні заклики громадян України до підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора, до співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та/або окупаційною адміністрацією держави-агресора, до невизнання поширення державного суверенітету на тимчасово окупованій території України.

Допитаний у судовому засіданні спеціаліст ОСОБА_21 свій висновок від 05.10.2022 підтримав у повному обсязі. В той же час зазначив, що у своєму висновку при визначенні «публічності» він користувався Великим тлумачним словником Української мови, а не нормами Кримінального кодексу України.

Відповідно до статті 298-1 КПК України процесуальними джерелами доказів у кримінальному провадженні про кримінальні проступки, крім визначених статтею 84 цього Кодексу, також є пояснення осіб, результати медичного освідування, висновок спеціаліста, показання технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Такі процесуальні джерела доказів не можуть бути використані у кримінальному провадженні щодо злочину, окрім як на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.

В той же час стороною обвинувачення суду не надано ухвали слідчого судді про дозвіл на використання висновку спеціаліста ОСОБА_21 від 05.10.2022. як доказу у кримінальному провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені кримінального проступку, передбаченого. 1 ст. 111-1 КК України.

Згідно ст.. 86 КПК України д оказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Отже, оскільки висновок спеціаліста від 05.10.2022 отриманий з порушенням порядку, встановленого КПК України, суд вважає його недопустимим доказом.

Будь-яких інших доказів на підтвердження пред`явленого обвинувачення ОСОБА_4 прокурор суду не надав.

Відповідно до ст. 22 КПК України судом створено усі необхідні умови для реалізації сторонами під час розгляду кримінального провадження в суді їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, щоб провадження було здійснено на засадах змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.

Згідно із ст. ст. 91, 92 КПК України обов`язок доказування події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення покладається на прокурора.

Доведеність висунутого обвинувачення має ґрунтуватися лише на належних, достовірних та допустимих доказах, які у цілому мають доводити винуватість поза розумним сумнівом. Тобто суд має надати оцінку доказам як окремо та і в цілому відповідно до вимог ст. 94 КПК України.

Разом з цим, з урахуванням положень ст. 94 КПК України суд вважає, що надані стороною обвинувачення докази не є достатніми для доведення винуватості обвинуваченої у вчиненні вказаного кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України, із дотриманням стандарту доказування «поза розумним сумнівом».

Так, за клопотанням за клопотанням захисника обвинуваченої, яке було підтримане обвинуваченою, у судовому засіданні були допитані свідки:

ОСОБА_10 , який показав, що з квітня 2022 року він є безпосереднім керівником ОСОБА_4 . У червні 2022 року до нього підійшли ОСОБА_7 зі ОСОБА_8 та повідомили йому, що під час святкування дня народження ОСОБА_7 ОСОБА_4 підтримувала та виправдовувала російську агресію. Також зазначив, що ОСОБА_4 є гарним працівником. У нього в цеху дійсно працював син ОСОБА_7 і ОСОБА_4 неодноразово казала ОСОБА_10 , що він не справляється з покладеним на нього обов`язками. Після чого сина ОСОБА_22 було звільнено. Сина ОСОБА_7 було звільнено ще до того як ОСОБА_4 запросили на день народження ОСОБА_22 . У подальшому до нього підходила ОСОБА_8 і казала, що ОСОБА_4 колаборантка і її треба звільнити. Однак він знає ОСОБА_4 лише з позитивного боку, як людину яка завжди всім допомагала, займається волонтерської діяльністю. За весь час роботи ОСОБА_4 у них на підприємстві він не чув, щоб вона виправдовувала агресію росії.

ОСОБА_19 , яка показала, що вона була свідком того, як ОСОБА_8 неодноразово наполегливо запрошувала ОСОБА_4 на день народження ОСОБА_7 , остання не хотіла іти, але все ж погодилася. 17.06.2022 вона також перебувала на святкуванні дня народження ОСОБА_7 та близько 18 години разом із ОСОБА_23 пішла зі святкування дня народження і не чула, щоб ОСОБА_4 висловлювалася на підтримку росії.

ОСОБА_24 , який є чоловіком обвинуваченої ОСОБА_4 та зазначив, що він працює в одному цеху зі своєю дружиною. Після того, як його дружина сходила на день народження ОСОБА_7 , остання почала розповсюджувати про неї інформацію серед співробітників, що начебто ОСОБА_4 підтримує російську агресію. Вважає, що ОСОБА_7 оговорює його дружину через помсту за звільнення сина останньої.

ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , які працюють разом із ОСОБА_4 знають її лише з позитивного боку, вона займалася волонтерською діяльністю, збирала допомогу для поранених військовослужбовців. Їм розповідала ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , що під час святкування дня народження ОСОБА_7 . ОСОБА_4 виправдовувала агресію росії, однак вважають, що вони оговорюють ОСОБА_4 оскільки через неї звільнили сина ОСОБА_7 .

При цьому, кримінальна відповідальність за кримінальний проступок, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , передбачена ч. 1 ст. 111-1 КК України, - це публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України.

Склад кримінального правопорушення є формальним, і не передбачає настання обов`язкових шкідливих наслідків таких діянь.

Ознака публічності для заперечень визначена в п. 1 Примітки до ст. 111-1 КК України.

Публічним вважається висловлення заперечення до невизначеного кола осіб, зокрема у мережі Інтернет або за допомогою засобів масової інформації.

Ключові юридичні аспекти, які розкривають це поняття:

Невизначене коло осіб: Це означає, що інформація поширюється без адресності. Тобто звернення не спрямоване конкретним людям, а адресоване всім, хто може з ним ознайомитися.

Способи поширення: Публічним визнається поширення через: ЗМІ (телебачення, радіо, преса); інтернет (соціальні мережі, месенджери у відкритих групах, вебсайти, форуми); публічні виступи, мітинги, демонстрації; розповсюдження листівок, плакатів, брошур.

Як вбачається із висунутого ОСОБА_4 обвинувачення подія відбувалася у закритому приміщенні із обмеженим колом осіб. Що на думку суду не створює такої кваліфікуючої ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України, як «публічність».

Під час судового розгляду судом не встановлено належних та допустимих доказів для визнання обвинуваченої винуватою у вчиненні вказаного кримінального проступку, винуватість за який передбачена ч. 1 ст. 111-1 КК України, із дотриманням стандарту доказування «поза розумним сумнівом».

Указаних висновків суд дійшов, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України з наданням останнім рівних прав на збирання та подання до суду доказів, клопотань, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених тим же Кодексом, безпосередньо дослідивши усі докази та інші матеріали, у порядку ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, й заслухавши доводи сторін з боку обвинувачення та захисту, тим самим провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

За наслідками судового розгляду кримінального провадження, суд здійснивши дослідження усіх доказів наданих стороною обвинувачення, у порядку ст. 94 КПК України, як кожного окремо, так і у їх сукупності, вважає не доведеним факт того, що ОСОБА_4 учинила кримінальне правопорушення , передбачене ч. 1 ст. 111-1 КК України.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення ґрунтується виключно на показаннях свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які працюють разом та підтримують дружні відносини між собою. При цьому, показання зазначених свідків не узгоджуються із показаннями допитаних у суді інших свідків: ОСОБА_10 , ОСОБА_19 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , які зазначили, що ні коли не чули від ОСОБА_4 висловів які б заперечували збройну агресію росії проти України. ОСОБА_4 займалася волонтерської діяльність, завжди підтримувала України і засуджувала дії росії.

Зміст принципу «поза розумним сумнівом» сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», відповідно до якого доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає із зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення. Отже, докази повинні бути настільки переконливими, що сумнівів при розгляді справи не повинно бути, а якщо вони є, то повинні тлумачитись тільки на користь особи, відносно якої вирішується питання щодо притягнення до відповідальності.

Статтею 62 Конституції України закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення під час судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Оцінюючи досліджені у справі докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

За таких обставин, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України ОСОБА_4 слід виправдати за пред`явленим обвинуваченням за ч. 1 ст. 111-1 КК України у зв`язку з недоведеністю, наявності у її діях складу кримінального правопорушення.

Керуючись ст. ст. 22 84, 85, 91, 94, 368-371, 373, 374 КПК України, суд –

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України, та виправдати у зв`язку з недоведеністю, наявності у її діях складу кримінального правопорушення.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляцiйного суду через Київський районний суд м. Полтави протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий ОСОБА_1